вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.05.2025м. ДніпроСправа № 904/828/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Шорстов О.Ю.,
від відповідача: Чобанюк Т.М.,
дослідивши матеріали справи №904/828/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"
до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 2.471.950,68 грн основної заборгованості, 11.082,17 грн трьох процентів річних та 12.298,33 грн інфляційних втрат.
Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/828/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025.
Ухвалою від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 02.04.2025.
Через систему "Електронний суд" 06.03.2025 від відповідача надійшла заява, у якій відповідач повідомляє, що сума основної заборгованості сплачена 26.02.2025, а отже до відкриття провадження у справі /тобто до 03.03.2025/. Більш того, відповідач наголосив на тому, що вже на момент звернення позивача до суду з позовом /тобто до 27.02.2025/ сума основної заборгованості була сплачена відповідачем. Таким чином, на думку відповідача, наявні підстави для закриття провадження та вирішення питання про повернення сплаченої суми судового збору. До даного клопотання відповідач долучає платіжні інструкції від 26.02.2025 про сплату основної заборгованості за отримані послуги в листопаді, грудні 2024 року та січні 2025 року.
Через систему "Електронний суд" 14.03.2025 від позивача надійшла заява, у якій позивач просить суд закрити провадження в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2.471.950,68 грн, у зв'язку із її сплатою відповідачем 10.03.2025 та відсутністю предмета спору в цій частині позовних вимог. Крім цього, позивач просить суд повернути з Державного бюджету України судовий збір в частині позовних вимог, провадження у розгляді яких підлягає закриттю.
Через систему "Електронний суд" 17.03.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому позивач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Через систему "Електронний суд" 17.03.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо руху грошових коштів.
Через систему "Електронний суд" 20.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Через систему "Електронний суд" 24.03.2025 від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач просить суд задовольнити заяву відповідача про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Крім цього, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат відмовити. Також відповідач просить суд вирішити питання про повернення позивачу з бюджету судового збору.
Ухвалою від 02.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.04.2025.
Через систему "Електронний суд" 11.04.2025 від позивача надійшли письмові пояснення.
За результатами судового засідання 17.04.2025 оголошено перерву до 14.05.2025.
В судовому засіданні 14.05.2025 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив провадження в частині стягнення основної заборгованості закрити, а решту позовних вимог задовольнити.
Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив провадження в частині стягнення основної заборгованості закрити, в решті вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0053-03032-ПД від 01.04.2024 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач у відзиві зазначає, що станом на момент подання позову (27.02.2025) сума основної заборгованості була погашена, а тому предмет спору припинив існування. На цій підставі відповідач подав заяву про закриття провадження у справі.
Відповідач підтверджує, що 01.04.2024 між ним та позивачем було укладено договір про надання послуг диспетчерського управління. Договір визначає, що позивач надає послуги з управління енергетичною системою, а відповідач зобов'язується оплачувати їх. Згідно з договором відповідач здійснює оплату поетапно за кожну декаду розрахункового періоду, а також має здійснити розрахунок за фактичний обсяг послуг до 15 числа наступного місяця. Однак рахунки від позивача на оплату послуг не були надані відповідачу.
Як зазначає відповідач, зобов'язання з оплати послуг виконано належним чином через третіх осіб, які діяли на підставі укладених з відповідачем договорів доручення. Позивач був обізнаний, що оплата за послуги буде здійснена третіми особами.
Відповідач також вказує, що нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є неправомірним, оскільки зобов'язання були виконані вчасно. Дії позивача, зокрема відмова від прийняття належного виконання, спрямовані на безпідставне збагачення. Окрім того, нарахування 3% річних за подекадні платежі не відповідає умовам договору і веде до необґрунтованих сум.
Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що позов позивача є безпідставним, а вимоги не підлягають задоволенню.
Стислий виклад позиції позивача на відзив відповідача
Позивач не заперечує, що відповідачем заборгованість була погашена до моменту звернення позивача до суду, проте вказані грошові кошти перераховані через ПРАТ «ПІВНГЗК» за договором доручення від 25.11.2024 зі строком дії до 01.02.2025.
Позивач визнає, що на момент подачі позову сума основного боргу була сплачена, а тому просить закрити провадження в цій частині позовних вимог.
Щодо не зарахування коштів до 01.02.2025 позивач зазначає, що не зараховував кошти перераховані третіми особами через відсутність підтвердження пролонгації договору доручення та з метою уникнення ризиків безпідставного отримання коштів.
Щодо отримання рахунків на оплату послуг позивач зазначає, що відповідно до договору рахунки та акти надання послуг направлялися через електронний сервіс. Також позивач стверджує, що рахунку були отримані відповідачем в електронному вигляді, що підтверджується скріншотами з сервісу.
Нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат позивач вважає законним, оскільки оплата за послугу здійснюється на умовах попередньої оплати, а різниця між плановим і фактичним обсягом враховується в наступних розрахункових періодах.
Стислий виклад позиції відповідача на відповідь на відзив позивача
Відповідач зазначає, що позивач був поінформований про порядок виконання зобов'язань через договори доручення, укладені відповідачем з ПрАТ «ІНГЗК» та ПрАТ «ПІВНГЗК». Листи та копії договорів були направлені позивачу, що підтверджується відповідними документами. Зокрема, листи були надіслані 26.11.2024 і 02.12.2024, а 27.02.2025 позивач отримав додаткові угоди до договорів доручення.
Позивач стверджує, що повернення коштів було спричинене їх безпідставним отриманням. Однак усі платежі були виконані відповідно до договору, а їх призначення в платіжних інструкціях підтверджує законність таких платежів. Позивач не надав доказів для підтвердження своїх тверджень про закінчення строку дії договорів доручення або інших підстав для повернення коштів.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: наявності/відсутності договірних відносин сторін; надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління; настання строку оплати послуг; оплати/неоплати послуг; наявності/відсутності підстав для закриття провадження в частині стягнення суми основної заборгованості; правомірності здійсненого позивачем нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, користувач) шляхом подання заяви-приєднання надав письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - договір).
Повідомленням №01/19594 від 02.04.2024 позивач підтвердив, що відповідач приєднаний до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; ідентифікатор договору №0053-03032-ПД; дата акцептування 01.04.2024.
Згідно зі змістом вказаного повідомлення, з моменту акцептування заяви-приєднання до договору в порядку встановленому Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (зі змінами) (КСП), користувач набуває всіх прав та зобов'язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, КСП та чинним законодавством України.
Наказом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» «Про затвердження умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління» від 22.12.2023 №742, відповідно до ст. 634 ЦК України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1763) затверджено, зокрема, умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які набирають чинності з 01.04.2024.
Отже, 01.04.2024 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - оператор системи передачі (ОСП), виконавець, позивач) та Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - користувач, відповідач) було укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0053-03032-ПД.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх користувачів.
За цим договором оператор системи передачі (ОСП) безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга) (п.2.1 договору).
Згідно з п. 2.2 договору користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. Планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (пункти 3.3, 3.4 договору).
Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Відповідно до п. 3.6 договору плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Пунктом 3.8 договору передбачено, що користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, та вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
Відповідно п. 3.9. договору, за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди Користувача. У разі, якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг за цим Договором, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).
Акти надання Послуги, акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, рахунки, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією Стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі (п. 11.3 договору).
Відповідно до п. 11.5 договору будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт надання Послуги або акт коригування до акта наданої Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документу).
Пунктом 11.6 договору передбачено, що рахунки, акти надання Послуги, акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Для забезпечення електронного документообігу сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в сервісі та дотримуватися правил та інструкції користування сервісом, які ним передбачені (п.11.7 договору).
Відповідно до п. 13.1 договору він набирає чинності з дня його акцептування, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.
Позивач у період з листопада 2024 року до січень 2025 року надав послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що підтверджується актами надання послуг, які були підписані сторонами шляхом накладення електронного цифрового підпису, а саме:
акт надання послуги № ДУА-0011627 за листопад 2024 року на суму 1.024.860,71 грн;
акт надання послуги № ДУА-0012424 за грудень 2024 року на суму 794.074,55 грн;
акт надання послуги № ДУА-0013206 за січень 2025 року на суму 653.015,42 грн.
Також, позивачем були виставлені рахунки-фактури за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме:
рахунок-фактура від 11.12.2024 №ДУ-0045859/053-03032-ПД на суму 1.024.860,71 грн та з урахуванням заборгованості на загальну суму 1.024.860,71 грн;
рахунок-фактура від 11.01.2025 №ДУ-0048838/0053-03032-ПД на суму 794.074,55 грн та з урахуванням заборгованості на загальну суму 1.818.935,26 грн;
рахунок-фактура від 11.02.2025 №ДУ-0051784/0053-03032-ПД на суму 653.015,42 грн та з урахуванням заборгованості на загальну суму 2.471.950,68 грн.
Позивач у позові зазначає, що на момент подачі позову /тобто станом на 27.02.2025/ у відповідача утворилась заборгованість по оплаті за наданні послуги на загальну суму 2.471.950,68 грн.
В ході розгляду справи і позивач, і відповідач звернулися до суду із заявами про закриття провадження у справі, проте позивач стверджує, що основна заборгованість погашена 10.03.2025, а відповідач - 26.02.2025.
Оскільки відповідач суму основного боргу погасив з порушенням строку оплати позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати.
Наведені вище обставини підлягають дослідженню судом з метою виконання завдань господарського судочинства та ухвалення правильного рішення.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 2.471.950,68 грн основної заборгованості, 11.082,17 грн трьох процентів річних та 12.298,33 грн інфляційних втрат.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України).
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору позивач взяв на себе обов'язок надати послугу і, водночас, відповідач зобов'язується прийняти та оплатити обумовлену договором послугу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Щодо вимоги про стягнення основної заборгованості
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Пунктом 2.2 договору передбачено, що користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. Планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (пункти 3.3, 3.4 договору).
Акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою сервісу, електронною поштою, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі (п. 11.3 договору).
Відповідно до п. 11.5 договору будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання цього договору (у тому числі акт надання послуги або акт коригування до акта наданої послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документу).
Рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Для забезпечення електронного документообігу сторони зобов'язуються здійснити реєстрацію в сервісі та дотримуватися правил та інструкції користування сервісом, які ним передбачені (п. 11.7 договору).
Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Відповідно до п. 3.6 договору плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Суд звертає увагу, що відповідач у відзиві (арк. 119, том 1) вказує, що плановий обсяг послуг у листопаді 2024 року складав 1.017.615,02 грн, у грудні 2024 року - 802.145,42 грн, а у січні 2025 року - 653.997,71 грн.
Тобто, відповідач був обізнаний про плановий обсяг послуги та про необхідність їх сплати у відповідності до п. 3.5 договору.
Отже,
(1) за послуги (планові обсяги), які надавалися у листопаді 2024 року відповідач мав сплатити позивачу:
1 платіж - до 18.11.2024;
2 платіж - до 28.11.2024;
3 платіж - до 08.12.2024.
Більш того, відповідач у відзиві (арк. 114 зворот, том 1) наголошує, що у період з 25.11.2024 до 29.11.2024 на виконання саме п. 3.5 договору здійснено поточні платежі за послуги з диспетчерського управління за листопад 2024 року на загальну суму 722.787,83 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №4500047295 від 25.11.2024 на суму 252.975,74 грн, №4500064297 від 27.11.2024 на суму 252.975,74 грн та №4500065424 від 29.11.2024 на суму 216.836,35 грн. Вказані платіжні доручення долучені до справи.
(2) за послуги (планові обсяги), які надавалися у грудні 2024 року відповідач мав сплатити позивачу:
1 платіж - до 18.12.2024;
2 платіж - до 28.12.2024;
3 платіж - до 08.01.2025.
Суд звертає увагу, що відповідач про оплати планових обсягів грудня 2024 року не повідомляє і матеріали справи відповідних доказів не містять.
(3) за послуги (планові обсяги), які надавалися у січні 2025 року відповідач мав сплатити позивачу:
1 платіж - до 18.01.2025;
2 платіж - до 28.01.2025;
3 платіж - до 08.02.2025.
Про оплати планових обсягів січня 2025 року відповідач не повідомляє та матеріали справи відповідних доказів не містять.
Позивач у період з листопада 2024 року до січня 2025 року надав відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на загальну суму 2.471.950,68 грн, що підтверджується актами наданих послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління, які були підписані сторонами шляхом накладення електронного цифрового підпису, а саме:
акт надання послуги №ДУА-0011627 за листопад 2024 року на суму 1.024.860,71 грн;
акт надання послуги № ДУА-0012424 за грудень 2024 року на суму 794.074,55 грн;
акт надання послуги № ДУА-0013206 за січень 2025 року на суму 653.015,42 грн.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів фактично наданих послуг.
Також, позивачем були виставлені рахунки-фактури за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме рахунок-фактура від 11.12.2024 №ДУ-0045859/053-03032-ПД на суму 1.024.860,71 грн та з урахуванням заборгованості на загальну суму 1.024.860,71 грн, рахунок-фактура від 11.01.2025 №ДУ-0048838/0053-03032-ПД на суму 794.074,55 грн та з урахуванням заборгованості на загальну суму 1.818.935,26 грн та рахунок-фактура від 11.02.2025 №ДУ-0051784/0053-03032-ПД на суму 653.015,42 грн та з урахуванням заборгованості на загальну суму 2.471.950,68 грн.
Відповідно до п. 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
З огляду на положення п. 3.7 договору строк оплати за фактичний обсяг послуг, які були отримані:
у листопаді 2024 року є таким, що настав 15.12.2024;
у грудні 2024 року є таким, що настав 15.01.2024;
у січні 2025 року є таким, що настав 15.02.2025.
Дослідивши наявні у справі оплати послуг, які надавалися позивачем відповідачу суд встановив, що 14.02.2025 на підставі платіжних доручень №4500013787 на суму 1.024.860,71 грн, №4500013785 на суму 794.074,55 грн та №4500013786 на суму 653 015,42 грн відбулася оплата послуг, які були надані в листопаді та грудні 2024 року і січні 2025 року відповідно. Дані платіжні інструкції наявні у матеріалах справи.
Суд встановив таке.
Платником у платіжній інструкції №4500047295 від 25.11.2024 на суму 252.975,74 грн є ПРАТ «ІНГЗК». В якості призначення платежу вказано: «сплата за послуги з диспет. управ. 11.24 (0053-03032-ПД) Розрахунок від 18.11.2024 дог.№0053-03032-ПД від 01.04.2024 ПДВ (20%) 108.835,90 за ПІВДГЗК АТ ЄДРПОУ 00191000».
Платником у платіжній інструкції №4500064297 від 27.11.2024 на суму 252.975,74 грн є ПРАТ «ПІВНГЗК». В якості призначення платежу вказано: «сплата за послуги з диспет. управ. 11.24 (0053-03032-ПД) Розрахунок від 18.11.2024 дог.№0053-03032-ПД від 01.04.2024 ПДВ (20%) 42.162,62 за ПІВДГЗК АТ ЄДРПОУ 00191000».
Платником у платіжній інструкції №4500065424 від 29.11.2024 на суму 216.836,35 грн є ПРАТ «ПІВНГЗК». В якості призначення платежу вказано: «сплата за послуги з диспет. управ. 11.24 (0053-03032-ПД) Розрахунок від 18.11.2024 дог.№0053-03032-ПД від 01.04.2024 ПДВ (20%) 36.139,39 за ПІВДГЗК АТ ЄДРПОУ 00191000».
Платником у платіжній інструкції №4500013787 від 14.02.2025 на суму 1.024.860,71 грн є ПРАТ «ПІВНГЗК». В якості призначення платежу вказано: «сплата за послуги з диспет. Управ. 12.24 (0053-03032-ПД) Розрахунок від 30.11.2024 дог.№0053-03032-ПД від 01.04.2024 ПДВ (20%) 170.810,12 за ПІВДГЗК АТ ЄДРПОУ 00191000».
Платником у платіжній інструкції №4500013785 від 14.02.2025 на суму 794.074,55 грн є ПРАТ «ПІВНГЗК». В якості призначення платежу вказано: «сплата за послуги з диспет. Управ. 12.24 (0053-03032-ПД) Розрахунок від 31.12.2024 дог.№0053-03032-ПД від 01.04.2024 ПДВ (20%) 132.345,76 за ПІВДГЗК АТ ЄДРПОУ 00191000».
Платником у платіжній інструкції №4500013786 від 14.02.2025 на суму 653 015,42 грн є ПРАТ «ПІВНГЗК». В якості призначення платежу вказано: «сплата за послуги з диспет. Управ. січень 2025 (0053-03032-ПД) Розрахунок від 31.01.2025 дог.№0053-03032-ПД від 01.04.2024 ПДВ (20%) 108.835,90 за ПІВДГЗК АТ ЄДРПОУ 00191000».
Отже, з платіжних інструкцій вбачається виконання обов'язку відповідача з оплати послуг за договором не ним особисто, а ПРАТ «ІНГЗК» та ПРАТ «ПІВНГЗК» /які діяли, як повірені особи відповідача та від імені відповідача/.
Суд встановив, що 15.11.2024 між Акціонерним товариством “Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - довіритель, відповідач) та Приватним акціонерним товариством “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - повірений) був укладений договір доручення №1 (далі - договір доручення №1).
25.11.2024 між Акціонерним товариством “Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - довіритель, відповідач) та Приватним акціонерним товариством “Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - повірений) був укладений договір доручення №1 (далі - договір доручення №1).
Суд встановив, що договори доручення №1, які були укладені відповідачем з повіреними мають ідентичний зміст (тут і далі - договори доручення №1).
Відповідно до пункту 1.1 договорів доручення №1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, та виданих на підставі договору доручень довірителя, повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя вчинити певні юридичні дії, а саме, перерахування грошових коштів у рахунок сплати платежів, зазначених у дорученні.
Пунктом 7.6 договору визначено, що договори доручення діють до 01.02.2025 включно. Закінчення строку дії цих договорів не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цими договорами.
З метою продовження дії договорів доручення №1 після 01.02.2025 між відповідачем та ПРАТ «ІНГЗК» і ПРАТ «ПІВНГЗК» були укладені додаткові угоди від 27.01.2025, у п. 2 яких вирішено внести зміни в п. 7.6 договорів доручень та викласти його в такій редакції: «Цей договір діє до 15.04.2025 включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором».
Суд наголошує, що договори доручень №1 та додаткові угоди до них регулюють взаємовідносини між відповідачем та ПРАТ «ІНГЗК» і ПРАТ «ПІВНГЗК».
Суд звертає увагу, що позивач у відповіді на відзив визнає факт перерахування з боку третіх осіб, які діяли в інтересах відповідача грошових коштів у розмірі 2.471.950,68 грн, проте вказує, що строк дії договорів доручення сплив 01.02.2025 і саме з вказаної причини позивач не міг приймати дану суму в якості погашення основної заборгованості.
Отже, позивач доходить висновку, що лише після 01.02.2025 у нього /позивача/ були відсутні правові підстави зараховувати кошти, які були перераховані третіми особами - ПРАТ «ІНГЗК» і ПРАТ «ПІВНГЗК».
З таким висновком позивача не можна погодитися з огляду на позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.08.2024 у cправі №921/430/23 (п. 54), а саме: «Довіреність видається однією особою, тобто довірителем іншій особі (представнику), тому видача довіреності є одностороннім правочином, вона підписується тільки довірителем, а договір доручення - довірителем і повіреним. Довіреність адресується третім особам, і в разі розбіжностей між повноваженнями представника, викладеними в довіреності, від повноважень повіреного, викладених у договорі, береться до уваги, у разі виникнення спору, текст довіреності.».
Таким чином, посилання позивача на строк дії договору доручення не є підставним і оцінюється судом критично, оскільки для позивача основним документом на підставі якого підтверджується повноваження представника відповідача є довіреність, а не договір доручення.
Більш того, наявними у справі доказами (додатковими угодами від 27.01.2025) підтверджується пролонгація договорів доручення №1 до 15.04.2025
Отже, станом на 01.02.2025 дія договорів доручення була продовжена, що вказує на необґрунтованість позиції позивача.
Суд встановив наявність в матеріалах справи довіреностей №52-16/24 та №52-16/23 від 25.11.2024 та від 15.11.2024 зі строком дії до 01.02.2025, які були видані відповідачем на ім'я ПРАТ «ПІВНГЗК» і ПРАТ «ІНГЗК» відповідно.
Також в матеріалах справи наявна довіреність №52-16/05 від 01.02.2025 видана на ім'я ПРАТ «ПІВНГЗК» зі строком дії до 15.04.2025.
Зі змісту довіреностей вбачається, що відповідач повіреним - ПРАТ «ПІВНГЗК» і ПРАТ «ІНГЗК» надав повноваження вчиняти від свого імені такі дії, зокрема, як виконання грошових зобов'язань за правочинами, у тому числі, але не виключно за укладеними між довірителем (відповідачем) та третіми особами (наприклад, позивачем) господарськими та цивільно-правовими договорами та контрактами (внутрішніми і зовнішніми).
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Такими юридичними діями є дії, з якими закон пов'язує настання юридичних наслідків. До них належать, наприклад, учинення правочинів, учинення оферти або акцепту, сплата грошей чи передання іншого майна, повідомлення про зміну банківських реквізитів чи адреси поставки товарів тощо. Такими юридичними діями можуть бути дії щодо одержання від контрагента довірителя належних останньому грошей або майна; повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення (п. 3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України), а довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення (ч. 3 ст. 1007 ЦК України).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.
Отже, договором доручення може бути передбачено, зокрема, покладення на повіреного виконання обов'язку довірителя як боржника перед його кредитором з відшкодуванням довірителем поручителю витрат, пов'язаних з виконанням такого обов'язку.
При цьому норми глави 68 ЦК України регулюють відносини між довірителем і повіреним, а не між довірителем або повіреним та контрагентами довірителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Зазначена норма регулює відносини між кредитором і боржником, а не між кредитором та іншою особою, на яку боржником покладене виконання обов'язку останнього. Виконання обов'язку іншою особою розглядається як виконання обов'язку боржником. Відповідно до ч. 2 ст. 528 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Тому як у разі виконання, так і в разі невиконання чи неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою правовідносини між кредитором й іншою особою не виникають, зокрема кредитор не вправі вимагати від іншої особи належного виконання обов'язку боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.
Висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №1240/1863/18 (адміністративна юрисдикція) /і на який посилається відповідач у відзиві/ не суперечить висновку ВП ВС (постанова від 07.09.2022 у справі №910/16579/20) на який здійснює посилання суд.
Висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №761/17097/15-ц /і на який посилається відповідач у відзиві/ не суперечить висновку ВП ВС (постанова від 07.09.2022 у справі №910/16579/20) на який здійснює посилання суд.
Відповідач у відзиві послався на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №18/257, а саме:
«Аналіз наведених вище норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що можливість передоручення виконання (покладення виконання зобов'язання боржника на третю особу) згідно чинного законодавства може мати місце й без згоди кредитора, однак виключно у випадку, якщо обов'язок виконання зобов'язання не є для боржника особистим.
Отже, норма частини першої статті 528 ЦК України не ставить можливість виконання обов'язку боржника іншою особою у залежність від волі кредитора. Навпаки, кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою, крім винятку, коли згідно вимог закону чи умов договору обов'язок виконання зобов'язання є особистим для боржника.».
Така позиція Верховного Суду є релевантною до обставин даної справи та підлягає застосуванню.
Суд доходить таких висновків:
по-перше, з умов договору від 01.04.2024, укладеного між позивачем та відповідачем, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а також суті зобов'язання не випливає обов'язок відповідача виконати зобов'язання особисто;
по-друге, позивач був зобов'язаний (а не мав право) прийняти виконання, запропоноване за відповідача іншими особами - ПРАТ «ПІВНГЗК» і ПРАТ «ІНГЗК».
Таким чином, суд визнає належними доказами платіжні інструкції №4500047295 від 25.11.2024 на суму 252.975,74 грн, №4500064297 від 27.11.2024 на суму 252.975,74 грн, №4500065424 від 29.11.2024 на суму 216.836,35 грн, №4500013787 від 14.02.2025 на суму 1.024.860,71 грн, №4500013785 від 14.02.2025 на суму 794.074,55 грн, №4500013786 від 14.02.2025 на суму 653.015,42 грн, які підтверджують сплату відповідачем заборгованості за договором, укладеним з позивачем.
Суд також вбачає недотримання відповідачем строків погашення заборгованості за договором укладеним з відповідачем, які визначені у п. 3.5 та п. 3.7. І за вказане порушення строків у позивача виникло право нарахувати три проценти річні та інфляційні втрати. Водночас, безпідставне неприйняття грошових коштів від відповідача через третіх осіб - ПРАТ «ПІВНГЗК» і ПРАТ «ІНГЗК» права позивачу для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат не надають.
Посилання позивача, що він не врахував перераховані за зобов'язаннями відповідача грошові кошти з метою уникнення ризику пред'явлення позову до нього з вимогою повернення безпідставно отриманих коштів та сплати процентів за користування ними, відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки по-перше, відповідач діяв через представників, що є правомірним, а по-друге, у разі отримання коштів безпідставно сплата процентів можлива у разі утримання таких грошових коштів з порушенням ст. 530 ЦК України; по-третє, такі дії позивача не можуть мати наслідком і його безпідставне нарахування відповідачу трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Вимога ж позивача про необхідність (можливість) укладання тристороннього договору поруки не відповідає вимогам законодавства.
Як зазначає відповідач у відзиві, в грудні 2024 року на його адресу від повірених надійшли листи б/н, в яких повідомлялось про повернення позивачем на рахунки довірителів сум у розмірі 252.975,74 грн (сплачених 25.11.2024), у розмірі 252.975,74 грн (сплачених 27.11.2024) та у розмірі 216.836,35 грн (сплачених 29.11.2024).
Як вказує відповідач, 03.12.2024 (вдруге) сплачено (ПрАТ «ІНГЗК») на користь позивача суму у розмірі 252.975,74 грн (перша оплата 25.11.2024), що підтверджується платіжною інструкцією №4500060316 від 03.12.2024. Водночас, 06.12.2024 згідно листа повіреного від 09.12.2024 платіж вдруге повернуто позивачем.
В подальшому, на виконання умов договору доручення №1 від 25.11.2024 та довіреності від 01.02.2025 за №52-16/05 довірителем (ПрАТ «ПІВНГЗК») 14.02.2025 сплачено на користь позивача суму у розмірі 2.471.950,68 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: №4500013787 від 14.02.2025 на суму у розмірі 1.024.860,71 грн (послуги за листопад 2024 року), №4500013785 від 14.02.2025 на суму у розмірі 794.074,55 грн (послуги за грудень 2024 року) та №4500013786 від 14.02.2025 на суму у розмірі 653 015,42грн. (послуги за січень 2025 року).
Як вказує у відзиві відповідач, 26.02.2025 у зв'язку з поверненням 21.02.2025 позивачем отриманих ним 14.02.2025 сум довірителем (ПрАТ «ПІВНГЗК»), вдруге, перераховано суму у розмірі 2.471.950,68 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №4500017990 від 26.02.2025 на суму у розмірі 1.024.860,71 грн (послуги за листопад 2024 року), №4500017991 від 26.02.2025 на суму у розмірі 794.074,55 грн (послуги за грудень 2024 року), №4500017989 від 26.02.2025 на суму у розмірі 653.015,42 грн (послуги за січень 2025 року).
07.03.2025 відповідачем отримано від повіреного листа, в якому повідомляється про повернення позивачем 05.03.2025, зокрема, й отриманих 26.02.2025 коштів. 10.03.2025 у зв'язку з поверненням позивачем отриманих ним 26.02.2025 сум довірителем (ПрАТ «ПІВНГЗК») втретє перераховано суму у розмірі 2.471.950,68 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: №4500022337 від 10.03.2025 на суму у розмірі 1.024.860,71 грн (послуги за листопад 2024 року), №4500022336 від 10.03.2025 на суму у розмірі 794.074,55 грн (послуги за грудень 2024 року), №4500022335 від 10.03.2025 на суму у розмірі 653.015,42 грн (послуги за січень 2025 року).
Водночас, суд дійшов висновку, що дії позивача з повернення грошових коштів на рахунки повірених відповідачем осіб визнаються такими, які не відповідають вимогами чинного законодавства.
У відповіді на відзив (арк. 151 зворот, том 1) позивач підтвердив, що станом на 12.03.2025 основний борг у розмірі 2.471.950,68 грн повністю погашений платіжними інструкціями від 10.03.2025, а тому позивач просить суд задовольнити його заяву про закриття провадження в частині вимоги про стягнення основної заборгованості.
В матеріалах справи є дві заяви про закриття провадження в частині вимог про стягнення суми основної заборгованості, які сформовані в системі «Електронний суд» 06.03.2025 відповідачем та 14.03.2025 позивачем.
Основна відмінність заяв полягає у даті сплати заборгованості.
Так, відповідач повідомляє, що сума основної заборгованості сплачена 26.02.2025, а отже до відкриття провадження у справі /тобто до 03.03.2025/. Більш того, відповідач наголосив на тому, що вже на момент звернення позивача до суду з позовом /тобто до 27.02.2025/ сума основної заборгованості була сплачена відповідачем. Таким чином, на думку відповідача, наявні підстави для закриття провадження та вирішення питання про повернення сплаченої суми судового збору. До даного клопотання відповідач долучає платіжні інструкції від 26.02.2025 про сплату основної заборгованості за отримані послуги в листопаді, грудні 2024 року та січні 2025 року.
В свою чергу, позивач просить суд закрити провадження в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2.471.950,68 грн, у зв'язку із її сплатою відповідачем 10.03.2025 та відсутністю предмета спору в цій частині позовних вимог. Крім цього, позивач просить суд повернути з Державного бюджету України судовий збір в частині позовних вимог, провадження у розгляді яких підлягає закриттю.
Розглянувши заяви позивача та відповідача про закриття провадження в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 2.471.950,68 грн суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 висновує, що суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №910/23359/15, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 18.07.2019 у справі №916/3147/16, від 26.11.2019 у справі №920/240/18, від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, від 16.08.2023 у справі №910/5571/22.
Така правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 01.05.2025 у cправі №922/2020/24.
Суд встановив що спір виник 27.02.2025 (саме у зазначену дату позов було сформовано в системі «Електронний суд»).
Основна заборгованість в повному обсязі була погашена 14.02.2025, тобто до дати виникнення спору, що свідчить про відсутність підстав для закриття провадження у справі і про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог в частині стягнення основної заборгованості.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних та інфляційних втрат за загальний період прострочення з 19.11.2024 до 16.02.2025 на загальні суми 11.082,17 грн та 12.298,33 грн відповідно.
Відповідач надав свій контррозрахунок, у якому заперечив правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за порушення оплати планових обсягів послуг, порядок оплати яких визначений у п. 3.5 договору. Водночас відповідач визнав можливість нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму фактично наданих послуг, оскільки порядок оплати, визначений у п. 3.7 договору був порушений. Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідач наголосив на правомірності періоду для нарахування трьох процентів річних з 16.01.2025 до 16.02.2025 і вказав, що сума трьох процентів річних є завищеною на 8.386,65 грн. Підстави для нарахування інфляційних втрат у розмірі 11.082,17 грн за несвоєчасну оплату вартості послуг за листопад 2024 року, на думку відповідача, відсутні.
Суд здійснив власний перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат та визнав, що до стягнення з відповідача підлягає 5.494,38 грн трьох процентів річних та 3.624,87 грн інфляційних втрат.
Під час здійснення власного перерахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат суд взяв до уваги таке.
(1) Висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у cправі №905/821/24 за позовом нашого позивача (справу направлено на новий розгляду) (п. 42-44) про те, що положення ст. 254 ЦК не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором.
(2) З огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 ЦК України (правова позиція викладена у постанові ВС від 13.12.2022 у cправі №903/989/21).
Відповідно до п. 3.5 договору, сторони досягли згоди, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
У відзиві відповідач дійшов підставного висновку, що сторони чітко визначили процедуру визначення об'єму наданих ОСП послуг по договору, форму їх відображення - акт надання послуги, та порядок здійснення оплати отриманих користувачем послуг.
Слід звернути увагу, що в практиці Верховного Суду сформовано сталу позицію щодо застосування прийменників "до" і "по" у нормативних актах, а також договорах, зокрема, відповідно до неї прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15 та від 15.08.2023 у справі №910/6870/21).
Як встановлено судом, відповідач у відзиві (арк. 119, том 1) визнав власну обізнаність про плановий обсяг послуг у листопаді 2024 року, грудні 2024 року та січні 2025 року. Проте з розрахунку позивача планові обсяги послуг є менші, аніж визнає відповідач у відзиві.
Укладаючи договір з позивачем, відповідач взяв на себе обов'язок і з дотримання строків поетапної оплати планової вартості послуг за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків, які закріплено у п. 3.5 договору.
Отже, три проценти річних та інфляційні втрати можуть бути нараховані за послуги (планові обсяги), які надавалися у листопаді 2024 року з 19.11.2024 до 28.11.2024, та з 09.12.2024 до 15.12.2024, з вирахуванням оплат, які підтверджуються платіжними інструкціями №4500047295 від 25.11.2024 на суму 252.975,74 грн, №4500064297 від 27.11.2024 на суму 252.975,74 грн та №4500065424 від 29.11.2024 на суму 216.836,35 грн. Суд зазначає, що три проценти річних та інфляційні втрати з 29.11.2024 до 08.12.2024 не можуть бути нараховані, оскільки відповідач вчасно погасив планову вартість послуги, з урахуванням порядку оплати визначеному у п. 3.5 договору.
За послуги (планові обсяги), які надавалися у грудні 2024 року, три проценти річних (інфляційні втрати позивач не нараховував) можуть бути нараховані з 19.12.2024 до 28.12.2024, з 29.12.2024 до 08.01.2025 та з 09.01.2025 до 15.01.2025. Про оплати планових обсягів грудня 2024 року відповідач не повідомляє, а матеріали справи відповідних доказів не містять.
За послуги (планові обсяги), які надавалися у січні 2025 року три проценти річних (інфляційні втрати позивач не нараховував) можуть бути нараховані з 19.01.2025 до 28.01.2025, з 29.01.2025 до 08.02.2025 та з 09.02.2025 до 15.02.2025. Про оплати планових обсягів січня 2025 року відповідач не повідомляє, а матеріали справи відповідних доказів не містять.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному 2законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Як встановлено судом, за розрахункові періоди листопад 2024 року - січень 2025 року сторонами були підписані акти приймання-передачі послуг шляхом накладення електронного цифрового підпису, а саме: №ДУА-0011627 за листопад 2024 року на суму 1.024.860,71 грн; №ДУА-0012424 за грудень 2024 року на суму 794.074,55 грн; №ДУА-0013206 за січень 2025 року на суму 653.015,42 грн.
Отже, строк оплати за фактично наданий обсяг послуг у листопаді 2024 року є таким, що настав 15.12.2024, а прострочення оплати почалося з 16.12.2024.
Строк оплати за фактично наданий обсяг послуг у грудні 2024 року є таким, що настав 15.01.2025, а прострочення оплати почалося з 16.01.2025.
Строк оплати за фактично наданий обсяг послуг у січні 2025 року є таким, що настав 15.02.2025, а прострочення оплати почалося з 16.02.2025.
Як встановлено судом, повна оплата фактично наданих у період з листопада до грудня 2024 року та у січні 2025 року послуг відбулася 14.02.2025, що свідчить про те, що граничною датою для нарахування процентів річних та інфляційних втрат є 13.02.2025.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається до періоду часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та пені (п 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14 та в частині трьох процентів річних враховано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.11.2022 у справі №910/21124/20.
Відповідач посилається на те, що рахунки-фактури за листопад 2024 року, грудень 2024 року та січень 2025 року ним не отримувалися. Водночас, у справі №908/771/19 Верховний Суд вказав, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за договором (див. п. 4.14 постанови Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №910/6939/19).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини прострочення сплати основної заборгованості лише частково.
Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 109,43 грн.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00191000) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 5.494,38 грн (п'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири грн 38 к.) трьох процентів річних, 3.624,87 грн (три тисячі шістсот двадцять чотири грн 87 к.) інфляційних втрат, 109,43 грн (сто дев'ять грн 43 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 26.05.2025.
Суддя С.А. Дупляк