просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
26 травня 2025 року м.Харків Справа № 913/110/25
Провадження №16/913/110/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача Комунального закладу «Краєзнавчий музей Новопсковської селищної територіальної громади», селище Айдар Старобільського району Луганської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Відділ культури, туризму, молоді та спорту Новопсковської селищної ради, селище Айдар Старобільського району Луганської області,
про стягнення 28 651,23 грн
Суддя Шеліхіна Р.М.
без виклику (повідомлення) учасників справи,
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального закладу «Краєзнавчий музей Новопсковської селищної територіальної громади» про стягнення заборгованості за природний газ згідно договору постачання природного газу № 11-1073/21-БО-Т від 08.11.2021 у сумі 28 651,23 грн, з яких:
- 18 043,85 грн - основний борг;
- 3 811,46 грн - пеня;
- 1 378,01 грн - три проценти річних;
- 5 417,91 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 справа передана на розгляд судді Шеліхіній Р.М.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
11.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив без номеру від 10.04.2025, в якому позовні вимоги відповідач визнав частково, а саме в частині стягнення заборгованості з основного боргу в сумі 18 043,85 грн (за період лютого 2022 року). Щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 5 417,91 грн відповідач просить вирішити на розсуд суду. Також відповідач у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90 % до суми 381,15 грн та зменшити розмір 3 % річних на 50 % до суми 689,00 грн.
Відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат необґрунтованими та неспівмірними з огляду на наступне.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Починаючи з 3 березня 2022 року територія Новопсковської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області знаходиться в тимчасовій окупації.
Зважаючи на це, з березня 2022 року у відповідача відсутній доступ до матеріально-технічної бази, зокрема приміщень. Архіви та первинні документи закладу були втрачені (знищені) внаслідок захоплення їх окупаційною владою.
Також, з березня 2022 року в споживача відсутній доступ до газорозподільної системи, отримати та перевірити якість послуг передбачених договором неможливо. Окрім того, неможливо встановити наявність або відсутність пошкоджень газорозподільної інфраструктури.
Крім того, розпорядженням начальника Новопсковської селищної військової адміністрації від 07.02.2023 № 17-о, на підставі звернень керівників закладів культури, було позбавлено статусу розпорядника бюджетних коштів заклади культури базової мережі місцевого рівня, зокрема і КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей». У зв'язку з цим було втрачено доступ до системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство» КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей», з яких можливо було відновити дані по оплаті за спожитий газ.
З моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України, КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей» не отримував від позивача акти приймання-передачі газу за лютий 2022 року. Листи про погашення заборгованості від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»» також не надходили.
Твердження позивача щодо надсилання акту приймання-передачі газу за лютий 2022 року на електронну адресу КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей», зазначену у договорі - є хибним, а наданий доказ надсилання - недостовірним, оскільки електронна адреса kremrcz@ukr.net не зазначена у договорі та не належить відповідачу.
На виконання п. 11 договору, позивач жодного разу не звертався до відповідача для проведення переговорів або консультацій щодо виникнення заборгованості.
06.02.2024 Відділом культури, туризму, молоді та спорту Новопсковської селищної ради (далі - Відділ культури), який є органом управління КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей», до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було направлено лист № 10 на виконання доручення Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації щодо врегулювання розрахунків з підприємствами Групи Нафтогаз. У даному листі зазначено, що Відділ культури звертався до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з проханням від 15.01.2023 № 3 надати акти звіряння за спожитий газ за 2022 рік станом на 01.01.2023 по підпорядкованим йому закладам культури (зокрема і КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей»).
22.01.2024 на електрону адресу Відділу культури, без супровідного листа, надійшли акти звіряння розрахунків за період з 01.11.2021 по 31.12.2023, у тому числі і по КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей».
За відсутності підтверджуючих документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів (акти приймання-передачі газу за лютий 2022 року), а також відсутності доступу до комерційних вузлів обліку газу, перевірити фактичний обсягу спожитого газу за лютий 2022 року неможливо, і підстав для проведення розрахунків у КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей» не було. Кредиторську заборгованість за 2022 рік не було зареєстровано в органах Державної казначейської служби і, як наслідок, не передбачено бюджетні асигнування в 2023, 2024 та/або поточному році на погашення цієї заборгованості.
Тому, враховуючи вищезазначені обставини, станом на березень 2022 року, у відповідача відсутня можливість підписання акту звіряння розрахунків та погашення заборгованості за лютий 2022 року з об'єктивних причин, які не залежать від відповідача.
Також відповідач зазначає про наявність форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України та бойові дії на території Луганської області), які об'єктивно унеможливили виконання договору, відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та неналежним виконанням грошового зобов'язання (оскільки, заборгованість виникла більшою мірою внаслідок військової агресії Російської Федерації, введення воєнного стану в Україні та тимчасової окупації території Новопсковської селищної територіальної громади). Адже саме такі обставини унеможливили належне виконання відповідачем зобов'язань за договором та є підставою для його звільнення від відповідальності. Внаслідок втрати всіх первинних документів (у тому числі - бухгалтерських документів, договорів) та за відсутності інформації про наявну заборгованість, відповідач був позбавлений можливості своєчасно заявити позивачу про наявність форс-мажорних обставин за даним зобов'язанням.
Відповідач зазначає, що згідно розрахунку заборгованості остання виникла 18.04.2022, однак позивач не звертався з відповідною вимогою до відповідача, не надав акти приймання-передачі для оплати заборгованості.
Відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, розмір яких разом складає 10 607,38 грн, тобто 58,79 % від суми основного боргу (18 043,85 грн) є несправедливими та неспівмірними. Вказане, на думку відповідача, свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, оскільки наслідки невиконання боржником зобов'язання, вочевидь, більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Тому, відповідач звернувся до суду з проханням зменшити розмір пені та 3% річних.
Відповідач вважає, що негативні наслідки у зв'язку із несвоєчасними розрахунками з позивачем компенсуються в тому числі за рахунок стягнення в повному обсязі інфляційних втрат у сумі 5 417,91 грн.
Крім того, відповідач зауважує, що позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків у зв'язку з простроченням оплати поставленого природного газу згідно договору та їх розміру; причини неналежного виконання грошового зобов'язання є поважними; зобов'язання за договором (за місяці, що передують лютому 2022 року) виконано в більшому обсязі, аніж сума штрафних санкцій, а отже ступінь виконання зобов'язання відповідачем є високим; відповідач є науково-дослідним та культурно-освітнім закладом, належить до комунальної власності і фінансується за рахунок місцевого бюджету. Покладення надмірного фінансового тягаря на установу може призвести до погіршення її матеріального становища, що може мати наслідком неплатоспроможність, припинення діяльності закладу з вивчення, збереження, використання та популяризації пам'яток матеріальної і духовної культури тощо.
16.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання без номеру від 15.04.2025 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділу культури, туризму, молоді та спорту Новопсковської селищної ради.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.04.2025 клопотання Комунального закладу «Краєзнавчий музей Новопсковської селищної територіальної громади» без номеру від 15.04.2025 про залучення Відділу культури, туризму, молоді та спорту Новопсковської селищної ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача задоволено. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Відділ культури, туризму, молоді та спорту Новопсковської селищної ради (92302, Луганська область, Старобільський район, селище Айдар, вул. Шкільна, буд. 15Б, ідентифікаційний код 44049841).
18.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив без номеру від 17.04.2025, в якій зазначив, що відповідач, підписуючи договір постачання природного газу та відповідно в подальшому скріплюючи його печатками підприємства, чітко розумів всю юридичну відповідальністю за невиконання або неналежне виконання умов підписаного договору.
Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов договору (п. 5.1) та неповністю розрахувався за поставлений природний газ. Позивач правомірно нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати в зазначених у позовній заяві розмірах, відповідно до умов договору та положень чинного законодавства. Доказів, які спростовують вищевикладене, відповідачем суду надано не було.
Умовами договору визначена ціна природного газу, а обсяги відображені в інформаційній платформі (лист оператора ГТС від 11.11.2024 за № ТОВВИХ-24-17288.
Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22, в якій зроблено висновок про те, що відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачем є належним доказом на підтвердження факту поставки природного газу.
Також позивач зазначив, що проєкти актів приймання-передачі за січень - лютий 2022 року направлялись відповідачу електронним шляхом, докази чого є в матеріалах справи. Доказом отримання даних проєктів актів відповідачем є те, що проєкт акту приймання-передачі природного газу за січень 2022 року не повернувся на адресу позивача належно оформленим, проте був сплачений.
Посилаючись на висновок, викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, позивач зазначає, що за відсутності належним чином оформленого акту приймання-передачі природного газу, саме дані інформаційної платформи (узгоджене у договірному порядку джерело інформації про спожиті обсяги природного газу), адміністратором якої є Оператор ГТС України є належними та допустимими доказами, які доводять реальних рух товару, а саме постачання природного газу.
Відповідно до п. 2.4. договору споживач зобов'язувався самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів.
Таким чином, на думку позивача, відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату навіть не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини позивач зазначає наступне.
Факт військової агресії Російської Федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку неможливості виконання відповідачем зобов'язань за договором у зв'язку з фактом військової агресії. Лист про затвердження форс-мажорних обставин на сайті ТПП не є належним доказом, оскільки не містить ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв'язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог закону.
Щодо відомостей інформаційної платформи позивач звертає увагу, що відповідач зазначає про відсутність доступу до газорозподільної системи з березня 2022 року, в той час коли позивачем заявлено період листопад 2021 року - лютий 2022 рік.
Позивач також повідомляє про відсутність встановленого законом обов'язкового досудового порядку врегулювання спору між позивачем та відповідачем.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань позивач вказує, що вони стягуються в разі порушення стороною грошового зобов'язання та мають компенсаційний, а не штрафний характер, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо зменшення розміру пені позивач зазначає, що бюджетне фінансування відповідача не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2022 році залежала саме від відповідача та від включення ним відповідних сум зобов'язань до проекту кошторису на 2022 рік.
18.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява без номеру від 18.04.2025, в якій зазначено, що на виконання вимог ухвали суду було направлено позовну заяву з додатками та відповідь на відзив третій особі, на підтвердження чого до заяви додано докази направлення вказаних документів.
23.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) без номеру від 22.04.2025, в яких зазначено, що твердження позивача про те, що підписуючи договір постачання природного газу, відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов підписаного договору, є помилковим.
КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей» з огляду на надзвичайну ситуацію техногенного характеру (код надзвичайної ситуації 10800-НС унаслідок аварій на системах життєзабезпечення) державного рівня був вимушений погодитися на умови договору постачання природнього газу, які є типовими для всіх бюджетних установ, що заключають договір з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». У тому числі, відповідач не міг не погодитися з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу.
На момент укладання договору, відповідач не міг передбачити реальне виникнення ситуації за якої виконання зобов'язання буде ускладнено, а саме - введення воєнного стану в Україні, окупацію території Новопсковської селищної громади, припинення діяльності та захоплення майна окупаційною владою, позбавлення статусу розпорядника бюджетних коштів. Зазначені обставини перешкодили відповідачу виконати свої зобов'язання за договором постачання природного газу належним чином.
При цьому, відповідач не заперечує проти реального боргу, а лише наголошує на несправедливості застосування штрафних санкцій щодо нього.
Також відповідач повторно зазначає, що позивач надав недостовірні дані суду щодо направлення відповідачу акту приймання-передачі газу за лютий 2022 року, а саме позивач надав доказ надсилання акта приймання-передачі газу за лютий 2022 року на електронну адресу kremrcz@ukr.net, яка не належить відповідачу та яка не зазначена у договорі.
З моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України, КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей» не отримував від позивача акти приймання-передачі газу за лютий 2022 року.
Щодо наявності форс-мажорних обставин відповідач зазначає, що ні розділ 10 «Форс-мажор», ні інші розділи договору не містять положень, відповідно до яких, сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення.
Також відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22, у якій Суд звернув увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Відповідач вказує, що Новопсковська селищна територіальна громада знаходиться приблизно на 30 км відстані від кордону з Російською Федерацією. Перші вуличні бої розпочалися на території громади вже 24.02.2022. У перші дні повномасштабного вторгнення існували значні проблеми з роботою поштових операторів, органів казначейського обслуговування. Також були проблеми зі зв'язком та електропостачанням. У подальшому, територія громади була повністю окупована, майно і документи КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей» були втрачені, будівля - захоплена. Релокація закладу не здійснювалася.
Як зазначає відповідач, фактично склалася ситуація, коли настали форс-мажорні обставини, що перешкоджають боржнику належним чином виконати зобов'язання, та через ці ж обставини боржник позбавлений можливості попередити своїх контрагентів про їх існування і настання. Стягнення з боржника (який є науково-дослідним та культурно-освітнім, неприбутковим закладом) штрафних санкцій шкодить інтересам жителів територіальної громади, оскільки замість відновлення інфраструктури, матеріальної бази постраждалої від окупації громади, доведеться спрямовувати значні кошти на погашення штрафних санкцій.
На момент укладання договору, відповідач не міг передбачити реальне виникнення ситуації за якої виконання зобов'язання буде ускладнено, а саме - введення воєнного стану в Україні, окупацію території Новопсковської селищної громади, припинення діяльності та захоплення майна окупаційною владою. Зазначені обставини перешкодили відповідачу виконати свої зобов'язання за договором постачання природнього газу належним чином. Отже, заборгованість виникла саме через зазначені вище обставини, які не залежали від відповідача.
Відповідач також просить зменшити розмір пені та 3% річних, обґрунтовуючи це аналогічними доводами, наведеними у відзиві на позовну заяву.
29.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від Відділу культури, туризму, молоді та спорту Новопсковської селищної ради надійшли пояснення третьої особи без номеру від 29.04.2025 щодо позову в справі № 913/110/25, в яких підтвердив наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 18 043,85 грн.
Вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат вважає необґрунтованими та неспівмірними і просить суд зменшити заявлений до стягнення розмір пені на 90% та розмір 3% річних на 50 %, щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат просить вирішити на розсуд суду.
У поясненнях третя особа зазначає, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Починаючи з 03.03.2022 територія Новопсковської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області знаходиться в тимчасовій окупації. З березня 2022 року у відповідача відсутній доступ до матеріально-технічної бази, архіви та первинні документи закладу були втрачені (знищені) внаслідок захоплення їх окупаційною владою, діяльність комунального закладу була фактично призупинена. З березня 2022 року в споживача відсутній доступ до газорозподільної системи, отримати та перевірити якість послуг передбачених договором неможливо. Окрім того, неможливо встановити наявність або відсутність пошкоджень газорозподільної інфраструктури. Розпорядженням начальника Новопсковської селищної військової адміністрації від 07.02.2023 № 17-о, на підставі звернень керівників закладів культури, було позбавлено статусу розпорядника бюджетних коштів заклади культури базової мережі місцевого рівня, зокрема і КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей». У зв'язку з цим було втрачено доступ до системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство» Новопсковського ЦКП, з яких можливо було відновити дані по оплаті за спожитий газ.
З моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України, КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей» не отримував від позивача акти приймання-передачі газу за лютий 2022 року. Листи про погашення заборгованості від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»» також не надходили.
Позивач стверджує, що 13.03.2022 акт приймання-передачі газу за лютий 2022 року надсилався відповідачу на електронну адресу kremrcz@ukr.net. На думку Відділу культури, наданий позивачем доказ надсилання акта приймання-передачі газу за лютий 2022 року достовірно не підтверджує надання відповідачу акта за лютий 2022 року, є оманливим та формує хибне уявлення про обставини, які мають значення для справи, оскільки вказана на скріншоті адреса kremrcz@ukr.net не зазначена в договорі як електронна адреса КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей».
06.02.2024 Відділом культури, туризму, молоді та спорту Новопсковської селищної ради, який є органом управління КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей» до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»» було направлено лист № 10 на виконання доручення Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації щодо врегулювання розрахунків з підприємствами Групи Нафтогаз. У даному листі зазначено, що Відділ культури направив лист від 15.01.2023 № 3 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»» з проханням надати акти звіряння за спожитий газ за 2022 рік станом на 01.01.2023 по підпорядкованим йому закладам культури (зокрема, і КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей»). 22.01.2024 на електрону адресу Відділу культури, без супровідного листа, надійшли акти звіряння розрахунків за період з 01.11.2021 по 31.12.2023, у тому числі і по КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей».
За відсутності підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів (акти приймання-передачі газу за лютий 2022 року), кредиторську заборгованість КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей» за 2022 рік не було зареєстровано в органах Державної казначейської служби і, як наслідок, не передбачено бюджетні асигнування у 2023, 2024 та/або поточному році на погашення цієї заборгованості. Крім того, за відсутності доступу до комерційних вузлів обліку газу (п. 3.6 договору), перевірити фактичний обсяг спожитого газу за лютий 2022 року неможливо, і підстав для проведення розрахунків у відповідача не було. Тому, враховуючи вищезазначені обставини, станом на березень 2022 року, а також на даний момент, відсутня можливість підписання акту звіряння розрахунків та погашення заборгованості за лютий 2022 року - з об'єктивних причин, які не залежать від відповідача.
Третя особа зазначає про наявність форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України та бойові дії на території Луганської області), які об'єктивно унеможливили виконання договору, відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та неналежним виконанням грошового зобов'язання (оскільки, заборгованість виникла більшою мірою внаслідок військової агресії Російської Федерації, введення воєнного стану в Україні та тимчасової окупації території Новопсковської селищної територіальної громади). Саме такі обставини унеможливили належне виконання відповідачем зобов'язань за договором та є підставою для його звільнення від відповідальності. Внаслідок втрати всіх первинних документів (у тому числі - бухгалтерських документів, договорів) та за відсутності інформації про наявну заборгованість, відповідач був позбавлений можливості своєчасно заявити позивачу про наявність форс-мажорних обставин за даним зобов'язанням.
Відповідач є самостійним науково-дослідним та культурно-освітнім закладом, який призначений для вивчення, збереження, використання та популяризації пам'яток матеріальної і духовної культури, музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань регіональної, національної та світової історико-культурної спадщини. КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей» належить до комунальної власності Новопсковської селищної територіальної громади, має статус не прибуткової організації. Фінансування КЗ здійснюється за рахунок коштів бюджету Новопсковської селищної територіальної громади, проте КЗ «Новопсковський краєзнавчий музей» не має статусу розпорядника бюджетних коштів. На цей час, через тимчасову окупацію Новопсковської селищної територіальної громади, місцевий бюджет втратив більшу частину своїх доходів та існує виключно за рахунок державних дотацій.
Витрачання коштів місцевого бюджету в умовах воєнного стану та тимчасової окупації на очевидно великі штрафні санкції цілком не відповідає принципам справедливого правосуддя.
Покладення надмірного фінансового тягаря на установу може призвести до погіршення її матеріального становища, що може мати наслідком неплатоспроможність, припинення діяльності музею з вивчення, збереження, використання та популяризації пам'яток матеріальної і духовної культури, музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань регіональної, національної та світової історико-культурної спадщини.
Крім того, третя особа зауважує, що до початку повномасштабного вторгнення відповідач добросовісно виконував зобов'язання за договором, про що свідчить відсутність заборгованості за попередні періоди (до 24 лютого 2022 року).
06.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення без номеру від 05.05.2025 щодо доводів третьої особи, які викладені у поясненнях від 29.04.2025. Позивач стверджує, що факт споживання природного газу саме Комунальним закладом «Краєзнавчий музей Новопсковської селищної територіальної громади» за відповідним EIC кодом, що належить саме відповідачу, доведено листом оператора ГТС та щодобовими алокаціями. Факт споживання природного газу в лютому не заперечується самим відповідачем.
Позивач наголошує про інформованість споживача щодо фактично спожитих обсягів природного газу на підставі укладеного договору на розподіл природного газу та відомостей інформаційної платформи.
З урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу на підставі укладеного з оператором ГРМ договору на розподіл природного газу та ціни природного газу, що визначена в договорі, відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату навіть не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу.
Споживання за листопад 2021 року - січень 2022 року відповідачем сплачено, не зважаючи, що акт за січень 2022 року належно оформлений не повернувся на адресу позивача.
У зв'язку з наявністю в усіх сторін у справі Електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», всі процесуальні документи суду надсилались до їх Електронних кабінетів у підсистемі ЄСІТС.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», EIC-код 56Х930000010610Х, (далі - постачальник) та Комунальним закладом «Краєзнавчий музей Новопсковської селищної територіальної громади», EIC-код 56XS00012L77Н00J, (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу від 08.11.2021 №11-1073/21-БО-Т (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.3. договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
У відповідності до п. 2.1. постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 11,083 тис. куб. метрів.
За умовами п. 2.3. договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Згідно з п. 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. договору).
Пунктом 3.5.1. договору визначено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2. договору).
Відповідно до п. 3.5.3. договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4. договору).
Пунктом 3.6. договору передбачено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
В розділі 4 договору сторони погодили ціну природного газу.
Згідно з п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн (п. 4.1. договору).
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 152 889,98 грн, крім того ПДВ - 30 578,00 грн, разом з ПДВ - 183 467,98 грн (п. 4.3. договору).
Пунктом 5 договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.
У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1. договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п. 5.3 договору).
Пунктом 6.2 договору визначені обов'язки споживача, зокрема, споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до п. 13.1. договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
На виконання умов укладеного сторонами договору позивач у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 79 367,97 грн, про що зазначено в актах приймання-передачі природного газу:
- від 30.11.2021 в об'ємі 0,93900 тис.куб.м природного газу на суму 15 544,20 грн (акт підписаний з обох сторін і скріплений печатками);
- від 31.12.2021 в об'ємі 1,44400 тис.куб.м природного газу на суму 23 903,97 грн (акт підписаний з обох сторін і скріплений печатками);
- від 31.01.2022 в об'ємі 1,32149 тис.куб.м природного газу на суму 21 875,94 грн (акт не підписаний з боку відповідача);
- від 28.02.2022 в об'ємі 1,09000 тис.куб.м природного газу на суму 18 043,86 грн (акт не підписаний з боку відповідача).
Відповідач, у порушення умов договору, отриманий природний газ оплатив частково в розмірі 61 324,12 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 18 043,85 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Крім цього, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявив до стягнення 3% річних у сумі 1 378,01 грн за період з 16.04.2022 по 31.10.2024, інфляційні втрати в сумі 5 417,91 грн за період з 01.05.2022 по 31.10.2024, а також пеню в сумі 3 811,46 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 11-1073/21-БО-Т від 08.11.2021 є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Факт поставки позивачем відповідачеві природного газу в лютому 2022 року в обсязі 1 090,00 тис.куб.м на суму 18 043,86 грн підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-код 56XS00012L77Н00J в період з 01.02.2022 по 28.02.2022, згідно умов п. 3.5, п. 3.5.4, п. 5.1, укладеного сторонами договору.
Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24.12.2019 прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України» на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015.
Згідно з п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи відповідно до п. 5 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
Відтак, суб'єкти ринку природного газу користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Згідно з абз. 1, 2 п. 2 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання інформації про фактичне споживання відповідачем природного газу позивач звернувся до ТОВ «Оператор ГТС України» з адвокатським запитом.
ТОВ «Оператор ГТС України» листом від 11.11.2024 №ТОВВИХ-24-17288 надало відповідь на адвокатський запит та повідомило, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00012L77Н00J за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-кодом 56X930000010610X), становить:
- з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 1 321,49 м3;
- з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 1 090,00 м3.
Таким чином, у листі ТОВ «Оператор ГТС України» фактично підтверджено зазначені позивачем у актах приймання-передачі природного газу за січень-лютий 2022 року обсяги переданого відповідачу природного газу.
Згідно з п. 3.5.2. договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, постачальник готує та надає споживачу по два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
За умовами п.п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки (п.5.1. договору).
На виконання умов договору відповідач сплатив вартість поставленого природного газу лише частково на загальну суму 61 324,12 грн, що підтверджується інформацією про надходження коштів за період з 11.08.2021 по 30.10.2024, наданою АТ «Державний ощадний банк України» № 77/4-11/136842/2024 від 05.11.2024.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 043,85 грн, розмір якої підтверджено матеріалами справи, належними та допустимими доказами.
