донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.12.2010 р. справа №31/133пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівНовікової Р.Г.
Волкова Р.В., Дучал Н.М.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача:не з'явився
прокурор:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора м.Маріуполя в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області
на рішення господарського судуДонецької області
від02 вересня 2010 року
по справі№31/133пн (суддя -Ушенко Л.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД» м.Маріуполь
доМаріупольської міської ради м.Маріуполь
провизнання права власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№129, 130, 131, 132, прибудови (А1-1, А3-1, А2-2) та надбудови (Б-2), майданчики (а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67) магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку №44 на вул.50 років СРСР в м.Маріуполі, загальною площею 1037м2
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД»м.Маріуполь звернулося до Маріупольської міської ради м.Маріуполь з позовом про визнання права власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№129, 130, 131, 132, прибудови (А1-1, А3-1, А2-2) та надбудови (Б-2), майданчики (а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67) магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку №44 на вул. 50 років СРСР в м. Маріуполі, загальною площею 1037м2.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД» м.Маріуполь задоволені у повному обсязі. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД»право власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№129, 130, 131, 132, прибудови (А1-1, А3-1, А2-2) та надбудови (Б-2), майданчики (а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67) магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку №44 на вул. 50 років СРСР в м.Маріуполі, загальною площею 1037м2.
На підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор м.Маріуполя подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. по справі №31/133пн та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Прокурор вказує, що визнання у судовому порядку права власності на річ за загальними правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою його виникнення. Зазначає, що при вирішенні спору по суті, суд не з'ясував наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання права позивача з боку міської ради. Крім того, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме, залишено без уваги питання щодо прийняття спірних нежитлових будівель до експлуатації у встановленому чинним законодавством порядку.
У судове засідання від 06.12.2010р. прокурор, представники сторін не з'явились, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
На адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшла телеграма, в якій останній просить відкласти розгляд справи на інший строк у зв'язку із знаходженням представника позивача на лікарняному. Доказів викладених у телеграмі обставин, що перешкоджають розгляду справи у даному судовому засіданні позивачем не надано.
Виходячи з положень ст.28 Господарського процесуального кодексу України, позивач мав можливість визначити іншу особу, яка би представляла інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД»м.Маріуполь у судовому засіданні від 06.12.2010р.
Оскільки явка представників сторін ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 18.11.2010р. по справі №31/133пн не була визнана обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.
До того ж, позивач не був позбавлений права надіслати до суду додаткові пояснення у письмовій формі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №361/2 від 20.08.2003р., між Маріупольською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД»(далі - орендар) 17.05.2004р. був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.п.1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0961га, яка знаходиться за адресою: вул.50 років СРСР, 44 у Жовтневому районі міста.
За приписами пункту 3 договору, на земельній ділянці знаходиться магазин та прибудова до магазину, а також інші об'єкти інфраструктури згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Строк дії договору згідно з п.6 цього договору складає 10 років, тобто до 20.08.2013 року.
Пунктом 19 договору встановлені умови використання земельної ділянки, відповідно до яких земельна ділянка передається в оренду для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині з перевагою продовольчого асортименту (експлуатація магазину та будівництво прибудови до магазину).
Зазначена земельна ділянка була передана у користування позивачу за актом приймання-передачі від 20.05.2004р., підписаним уповноваженими представниками сторін.
Виходячи з наданого до матеріалів справи свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №969825 від 24.05.2006р. та витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.05.2006р., Товариству з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД»на праві власності належить комплекс нежитлових будівель, загальною площею 631,1м2, а саме, приміщення магазина №129, 130 площею 591,9м2 вбудованого у багатоквартирний будинок А-9, прибудови А1-1, А3-1, А2-2, приміщення торгового павільйону №131 площею 39,2м2 вбудованого в будівлю Б-1, розташованих за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.50 років СРСР, 44.
