36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.09.2010 р. Справа №27/89
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод обважнювачів", адреса: 85114, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Леніна,99
до Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ", адреса: 39631, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Київська,62
про стягнення 148 452,31 грн.
Суддя: Солодюк О.В.
Представники сторін:
від позивача: не з"явився
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 29.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Повний тест рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України.
Суть спору: Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Завод обважнювачів до Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" про стягнення 148 452,31 грн, в т.ч. 134 639,27 грн. - сума основного боргу за договором купівлі-продажу № 74/06 від 04.06.2006р., 6 686,61 грн. - інфляційних збитків, 7 126,43 грн.- 3% річних.
Представники сторін в судове засідання не з"явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином (поштові повідомлення в мат. справи), про причини неявки суд не повідомили.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 27/18-84 від 12.08.2010 р.(вх.№ 09134д від 16.08.2010 р.) проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ненастання строку оплати товару та відсутність підстав для стягнення заподіяних збитків.
Враховуючи те, що строк розгляду справи закінчився (ухвалою суду від 20.08.2010 р. за клопотанням представника позивача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів), суд визнав можливим розглянути справу без участі представників сторін за наявними в матеріалах доказами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 04.06.2006р. між ВАТ "Завод обважнювачів"(позивачем) та Холдинговою компанією "АвтоКраз"(відповідачем) був укладений договір купівлі-продажу №74/06, згідно якого позивач взяв на себе зобов"язання передати у власність Відповідача глину формовочну бентонітову марки П1Т1КА та глину бентонітову комову П4Т1К згідно до заявок відповідача, а відповідач брав на себе зобов"язання сплатити позивачу встановлену договором ціну за отриману глину.
Протягом 2008-2009 року, на виконання вищезазначеного договору, як зазначає позивач в позові, він поставляв відповідачу товар автомобільним та залізничним транспортом.
Але взяті на себе зобов"язання по договору щодо оплати товару відповідач не виконав, претензію за № 209, направлену на адресу відповідача 25.02.2010 р. залишив без відповіді та реагування, що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши додані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п.п.1.1.,1.2 договору № 74/06 від 04.06.2006 року (далі по тексту - договір) позивач зобов"язався передати у власність відповідачу продукцію, а відповідач зобов"язався провести оплату і прийняти продукцію у відповідності з умовами даного договору.
Згідно п.5.2 договору відповідач проводить розрахунки по даному договору шляхом перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів у розмірі 100% передплати вартості кожної партії продукції (з урахуванням з/д тарифу - при поставці з/д транспортом). Строк здійснення передплати за партію продукції - на протязі 10 банківських днів з дати виставлення позивачем рахунку-фактури відповідно до отриманої заявки на партію продукції. Відвантаження продукції здійснюється на протязі 5 банківських днів після отримання грошових коштів на поточний рахунок позивача. Зобов"язння позивача по даному договору виникають з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок (п. 3.2 договору).
Позивач стверджує, що на виконання договору поставив відповідачу продукцію, що підтверджується видатковими накладними:
- №РН-000000477 від 04.09.2008р. на суму 9600,00 грн.;
- №РН-000000513 від 09.12.2009р. на суму 5240,02 грн.;
- підписані обома сторонами , довіреностями на отримання товару(а/п):
- № 023450 від 02 вересня 2008 року.
- № 026789 від 07 грудня 2009 року.
- рахунками-фактури:
- № 000000784 від 05.08.2008 р.
- № 000000798 від 07.08.2008 р.
- № 000001002 від 03.10.2008 р.
- квитанціями про приймання вантажу (зд):
- № 50888170 від 03 серпня 2008 року. № 50889175 від 05 серпня 2008 року. № 50889205 від 07 серпня 2008 року. № 50888478 від 03 жовтня 2008 року (копії документів в мат. справи).
Але в перелічених документах відсутне посилання на договір № 74/06 від 04.06.2006 року. Позивач також не надав доказів того, що відповідач надавав позивачу письмові заявки на поставку продукції. Тому твердження позивача про те, що дана продукція поставлялась відповідачу на підставі договору, згідно з умовами якого передбачена передплата продукції та надання заявок на її поставку, не підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.
Крім того, в позовній заяві позивач посилається на те, що продукція поставлялась відповідачу протягом 2008 - 2009 років. Згідно п. 4 додаткової угоди № 2 від 24.01.2008 р. до договору № 74/06 від 04.06.2006 р., строк дії договору до 31.12.2008 року.
Позивач в позові зазначає, що ним 25.02.2010 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 209 про сплату боргу в сумі 134 639, 27 грн. Проте, до позовної заяви та до матеріалів справи позивач не надав претензії та доказу направлення її відповідачу.
Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позивач не довів, що поставку продукції відповідачу без 100% передплати і без надання відповідачем позивачу письмової заявки, можна вважати поставкою по договору.
Також рахунки-фактури:
- № 000000784 від 05.08.2008 р.
- № 000000798 від 07.08.2008 р.
- № 000001002 від 03.10.2008 р.
- квитанції про приймання вантажу (зд):
- № 50888170 від 03 серпня 2008 року. № 50889175 від 05 серпня 2008 року. № 50889205 від 07 серпня 2008 року. № 50888478 від 03 жовтня 2008 року (копії документів в мат. справи) не є належними доказами передачі продукції відповідачу і отримання її останнім.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Докази того, що позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату продукції в порядку ст. 530 ЦК України в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 148 452,31 грн. в т.ч. 134 639,27 грн. - суми основного боргу за договором купівлі-продажу № 74/06 від 04.06.2006р., 6 686,61 грн. - інфляційних збитків, 7 126,43 грн.- 3% річних необгрунтовані, безпідставні і задоволенню не підлягають.
Судові витрати на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суддя Солодюк О.В.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 жовтня 2010 року.
Примітка:Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.