Відповідач та третя особа в своїх заявах по суті не заперечили факт споживання газу в спірний період, підтвердили існування боргу в заявленій сумі та визнали позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 18 043,85 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 18 043,85 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача та третьої особи про наявність форс-мажорних обставин суд зауважує наступне.
Відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.
Згідно з п. 10.3 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 10.4 договору).
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
Суд бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Суд зауважує, що заявником не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин для виконання договору від 08.11.2021 № 11-1073/21-БО-Т, як і не надано доказів повідомлення позивача у відповідності до умов п. 10.3 договору про їх настання.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Ураховуючи викладене, вказані доводи відповідача, третьої особи та посилання на наявність форс-мажорних обставин судом відхиляються.
Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, з огляду на наведені нижче обставини, залишає без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом позивача, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями для відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид виплат, які зумовлені інфляційними процесами в економіці держави (знецінення грошей).
Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 5 417,91 грн за період з 01.05.2022 по 31.10.2024 та 3% річних у сумі 1 378,01 грн за період з 16.04.2022 по 31.10.2024.
Здійснивши перевірку наданих розрахунків, суд дійшов висновку, що розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат здійснено позивачем арифметично правильно, відповідно до фактичних правовідносин сторін та приписів діючого законодавства, у зв'язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимог про стягнення пені в сумі 3 811,46 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, суд зазначає наступне.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 3 811,46 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, у запереченнях просив суд зменшити розмір пені на 90 % з 3 811,46 грн до 381,15 грн.
Разом з тим, за приписами ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Водночас, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У постанові Верховного Суду в складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, в питаннях про зменшення розміру неустойки правовідносини в кожному спорі є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.
Відповідні обставини, в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.03.2025 № 1238541 місцезнаходженням відповідача - Комунального закладу «Краєзнавчий музей Новопсковської селищної територіальної громади» станом на час розгляду даної справи є: 92303, Луганська обл., Старобільський район, селище Айдар, вул. Українська, буд. 18.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством розвитку громад та територій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого включена Новопсковська селищна територіальна громада, територія якої є тимчасово окупованою з 03.03.2022 до теперішнього часу.
Суд враховує, що організація відповідача є некомерційною, неприбутковою установою, яка зобов'язана розраховуватися за кошти державного та/або місцевого бюджету, зобов'язана виконувати приписи бюджетного законодавства України та вимог органів державного казначейства.
Крім того, розмір штрафних санкцій становить 21,12 % від суми основної заборгованості.
З початком повномасштабного вторгнення вочевидь держава обмежує фінансування казенних та державних підприємств на окупованій території, що, звісно, вимагають умови воєнного стану.
Враховуючи викладене, а також з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача як бюджетної установи, суд вважає необхідним при вирішенні даного спору застосувати свої дискреційні повноваження і керуючись внутрішнім переконанням, матеріалами справи, статусом сторін зменшити розмір пені на 50%.
Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення суми пені в цій справі суд також враховує: ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором (проведення розрахунків своєчасно та з повним дотриманням усіх умов договору до повномасштабного вторгнення на територію України), а також окупацію території України (селище Айдар Старобільського району Луганської області), внаслідок чого нормальна та повноцінна діяльність відповідача є об'єктивно неможливою.
За таких підстав підлягає до стягнення з відповідача 1 905,73 грн, тобто 50% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, що за внутрішнім переконанням суду є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону та з повноваженнями суду при постановленні рішення.
Стягнення ж з відповідача пені в повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, позовна вимога про стягнення пені за порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу в лютому 2022 року підлягає частковому задоволенню в сумі 1 905,73 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.
На підставі викладеного, позов слід задовольнити частково на суму 26 745,50 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог у цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального закладу «Краєзнавчий музей Новопсковської селищної територіальної громади» (92303, Луганська обл., Старобільський район, селище Айдар, вул. Українська, буд. 18, код ЄДРПОУ 38763269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 18 043,85 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 417,91 грн, 3% річних у розмірі 1 378,01 грн, пеню в розмірі 1 905,73 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн, видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 26.05.2025.
Суддя Ріта ШЕЛІХІНА