"09" грудня 2010 р.Справа № 27/89-10-3176
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновський В.В.., Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Риковій О.М.,
за участю представників:
ОСОБА_1 - ОСОБА_3. (за дорученням),
ОСОБА_2 - не з'явився,
ЗАТ „Торговий дім ”Люксембурзький” - Бевза О. І. (за дорученням),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційні скарги фізичних осіб: ОСОБА_1 і ОСОБА_2
на рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2010 р.
у справі №27/89-10-3176
за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Торговий дім ”Люксембурзький”
за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_2
про визнання недійсними та такими, що не відповідають чинному законодавству рішень та положень статутів,
15.07.2010 р. (вх. №6236) фізична особа ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ЗАТ „Торговий дім „Люксембурзький” (далі -Відповідач або Товариство ), в якій просив суд визнати такими, що не відповідають чинному законодавству та недійсними з моменту прийняття всі рішення засідань та зборів Спостережної (Наглядової) ради Товариства, а також - усі рішення Голови Спостережної (Наглядової) ради Товариства: за період з 01 січня 2004 року по дату прийняття судом рішення у справі, що стосуються обрання та/або призначення та/або зміни та/або відкликання виконавчого органу (Голови Правління та/або членів Правління) Товариства, які оформлені відповідними протоколами та/або наказами за вказаний період;за період починаючи з 26 серпня 2009 року по дату прийняття судом рішення у справі, що були прийняті за участю ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 та/або у складі уповноважених ними особами (представниками), які оформлені відповідними протоколами та/або наказами за вказаний період; в тому числі рішення засідання Спостережної (Наглядової) ради Товариства від 15 вересня 2005 року, що оформлені протоколом засідання Спостережної (Наглядової) ради від 15вересня 2005 року за № 12; в тому числі рішення засідання Спостережної (Наглядової) ради Товариства від 16 червня 2006 року, що оформлені протоколом засідання Спостережної (Наглядової) ради від 16 червня 2006 року за № 18; в тому числі рішення засідання Спостережної (наглядової) ради Товариства від 12 грудня 2007 року, що оформлені протоколом засідання Спостережної (Наглядової) ради від 12 грудня 2007 року за № 16; в тому числі рішення засідання Спостережної (наглядової) ради Товариства від 27 жовтня 2009 року, що оформлені протоколом засідання Спостережної (Наглядової) ради від 27 жовтня 2009 року за № 27;в тому числі рішення засідання Спостережної ради Товариства від 03 березня 2010 року, що оформлені протоколом засідання Спостережної Ради від 03.03.2010р.
Також позивач просить визнати такими, що не відповідають чинному законодавству:
положення п. 11.9.3., п. 12.3., п.12.4.,п.12.16 Статуту Товариства, зареєстрованого 29.12.2003р. за реєстраційним № 26303264100021328, які є недійсними з 01 січня 2004 року;
положення підпункту 7.15.3. пункту 7.15., пункту 7.26.16. та пункту 7.16. Статуту Товариства, зареєстрованого в новій редакції 18.01.2010р. за номером запису 15561050014001435, які є недійсними з 18.01.2010р.
Обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги позивач послався на те, що йому невідомо було про створення наглядової (спостережної) ради та про прийняття нею відповідних рішень, щодо меж та способу здійснення спостережною радою представлення його інтересів, як акціонера, та контролю і регулювання діяльності виконавчого органу за весь період діяльності товариства. Також позивач зазначає, що 08 грудня 2009 року відбулись позачергові загальні збори акціонерів Товариства на яких було обрано Спостережну раду у новому складі та затверджено нову редакцію статуту Товариства шляхом його викладення в новій редакції, отже на думку позивача, оскільки зазначені зміни були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцІв, що зокрема підтверджується копією витягу з ЄДР станом на 08.02.2010 року, то він вважає, що починаючи з 28.08.2009р. та 08.12.2009р. (в т.ч. станом на 27.10.2009р. та 03.03.2010р.) діяв склад Правління Товариства на чолі з головою Правління Єрьоменко С.В. та Спостережна Рада товариства на чолі з головою Спостережної ради ОСОБА_4. Отже, прийняття у вказаний період рішень неправомочним (не уповноваженим) складом Спостережної (Наглядової) ради товариства у складі Голови ОСОБА_5 та члена ОСОБА_6, є безумовною підставою для скасування усіх таких рішень за вказані періоди, в тому числі рішень, які оформлені протоколами засідання Спостережної (Наглядової) ради Товариства від 27.10.2009р. та 03.03.2010р.
Крім того, позивач зазначав у позові, що з 01.01.2004 положення Статуту Товариства (в редакції 29.12.2003) в частині повноважень спостережної ради щодо обрання та відкликання виконавчого органу (в тому числі Голови правління), а саме: п. 11.9.3., п. 12.3., п. 12.4., п. 12.16. суперечать п. 2 ч. 2 ст. 159 Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.04. За таких обставин, у будь-якому випадку усі рішення засідань/зборів Спостережної (Наглядової) ради Товариства та рішення/накази Голови Спостережної (Наглядової) ради Товариства, за період починаючи з 01.01.2004 по теперішній час, що стосуються обрання та/або призначення та/або зміни та/або відкликання виконавчого органу (Голови Правління та/або членів Правління) Товариства, в тому числі - рішення засідань Спостережної (Наглядової) ради Товариства від 15.09.2005, 16.06.2006, 12.12.2007 та 03.03.2010, що оформлені протоколами засідань Спостережної (Наглядової) ради Товариства від 15.09.2005 за №12, 16.06.2006 за №18, 12.12.2007 за №16 та 03.03.2010, а також відповідні рішення Голови Спостережної (Наглядової) ради Товариства, що оформлені наказами за цей період, не відповідають ст.159 ЦК України та ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції у вказаний період часу) та підлягають визнанню недійсними з моменту їх прийняття. Також у якості підстави для визнання недійсними прийнятих Спостережною радою рішень позивач вказує неповідомлення усіх членів Спостережної (Наглядової) ради про час та місце проведення засідань Спостережної (Наглядової) ради Товариства, в т.ч. відносно засідання, що нібито було проведено 03.03.2010р.
У письмовому відзиві на позов Відповідач заперечував проти задоволення позову. 06.08.2010р. відповідачем подано до суду заяву про застосування судом позовної давності, на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України. В своїй заяві відповідач посилається на те, що за всіма заявленими позовними вимогами строк позовної давності у три роки вже сплив, оскільки позов заявлено про визнання незаконними та недійсними всіх рішень та зборів Спостережної (наглядової) ради, починаючи з 01.01.2004 року. Отже, згідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги відповідач вважає, що позовна давність сплила і до додаткових вимог, які безпосередньо пов'язані між собою.
20.09.2010 року акціонер Товариства ОСОБА_5 подала до канцелярії суду про вступ до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.
В своїй заяві ОСОБА_5. посилалась на те, що їй стало відомо про те, що в провадженні господарського суду Одеської області знаходиться дана справа та в зв'язку з тим, що вона є також акціонером та членом спостережної (наглядової) ради Товариства отже вона вважає, що рішення з даного господарського спору може вплинути на її права та обов'язки щодо самого Товариства. Обґрунтовуючи свої твердження ОСОБА_5. повідомляє, що в протоколах спостережної ради містяться відомості щодо її відсутності та, починаючи з 2009 року, її, як члена спостережної ради, фактично не було повідомлено про скликання засідань спостережної ради. З урахуванням наведених в заяві доводів, ОСОБА_5. зазначає, що погоджується з позивачем та вважає, що положення статуту та відповідні рішення спостережної ради обмежують її права як акціонера цього Товариства брати участь в управлінні справами товариства.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2010р., ОСОБА_5. було допущено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Розгляд справи неодноразово відкладався в т.ч. за клопотанням позивача.
Позивач також надав суду пояснення в обґрунтування своїх позовних вимог.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.09.2010р. ( повний текст якого підписано суддею Невінгловською Ю.М. 04.10.2010р.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, оскільки суд дійшов до висновку, що порушень при ухваленні оскаржених позивачем рішень органів Товариства не було і права позивача цими рішеннями та внесенням змін до статуту Товариства порушені не були, а крім того по деяким вимогам позивач пропустив строк позовної давності і є заява відповідача про його застосування.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5, звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов позивача в повному обсягу з посиланням на те, що під час вирішення справи суд першої інстанції допустив: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставину що мають значення для справи, які місцевий господарський суд витав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також: порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права , а також порушив її процесуальні права щодо можливості участі у справі та надання доказів. В обґрунтування своєї позиції скаржник послався на законодавство, яке регулює спірні відносини , судову практику та Постанови Пленуму Верховного суду України.
Скаржник також заявив клопотання про відновлення йому строку на подання скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 р. скаржнику, ОСОБА_5., відновлено строк на подання скарги її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.12.2010 р. об 11:30 , про що всі учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач також звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсягу з посиланням на те, що під час вирішення справи суд першої інстанції допустив: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставину що мають значення для справи, які місцевий господарський суд витав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також: порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права , а також порушив її процесуальні права щодо можливості участі у справі та надання доказів. В обґрунтування своєї позиції цей скаржник також послався на законодавство, яке регулює спірні відносини, судову практику та Постанови Пленуму Верховного суду України.
Позивач також заявив клопотання про відновлення йому строку на подання скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р. цьому скаржнику відновлено строк на подання скарги, її прийнято до провадження, об'єднано в одно провадження з апеляційною скаргою ОСОБА_5. та призначено до розгляду на 09.12.2010 р. об 11:30, про що всі учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.
У письмовому відзиві на апеляційні скарги відповідач просив суд залишити їх без задоволення, як необґрунтовані, а рішення місцевого суду -без змін.
Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Третя особа ОСОБА_5. в судове засідання не з'явилась, однак надала суду заяву у якій підтримала апеляційні скарги, просила суд розглянути справу за її відсутністю, а також клопотала витребувати від відділу державних реєстраторів виконкому Одеської міської ради всі матеріали реєстраційної справи Товариства.
Представник позивача підтримав вказане клопотання і заявив від себе аналогічне.
Судова колегія відхилила вказані клопотання як необґрунтовані, оскільки вважає, що в матеріалах справи достатньо документів для перегляду її в апеляційному порядку, а крім того строк розгляду справи закінчується.
Судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю ОСОБА_5.
Представник скаржника (позивача) в усних пояснення наданих суду підтримав апеляційну скаргу позивача і просив задовольнити її на викладених у ній підставах, скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсягу.
Представник відповідача в усних пояснення наданих суду просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду -без змін.
Після виступу представників сторін представник позивача заявив клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів (документів, які б підтверджували повідомлення ОСОБА_5. про проведення засідань наглядової (спостережної) ради, а також витребування книги реєстрації засідань спостережної ради.
Судова колегія відхилила вказане клопотання як необґрунтоване, оскільки в матеріалах справи наявні протоколи засідань спостережної ради та інші докази, які підтверджують порядок їх скликання та проведення, а крім того строк розгляду справи закінчується.
Після відхилення судом вказаного клопотання представник позивача заявив в усній формі відвід складу суду з посиланням на те, що він (суд) відхилив його клопотання.
Приймаючи до уваги, що відвід складу суддів або судді повинен бути обов'язково мотивованим та викладеним у письмовій формі, що представником скаржника не було зроблено, судова колегія порадившись на місці, відхилила це клопотання залишивши його без розгляду.
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами, викладеними в апеляційних скаргах ( доводи, правове обґрунтування та вимоги викладені в яких фактично повністю співпадають), запереченнями на них, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених у рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Оцінюючи доводи скаржників, щодо процесуальних порушень допущених місцевих судом, а саме, що їх не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, тобто про судове засідання, яке відбулось 29.09.2010р. і в якому було оголошено рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що вони є хибними, не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що після неодноразових відкладень розгляду справи, в т.ч. за клопотанням позивача і його представника, а також продовження строку розгляду справи, ухвалою місцевого суду від 20.09.2010р. розгляд справи у зв'язку з неявкою позивача та його представника (які були присутні в попередньому засіданні) було відкладено на 29.10.2010р. о 12:00.
Матеріали справи, а саме штамп на зворотній стороні ухвали суду про відправлення її копій учасникам процесу та поштового повідомлення про вручення позивачу (його матері) поштового відправлення, вбачається, що позивач належним чином був повідомлений про час та місце вказаного судового засідання .
Матеріали справи також свідчать, що ухвалою місцевого суду від 27.09.2010р. частково було задоволено клопотання ОСОБА_5 і цю особу залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача і ця ухвала була направлена на його адресу.
