Справа № 183/12806/24
№ 2-а/183/20/25
22 квітня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Городецького Д. І.,
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білого Олександра Олексійовича, Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
13 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до інспектора Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білого Олександра Олексійовича, Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 04 грудня 2024 року інспектором Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білого Олександра Олексійовича винесена постанова серії ЕНА № 3602221 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 грн.
Адміністративне правопорушення виразилось у тому, що він 04 грудня 2024 року о 13.09 год., рухаючись по автомобільній дорозі Харків-Сімферополь 203 км, керуючи транспортним засобом марки Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», проїхав та не зупинився, чим порушив вимоги п. 8.4 «б» ПДР України.
З даною постановою інспектора позивач не погоджується в повному обсязі, оскільки вона необґрунтована, недоведена, а інкримінуєме йому правопорушення не підтверджується жодним доказом. Даного правопорушення він не вчиняв. Крім того зауважив, що в оскаржуваній постанові не зазначено, де саме було вчинене правопорушення: на перехресті, перехрещені проїзних частин або вузькій ділянці дороги чи взагалі на трасі, оскільки п. 8.4 «б» ПДР України передбачає лише знаки пріоритету та встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, - закрити, а також вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року дану позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
27 грудня 2024 року на виконання даної ухвали ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в новій редакції, згідно якої усунув недоліки первісної.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року до участі у справі було залучено в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Новомосковський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції змінив назву на Самарівський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції.
Таким чином, судом розглядались позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білого Олександра Олексійовича, Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до статті 262 КАС України, 1. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. 2. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. 3. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного провадження не проводиться. 4. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. 5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. 6. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. 7. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. 8. При розгляді справи за правилами спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідач інспектор Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білий О.О. та представники відповідачів Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відзиву на позовну заяву не подали, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та перевіривши достатність наявних у справі доказів для їх встановлення, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 04 грудня 2024 року інспектором Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білим Олександром Олексійовичемвинесена постанова серії ЕНА № 3602221 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до змісту постанови, 04 грудня 2024 року о 13.09 год. ОСОБА_1 , рухаючись по автомобільній дорозі Харків-Сімферополь 203 км, керуючи транспортним засобом марки Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», проїхав та не зупинився, чим порушив вимоги п. 8.4 «б» ПДР України.
Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом позову, позивач визнає, що при оформленні оскаржуваної постанови він не вносив письмові заперечення до постанови і не надавав такі заперечення на окремому аркуші.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Частина 1 статті 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, визначені ст.ст. 122 КУпАП.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Згідно п. 2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пункт 8.4 «в» ПДР України передбачає знаки пріоритету та Встановлює черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою. Знак встановлюється безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги. Якщо безпосередньо перед перехрестям встановлено знак 2.2 , йому повинен передувати знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2 . Якщо знак 2.2 встановлений перед залізничним переїздом, що не охороняється та не обладнаний світлофорною сигналізацією, водій повинен зупинитися перед стоп-лінією, а за її відсутності - перед цим знаком.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У позові ОСОБА_1 вказує на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частин 2-5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі регулює Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015.
Відповідно до положень розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, частиною другою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, розглядаючи дану справу, поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Однак, позивач заперечує факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як передбачено ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Крім того, згідно зі ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владнихповноважень щододоказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 72 КАС України визначено поняття доказів, якими у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно з вимогами ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Разом з тим, оскаржувана постанова не може оцінюватися судом, як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 72 КАС України.
В постанові поліцейського про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, крім того, постанова не містить й порядку та строку її оскарження. Також в постанові не зазначено, де саме було вчинене правопорушення: на перехресті, перехрещені проїзних частин або вузькій ділянці дороги, оскільки п. 8.4 «б» ПДР України передбачає лише знаки пріоритету та встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Отже, за відсутності належних доказів вчинення позивачем правопорушення, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Однак, в матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий доказ, який би підтвердив факт порушення позивачем вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», тобто вимогу п. 8.4 «б» ПДР України, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17, провадження № К/9901/32368/18).
Інших доказів суб'єктом владних повноважень на підтвердження вчинення позивачем адмінправопорушення суду не надано.
За таких обставин, всупереч положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач не навів належних доказів на підтвердження правомірності рішення інспектора при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення останнім адміністративного правопорушення та не виконав обов'язок щодо доведення обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП є недоведеним.
Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.
За наведених вище обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова у справі про адміністративні правопорушення була ухвалена інспектором без врахуванням принципу правомірної адміністративної поведінки, тобто без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Згідно із ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Так, приписами п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП передбачено, що в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірці законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із дотриманням строку, встановленого КУпАП та КАС України, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, постанова серії ЕНА № 3602221 у справі про адміністративне правопорушення від 04 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Що стосується вимог про визнання постанови інспектора протиправною, суд вважає, що з огляду на положення ст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є саме скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, а тому в частині задоволення позовної вимоги про визнання постанови інспектора протиправною слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. При цьому залучення такого суб'єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн., а тому відповідно до вимог ст. 139 КАС України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 79, 120, 139, 241-246, 250-251, 257-263, 268-271, 286, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білого Олександра Олексійовича, Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.
Постанову інспектора Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білого Олександра Олексійовичасерії ЕНА № 3602221 від 04 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 40108866, адреса місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 ,- відмовити.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: інспектор Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Білий Олександр Олексійович, адреса місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 7-б;
- відповідач: Самарівський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, адреса місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 7-б;
- відповідач: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108866, адреса місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Повне рішення складено 22 квітня 2025 року.
Суддя Д. І. Городецький