07 травня 2025 року
м. Київ
Справа № 761/19104/15-ц
Провадження № 61-15334св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткачук Ганни Василівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року в складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року в складі колегії суддів Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.
у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Кредо», суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванюта Іван Миколайович, про визнання протиправними, скасування постанов та
Короткий зміст скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 року про відкриття виконавчого провадження (далі - ВП) № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/19104/15-ц, виданого 13 липня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 року у ВП № НОМЕР_1 про накладення арешту на грошові кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат ВП, штрафів, яка становить 3 912 562,72 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 року у ВП № НОМЕР_1 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. основної винагороди в сумі 355 646,20 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 року у ВП № НОМЕР_1 про визначення для боржника ОСОБА_1 розміру мінімальних витрат ВП в сумі 454,50 грн;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюту І. М. виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті ним заходи щодо примусового виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв'язку зі скасуванням постанови про відкриття ВП № НОМЕР_1 від 20 березня 2024 року.
Скарга мотивована тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 року відкрито ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/19104/15-ц, виданого 13 липня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2006 року № 11099284000 у розмірі 3 555 251,02 грн.
У вказаній постанові про відкриття ВП також зазначено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року в справі № 761/19104/15-ц виправлено допущену помилку в тексті виконавчого листа № 761/19104/15-ц, а саме замість помилково зазначених назви, ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності та місцезнаходження стягувача - ПАТ «Дельта Банк», 34047020, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39 вказано - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова компанія Інвест-Кредо», 39761587, 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 року у ВП № НОМЕР_1 накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат ВП, штрафів, яка становить 3 912 562,72 грн.
Також постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 року у ВП № НОМЕР_1 постановлено стягнути з боржника на користь приватного виконавця основну винагороду в сумі 355 646,20 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 року у ВП № НОМЕР_1 визначено для боржника розмір мінімальних витрат ВП у сумі 454,50 грн.
Однак ВП відкрито на підставі виконавчого листа, пред'явленого стягувачем до примусового виконання поза межами встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, зважаючи на те, що після введення воєнного стану в Українірозділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) було доповнено пунктом 10-2, положеннями підпункту 4 якого в редакції, чинній на дату відкриття ВП № НОМЕР_1, встановлено спеціальні (на період воєнного стану) правила переривання та встановлення строків пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання, а саме тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Крім того, пред'явлений стягувачем до примусового виконання виконавчий лист не відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII. У виконавчому листі стягувач ПАТ «Дельта Банк» заяву про відкриття ВП не подавав. Надана ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» роздруківка ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року в справі № 761/19104/15-ц не є належним підтвердженням зміни вказаного у виконавчому листі стягувача.
Роздруківка ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року в справі № 761/19104/15-ц не відповідає вимогам Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814, а, отже, не підтверджує у встановленому порядку наявності в ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» статусу стягувача за виконавчим листом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10 червня 2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва скаргу залишено без задоволення.
08 жовтня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені Законом № 1404-VIII строки, зокрема строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Отже, цим законом було продовжено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до дня припинення або скасування воєнного стану. З огляду на те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчувався 01 листопада 2022 року в період дії на території України воєнного стану, то строк пред'явлення до виконання перерваний, відповідно, відкриваючи ВП, виконавець не порушив закон. Рішення суду, яким стягнуто борг, має виконуватись і жодним законом не заборонено приватним виконавцям відкривати ВП під час дії воєнного стану. Посилання на те, що ухвала суду, відповідно до якої було зроблено виправлення у виконавчому документі, не була належно завірена, апеляційний суд не прийняв, з огляду на те, що така ухвала наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому виконавець мав можливість переконатись в тому, що вона набрала законної сили. Стосовно незазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду, то суд правильно надав оцінку таким доводам скарги, та зробив висновок про те, що виконавець має достатньо повноважень, щоб самому з'ясувати таку інформацію, а тому в нього були відсутні підстави не приймати виконавчий документ до виконання через такі несуттєві недоліки. Заявником не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду, а тому відсутні підстави для скасування постанови про відкриття ВП, про арешт майна та постанов щодо стягнення винагороди виконавця та витрат ВП.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткачук Г. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково розтлумачили підпункт 4 пункту 10-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, адже відповідно до цієї норми строк пред'явлення виконавчого листа до виконання після переривання у зв'язку з уведенням воєнного стану ще не розпочав свій перебіг, а початок його перебігу встановлений з дня настання такої події, як припинення або скасування воєнного стану. Суди не застосували принцип тлумачення закону на користь особи. Виконавчий лист пред'явлено до примусового виконання поза межами встановленого строку. Верховний Суд має сформувати правову позицію щодо застосування терміну переривання строків у випадку відкриття ВП у період дії воєнного стану, оскільки законом врегульовано лише початок перебігу строків після припинення або скасування воєнного стану.