Посилання ОСОБА_5. на те, що вона не була обізнана про день та місце розгляду справи і суд, порушуючи його права, не відклав її розгляд не приймаються до уваги, оскільки, як вірно зазначив місцевий суд, з клопотання ОСОБА_5. вбачається, що вона була обізнана про розгляд справи і відповідно повинна була, якщо мала бажання приймати в ній участь, слідкувати за її рухом.
Крім того, судова колегія констатує, що у місцевого суду не було можливості та права відкладати розгляд справи на більш пізній термін, оскільки, він (суд) використав своє право на продовження строку розгляду справи (за клопотанням сторін ) на 15 днів і остаточний допустимий законодавством строк розгляду справи спливав 30.10.2010р., тобто через день після дати призначення справи до розгляду, а відтак, у суду у будь-якому випадку не було правових підстав та можливості для відкладення розгляду справи.
Оцінюючи доводи (ідентичні) скаржників, що під час вирішення справи суд першої інстанції допустив: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставину що мають значення для справи, які місцевий господарський суд витав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також: порушення та неправильне застосування норм матеріального права , судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи на момент звернення по місцевого суду з цим позовом позивач був (є) власником сертифікату ІІА1503791006 серії В№450 простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Люксембурзький" у кількості 1 шт. із загальної кількості акцій 3 458 008, які випускаються Товариством, тобто був (є) акціонером цього Товариства.
Як вбачається, з матеріалів справи ,і ці обставини встановив та ретельно дослідив місцевий суд, ЗАТ „Торговий дім „Люксембурзький”, було створено у 2003 році та є правонаступником ЗАТ „Одеса" в результаті реорганізації шляхом поділу на підставі рішення установчих зборів акціонерів, оформленого протоколом №1 від 27.12.2003р.
На вказаних зборах були затверджені Установчий договір та Статут Товариства, які були зареєстровані Приморською районною державною адміністрацією Одеської міської ради 29.12.2003р. за номером 26303264100021328.
Як вірно встановив місцевий суд із змісту Установчого договору та Статуту Товариства вбачається, позивач є акціонером цього Товариства з моменту його утворення, що підтверджується підписами позивача на вищезазначених документах.
Пунктом 9 Статуту Товариства передбачено, що у товаристві створюються такі органи управління: Загальні (позачергові) збори акціонерів; Спостережна рада; Правління; Ревізійна комісія.
До компетенції Загальних зборів акціонерів, згідно до п.п. 10.6 Статуту Товариства, віднесено, зокрема: визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до Статуту товариства; обрання та відкликання членів Спостережної ради та ревізійної комісії товариства; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строків та порядку виплати дивідендів, визначення порядку покриття збитків, та інше.
Підпунктом 11.1 Статуту Товариства передбачено, що, із числа акціонерів товариства (їх представників) створюється Спостережна рада, яка представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням Загальних (позачергових) зборів акціонерів, в межах компетенції, визначеної Статутом, контролює і регулює діяльність Правління, Голови правління Товариства. Рішенням Загальних (позачергових) зборів акціонерів на Спостережну раду може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції Загальних (позачергових) зборів акціонерів. Згідно до п.п. 11.2 Статуту, Спостережна рада формується у кількості 3 ( трьох ) членів. Особовий склад Спостережної Ради визначається Загальними (позачерговими) зборами акціонерів у порядку, передбаченому цим Статутом.
Члени Спостережної Ради обираються строком на 5 (п'ять) років та зберігають свої повноваження до обрання нового складу Спостережної ради. За рішенням Загальних позачергових зборів акціонерів повноваження будь-якого члена або всіх членів Спостережної Ради можуть бути припинені достроково і обрано нового члена Спостережної Ради або Спостережну раду у новому складі (п.п 11.3 Статуту). П.п. 11.6 Статуту передбачено, що засідання Спостережної ради протоколюються. Протокол засідання Спостережної ради підписується Головою Спостережної ради і секретарем. Всі протоколи засідань Спостережної ради підшиваються в Книгу протоколів засідань Спостережної ради та зберігаються у Голови Спостережної ради. Засідання Спостережної ради є повноважними, коли на них присутні 2/3 обраних членів Спостережної ради (п.п.11.7)
Обґрунтовуючи у позові свої вимоги позивач , серед іншого, послався на те, що йому було невідомо про створення Спостережної ради та про прийняття нею відповідних рішень щодо меж та способу здійснення Спостережною радою представлення його інтересів, як акціонера, та контролю і регулювання діяльності виконавчого органу за весь період діяльності.
Проте, як вірно встановив місцевий суд, зазначені твердження позивача спростовуються тим, що при проведенні 27.12.2003 року установчих зборів акціонерів Товариства засновниками цього Товариства було підписано Установчий договір та Статут Товариства та було прийнято рішення про обрання Спостережної ради Товариства у складі 3-х осіб строком на 5 років (на чолі з головою Спостережної ради ОСОБА_7.).Зазначене рішення було прийнято одностайно (100%голосів) і серед акціонерів які були присутні на зборах та затвердили зазначені документи своїми підписами був позивач.
Викладене свідчить, що позивач достеменно знав про утворення та існування Спостережної (наглядової) ради Товариства , наданих цій Раді повноважень, в т.ч. щодо призначення (обрання) Правління Товариства і відповідно він мав право і об'єктивну можливість у разі незгоди, на оспорювання пунктів Статуту Товариство як стосовно утворення та повноважень Спостережної ради так і прийнятих цією радою рішень.
Слід зазначити, що діюче на час проведення установчих зборів Товариства законодавство, а саме ст.ст. 41 та 46 Закону України "Про господарські товариства” (в редакції від 11.12.2003р.) передбачали можливість створення органів управління в акціонерних товариствах, в т.ч. Спостережної (Наглядової ради) та надання їй установчими документами повноважень про призначення (обрання) виконуючих органів товариства (правління, голови правління), оскільки обрання виконавчих органів не було віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.
За таких обставин вимоги позивача про визнання недійсними з моменту утворення Товариства положень статуту Товариства щодо повноважень Спостережної (наглядової ради ) по призначенню (обранню) правління Товариства (голови та членів) та прийнятих цією радою рішень по питанням (по обранню або відзиву голови та членів правління товариства) необґрунтовані і вмотивовано не прийняті місцевим судом до уваги.
Також слід зазначити, що норми (положення) ЦК України та ГК України, які набрали чинності з 01.01.2004р., визначають, що наглядові ради діють у відповідності та визначеної їм компетенції статутними документами акціонерного товариства, а Статутом відповідача, як встановлено вище, повноваження по призначенню правління покладено саме на Спостережну (наглядову раду).
Дійсно ст.159 ЦК України встановлює, що до виключної компетенції загальних зборів віднесено утворення та відкликання виконавчого органу. Проте, ця норма набрала чинності з 01.01.2004р., тобто після прийняття статуту Товариства і не передбачала, обов'язковість її застосування до акціонерних товариств створених до набрання чинності ЦК України.
Слід зазначити, що після набрання законної сили ЦК України в ст.41 Закону України "Про господарські товариства” не вносились зміни щодо того, що обрання виконавчих органів акціонерного товариства є виключною компетенцією лише загальних зборів .
Крім того, як вірно зазначив місцевий суд щодо цієї вимоги сплив трьохрічний строк позовної давності ( початок перебігу з 01.01.2004р.) і враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про його застосування, в задоволенні цієї вимоги обґрунтовано відмовлено.
Крім того, Законом України „Про акціонерні товариства”, а саме ст.52 закону, який набрав чинності 30.04.2009р., тобто пізніше ЦК України і який є спеціальною нормою відносно до ЦК України, прямо встановлено, що до компетенції наглядової ради акціонерного товариство віднесено призначення та відкликання виконавчого органу акціонерного товариства (правління), тобто вказані положення Статуту Товариства відповідають на час вирішення спору вимогам спеціального законодавства.
Проаналізувавши решту позовних вимог позивача (визнання недійсними рішень Спостереженої (Наглядової) ради Товариства щодо обрання та відкликання голови та членів правління Товариства) та висновків місцевого суду з цього питання судова колегія дійшла висновку, що вони є хибними та обґрунтовано не прийняті місцевим судом до уваги.
Як свідчать матеріали справи згідно до п.11.9 Статуту Товариства (зі змінами від 21.10.2004 року), до компетенції Спостережної ради віднесено контроль і регулювання діяльності Правління, Голови правління Товариства відповідно до Статуту, зокрема:
- попередній розгляд та подання перспективних планів Товариства і звітів про їх виконання Загальним (позачерговим) Зборам акціонерів, розгляд і затвердження інших планів Товариства, які розроблені Правлінням Товариства;
- контроль за своєчасністю складання та надання Загальним (позачерговим) зборам балансу, звітів по прибутках та збитках, щорічного звіту Правління, перспективних планів Товариства;
- обрання та відкликання Голови правління та членів Правління Товариства; скасування будь-яких рішень Правління, Голови правління Товариства. Голова Спостережної Ради може призупиняти будь-яке рішення Правління, Голови правління Товариства до розгляду відповідного питання Спостережною радою; прийняття рішення про придбання Товариством акцій, які випускаються ним, подальшу реалізацію таких акцій;
- попереднє погодження рішення Правління про участь Товариства в інших підприємствах та про вихід Товариства із складу учасників інших підприємств, повне або часткове відчуження (виділ) частки Товариства з Статутного фонду Іншого підприємства; попереднє погодження рішення Правління про вступ Товариства до об'єднань підприємств (асоціацій, корпорацій тощо);
- попереднє погодження рішення Правління про збільшення Статутного фонду Товариства не більше, чим на 1/3 (одну третину);
- здійснення інших дій з питань контролю за діяльністю Правління Товариства.
З матеріалів справи вбачається, що спостережна рада Товариства, як зазначалось вище, була створена 27.12.2003 р. на підставі рішення засновників та представників засновників при проведенні установчих зборів акціонерів Товариства і раду було обрано у складі 3 осіб строком на 5 років та обрано голову ради.( ОСОБА_8.- голова; ОСОБА_9. і ОСОБА_10. - члени).
17.12.2008 року, після закінчення строку повноважень складу Спостережної ради, обраної у 2003 році, черговими загальними зборами акціонерів Товариства було затверджено новий склад Спостережної ради у складі 3-х осіб строком на 5 років на чолі з головою Спостережної ради ОСОБА_7. (ОСОБА_6. та ОСОБА_5.- члени).
Після цього, як вірно встановлено місцевим судом, склад Спостережної ради (враховуючи визнання в судовому порядку недійсними загальних зборів акціонерів Товариства від 26.08.2009р. та 08.12.2009р. і відповідно прийнятих цими зборами рішень ) не змінювався.
Відповідно до п.п. 8, 10 ч. 2 ст. 52 Закону України „Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції наглядової ради належить обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу та прийняття рішення про відсторонення голови виконавчого органу від виконання його повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу. Статтею 61 вищевказаного Закону встановлено, що повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів.
Приймаючи до уваги вищезазначені норми права, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов вмотивованого правильного висновку, що Спостережна (наглядова) рада Товариства у зазначеному в її рішеннях складі мала повноваження на прийняття оскаржуваних позивачем рішень.
Щодо вимоги позивача визнати такими, що не відповідають чинному законодавству положення підпункту 7.15.3. пункту 7.15., пункту 7.26.16. та пункту 7.16. Статуту Товариства зареєстрованого в новій редакції 18.01.2010 за номером запису 15561050014001435, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи та зазначалось вище рішення загальних зборів акціонерів Товариства від 26.08.2009 р. та 08.12.2009 р., якими було затверджено нові склади Спостережної ради Товариства та нову редакцію Статуту за результатами розгляду Господарським судом Одеської області справ №30/202-09-5313 та №33/1-10-56 були визнані недійсними.
За таких обставин судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що твердження позивача щодо легітимності рішень складу Спостережної ради Товариства, затверджених 26.08.2009 року та 08.12.2009 року не відповідають дійсності та є помилковими.
Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд підставно визнав, що єдиною дійсною та законною редакцією Статуту Товариства є Статут, затверджений рішенням загальних зборів від 27.12.2003 року (в якому гл. 11 повністю присвячена порядку формування Спостережної ради, обрання її членів, порядку прийняття нею рішень, повноважень, в тому числі і щодо представлення інтересів акціонерів та контролю і регулювання діяльності виконавчого органу) з подальшими змінами від 21.10.2004 року.
Судова колегія дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції, що з протоколів засідань Спостережної ради, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що засідання Спостережної ради були проведені з додержанням вимог чинного законодавства та статуту Товариства.
Так, згідно п. 11.7 статуту Товариства засідання Спостережної ради вважається повноважним, якщо на них присутні 2/3 обраних членів Спостережної ради. Відповідно до п. 11.2 статуту кількість членів Спостережної ради складає 3 (три) члени.
Як вбачається з протоколів засідань Спостережної ради, засідання та голосування проводилось в присутності двох членів (з трьох обраних), отже зазначені засідання Спостережної ради є повноважними згідно до вимог статуту товариства.
Проаналізувавши доводи позивача про те, що згідно протоколу засідання Спостережної ради Товариства від 03.03.2010р. на ньому була відсутня член Спостережної ради Товариства ОСОБА_5., що дає підстави вважати порушеним порядок скликання та проведення засідання спостережної ради, оскільки даний протокол не містить жодних відомостей щодо способу повідомлення ОСОБА_5. про час та місце проведення такого засідання, судова колегія встановила наступне.
Акціонери господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. Звертаючись до суду позивач повинен довести, що певними діями було безпосередньо порушено його права та інтереси, а позивач доказів такого порушення не надав і судова колегія їх (порушень прав позивача) не вбачає.
Посилання скаржника - ОСОБА_5. на порушення порядку скликання засідань Спостережної ради та порушення її прав як члена цієї ради не можуть прийматись до уваги, оскільки ця особа не зверталась з позовом, в межах цієї справи. про визнання незаконними цих засідань ради, а вимоги позивача про порушення прав ОСОБА_5., як зазначалось вище, є необґрунтованими.
Приймаючи до уваги викладене судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного, тобто такого що відповідає фактичним обставинам, висновку про відсутність жодних порушень відповідачем чинного законодавства при прийнятті Спостережною радою рішень, що в свою чергу виключає можливість визнання недійсними будь-яких рішень Спостережної ради, оскільки підставами визнання недійсними рішень Спостережної (наглядової) ради можуть бути такі порушення порядку скликання та проведення засідання ради, які мали наслідком неправомочність засідання наглядової ради.
Посилання позивача на порушення його права на отримання частки прибутку товариства у якості дивідендів обґрунтовано визнано місцевим судом невмотивованим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ,а саме з протоколів загальних зборів Товариства від 21.07.2004р., 19.10.2005р., 27.10.2006р., 25.10.2007р., 17.12.2008р., 23.04.2009р. загальними зборами приймались рішення про те, що дивіденди не нараховуються, а прибуток товариства за рік направляється на поповнення обігових коштів товариства та розширення дистриб'юторської мережі.
Слід зазначити, що місцевий суд також достеменно встановив, що згідно журналів реєстрації акціонерів, присутніх на загальних зборах від 21.07.2004р., 19.10.2005р., 27.10.2006р., 25.10.2007р. позивач особисто приймав участь на загальних зборах акціонерів, якими було прийнято зазначені рішення, отже він знав та не міг не знати про прийняті рішення щодо виплати дивідендів.
Підсумовуючі свої висновки судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. У п.14 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України також зазначено, що підставами для визнання акта, в т.ч. статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Позивач, як зазначалось вище, на думку судової колегії, не довів будь-якими належними та достатніми доказами, що положеннями Статуту та актами Товариства, які він просить визнати недійсними, порушуються його права та/ або охоронювані законом інтереси, хоча відповідно до приписів ст.33 ГПК України такий обов'язок по доказуванню покладено на нього, а відтак підстави для визнання вказаних ним положень статуту та актів Товариства, враховуючи вищезазначені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, відсутні.
Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5\422 від 10.12.1996р. „Про судове рішення” ( з наступними змінами та доповненнями) рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили.
Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .
Наведені скаржниками в апеляційних скаргах доводи фактично повторюють позовні вимоги та доводи викладені у позові, яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку та вмотивовано визнав їх необґрунтованими. Зазначені доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість ,а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів, щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржники не навили.
Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу , тобто не тільки на підставах викладених в апеляційних скаргах, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи , наявним в них доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду та задоволення апеляційних скарг.
На підставі викладеного та керуючись ст.99,
101-105 ГПК України, колегія суддів,
Рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2010 р. у справі №27/89-10-3176 - залишити без змін, а апеляційні скарги фізичних осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В.В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 10.12.2010р.