За результатами проведення технічної інвентаризації, Державним комунальним підприємством «Маріупольське бюро технічної інвентаризації»було встановлено, що позивачем самовільно реконструйоване зі збільшенням зовнішніх розмірів приміщення магазина №129, 130, 132 площею 955,8м2 вбудованого в багатоквартирний житловий будинок літ. А-5, прибудова А1-1, А3-1, А2-2, приміщення торгівельного павільйону №131, 132 площею 81,4м2, нежитлове приміщення літ. Б-2, самочинно збудовані майданчики а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67.
Згідно висновку АТЗТ ППП «Донбасреконструкція»стан будівельних конструкцій нежитлових приміщень №129, 130, 131, 132, прибудови (літ. А1-1, А3-1, А2-2) та прибудови (літ. Б-2) ганку та майданчиків (а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67), планування існуючих приміщень, територія земельної ділянки, знаходяться в задовільному технічному стані та придатні до експлуатації.
03.06.2010р. позивач звернувся до Маріупольської міської ради з заявою №1 щодо надання йому правовстановлюючих документів на нежитлові приміщення магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку №44 по вул.50 років СРСР в м.Маріуполі.
Проте, листом №05-1495-03 від 18.06.2010р. міська рада відмовила у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД»з тих підстав, що спірний об'єкт нерухомості збудований позивачем самовільно, без відповідних дозвільних документів та не прийнятий у встановленому порядку до експлуатації.
За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом щодо визнання права власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення у судовому порядку.
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, незаборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України «Про основи містобудування».
При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом.
За приписами ст.5 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст.12,23 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність»будівництво об'єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.
Згідно з вимогами статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій», дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Положеннями цієї ж статті Закону встановлено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Отже, недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбачених чинним законодавством, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні нежитлові приміщення реконструйовані позивачем самовільно, до того ж, самовільно збудовані майданчики.
Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені.
Відповідно до ч.1 та ч.2 вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Отже, зміст самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об'єкт.
Крім того, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.2008р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами сертифіката відповідності, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що акт готовності об'єкта до експлуатації підлягає за письмовим зверненням замовника погодженню протягом 10 робочих днів виконавчим комітетом сільської, селищної або міської ради, або місцевою державною адміністрацією та органами, до повноважень яких згідно із законом належить участь у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію.
За приписами п.17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництво об'єктів, датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією сертифіката відповідності.
При цьому, у відповідності до п.6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД»м.Маріуполь не зверталось до відповідних органів, з приводу встановлення права власності, зокрема, прийняття майна до експлуатації. Відповідно позивачу і не могло бути відмовлено у здійсненні дій, направлених на встановлення свого права, а саме, права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних законом інтересів, які передбачені Законом України «Про судоустрій України».
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Приписи даної норми кореспондуються із ст. 20 Господарського кодексу України, якою також закріплені способи захисту суб'єктом господарювання своїх прав і законних інтересів.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на вищевикладене, правових підстав звертатися до суду за захистом свого права у позивача не було, оскільки право його ніяким чином не обмежувалось та не порушувалось.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора м.Маріуполя на рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. у справі №31/133пн підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. у справі №31/133пн -скасуванню.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД» м.Маріуполь.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу прокурора м.Маріуполя на рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. у справі №31/133пн - задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. у справі №31/133пн -скасувати.
Викласти абзац перший резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. у справі №31/133пн у наступній редакції:
«У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД» м.Маріуполь до Маріупольської міської ради м.Маріуполь про визнання права власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення №№129, 130, 131, 132, прибудови (А1-1, А3-1, А2-2) та надбудови (Б-2), майданчики (а57, а58, а59, а60, а61, а62, а63, а64, а65, а66, а67) магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку №44 на вул. 50 років СРСР в м. Маріуполі, загальною площею 1037м2-відмовити.»
Другий абзац резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. у справі №31/133пн виключити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягодка ЛТД» м.Маріуполь (87500, м.Маріуполь, вул.50 років СРСР, 44, ЄДРПОУ 24159202) на користь Державного бюджету суму державного мита за подачу апеляційної скарги в розмірі 410грн.25коп.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.Г. Новікова
Судді: Р.В. Волков
Н.М. Дучал
Надруковано 7 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 2 -прокуратурі; 1- до справи; 1 -ДАГС; 1 -до суду