22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 473/2309/23
провадження № 61-5810ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 червня 2024 року та постанову Миколаївськогоапеляційного суду від 04 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання дій, бездіяльності незаконними, визнання недійсним договору, стягнення коштів,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі ? АТ «ОГС «Миколаївгаз») з позовом, в якому просила:
визнати незаконними дії відповідача щодо припинення газопостачання, нарахування заборгованості за послугу з розподілу природного газу
за період з січня 2020 року до травня 2023 року;
визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про поновлення газопостачання;
визнати недійсним договір сервісного (технічного) обслуговування, укладений сторонами 26 травня 2023 року;
стягнути безпідставно отримані відповідачем кошти у розмірі 4 354,59 грн,
моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та 60 грн 25 коп в порядку статті 625 ЦК України і відповідну суму, визначену на момент ухвалення рішення.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
від 07 червня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано незаконними дії АТ «ОГС «Миколаївгаз» щодо припинення
23 листопада 2020 року розподілу природного газу до житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнано незаконними дії АТ «ОГС «Миколаївгаз» щодо нарахування заборгованості за послуги розподілу природного газу до житлового будинку
АДРЕСА_1 , розташованого за тією ж адресою.
Визнано недійсним договір № 62АN540-4951-23 сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача, укладений 26 травня 2023 року ОСОБА_1 та АТ «ОГС «Миколаївгаз».
Стягнуто з АТ «ОГС «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 4 354, 59 грн та 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року апеляційну скаргу АТ «ОГС «Миколаївгаз» та апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 червня 2024 року задоволено частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
від 07 червня 2024 року в частині визнання незаконними дій АТ «ОГС «Миколаївгаз» щодо нарахування заборгованості за послуги з розподілу природного газу, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 03 квітня 2023 року скасовано з ухваленням в цій частині нового судового рішення.
Визнано протиправною бездіяльність АТ «ОГС «Миколаївгаз» щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 03 квітня 2023 року про поновлення газопостачання.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними дій АТ «ОГС «Миколаївгаз» щодо нарахування заборгованості за послуги розподілу природного газу до житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 червня 2024 року в частині стягнутих на користь ОСОБА_1 коштів та розміру стягненого на користь держави судового збору змінено.
Стягнуто з АТ «ОГС «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 передані на виконання договору № 62АN540-4951-23 від 26 травня 2023 року кошти у розмірі 1 200 грн та 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з АТ «ОГС «Миколаївгаз» в дохід держави судовий збір у розмірі
3 343,08 грн.
В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2024 року залишено без задоволення, а вказану ухвалу без змін.
Апеляційну скаргу АТ «ОГС «Миколаївгаз» на додаткове рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2024 року залишено без задоволення, а вказане судове рішення без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2024 року задоволено частково.
Додаткове рішення в частині відмови у стягненні судового збору за отримання копій технічного запису судових засідань скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з АТ «ОГС «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 судовий збір за отримання копій технічного запису судових засідань у розмірі 84,08 грн.
В іншій частині додаткове рішення залишено без змін.
Стягнуто з АТ «ОГС «Миколаївгаз» в дохід держави судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 610,40 грн.
Компенсовано за рахунок держави сплачений АТ «ОГС «Миколаївгаз» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610 грн.
06 травня 2025 року через систему «Електронний суд» АТ «ОГС «Миколаївгаз» - Руденко Н. В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 червня 2024 року та постанову Миколаївськогоапеляційного суду від 04 листопада 2024 року в цій справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а у позовах про визнання права власності на майно - його вартістю (пункти 1, 2 частини першої статті 176 ЦПК України).
З матеріалів касаційного провадження вбачається, предметом спору у справі є визнаннядій, бездіяльності незаконними, визнання недійсним договору сервісного (технічного) обслуговування, стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 4 354,59 грн, моральної шкоди в розмірі 50 000 грн та
60 грн 25 коп. в порядку статті 625 ЦК України.
Тобто, ціна позову в даній справі в частині вимог майнового характеру становить суму, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Отже, справа № 473/2309/23 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Справа № 473/2309/23 в частині вимог немайнового характеру є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Судове рішення у зазначеній справі не підлягає касаційному оскарженню відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.
Касаційна скарга заявника та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 червня 2024 рокута постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання дій, бездіяльності незаконними, визнання недійсним договору, стягнення коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун