Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" листопада 2010 р. Справа № 42/305-10
вх. № 8528/1-42
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Веретун Н.І. (дов.)
відповідача - Громов А.В. (дов.)
розглянувши справу за позовом ЗАТ "Єврофінанс", м. Київ
до СФГ "Віта"ОСОБА_1., с. Стариця Вовчанського району Харківської області
про стягнення 26552,74 грн., розірвання договору та повернення майна
Позивач, ЗАТ "Єврофінанс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, СФГ "Віта" ОСОБА_1., в якій просить суд :
- стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № LА80000091 від 24.03.2008 року в сумі 26552,74 грн., в т.ч. лізингові платежі (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) у сумі 7625,35 грн.; лізингові платежі в частині комісії в сумі 13082,31 грн.; суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 916,93 грн.; три проценти річних у сумі 490,05 грн.; пеню в сумі 2054,90 грн.; санкцію за дострокове розірвання договору в сумі 2383,20 грн.;
- розірвати договір фінансового лізингу № LА80000091 від 24.03.2008 року;
- зобов'язати відповідача повернути спецтехніку: культиватор КПСу-4, номер кузова 1290308.
Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені, вважає, що позивачем не дотриманий порядок розірвання договору, оскільки він не направляв на адресу відповідача вимогу про розірвання договору. Крім того відповідач вважає договір фінансового лізингу № LА80000091 від 24.03.2008 року неукладеним, оскільки при підписання договору не досягнуто згоди щодо істотних умов, а саме згідно п.3 договору передбачено, що відповідач повинен щомісяця сплачувати банківські відсотки та комісію в розмірі 115,43 дол. США, однак в додатку № 4 до Договору визначено, що дана сума складається лише з комісії, а отже вказане невизначеність є істотною умовою.
В слуханні справи оголошувалась перерва до 29.11.2010 р. об 11:00 год.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між ЗАТ "Єврофінанс" (лізингодавець, позивач) та СФГ "Віта" ОСОБА_1. (лізингоодержувач, відповідач) був укладений Договір № LА80000091 від 24.03.2008 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу - спецтехніку - культиватор КПСу-4 вартістю 15900,00 дол. США., а відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також сплачувати лізингові платежі.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі.
Відповідно до специфікації (додаток № 1 до Договору) позивачем було придбано спецтехніку - культиватор КПСу-4, номер кузова: 1290308, який був переданий відповідачу за актом приймання-передачі предмета лізингу від 31.05.2008р.
У Додатку № 4 до Договору фінансового лізингу Сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 45,05 дол. США., розмір щомісячних лізингових платежів в частині комісії у сумі 87,89 дол. США.
Додатковою угодою № 1 від 26.05.2010 року до Договору фінансового лізингу сторони змінили розмір щомісячних лізингових платежів в частині комісії і узгодили його в сумі 94,16 доларів США (а.с. 37-38).
Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референційна валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ "Надра" на дату виставлення рахунку. Відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок позивача, при цьому неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.
Додатковою угодою №1 від 26.05.2010 року до Договору фінансового лізингу сторони дійшли згоди про викладення п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу в новій редакції: "всі щомісячні лізингові платежі за договором будуть конвертовані в гривні по курсу 6,5 до 1 долара США".
Станом на дату підписання додаткової угоди заборгованість відповідача перед позивачем за лізинговими платежами становила 17092,01 грн., що підтверджено сторонами в додатковій угоді.
Пунктом 9.2 Додаткової угоди сторони передбачили, що у випадку порушення відповідачем встановленого сторонами графіку та прострочення хоча б одного платежу позивач має право щомісячні лізингові платежі конвертувати в гривні у відповідності до поточного курсу продажу доларів США ВАТ КБ "Надра" на дату виставлення рахунку.
Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач зобов'язаний був сплатити перший лізинговий платіж у сумі 477,00 доларів США. Відповідно до додатку №2 до Договору перший лізинговий платіж сплачується після підписання договору фінансового лізингу, але до підписання сторонами акту приймання-передачі транспортного засобу.
