09 травня 2025 року
м. Київ
справа № 751/6607/23
провадження № 61-5299ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Підгорний Костянтин Євгенійович, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних
за несвоєчасний розрахунок, внаслідок набуття у власність предмета іпотеки,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 246 768,92 грн, що є інфляційними втратами та 3 % річних, які нараховані
за період з 22 квітня 2016 року до 26 жовтня 2022 року, на суму 209 683,24 грн, яка в період з 28 вересня 2022 року до 26 жовтня 2022 року сплачена позивачу
в рахунок часткового погашення зобов'язань у розмірі 3 954 749,71 грн,
на відшкодування позивачу як іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог відповідача
як іпотекодержателя.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 246 768,92 грн, що є інфляційними втратами та 3 % річних за період з 22 квітня 2016 року
до 26 жовтня 2022 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 витрати
на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2025 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 грудня 2024 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 85 483,07 грн, три відсотки річних у сумі 13 869,06 грн, 993,49 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 8 052,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 2 211,29 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
23 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Підгорний К. Є., через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2025 року
у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2025 року в частині, якою відмовлено
в задоволенні решти позовних вимог, і залишити в силі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 грудня 2024 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що ціна позову в цій справі становить 246 768,92 грн і не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн).
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа
не підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Підгорний К. Є. посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України
та вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Однак представником заявника не наведено обґрунтованих мотивів
на підтвердження посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Підгорний К. Є., оскаржив судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Підгорний Костянтин Євгенійович,
на постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасний розрахунок, внаслідок набуття у власність предмета іпотеки, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська