26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 759/5372/22
провадження № 51 - 1680 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Інтер-Поліс» - адвоката ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
За вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року ОСОБА_5 засуджено: за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворо білиш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Провадження за цивільним позовом ОСОБА_6 , пред'явленого до ОСОБА_5 в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди завданої злочином у сумі 1 053 000 грн - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК.
Стягнуто з ПрАТ СК «Інтер - Поліс» ЄДРПО 19350062 на користь ОСОБА_6 , в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди (за відшкодування шкоди заподіяної майну) в межах суми страхової виплати у в сумі 43 524,79 грн.
Стягнуто з ПрАТ СК «Інтер - Поліс» ЄДРПО 19350062 на користь ОСОБА_6 , в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди (за відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю) в межах суми страхової виплати у в сумі 143 370,68 грн.
Стягнуто з ПрАТ СК «Інтер - Поліс» ЄДРПО 19350062 на користь ОСОБА_6 , в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди (за відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю, в межах суми страхової виплати передбаченої у розмірі 5% від суми відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю) в сумі 7 168,50 грн.
Провадження за цивільним позовом ОСОБА_7 , пред'явленого до ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди, завданої злочином у сумі 2 106 000 грн - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку суду, 08 листопада 2021 року ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Santa Fe» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухався по проїзній частині проспекту Перемоги зі сторони станції метро «Святошин» в напрямку станції метро «Житомирська» в місті Києві, допустив порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «а», 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, здійснив зіткнення із нерухомим автомобілем «Renault-Logan» (д.н.з. НОМЕР_2 ). Внаслідок зіткнення із автомобілем «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль «Renault-Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , відкинуло вперед та він здійснив зіткнення із нерухомим автомобілем «BMW-X3» (д.н.з. НОМЕР_3 ) і наїзд на ОСОБА_6 . Внаслідок зіткнення із автомобілем «Renault-Logan» автомобіль «BMW-X3» відкинуло вперед та він здійснив наїзд на ОСОБА_7 і зіткнення з нерухомим автомобілем «Mitsubishi-Outlander» (д.н.з. НОМЕР_4 ) (на синьому фоні).
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень та ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяли потерпілому ОСОБА_7 тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК.
Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 допустив порушення вимог підпунктів «а», «б», «г», «д» та «е» пункту 2.10 Правил дорожнього руху України передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків для потерпілого, умисно завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_7 на місці дорожньо-транспортної пригоди в небезпечному для життя стані, якого він сам поставив в небезпечний для життя стан, та зник з місця ДТП в невідомому напрямку.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, що полягає у завідомому залишенні без допомоги потерпілого ОСОБА_7 , який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК.
Ухвалою Київськогоапеляційного суду від 27 березня 2025 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого, не погоджується із судовими рішеннями, ухваленими щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову до ПрАТ СК «Інтер - Поліс», просить відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати вищезазначені судові рішення в цій частині й призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд першої інстанції, порушуючи норми п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК, належним чином не дослідив наданих потерпілим документів, які би підтверджували понесені витрати внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок ненадання потерпілим оригіналів чеків, що підтверджують витрати на лікування, відсутні підстави відшкодування витрат на лікування потерпілому.
Вважає, що апеляційний суд всупереч вимогам ст. 419 КПК не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги щодо порушень, допущених судом першої інстанції, не дав їм належної оцінки і, не навівши належного обґрунтування, залишив апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуваний вирок у цій частині без змін.
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі представника та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, правильність кваліфікації його дій, а також справедливість призначеного засудженому покарання в касаційній скарзі не оскаржуються.
Доводи у касаційній скарзі представника ПрАТ СК «Інтер - Поліс» про неправильне вирішення судами цивільного позову потерпілого в частині визначення суми відшкодування стягнутої з ПрАТ СК «Інтер - Поліс» шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.
Під час вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 до ПрАТ СК «Інтер - Поліс» цих вимог закону місцевим та апеляційним судами було дотримано.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК, потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно матеріальну та моральну шкоду у зв'язку з отриманням ним тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
З метою відшкодування завданої шкоди потерпілий подав позов до суду, визначивши відповідачами засудженого ОСОБА_5 і ПрАТ СК «Інтер - Поліс».
Згідно з матеріалами за скаргою цивільно-правову відповідальність водія ОСОБА_5 застрахована ПрАТ СК «Інтер - Поліс».
Відповідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 23.1 ст. 22 цього Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є в тому числі шкода, пов'язана з лікуванням, іншим ушкодженням здоров'я потерпілого, та моральна шкода що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (п. 24.1 ст. 24 цього Закону).
Відповідно до позову потерпілий ОСОБА_6 просив стягнути з ПрАТ СК «Інтер - Поліс» 143 370,68 грн у рахунок завданої матеріальної шкоди, заподіяної здоров'ю, 43 524,79 грн у рахунок завданої матеріальної шкоди, 7 168 грн у рахунок відшкодування страхової виплати 5% від суми відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної здоров'ю, а з ОСОБА_5 - моральну шкоду у розмірі 1 053 000 грн. На підтвердження своїх вимог потерпілим надано суду документальне підтвердження на придбання у період з 09 листопада 2021 року по червень 2022 року медичних препаратів, медичних послуг та медичного обладнання на суму 143 370, 68 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 % в сумі 7 168,50 грн, та матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля 43 527,79 грн.
Отже, за висновком суду, наданими документами доведено, що з ПрАТ СК «Інтер - Поліс» на користь потерпілого підлягає відшкодуванню 143 370,68 грн у рахунок завданої матеріальної шкоди, заподіяної здоров'ю, сумнівів в тому, що саме така сума була витрачена на лікування хворого внаслідок ДТП, не виникало.
Провадження за цивільним позовом ОСОБА_6 , пред'явленого до ОСОБА_5 в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди, завданої злочином у сумі 1 053 000 грн - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК.
Оскільки суду першої інстанції було надано документи про понесені потерпілим витрати в сумі 143 370,68 грн на лікування, 43 524,79 грн у рахунок матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля, 7 168 грн у рахунок відшкодування страхової виплати 5% від суми відшкодування моральної шкоди, він, виходячи зі змісту наведених норм, які регламентують вирішення такого питання, обґрунтовано встановив, що саме в такому розмірі вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягають задоволенню для відшкодування шкоди потерпілому з ПрАТ СК «Інтер - Поліс» .
Переглянувши вирок в апеляційному порядку в частині вирішення цивільного позову до ПрАТ СК «Інтер - Поліс», апеляційний суд відповідним чином перевірив доводи представника, зазначені в апеляційній скарзі, які за змістом і суттю аналогічні доводам, викладеним у його касаційній скарзі, дав їм оцінку, з урахуванням вимог ст. 419 КПК та із зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив вирок у цій частині без змін.
Суд слушно звернув увагу на п. 23.1 ст. 23 Закону № 1961- IV, згідно з яким шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.
Також вказав, що відповідно до п. 24.1 ст. 23 вказаного Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з лікуванням амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_6 .
З огляду на це суд слушно вказав про необґрунтованість апеляційної скарги представника в частині визначення розміру оплати за лікування потерпілого.
Усупереч твердженням представника суд правильно акцентував увагу на тому, що суду першої інстанції надано фінансові документи, чеки, згідно з вимогами нормативних актів у сфері торгівлі, є різновидами розрахункового документу та підтверджують витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого.
Доводи касаційної скарги аналогічні за змістом доводам, які були наведені в апеляційній скарзі представника та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, за результатами якої визнані безпідставними.
Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.
З огляду на це колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками апеляційного суду і вважає, що його ухвала та вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову до ПрАТ СК «Інтер - Поліс» є належно умотивованими й обґрунтованими, за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час постановлення рішень.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги представника не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
З урахуванням викладеного істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не наведено.
За таких обставин касаційна скарга представника цивільного відповідача ПрАТ СК «Інтер - Поліс» не підлягає задоволенню.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Інтер-Поліс» - адвоката ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 грудня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3