26.05.2025 року м. Дніпро Справа № 908/2197/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Ярешко О.В.) від 30.09.2024р. у справі № 908/2197/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до відповідача Комунального підприємства "БІЛЕНЬКЕ" Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 20, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441)
про стягнення 18 734,43 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "БІЛЕНЬКЕ" Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення 14717,88 грн. інфляційних втрат та 4016,55 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.09.2024р. у справі № 908/2197/24:
- позовні вимоги задоволено частково;
- стягнуто з Комунального підприємства "БІЛЕНЬКЕ" Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" 1000 грн. 00 коп. 3% річних, 14717 грн. 88 коп. інфляційних втрат, 2422 грн. 40 коп. судового збору;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 2652-НГТ-13 від 06.12.2021 про постачання природного газу, що є підставою нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також судом за власною ініціативою зменшено нараховані відсотки річних до 1000, 00 грн.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2024 у справі № 908/2197/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 3 016,55 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначено, що висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для зменшення розміру саме 3 % річних є помилковими з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), наведені судом підстави не можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин. Єдиною підставою для зменшення судом зазначено, що відповідач є комунальним підприємством. Обставини, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку послався суд, є відмінними від даної справи.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував та зазначав, що заборгованість з оплати відсутня, відповідач повністю розрахувався з позивачем. Розрахунки проводилися у тому числі й після введення на території України воєнного стану, що не могло не відобразитися на майновому стані відповідача. В матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки, тощо) через прострочення відповідачем оплати природного газу. Посилається, що певний час у відповідача був відсутній бухгалтер, у зв'язку з цим робота в повному обсязі не могла виконуватися. Також підприємство відповідача є комунальним та оперує бюджетними коштами.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 06.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "БІЛЕНЬКЕ" Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 2652-НГТ-13.
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в період з червня 2021 до червня 2024 (п. 2.1).
Пунктом 3.5 договору закріплено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп. 3.5.1).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (пп. 3.5.2).
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп. 3.5.3).
Згідно з п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 06.01.2022), оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого). У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
За умовами п. 5.2., для цілей виконання п. 5.1 цього договору, споживач зобов'язується для проведення розрахунків за цим договором укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання з рахунків споживача, на який надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ. Договір про договірне списання укладається між споживачем, постачальником та банком, в якому обслуговується відповідний рахунок споживача.
Відповідно п. 7.2, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За умовами п.п. 10.1, 10.3, 10.4 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Згідно з п. 13.1 договору, він набирає чинності з дати його укладання і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Додатковою угодою № 3 від 21.10.2022 сторони дійшли взаємної згоди призупинити постачання природного газу за договором через 6 календарних днів (на сьомий день) з дня підписання даної додаткової угоди. Зобов'язання споживача щодо оплати переданого за договором природного газу залишаються незмінними та обов'язковими для виконання відповідно до умов договору.
Між позивачем та відповідачем підписані акти приймання-передачі природного газу:
- від 31.12.2021 за період: грудень 2021 на суму 340197,35 грн. (обсяг споживання 20,55077 тис.куб.м);
- від 31.01.2022 за період: січень 2022 на суму 431657,35 грн. (обсяг споживання 26,07572 тис.куб.м);
- від 28.02.2022 за період: лютий 2022 на суму 298579,44 грн. (обсяг споживання 18,03670 тис.куб.м);
- від 31.03.2022 за період: березень 2022 на суму 98426,58 грн. (обсяг споживання 5,94579 тис.куб.м); коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 за період: березень 2022, згідно якого сума з урахуванням коригування становить 98338,00 грн.;
- від 30.04.2022 за період: квітень 2022 на суму 70,30 грн. (обсяг споживання 0,00425 тис.куб.м);
- від 31.05.2022 за період: травень 2022 на суму 353,76 грн. (обсяг споживання 0,01235 тис.куб.м);
- від 30.06.2022 за період: червень 2022 на суму 131,21 грн. (обсяг споживання 0,00445 тис.куб.м);
- від 31.07.2022 за період: липень 2022 на суму 406,13 грн. (обсяг споживання 0,01376 тис.куб.м);
- від 31.08.2022 за період: серпень 2022 на суму 63,23 грн. (обсяг споживання 0,00218 тис.куб.м);
- від 30.09.2022 за період: вересень 2022 на суму 97,56 грн. (обсяг споживання 0,00226 тис.куб.м);
- від 31.10.2022 за період: жовтень 2022 на суму 84,66 грн. (обсяг споживання 0,00175 тис.куб.м).
Відповідач звернувся до позивача з листом від 31.01.2022 вих. № 31./01/01/01, яким повідомив, що в зв'язку з переоформленням ключів банку на нове керівництво, розрахунковий рахунок тимчасово заблокований; роботу по рахунку можливо буде розпочати після 06.02.2022. Зобов'язався погасити заборгованість у сумі 340197,35 грн. після 06.02.2022.
Згідно листа АТ "ОЩАДБАНК" від 23.07.2024 № 16/2-09/83791/2024, у період з 10.02.2022 по 11.07.2024 відповідачем здійснювалися перерахування (оплата та договірне списання) за договором № 2652-НГТ-13.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути інфляційні втрати та 3% річних, нараховані у зв'язку з простроченням оплати за поставлений газ.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст. 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків, 3% річних нараховані за загальний період з 28.12.2023 по 11.02.2024 у сумі 4016,55 грн.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині зменшення 3% річних.
В частині нарахування інфляційних втрат зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме підтвердження факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання за спірним договором у частині повної та своєчасної оплати за переданий газ, що також не спростовується відповідачем, колегія суддів вважає, що у позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Однак апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру 3% річних.
За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Доводи відповідача про надзвичайні обставини, що вплинули на здатність вчасно оплатити виконані роботи, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки наведені обставини також не виключають застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних.
Відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання. Також, обставити звільнення бухгалтера відповідач з посади є суб'єктивними та жодним чином не змінюють строків виникнення зобов'язання.
При цьому, слід зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
Всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Також, розмір 3% річних заявлений позивачем не є значним та неспівмірним до заборгованості. Відповідач не довів, що стягнення коштів у розмірі 4016,55 грн. грн є надмірним тягарем для нього.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення заявлених до стягнення відсотків річних, виключно з урахуванням конкретних обставин, які склалися саме у справі № 902/417/18.
Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати, що не відповідало критеріям розумності, справедливості та пропорційності.
У цьому зв'язку слід зазначити, що застосування судами обмежень свободи договору має носити винятковий характер, між тим, у справі № 908/2197/24 судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, таких як у справі № 902/417/18, оскільки розмір заявлених до стягнення відсотків річних у справі, що розглядається відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).
Отже, обставини справи № 902/417/18 є відмінними від обставин, які мають місце у справі, що розглядається, у якій відсутні виключні обставини для зменшення нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних.
З огляду на усе вищевикладене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а рішення в оскаржуваній частині таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення 3% річних у повному розмірі у сумі 4016,55 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід стягнути з відповідача на користь апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2024р. у справі № 908/2197/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2024р. у справі № 908/2197/24 скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних у сумі 3 016, 55 грн.
Прийняти у цій частині нове рішення про задоволення у повному обсязі позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 4016,55 грн.
Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
"Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "БІЛЕНЬКЕ" Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 20, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441, код ЄДРПОУ 32407360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 4016 (чотири тисячі шістнадцять) грн. 55 коп. 3% річних, 14717 (чотирнадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору."
Стягнути з Комунального підприємства "БІЛЕНЬКЕ" Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 633, 60 грн.
Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов