"09" грудня 2010 р.Справа № 3/86/10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Риковій О.М..,
за участю представників:
від ФОП Кравченко Л.І. -Дяченко О.В. (за дорученням),
від ТОВ „Водний мир” -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Миколаївської області від 19.08.2010 р. у справі №3/86/10
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до ТОВ "Водний мир"
про визнання договору поставки укладеним та дійсними,
21.06.2010 р. (вх. №2364) Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -позивач) у господарському суді Миколаївської області пред'явлено позов до ТОВ „Водний мир” про визнання договору постачання від 01.01.2009 р. укладеного між ФОП ОСОБА_2 з одного боку, та ТОВ „Водний мир”, з іншого боку, укладеним та дійсним на умовах, що передбачені в договорі постачання №188/ЛК від 01.01.2008 р.(надалі-Договір)(а.с.3-6).Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним. 01.01.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання №188/ЛК, згідно з умовами якого, позивач, як постачальник прийняв на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцю, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплачувати товар відповідно до умов цього договору. Розділами 9 та 10 договору сторони визначили, що даний договір набирає сили з моменту його підписання представниками обох сторін і діє він до 31.12.2008 р. Даний договір може бути змінений, доповнений чи достроково розірваний за згодою сторін. Зміни та доповнення, що вносяться в договір, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Ісі зміни та доповнення до даного договору укладаються у письмовій формі й оформляються додатковими угодами, що стають невід'ємною частиною даного договору. При невиконанні чи неналежному виконанні умов договору однією стороною, інша сторона вправі достроково розірвати даний договір і стягнути з винної сторони понесені збитки, включаючи упущену вигоду. Будь-яка суперечка у межах даного договору може бути урегульована за вимогою однієї із сторін за допомог переговорів, мирових угод і т.п. Суперечка, не урегульована шляхом переговорів, вирішується у господарському суді за місцезнаходженням відповідача відповідно до чинного законодавства (а.с.16).
Як стверджує позивач, після закінчення строку дії договору сторони нову угоду не уклали, а продовжили договірні відносини на підставі запису на останньому аркуші договору №188/КЛ: „ продлен до 31.12.09 р.”. А тому, позивач вважає, що договір поставки №188/КЛ від 01.01.2008 р. є продовженим з 01.01.2009 р., оскільки саме тоді стало питання про його продовження або укладення. В підтвердження своїх тверджень позивач надав суду накладні та акт звірки взаєморозрахунків (а.с.7-11).
Крім того, як зауважує позивач, відповідно до законодавства, правочини можуть укладатися як в усній, так і в письмовій формі. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 42, 218, 265, 206 ЦК України.
05.08.2010 р. позивач надав до суду письмові пояснення (а.с.22-24), в яких зазначив, що за невиконання відповідачем обов'язку оплатити вартість товару та ігнорування досудового врегулювання спору між ними, позивач був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №188/КЛ від 01.01.2008 р. Господарський суд Миколаївської області від 04.02.2010 р. по справі №18/139/09 за вищевказаною позовною заявою прийняв рішення, за яким позовні вимоги задовольнив частково, а саме в розмірі 57 736,72 грн. Своє рішення суд обґрунтував наданими належним чином оформленими накладними за 2008-2009 рр. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 р. зазначене рішення було скасовано, та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 35594,49 грн., пеню та витрат на ІТЗ та державне мито (а.с.25-29).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.06.2010р. по зазначеному позову порушено провадження у справі та призначено до розгляду (а.с.1, т.1).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.08.2010 р. у справі №3/86/10 у задоволенні позову відмовлено. Суд обґрунтував своє рішення тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази в розумінні ст. 34 ГПК України, які б підтверджували порушення прав позивача відповідачем чи оспорювання останнім існування угоди між ними. При цьому суд у рішенні зазначив, що право на звернення до суду не обмежується використанням інших засобів захисту права. В обґрунтуванні свого рішення суд також послався на ст. ст. 13, 15, 16, 626, 627, 628, 629, 631, 638, 649 ЦК України, ст. 181ГК України та ст. ст. 1, 32, 33 ГПК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№3046), в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 19.08.2010 р. по справі № 3/86/10 скасувати, оскільки воно суперечить вимогам матеріального та процесуального права та постановити нове, яким позовні вимоги ФОП Кравченко задовольнити у повному обсязі. Свої доводи скаржник обґрунтовує наступним.
01.01.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання №188/КЛ. Після закінчення строку дії даного договору, сторони нового договору поставки не заключали, але продовжували виконувати дії, спрямовані на виконання договору постачання №188/КЛ від 01.08.2008 р. у повному обсязі, що підтверджуються накладними №81782 від 13.01.2009 р., № 84916 від 29.01.2009 р., №85403 від 03.02.2009 р., №86605 від 10.02.2009 р., №87372 від 18.02.2009 р. та актом звіряння розрахунків за 01.04.2008 р. по 28.02.2009 р., актом звіряння розрахунків за квітень 2009 р., які підписанні обома сторонами договору, що на думку скаржника є достатнім доказом реалізації визначеного в них товару.