Пред'явлений стягувачем до примусового виконання виконавчий лист не відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII. У виконавчому листі стягувач ПАТ «Дельта Банк» заяву про відкриття ВП не подавав. Роздруківка ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року в справі № 761/19104/15-ц не є належним підтвердженням зміни стягувача у виконавчому листі.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 відкрито ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/19104/15-ц, виданого 13 липня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2006 року № 11099284000 у розмірі 3 555 251,02 грн.
У вказаній постанові про відкриття ВП також зазначено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року в справі № 761/19104/15-ц виправлено допущену помилку в тексті виконавчого листа № 761/19104/15-ц, а саме замість помилково зазначених назви, ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності та місцезнаходження стягувача - ПАТ «Дельта Банк», 34047020, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39 вказано - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», 39761587, 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 року у ВП № НОМЕР_1 накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат ВП, штрафів, яка становить 3 912 562,72 грн.
Також постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 року у ВП № НОМЕР_1 постановлено стягнути з боржника на користь приватного виконавця основну винагороду в сумі 355 646,20 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 20 березня 2024 року у ВП № НОМЕР_1 визначено для боржника розмір мінімальних витрат ВП в сумі 454,50 грн.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено в частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIIIвиконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Строки у ВП - це періоди часу, в межах яких учасники ВП зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У пункті 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, доповненого згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-IX, який набрав чинності 26 березня 2022 року, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.
У пунктах 47 і 48 постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 260/2595/22 (провадження № К/990/383/23) зазначено, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIIIяк спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Близький за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2023 року в справі № 910/5925/15-г, від 03 квітня 2025 року в справі № 712/8159/15-ц та від 05 лютого 2025 року в справі № 1616/803/2012.
Постанова Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, на підставі якого видано виконавчий лист, набрала законної сили 31 жовтня 2019 року.
13 липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва видав виконавчий лист № 761/19104/15-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2006 року № 11099284000 у розмірі 3 555 251,02 грн.
Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - 01 листопада 2022 року.
Стягувач звернувся до приватного виконавця 20 березня 2024 року.
Оскільки у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану строки пред'явлення виконавчих документів до виконання перериваються, Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність підстав вважати, що стягувач пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Переривання строків пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання за пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII означає анулювання строку, який сплив до моменту запровадження воєнного стану, та до дня припинення або скасування воєнного стану зупиняється перебіг трирічного строку на пред'явлення до виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, що не сплив на дату запровадження воєнного стану. Відповідно, після припинення або скасування воєнного стану перебіг цього строку починається заново.
Тлумачення заявником пункту 10-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII таким чином, що відповідно до цієї норми строк пред'явлення виконавчого листа до виконання після переривання у зв'язку з уведенням воєнного стану ще не розпочав свій перебіг, а початок його перебігу встановлений з дня настання такої події, як припинення або скасування воєнного стану, є самовільним та суперечить інституту переривання строків у цивільному процесі.
Заявник також посилається на те, що суди не застосували принцип тлумачення закону на користь особи.
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі №240/4894/23, яку зазначає заявник, указано, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
У цій справі Верховний Суд зауважує, що тлумачення пункту 10-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII є однозначним та не викликає альтернативної інтерпретації, тому принцип тлумачення закону на користь особи застосуванню не підлягає.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про те, що станом на 20 березня 2024 року (день винесення приватним виконавцем постанов про відкриття ВП), строк пред'явлення виконавчих документів у цій справі до виконання не закінчився, а дії, вчинені приватним виконавцем, відповідають вимогам закону.
Стосовно доводів касаційної скарги про те, що пред'явлений стягувачем до примусового виконання виконавчий лист не відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII; у виконавчому листі стягувач ПАТ «Дельта Банк» заяву про відкриття ВП не подавав; роздруківка ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року в справі № 761/19104/15-ц не є належним підтвердженням зміни стягувача у виконавчому листі, необхідно зазначити таке.
Суди встановили, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року в справі № 761/19104/15-ц виправлено допущену помилку в тексті виконавчого листа № 761/19104/15-ц, а саме замість помилково зазначених назви, ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності та місцезнаходження стягувача - ПАТ «Дельта Банк», 34047020, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39 вказано - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», 39761587, 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б.
Із заявою про відкриття ВП звернулося саме ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо».
Відповідно до підпунктів 6, 12 пункту 1 розділу I Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18 (далі - Порядок), електронний примірник судового рішення - створений в автоматизованій системі документообігу суду (далі - АСДС) електронний документ, підписаний кваліфікованим електронним підписом судді, що ухвалив таке судове рішення, в разі колегіального розгляду - кваліфікованими електронними підписами всіх суддів, що входять до складу колегії, або іншої особи, визначеної згідно з пунктом 2 розділу III цього Порядку. Такий документ має бути ідентичним за документарною інформацією та реквізитами оригіналу судового рішення в паперовій формі; інформаційні ресурси Єдиного державного реєстру судових рішень - сукупність електронних примірників судових рішень та електронних примірник в окремих думок суддів.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу II Порядку електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - КЕП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування. Дата та час підписання КЕП, а також дата та час надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень електронного примірника судового рішення або окремої думки судді автоматично зберігається в АСДС і не підлягає коригуванню.
Відповідно до статті 4 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону № 3262-IV).
Отже, внесений до Єдиного державного реєстру судових рішень електронний примірник судового рішення є ідентичним за документарною інформацією та реквізитами оригіналу судового рішення в паперовій формі, а тому обов'язковий для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.
Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року в справі № 761/19104/15-ц наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103407820), загальний доступ забезпечено 21 лютого 2022 року, тому виконавець обґрунтовано прийняв заяву про відкриття ВП від ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо». Доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.
Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат ВП та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).
Питання юрисдикційності справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби неодноразово розглядалося Великою Палатою Верховного Суду.
Зокрема, в постанові від 14 березня 2018 року в справі № 213/2012/16 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Отже, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите ВП, а також суб'єктів їх видання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 161/15523/17).
Практика щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані, є послідовною і сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року в справі № 620/14727/23, Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 квітня 2025 року в cправі № 906/512/23 та Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року в справі № 522/1515/16.
У справі, що переглядається, боржник просив визнати протиправними й скасувати постанови приватного виконавця про стягнення з нього основної винагороди приватного виконавця, витрат ВП, накладення арешту на грошові кошти з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат ВП, які належать до юрисдикції адміністративного суду.
Суди не врахували сталу практику Верховного Суду та розглянули справу в наведеній частині в порядку цивільного судочинства, тому судові рішення підлягають скасуванню, а провадження за скаргою на дії приватного виконавця у цій частині - закриттю.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).
У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (частина четверта статті 414 ЦПК України).
Касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення скасувати в частині визнання протиправними й скасування постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди приватного виконавця, витрат ВП,накладення арешту на грошові кошти з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат ВП, провадження в справі закрити, повідомити заявника, що розгляд таких вимог належить до юрисдикції адміністративного суду.
В іншій частині судові рішення залишаються без змін на підставі статті 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 255, 389, 400, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткачук Ганни Василівни задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року скасувати в частині визнання протиправними й скасування постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, накладення арешту на грошові кошти в частині сум виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця витрат виконавчого провадження, провадження в справі в цій частині закрити.
Повідомити, що розгляд вимог про визнання протиправними й скасування постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, накладення арешту на грошові кошти в частині сум виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця витрат виконавчого провадження віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська