36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.05.2025 Справа № 917/345/25
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Приватного підприємства "Торговий Дім "Оліка" (вул. Глінки, 2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, ЄДРПОУ 42906011)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерн Трейд" (вул. Олени Пчілки, 19-А, м. Полтава, 36001, ЄДРПОУ 39408245)
про витребування майна,
без виклику представників сторін,
Приватне підприємство "Торговий Дім "Оліка" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерн Трейд", у якому просить витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерн Трейд" на користь ПП «ТД Оліка» метал марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тонни, який ТОВ «Федерн Трейд» отримано згідно видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Ухвала була надіслана в електронний кабінет відповідача. Згідно довідки про доставку електронного листа документ доставлено до електронної кабінету 05.03.25.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Разом з тим, від відповідача надійшов запит про надання доказів. Зокрема, відповідач просить надати до суду:
- оригінал Видаткової накладної(у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року де:
постачальник: Приватне підприємство «Торговий Дім «Оліка» було зареєстрована (на час виникнення господарських взаємовідносин): м. Полтава, провулок Перспективний, 1 А, код за ЄДРПОУ 42906011, ІПН 429060116017, п/р НОМЕР_1 у банку АТ «УкрСиббанк», МФО 351005.
Покупець Товариства з обмеженою відповідальністю «Федерн Трейд»;
Договір: 010819 від 01.08.2019 року;
Матеріали: листи г/к 7 х 1500 х 6000, марки 30МnВ5, необр. кромка в кількості 9,5 тон, на суму 174 166, 64 грн.;
- Оригінал Специфікації № 4 від 13 вересня 2019 року на суму 208 999, 97 грн., де сировина лист г/к 7 х 1500 х 6000, марки 30МnВ5 у кількості 9,5 тон.
- Оригінал Договору № 010819 від 01.08.2019 року між Приватним підприємством «Торговий Дім «Оліка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Федерн Трейд».
Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання за мотивами, що будуть наведені у мотивувальній частині рішення.
31.03.25 від позивач надійшла відповідь на відзив.
Інші заяви чи клопотання від сторін до суду не надходили.
Суд враховує, що згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/345/25.
Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Згідно видаткової накладної (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року, де:
- постачальник: Приватне підприємство «Торговий Дім «Оліка»;
- Покупець Товариства з обмеженою відповідальністю «Федерн Трейд»;
- Договір: 010819 від 01.08.2019 року;
Приватне підприємство «Торговий Дім «Оліка» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Федерн Трейд» матеріали: листи г/к 7 х 1500 х 6000, марки 30МnВ5, необр. кромка в кількості 9,5 тон, на суму 174 166, 64 грн.
Надана у матеріали справи позивачем копія видаткової накладної (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року містить підписи представників сторін, відтиски печаток обох сторін.
В обгрунтування позову позивач вказує, що:
- між ПП «ТД ОЛІКА» та ТОВ «ФЕДЕРН ТРЕЙД» був укладений Договір на переробку давальницької сировини № 25/2019-7 від 25.07. 2019р. (далі по тексту - Договір №25/2019-7).
- сторонами була підписана специфікація від 13.09.2019 № 4, у відповідності до якої Замовник надає сировину - листа г/к 7х1500х6000 30МпВ5 у кількості 9,5 т, на загальну суму 208 999,97 грн (дата відвантаження 13.09.2019), а Виконавець зобов'язується виконати переробку давальницької сировини і виготовити готову продукцію - НІЖ ПТ 06.401 у кількості 2230 шт, загальна сума робіт 73 872,00 грн (дата відвантаження 26.09.2019).
Замовником була надана на переробку давальницька сировина: по специфікації №4 від 13.09.2019р. згідно видаткової накладна (у переробку) №5 від 13.09.2019р.) масою 9,5 тони в листах.
- дана специфікація від 13.09.2019 № 4 і видаткова накладна №5 від 13.09.2019р. не були предметом розгляду по справі №917/557/22, оскільки Відповідачем непроводилась переробка давальницької сировини та відсутній відповідний акти здачі-приймання робіт (надання послуг).
- ПП «ТД ОЛІКА» вважаючи, що майно по специфікація від 13.09.2019 № 4 і видаткова накладна №5 від 13.09.2019р. передавалось на переробку саме по Договору №25/2019- 7 від 25.07.2019р. було подано до господарського суду Полтавської області (справа №917/768/24) позовну заяву про витребувати в Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерн Трейд" на користь ПП «ТД Оліка» залишки давальницької сировини, а саме метал марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тонни, який ТОВ «Федерн Трейд» отримано згідно видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р.
За результатами розгляду даної позовної заяви ПП «ТД ОЛІКА» було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Підставою відмови судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що: «у долученій до матеріалів справи специфікації № 4 від 13.09.2019 і видатковій накладній №5 від 13.09.2019р., складеній на підтвердження передачі товару, зазначено, що Сторони уклали цей додаток до договору на переробку давальницької сировини № 0108-2019 від 01.08.2019, а обґрунтовують повернення на підставі Договору №25/2019-7 від 25.07.2019р., який не має відношення до даних первинних документів».
Позивач з огляду на наведені вище обставини робить висновок, що судом встановлено факт отримання ТОВ «Федерн Трейд» майна від ПП «ТД ОЛІКА» без правових підстав.
За вказаного, вказуючи на встановлений факт передачі Відповідачеві товару без правової підстави, Позивач звернувся до суду та просить витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерн Трейд" на користь ПП «ТД Оліка» метал марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тонни, який ТОВ «Федерн Трейд» отримано згідно видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р.
У відповіді на відзив позивач також вказав на такі обставини:
- позивачем в позовній заяві вказано про обставину, що Відповідач отримав від Позивача - метал марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тонни, який передано згідно видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р. Тобто видаткова накладна і є доказом, який підтверджує факт отримання Відповідачем майна.
- оскільки господарським судом (справа №917/768/24) зроблено висновки, що видаткова накладна (у переробку) №5 від 13.09.2019р., як первинний документ, не створена на виконання Договору №25/2019-7 від 25.07.2019р., а договору №0108-2019 від 01.08.2019р. між сторонами не укладалось, то відповідно Позивачем при поданні позовної заяви і не надано даних договорів.
- оскільки між Позивачем і Відповідачем, відсутні договірні відносини, на які складалась видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р. відповідно є правові підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України.
- у рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2023 року по справі № 17/557/22 обставиною, доказом і предметом дослідження і розгляду видаткова накладна (у переробку) №5 від 13.09.2019р. не була, що також підтверджено і рішенням господарського суду Полтавської області по справі №917/768/24.
- оскільки Відповідачем давальницька сировини отримана видатковій накладній (у переробку) №5 від 13.09.2019р. то враховуючи приписи ст. 257 ЦК України Позивач має право її витребувати і по даний час, так як Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст.257 ЦК на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Відповідач в ході розгляду спору відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Предметом заявлених позовних вимог до відповідача є вимоги про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерн Трейд" на користь ПП «ТД Оліка» метал марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тонни, який ТОВ «Федерн Трейд» отримано згідно видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р. у зв'язку з відсутністю будь-яких договірних правовідносин з останнім.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За приписами ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, суд зауважує, що застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених ст. 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18 викладено позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Зокрема, подібний висновок щодо суті, підстав та тлумачення ч.1 ст.1212 ЦК України щодо зобов'язання з безпідставного набуття коштів, викладений в постанові Верховного суду від 15 березня 2023 року у справі № 394/893/20.
Великою палатою Верховного суду також розглядалося питання повернення безпідставно набутого майна. За результатами розгляду справи №922/3412/17 Великою палатою було ухвалено постанову від 20 листопада 2018 року, у якій зазначено наступне: "За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна."
Постановою КЦС ВС від 29 липня 2019 року у справі № 756/3966/17 передбачено: "Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту."
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі №904/2393/22).
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 21.10.2020р. по справі №911/1317/19.
Як слідує з досліджених матеріалів справи, згідно видаткової накладної (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року Приватне підприємство «Торговий Дім «Оліка» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Федерн Трейд» матеріали: листи г/к 7 х 1500 х 6000, марки 30МnВ5, необр. кромка в кількості 9,5 тон, на суму 174 166, 64 грн.
Надана у матеріали справи позивачем копія видаткової накладної (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року містить підписи представників сторін, відтиски печаток обох сторін.
Разом з тим, відповідач у запиті про надання доказів просив надати до суду оригінал Видаткової накладної (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року, оскільки вважає, надання та огляд в судовому засіданні оригіналу цього документу сприятиме об'єктивному, всебічному, повному встановленню всіх обставин даної справи та прийняттю законного рішення.
Суд враховує, що відповідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1, 2, 4-5 ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно ч.6 ст.91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Тлумачення статті 91 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов'язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).
Отже, під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №905/2307/21(905/496/22).
Суд враховує, що відповідач, заявляючи клопотання про витребування оригіналу, не повідомляв про сумнів у відповідності поданої позивачем копії Видаткової накладної (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року, так само не повідомляв про наявність інших обставин, які б могли свідчити про невідповідності поданої позивачем копії оригіналу вказаного документа. При цьому, позивачем при поданні позовної заяви подано копію видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р., яка належним чином засвідчена. У позові і у відповіді на відзив позивач зазначав, що оригінал видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р. знаходиться у Позивача.
Надана у матеріали справи позивачем копія видаткової накладної (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року містить підписи представників сторін, відтиски печаток обох сторін, тобто суд погоджується із твердженням позивача, що оригінал видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р. має також бути і у Відповідача.
З огляду на викладене, беручи до уваги наведені вище обставини, клопотання відповідача в частині витребування доказів Видаткової накладної (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року залишається судом без задоволення у зв'язку з його необґрунтованістю.
Суд зазначає, що в тексті Видаткової накладної (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року зазначені такі дані:
- постачальник: Приватне підприємство «Торговий Дім «Оліка»;
- Покупець Товариство з обмеженою відповідальністю «Федерн Трейд»;
- Договір: 010819 від 01.08.2019 року.
У позові позивач зазначає, що вважав, що майно по видатковій накладній №5 від 13.09.2019р. передавалось на переробку саме по Договору №25/2019-7 від 25.07.2019р., тому ним було подано до господарського суду Полтавської області (справа №917/768/24) позовну заяву про витребувати в Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерн Трейд" на користь ПП «ТД Оліка» залишки давальницької сировини, а саме метал марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тонни, який ТОВ «Федерн Трейд» отримано згідно видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р. За результатами розгляду даної позовної заяви ПП «ТД ОЛІКА» було відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.07.2024 у справі №917/768/24 в позові відмовлено повністю. Згідно даних Єдиного реєстру судових рішень вказане рішення: Надіслано судом: 28.11.2024. Зареєстровано: 29.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2024. Дата набрання законної сили: 20.11.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123377946).
Вище зазначеним рішенням суду встановлено, що:
- Посилання в рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2023 у справі № 917/557/22 на видаткову накладну № 5 від 13.09.2019, яка є предметом розгляду у цій справі, відсутнє.
Отже, у суду відсутні підстави вважати, що специфікація № 4 від 13.09.2019 та видаткова накладна № 5 від 13.09.2019 були предметом розгляду у справі Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2023 у справі № 917/557/22.
- ... у видатковій накладній № 5 від 13.09.2019, наданій позивачем в обґрунтування позовних вимог, зазначена сума матеріалів 174 166,64 грн, а у специфікації № 4 від 13.09.2019 - 208 999,97 грн, тобто зазначена накладна не відповідає специфікації № 4 від 13.09.2019.
Крім того, у долученій до матеріалів справи специфікації № 4 від 13.09.2019, складеній на підтвердження передачі товару, зазначено, що Сторони уклали цей додаток до договору на переробку давальницької сировини № 0108-2019 від 01.08.2019.
Проте, предметом спору у цій справі є повернення давальницької сировини за договором № 25/2019-7 від 25.07.2019.
Матеріали справи не містять договору № 0108-2019 від 01.08.2019.
- Видаткова накладна № 5 від 13.09.2019, складена на підтвердження передачі товару, також містить посилання на договір, який не є предметом спору у цій справі - 010819 від 01.08.2019.
- Позивач не надав доказів та не довів, що давальницька сировина залишилася не переробленою відповідно до умов договору № 25/2019-7 від 25.07.2019, який є предметом спору у цій справі.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.
Отже, факти встановлені рішенням суду від 31.07.2024 у справі №917/768/24 щодо того, що посилання в рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2023 у справі № 917/557/22 на видаткову накладну № 5 від 13.09.2019, яка є предметом розгляду у цій справі, відсутнє; предметом спору у справі №917/768/24 було повернення давальницької сировини за договором № 25/2019-7 від 25.07.2019; позивач у справі №917/768/24 ( який є позивачем і у даній справі) не надав доказів та не довів, що відповідно до умов договору № 25/2019-7 від 25.07.2019 давальницька сировина залишилася не переробленою доведення не потребують.
Вказане свідчить про те, що листи г/к 7 х 1500 х 6000, марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тон, які отримані відповідачем від позивача за видатковою накладною (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року передані не на виконання договору № 25/2019-7 від 25.07.2019, обставини їх передачі судами при розгляді справ 917/557/22 та №917/768/24 не досліджувалися.
Разом з тим, як зазначено судом вище, у видатковій накладній (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року зазначено договір: 010819 від 01.08.2019 року.
Відповідач у запиті про надання доказів просить надати до суду, зокрема, оригінал Договору № 010819 від 01.08.2019 року між Приватним підприємством «Торговий Дім «Оліка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Федерн Трейд».
Суд враховує, що позивач повідомив суд, що договір №0108-2019 від 01.08.2019р. між сторонами не укладався, тому відповідно Позивачем при поданні позовної заяви і не надано договору.
Оскільки відповідач при розгляді справи не спростовував факт відсутності договору №0108-2019 від 01.08.2019р. (те, що він не укладався між сторонами взагалі), суд дійшов висновку, що у даному випадку договірний характер правовідносин щодо передачі відповідачу листів г/к 7 х 1500 х 6000, марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тон за видатковою накладною (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року відсутній.
При цьому, оскільки договір №0108-2019 від 01.08.2019р. між сторонами не укладався суд відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання про витребування оригіналу цього доказу. Крім того, суд відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання про витребування оригіналу Специфікації № 4 від 13 вересня 2019 року на суму 208 999, 97 грн., де сировина лист г/к 7 х 1500 х 6000, марки 30МnВ5 у кількості 9,5 тон., оскільки питання укладення та відносин по вказаній специфікації не входять до вказаних позивачем у позові підстав для повернення листів г/к 7 х 1500 х 6000, марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тон, що отримані за видатковою накладною (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року.
Суд зауважує, що інших підстав набуття прав, передбачених ст.11 ЦК України, на майно, що є предметом спору у справі, в ході розгляду справи не установлено.
Відповідач при розгляді справи не повідомляв суд про наявність правових підстав для володіння ним майном, яке є предметом позову у даній справі.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що доказів того, що майно (листи г/к 7 х 1500 х 6000, марки 30МnВ5, необр. кромка в кількості 9,5 тон, на суму 174 166, 64 грн.), яке отримане за видатковою накладною (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року, перероблене чи оплачене відповідачем, або ж повернуте ним позивачу, не надано. Також доказів того, що майно (листи г/к 7 х 1500 х 6000, марки 30МnВ5, необр. кромка в кількості 9,5 тон, на суму 174 166, 64 грн.), яке отримане за видатковою накладною (у переробку) № 5 від 13 вересня 2019 року, не знаходиться у відповідача, не надано. Отже зазначене майно знаходиться у відповідача.
Таким чином, суд визнає доведеним факт знаходження спірного майна у відповідача за відсутності достатніх правових підстав (у зв'язку із помилковим зазначенням неіснуючого договору та тим, що помилково позивач вважав, що майно по видатковій накладній №5 від 13.09.2019р. передавалось на переробку саме по Договору №25/2019-7 від 25.07.2019р.), чим порушено права позивача як його власника.
Позивач заявив вимогу про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерн Трейд" на користь ПП «ТД Оліка» метал марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тонни, який ТОВ «Федерн Трейд» отримано згідно видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2024 у справі №910/10009/22, сформулювала висновки про те, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові (постанова від 04.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208 цс 18, пункт 144).
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий висновок є правильним і у випадку, коли предметом спору є стягнення рухомого майна; а вимога про зобов'язання повернути майно не відповідає ефективному способу захисту, оскільки в разі задоволення цієї позовної вимоги вона не може бути виконана примусово, а майнова сфера позивача не буде відновлена (постанова від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 98).
Отже, з урахуванням вищевказаних висновків Верховного Суду у даному разі спосіб захисту шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння є належним способом захисту порушеного права позивача.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, суд погоджується з правомірністю твердження позивача, що у даному випадку з огляду на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 2019)» та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» позов подано в межах строку позовної давності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Як убачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 3135,00 грн.
Вимоги у даній справі складаються з вимоги майнового характеру про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерн Трейд" на користь ПП «ТД Оліка» метал марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тонни, який ТОВ «Федерн Трейд» отримано згідно видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р.
Згідно видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р. вартість матеріалів становить 174166,64 грн.
Позовні вимоги про витребування майна є майновими.
За звернення до суду з позовом майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціна позову, але не менше одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначається станом на перше січня календарного року, в якому поданий позов.
Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" установлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява подана позивачем в електронній формі. Виходячи із ціни позову з врахуванням подання позивачем позову в електронній формі позивач мав сплатити 2422,40 грн.
Суд здійснює розподіл судових витрат по сплаті судового збору, виходячи з розміру 2422,40 грн (необхідний розмір судового збору для звернення до суду у даному випадку).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в 2422,40 грн.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерн Трейд" (вул. Олени Пчілки, 19-А, м. Полтава, 36001, ЄДРПОУ 39408245) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім "Оліка" (вул. Глінки, 2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, ЄДРПОУ 42906011) метал марки 30МnВ5 в кількості 9,5 тонни, який ТОВ «Федерн Трейд» отримано згідно видаткової накладної (у переробку) №5 від 13.09.2019р.
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Федерн Трейд" (вул. Олени Пчілки, 19-А, м. Полтава, 36001, ЄДРПОУ 39408245) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім "Оліка" (вул. Глінки, 2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, ЄДРПОУ 42906011) 2422,40 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Киричук О.А.