Таким чином, на думку скаржника, оскільки сторони самостійно вирішили за взаємною згодою здійснити пролонгацію договору поставки №188/КЛ від 01.01.2008 р. простим способом, шляхом вчинення на 5-й сторінці зазначеного договору відмітки про це, які засвідчені та скріплені печатками сторін, то зазначений договір є укладеним та дійсним.
Крім того, як зазначає позивач, що будь-яка суперечка між сторонами за договором поставки №188/КЛ від 01.01.2008 р. вирішується шляхом переговорів, проте в ньому не зазначається, що переговори між сторонами повинні здійснюватись шляхом листування, тому всі переговори щодо повернення боргу за вищевказаним договором та визнання його дійсним і укладеним здійснювалось в усній формі. Суд, на думку скаржника, повинен врахувати цей факт. В обґрунтуванні апеляційної скарги скаржник також послався на ст. ст. 206,218,265 ЦК України, ст. 265 ГК України та ст. ст. 32, 91-93, 104 ГПК України.
Скаржником також було заявлено клопотання про відновлення йому строку на звернення до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. скаржнику відновлено процесуальний строк для подання апеляційної скарги та призначено її до розгляду на 09.12.2010 р. о 16:30, про що сторони згідно приписів ст.98 ГПК України були повідомлені належним чином
Фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про місце розгляду справи належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив, судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд задовольнити скаргу на викладених у ній підставах, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи 01.01.2008 р. між ним та відповідачем було укладено договір постачання №188/ЛК, згідно з умовами якого, позивач, як постачальник прийняв на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцю, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплачувати товар відповідно до умов цього договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналізуючи зміст договору постачання №118/КЛ від 01.01.2008р судова колегія дійшла висновку, що він містить всі істотні умови притаманні до цього виду договорів, тобто цей договір, який не визнаний в судовому порядку недійсним, є укладеним.
Відповідно розділу 9 даного договору сторони визначили, що він набирає сили з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2008 р. Даний договір може бути змінений, доповнений чи достроково розірваний за згодою сторін. Зміни та доповнення, що вносяться в договір, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Усі зміни та доповнення до даного договору укладаються у письмовій формі й оформлюються додатковими угодами, що стають невід'ємною частиною даного договору.
Під пролонгацією договору законодавець розуміє продовження його чинності (дії) відповідно до умов раніше визначених у договорі, якщо сторони не визначили іншого, тобто пролонгація це продовження дій договору , а не укладання нового договору на тих самих умовах як і попередній договір.
З напису на останній (п'ятій) сторінки договору постачання №118/КЛ від 01.01.2008 р., вбачається, що сторони у відповідності до приписів розділу 9 цього договору продовжили його дію на один рік, тобто чітко встановили (визначили) новий строк дії договору, а саме: до 31.12.2009 р., оскільки на останньому аркуші зазначеного договору міститься запис: ”продлен до 31.12.09 г.”,
Зазначений напис, засвідчений підписами обох сторін договору та скріплений їх печатками, на думку судової колегії підтверджує волевиявлення сторін договору на продовження його дії і за своєю правовою суттю є доповненням до договору, яке (доповнення) викладено безпосередньо на самому договорі. Оформлення продовження дії договору таким чином, на думку судової колегії, не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, оскільки цей договір не встановлює необхідності укладання окремого документу при продовженні його дії.
За таких обставин, судова колегія повністю погоджується з висновком місцевого суду щодо необгрунтованості доводів позивача про те, що укладено новий договір №118/КЛ від 01.01.2009 р. між позивачем та відповідачем, на умовах, що передбачені в договорі постачання №118/КЛ від 01.01.2008 р.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскільки договір постачання №118/КЛ від 01.01.2008 р., після закінчення його дії 31.12.2008 року, був продовжений на тих же умовах, і той же строк, які були визначені у договорі, то підстав для визнання укладеним нового договору на 2009 рік немає.
За таких обставин, посилання скаржника на те, що між сторонами укладався новий договір постачання, який він просить визнати укладеним та дійсним, є помилковими та не можуть прийматись до уваги та бути підставою для задоволення його позовних вимог.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язком позивача є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Разом з тим, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, в т.ч. змісту та суті позовної заяви(письмових обґрунтувань до неї) , позивач не зазначив які саме його права або охоронюваний законом інтереси порушив відповідач і яким чином задоволення його позовних вимог може поновити або захистити його права або інтереси, а в матеріалах справи докази які б підтверджували таке порушення відсутні, тобто позивач, на думку судової колегії, не довів право на звернення до суду з цим позовом (в матеріальному змісті цього права).
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що чинним законодавством України, в т.ч. ст.16 ЦК і ст.20 ГК України не передбачено такого способу захисту як визнання договору укладеним. Визнання договору дійсним можливо лише у випадках передбачених чинним законодавством (наприклад ст. 220 ЦК України), а визнання в судовому порядку дійсним договору поставки не передбачено чинним законодавством.
Викладене свідчить, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає чинному законодавству, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню і по цим підставам.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, по-перше, повторюють його доводи викладені у позові, яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку, а по-друге, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів, щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого суду, а відтак, підстав передбачених ст.104 України для його скасування і задоволення апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.08.2010 р. у справі №3/86/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 09.12.2010 р.
.