Перший лізинговий платіж у сумі 2385,00 грн. відповідач сплатив 25 березня 2008 року.
У Додатку №4 до Договору фінансового лізингу Сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 45,05 дол. США та встановили графік погашення платежів протягом 60 місяців.
Позивач зазначає, що останній платіж з боку відповідача був здійснений 14.08.2009 року та після підписання додаткової угоди відповідач не здійснив жодного платежу, у зв'язку з чим позивач скористався своїм правом та здійснив нарахування щомісячних платежів, здійснюючи конвертацію доларів у гривні у відповідності до поточного курсу продажу доларів США ВАТ КБ "Надра" на дату виставлення рахунку.
Розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу, розрахованих за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ "Надра" на дату сплати за період з травня 2008 року по серпень 2010 року (включно), становить 11739,45 грн., з яких відповідачем погашено 4114,10 грн., а отже заборгованість відповідача в частині відшкодування вартості предмету лізингу складає 7625,35 грн.
Крім того умовами Договору передбачений обов'язок сплати відповідачем комісії в сумі 87,89 дол. США, а з 26.05.2010р. (після підписання додаткової угоди) в сумі 94,16 дол. США.
Позивач розрахував суму комісії, здійснюючи конвертацію доларів у гривні у відповідності до поточного курсу продажу доларів США ВАТ КБ "Надра" на дату виставлення рахунку.
Крім того відповідно до п. 8.10 Додатку № 2 до Договору, у разі зміни облікової ставки НБУ згідно з п.п. 3.2.2 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований Лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений Лізингоодержувачем.
Відповідно до п.п. 3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати. Таким чином, суми комісій, що перевищують подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.
Позивачем наданий розрахунок, відповідно до якого сума донарахованого ПДВ складає 2056,53 грн., наданий розрахунок відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства.
Таким чином сума нарахованої комісії за період з 31.05.2008р. з урахуванням донарахованих сум ПДВ складає 20455,36 грн.
Відповідачем була сплачена комісія в сумі 7373,05 грн., отже заборгованість відповідача щодо сплати комісії складає 13082,31 грн.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що зазначений договір фінансового лізингу є неукладеним, оскільки за змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст.806 ЦК України).
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Суд зазначає, що і договір і додатки до нього підписані обома сторонами, також відповідач вчиняв дії на виконання даного договору, здійснюючі часткові проплати, крім того відповідач підписав додаткову угоду до договору 26.05.2010р., тобто через два роки після підписання основного договору, а такі дії свідчать про те, що відповідач вважав договір укладеним та таким, що підлягає виконанню.
Крім того суд зазначає, що при укладенні договору сторонами досягнуто згоди по всіх суттєвих умовах, а позивач не заявляє до стягнення сум, які не передбачені умовами Договору та додатків до нього.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором при цьому не надав обґрунтованих пояснень щодо несплати ним платежів на користь позивача, а також не спростував зроблений позивачем розрахунок.
Враховуючи викладене суд вважає, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язано за Договором та позивачем обґрунтовано пред'явлена вимога про стягнення заборгованості за платежами по відшкодуванню вартості предмету лізингу за період з травня 2008 р. по серпень 2010 р. в сумі 7625,35 грн. та за платежами щодо сплати комісії з врахуванням ПДВ за період з травня 2008 р. по серпень 2010 р. в загальній сумі 13082,31грн.
Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.
Умовами договору, а саме п. 8.9 Додатку № 2 до Договору передбачено, що у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач (відповідач) сплачує на користь лізингодавця (позивача) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Позивачем наданий розрахунок пені, згідно якого пеня нарахована за період з 06.09.2008р. по 15.09.2010 р. складає 2054,90 грн.
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з наданого розрахунку позивач нарахував пеню з врахуванням даної норми та не нараховував пеню на строк більше ніж 6 місяців.
Статтею 258 ЦК України встановлений скорочений термін позовної давності щодо стягнення пені, а саме в один рік.
Згідно ч.3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем зроблена заява щодо застосування строку позовної давності.
Розглянувши розрахунок пені судом встановлено, що позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені в сумі 883,59 грн., яка нарахована в строк до 27.09.2009р., оскільки позову заяву подано до суду 27.09.2010р.
В іншій частині нарахування пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому пеня в розмірі 1171,31 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого інфляційні втрати складають 916,93 грн., 3% річних - 490,05 грн.
Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат передбачено для захисту суб'єктів господарювання від інфляційних процесів, що відбуваються в державі, та знецінення вартості гривні, однак сторони в договорі визначили сплату платежів за договором відносно курсу долару США, а отже в такому випадку позивач є захищеним від знецінення гривні та втрачає право на нарахування збитків від інфляції.
Крім того хгідно Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»
При застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Як вбачається з наданого розрахунку інфляційних втрат позивач здійснював нарахування інфляційних за декілька днів місяця, тобто з порушенням порядку нарахування інфляційних.
В частині нарахування та стягнення 3% річних позовні вимоги є обґрунтованими.
Крім того позивач заявив вимоги про розірвання договору фінансового лізингу.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Відповідач, заперечуючи проти розірвання договору, посилається на те, що він відповідно до ст. 188 ГК України не направив на його адресу повідомлення про розірвання договору, при цьому фактично не надає пояснень чи заперечує він проти розірвання договору чи ні, хоча отримавши позовну заяву він міг направити позивачу листи щодо наявності заперечень проти розірвання договору або надати такі заперечення суду.
Також суд враховує, що відповідач не здійснює сплату лізингових платежів з 14.08.2009р., тобто більше ніж один рік, при цьому користується предметом лізингу, після отримання позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі не вчинив жодних дій щодо погашення заборгованості, а також дій щодо можливого врегулювання спору з позивачем мирним шляхом, а отже викладене свідчить про те, що відповідач не має наміру виконувати свої зобов'язання за договором, що суттєво порушує права позивача, а також є підставою для розірвання договору.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги в частині розірвання договору фінансового лізингу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 п. 7 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу позивачу.
Пунктом 10.8 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу передбачено, що у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу з вини Лізингоодержувача Лізингодавцеві надано право застосовувати санкцію у розмірі 10 % від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів за договором фінансового лізингу.
Позивачем наведений розрахунок санкції, відповідно до якого застосовані санкції складають 2383,20 грн., тобто 10% від суми недоотриманих лізингових платежів.
Наведений розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а отже сума санкції в розмірі 2383,20 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 332,52 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ВІТА" Мінченко Віри Антонівни (62530 Харківська область, Вовчанський район, село Стариця, код 23453856, п/р 2600400002107 в "Райффайзен Банк Аваль" Вовчанське відділення) на користь Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" ( 69002 м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 81, приміщення 17, код 30726921, р/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку "Укрсиббанк", м. Харків МФО 351005) заборгованість за договором фінансового лізингу № LА80000091 від 24.03.2008 року в сумі 24752,22 грн., в т.ч. лізингові платежі (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) у сумі 7625,35 грн., лізингові платежі в частині комісії в сумі 13082,31 грн., 3% річних у сумі 490,05 грн., пеню в сумі 1171,31 грн., санкцію за дострокове розірвання договору в сумі 2383,20 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 332,52 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розірвати договір фінансового лізингу № LА80000091 від 24.03.2008 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством "ВІТА" Мінченко Віри Антонівни (62530 Харківська область, Вовчанський район, село Стариця, код 23453856) та Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" ( 69002 м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 81, приміщення 17, код 30726921).
Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство "ВІТА" Мінченко Віри Антонівни (62530 Харківська область, Вовчанський район, село Стариця, код 23453856, п/р 2600400002107 в "Райффайзен Банк Аваль" Вовчанське відділення) повернути Закритому акціонерному товариству "Єврофінанс" ( 69002 м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 81, приміщення 17, код 30726921, р/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку "Укрсиббанк", м. Харків МФО 351005) спецтехніку - культиватор КПСу-4, номер кузова 1290308.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 06.12.2010 р.