вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3338/24
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.
розглянувши справу № 911/3338/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Вейв», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Салта-Україна», м. Бровари Київської області
про стягнення 3 300 000,00 грн
за участю представників:
від позивача: Бєлуха А.В., адвокат, ордер серії АЕ № 1359995 від 12.02.2025
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Вейв» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом (вх. № 4284/24 від 11.12.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салта-Україна» (далі-відповідач) про стягнення 3 300 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № ФД 18/09 від 18.09.2024.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2024 відкрито провадження у справі № 911/3338/24 та призначено її розгляд за привалами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 15.01.2025.
Ухвалою суду від 15.01.2025 підготовче засідання було відкладено на 12.02.2025.
Ухвалою суду від 12.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/3338/24 та призначено її до розгляду по суті на 12.03.2025.
Ухвалою суду від 12.03.2025 розгляд справи по суті відкладений на 09.04.2025.
Присутній в судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву на позов не скористався.
Відповідач відповідно до ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України електронний кабінет в ЄСІКС не зареєстрував.
Разом з цим, суд відзначає про належне повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі та направлення ухвал суду у справі № 911/3338/24 за належною адресою відповідача. Однак, зазначені ухвали суду повернуті підприємством зв'язку на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на адресу місцезнаходження відповідача у справі, яка також перевірена судом на запит від 16.12.2024 за кодом доступу 12990329802 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернення вказаних ухвал із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулись в суд, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвал суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
18.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Вейв (далі-позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Салта-Україна» (далі-позичальник) укладений Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № ФД18/09, за умовами п. 1.1 якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених договором, передає у тимчасове користування позичальнику грошові кошти (далі- поворотна безвідсоткова фінансова допомога), а позичальник зобов'язується використати їх за призначенням і повернути грошові кошти в повному обсязі у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 1.2 договору визначено, що грошові кошти, визначені у п. 1.1 цього договору є поворотною безвідсотковою фінансовою допомогою. Поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується) (п. 1.3 договору). Сторони погодили, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога за умовами даного договору - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана позикодавцем у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів (тобто під 0 %) або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору сума поворотної безвідсоткової фінансової допомоги за даним договором становить 3 300 000,00 грн.
Загальна сума поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, наданої позичальнику підлягає поверненню позикодавцю у повному обсязі (п. 6.1 договору).
Строк повернення суми поворотної безвідсоткової фінансової допомоги позикодавцю - до 02 жовтня 2024 (п. 6.2 договору).
Умовами п. 9.1 договору визначено, що строк дії договору становить 2 календарні тижня з дня його підписання. Договір є дійсним до моменту його повного виконання сторонами.
На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Вейв» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Салта-Україна» 3 300 000,00 грн із призначенням платежу «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору ФД 18/09 від 18.09.2024», що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 444 від 19.09.2024.
Однак, як стверджує позивач, станом на 05.12.2024 відповідач не здійснив повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 3 300 000,00 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як свідчать викладені у позовній заяві обставини, спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення в повному обсязі поворотної фінансової допомоги за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № ФД18/09 від 18.09.2024.
Згідно із визначенням, наведеним в абзаці восьмому підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
За своєю правовою природою зазначений Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) № ФД18/09 від 18.09.2024 є договором позики.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Враховуючи умови договору, зокрема положення пункту 6.2 щодо строку повернення поворотної фінансової допомоги, та положення статті 1049 Цивільного кодексу України, строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу в розмірі 3 300 000,00 грн станом на день розгляду справи є таким, що настав.
Суд установив, що доказів повернення поворотної фінансової допомоги в розмірі 3 300 000,00 грн, у строк визначений договором, матеріали справи не містять, як і доказів продовження терміну надання поворотної фінансової допомоги.
За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оскільки факт порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо повернення коштів поворотної фінансової допомоги у встановлений строк належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 300 000,00 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 49 500,00 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салта-Україна» (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 39, офіс 135, код ЄДРПОУ 41111576) на користь ТОвариства з обмеженою відповідальністю «Солар Вейв» (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 12, код ЄДРПОУ 41052212) 3 300 000 (три мільйони триста тисяч) грн. 00 коп заборгованості та 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн 00 коп судового збору.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 26.05.2025.
Суддя О.О. Христенко