26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 381/4868/24
провадження № 51-1933ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року про відмову останньому в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року та повернення його апеляційної скарги,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області
від 23 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4
про скасування постанови дізнавача сектору дізнання Відділення поліції №3
Фастівського РУП ГУНП в Київській області від 31 серпня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12024116460000072 від 02 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій порушив питання, у тому числі, про поновлення строку на його апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року ОСОБА_4 відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року
та повернуто апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що копія постанови про закриття кримінального провадження йому не вручалась, копію ухвали слідчого судді він не отримував, оскільки в період з листопада по грудень 2024 року хворів.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі адвоката ОСОБА_4 , та копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав
для задоволення скарги немає.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Частиною 3 ст. 395 КПК визначено, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження
для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За правовою позицією об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), строк
на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді обчислюється з дня її оголошення.
У випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Як убачається з матеріалів провадження за касаційною скаргою, оскаржену ухвалу слідчого судді було оголошено 23 жовтня 2024 року, а з апеляційною скаргою ОСОБА_4 звернувся до суду лише 27 січня 2025 року, тобто з пропуском строку п'ятиденного строку на апеляційне оскарження, що ним не заперечувалося, з огляду
на його прохання про поновлення вказаного строку.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи
не знайде підстав для його поновлення.
При цьому, ч. 1 ст. 117 КПК встановлено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо він пропущений із поважних причин.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які об'єктивно є непереборними,
не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення
до суду у визначений законом строк.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише
в разі наявності поважних причин пропуску такого строку.
Так, про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі
й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Як убачається із копії оскарженої ухвали, апеляційний суд, розглянувши клопотання
ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення цього строку.
При цьому суд вказав на те, що ОСОБА_4 був повідомлений про розгляд його скарги слідчим суддею, однак в судові засідання, призначені на 21 та 23 жовтня
2024 року не з'явився. Разом із тим, до поданої ним скарги долучив клопотання, в якому просив розгляд скарги проводити за його відсутності, а у випадку його обов'язкової участі, просив перенести слухання справи.
Крім того, як вказав суд, копію повного тексту ухвали слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року ОСОБА_4 отримав 12 листопада 2024 року, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Таким чином, станом
на 12 листопада 2024 року заявнику було відомо про ухвалене судове рішення
від 23 жовтня 2024 року за результатами розгляду його скарги на постанову дізнавача від 31 серпня 2024 року про закриття кримінального провадження.
Також суд зазначив, що покликання ОСОБА_4 на те, що копію постанови про закриття кримінального провадження він отримав лише 19 січня 2025 року
не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки відсутність копії цієї постанови не є непереборною обставиною, що перешкоджає заявнику подати в розумні строки апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, яка отримана ним ще 12 листопада 2024 року; до того ж він не був позбавлений можливості долучити копію постанови в процесі апеляційного розгляду, заявивши відповідне клопотання з обґрунтуванням неможливості вчасного її подання.
Крім цього, суд зауважив, що безпідставним є також покликання ОСОБА_4 на те, що він хворів, а тому не мав можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, оскільки ним до матеріалів клопотання не долучено доказів на підтвердження вказаних обставин; не надано таких доказів ОСОБА_4 і в ході розгляду судом апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
За наведених обставин, суд обґрунтовано ствердив про те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені апелянтом, не можуть бути визнані поважними, оскільки повністю спростовуються матеріалами провадження та суперечать приписам ч. 3 ст. 395 КПК.
З огляду на викладене, апеляційний суд на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК відмовив ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернув йому апеляційну скаргу.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Обґрунтованих доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження касаційна скарга ОСОБА_4 у не містить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, у скарзі не наведено.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги ОСОБА_4 та копії оскарженого судового рішення не вбачається підстав для задоволення скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК колегія суддів вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року про відмову останньому в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня
2024 року та повернення його апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3