вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2025 р. Справа№910/15955/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025
у справі №910/15955/24 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
про стягнення 129 500, 00 грн
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 129 500, 00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ним на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №370013/4057/0000007, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому ним отримано право вимоги до страховика особи, відповідальної за завдану шкоду, яким за посиланням позивача є відповідач у даній справі.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що поліс №АМ7690771 з строком дії з 27.12.2019 по 26.12.2020, за яким начебто застрахований автомобіль DAEWOO Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_3 відповідачем не видавався, що свідчить про наявність в діях особи шахрайства.
Господарський суд міста Києва рішенням від 03.03.2025 у справі №910/15955/24 позов задовольнив. Стягнув з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» заборгованість в розмірі 129 500, 00 грн та судовий збір в розмірі 2 422, 00 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що станом на дату ухвалення даного рішення у суду відсутні належні та допустимі докази недійсності полісу №АМ7690771, а тому доводи відповідача наразі є виключно припущеннями.
Не встановлена та не доведена вина третіх осіб в частині видачі полісу №АМ7690771, на думку суду першої інстанції, не може бути підставою для не відшкодування шкоди, понесеної позивачем з вини страхувальника відповідача, оскільки докази зворотнього відсутні.
Суд відхилив посилання відповідача на шахрайські дії третіх осіб в частині видачі полісу №АМ7690771, оскільки такі дії не є встановлені в межах кримінального провадження компетентними органами, а відповідний вирок суду відсутній.
Що стосується обставин чинності полісу №АМ7690771 станом на дату ДТП суд, у даному випадку, погодився з доводами позивача в частині посилання на постанову Київського апеляційного суду від 10.10.2024 у цивільній справі №755/21588/21, якою встановлено обставини чинності останнього станом на дату ДТП та відповідальності відповідача щодо заподіяної шкоди в межах встановлених лімітів.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зупинити провадження у справі №910/15955/24 до набрання законної сили рішенням у справі №755/1063/25; рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/15955/24 скасувати; ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем при перевірці внутрішньої бази даних було з'ясовано, що поліс №АМ7690771 був виданий 15.09.2018 та діяв до 14.09.2019. За цим полісом був застрахований автомобіль DAEWOO LANOS SE, номер кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 .
Відповідачем додатково наголошено, що Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто поліс №АМ7690771 між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», за яким позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача страхове відшкодування не був укладений, що підтверджується даними Централізованої бази даних МТСБУ, згідно яких, на момент ДТП авто «ЗАЗ-DAEWOO», державний номерний знак НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_3 ніде не застраховано.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі №910/15955/24 апелянтом зазначено, що ймовірне визнання недійсним полісу №АМ7690771 у майбутньому впливатиме на зміст правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі, що має суттєве значення для відповідача, враховуючи предмет та підстави цього позову.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/15955/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.03.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/15955/24. Розгляд апеляційної скарги призначив в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Запропонував учасникам справи надати міркування, щодо поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Матеріали справи №910/15955/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 17.04.2025.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 про відкриття апеляційного провадження надіслана (доставлена) позивачу до електронного кабінету засобами підсистем ЄСІТС 01.04.2025 о 11:56 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Колегія суддів, дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №755/1063/25 з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №924/645/18 та від 20.12.2019 у справі №910/13234/18).
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи певної черговості розгляду вимог тощо (постанова Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №918/926/17).
При цьому зупинення провадження має бути доцільним і мотивованим та не повинно призводити до безпідставного затягування строків розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
На переконання суду апеляційної інстанції відсутня об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №755/1063/25.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду ухвалена за результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 30.07.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (Страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (далі - договір страхування) №370013/4057/0000007, предметом якого є страхування транспортного засобу «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 . Строк дії договору з 30.07.2020 по 29.07.2021 (пункт 1.2.6 Договору страхування).
18.12.2020 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «ЗАЗ-DAEWOO», державний номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_4 .
В довідці про ДТП від НПУ наявна наступна інформація:
дата ДТП 18.12.2020 о 15:57 год., місце, м. Київ, проспект Бандери, 29А;
учасники - транспортний засіб «ЗАЗ-Dаеwоо», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , власник та водій ОСОБА_4 , транспортний засіб BMW Х5, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_7 (власник ОСОБА_2 ) водій ОСОБА_3 . Зазначено, що водій ОСОБА_4 порушив п.10.1,п.10.3 Правил дорожнього руху України, поліс даного учасника ДТП відсутній.
13.01.2021 Оболонським районним судом міста Києва винесено постанову у справі №756/86/21, відповідно до якої, 18.12.2020 о 15:57 год водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «ЗАЗ-Dаеwоо» державний номерний знак НОМЕР_6 , у місті Києві по проспекту Степана Бандери, при зміні напрямку руху не надав перевагу в русі автомобілю «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався у попутному напрямку по тій смузі, на якому він перестроювався, внаслідок чого сталось зіткнення зазначених автомобілів, які зазнали механічні пошкодження. Водій ОСОБА_4 порушив п.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху. ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн., стягнено з ОСОБА_4 у дохід держави судовий збір в розмірі 454,00 грн.
ОСОБА_3 повідомив позивача про настання страхового випадку та звернувся до нього із заявою №00392962 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №370013/4057/0000007, в якій вказано про необхідність перерахування коштів на ремонт автомобіля на рахунок СТО.
За звітом про оцінку №14836 від 03.12.2021, складеного ТОВ «СЗУ Україна» вартість відновлювального ремонту та матеріальний збиток пошкодженого автомобіля становить 308 711, 08 грн.
Згідно рахунку СТО ТОВ «АВТ Баварія Київ» №DBL00002273 від 21.12.2020 вартість ремонту склала 300 913, 75 грн.
За актом виконаних робіт ТОВ «АВТ Баварія Київ» №DBL00002188 від 07.03.2021, загальний розмір відновлювальних робіт склав 294 913, 36 грн.
На підставі страхового акта №00392962 від 30.07.2020 та №00392962 (доплата) від 30.07.2020 позивачем здійснено виплату суми страхового відшкодування на користь СТО за ремонт пошкодженого автомобіля «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 в загальному розмірі 294 913, 36 грн згідно платіжних доручень №195799 від 21.01.2021 та №260521 від 19.11.2021.
Позивач посилаючись на довідки НПУ та інформації з Центральної бази МТСБУ зазначав, що станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «ЗАЗ-Dаеwоо», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 власника та водія ОСОБА_4 не застрахована, у зв'язку з цим позивач звернувся з позовною заявою про стягнення страхового відшкодування у розмірі 294 913, 36 грн безпосередньо до ОСОБА_4 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.03.2024 у цивільній справі №755/21588/21 позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_4 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ України», Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення страхового відшкодування, задоволено та стягнуто із ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на відшкодування страхової виплати у розмірі 294 913, 36 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 10.10.2024 у цивільній справі №755/21588/21 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.03.2024 №755/21588/21 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» шкоду у розмірі 164 913, 36 грн, в решті вимог позову відмовлено.
Київським апеляційним судом у постанові від 10.10.2024 у цивільній справі №755/21588/21 вказано, що висновок суду першої інстанції та представника МТСБУ про те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 не була застрахована, оскільки це підтверджується довідкою НПУ та витягом з ЦБД МТСБУ суперечить правовим позиціям Верховного Суду та актуальній судовій практиці висловлених, у справах: постанова Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №323/3888/14-ц, постанова Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №521/6723/15-ц.
Таким чином, з ОСОБА_4 на користь позивача присуджено до стягнення 164 913, 36 грн (294 913,36 грн - 130 000 грн), а не всю суму виплаченого відшкодування у розмірі 294 913,36 грн, оскільки за висновками Київського апеляційного суду суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 не застрахована.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача із заявою №29294 від 03.12.2024 на виплату страхового відшкодування на суму 130 000 грн, проте електронним листом від 20.12.2024 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» повідомило, що керівництво прийняло рішення визнавати договір страхування недійсним у судовому порядку, оскільки він не укладався Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
Позивач стверджує, що обставини, встановлені у постанові Київського апеляційного суду від 10.10.2024 у справі №755/21588/21 мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «СК «ПЗУ УКРАЇНА», згідно з полісом №АМ7690771 зі строком дії з 27.12.2019 до 26.12.2020 та на момент ДТП був чинний, за умовами договору об'єктом страхування є транспортний засіб автомобіль «ЗАЗ-Daewoo, Т13110, номер шасі НОМЕР_8 номерний знак НОМЕР_6 .
Заперечуючи щодо задоволення позову відповідач посилається на те, що при перевірці внутрішньої бази даних з'ясовано, що поліс №АМ7690771 був виданий 15.09.2018 та діяв до 14.09.2019.
За цим полісом застрахований автомобіль DAEWOO LANOS SE номер кузова НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 .
Відповідач пояснив, що виданий Приватним акціонерним товариством «СК «ПЗУ УКРАЇНА» поліс №АМ7690771 знаходився на зберіганні в архівній установі у місті Буча, яка знищена у результаті військової агресії російської федерації.
Відповідач стверджує, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто поліс №АМ7690771 між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не укладався, а згідно з даними Централізованої бази даних МТСБУ (далі - ЦБД МТСБУ) на момент ДТП авто DAEWOO LANOS державний номер НОМЕР_6 номер кузова НОМЕР_3 ніде не застраховано.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування").
Вказана норма кореспондується зі статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 ЦК України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач у даній справі заперечує статус відповідальної особи за заподіяний збиток, оскільки вказує, що поліс №АМ7690771 зі строком дії з 27.12.2019 до 26.12.2020 ним не укладався.
У пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору
Згідно з частинами першою - четвертою статті 18 Закону України «Про страхування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
У статті 981 ЦК України визначено, що договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», частини другої статті 18 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» cтраховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Пунктами 3.1 - 3.2 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 09.07.2010 №566 Положення передбачено, що інформація, яка надається постачальниками інформації до бази даних МТСБУ - Моторного (транспортного) страхового бюро України, повинна бути достовірною, без помилок та перекручень і забезпечувати однозначне тлумачення її користувачами, а також можливість однозначної ідентифікації необхідних відомостей.
Згідно пункту 3.3 положення обов'язкові дані, що надають страховики - члени МТСБУ, визначаються у додатку 1 до Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, має вказуватися строк дії договору.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).
Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 30.06.2022 у справі №927/774/20, на які посилається скаржник).
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов'язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №908/2846/19, від 27.05.2021 у справі №910/702/17, від 17.11.2021 у справі №910/2605/20.
Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП (18.12.2020) в Управлінні патрульної поліції МВС України в м. Києві була відсутня інформація про укладений між ОСОБА_4 та Приватним акціонерним товариством страхова компанія «ПЗУ Україна» поліс №АМ7690771 про застраховану цивільно-правову відповідальність автомобіля «ЗАЗ-Daewoo, Т13110, номер шасі НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_6 зі строком дії з 27.12.2019 по 26.12.2020.
Самим позивачем була здійснена перевірка та пошук інформації про страхування транспортного засобу автомобіля «ЗАЗ-Daewoo», Т13110, номер шасі НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_6 та виявлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП не була застрахована, про що зазначено позивачем у самій позовній заяві, та додані докази перевірки чинності полісу транспортного засобу автомобіля «ЗАЗ-Daewoo, Т13110, номер шасі НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_6 станом на 18.12.2020 (а.с. 33).
З рішень судів у цивільній справі №755/21588/21 вбачається, що про наявність укладеного між ОСОБА_4 та Приватним акціонерним товариством страхова компанія «ПЗУ Україна» полісу № НОМЕР_9 зі строком дії з 27.12.2019 по 26.12.2020 стало відомо 21.02.2022, тоді коли представник ОСОБА_4 , адвокат Конюшко Д.Б. подав відзив на позовну заяву та вказав, що відповідно до полісу №АМ769077 цивільно-правова відповідальність автомобіля «ЗАЗ-Daewoo, Т13110, номер шасі НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_6 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», у межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третій особі у розмірі 130 000,00 грн.
МТСБУ у даній справі подало пояснення, в яких вказувало, що за даними Центральної бази даних МТСБУ «ЗАЗ-Daewoo», Т13110, номер шасі НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_6 на момент ДТП не було забезпечено договором обов'язкового страхування, отже, саме винна особа має нести цивільно-правову відповідальність.
Відповідач пояснив, що оскільки страховий бланк договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ7690771 на замовлення відповідача виготовлявся ТОВ «Бланк-Прес», відповідач звертався до Товариства із запитом про надання повної інформації щодо даного замовлення, а також, за можливості, вказати будь-які суттєві деталі, за якими можливо встановити ідентичність цього страхового бланку.
У відповідь на запит ТОВ «Бланк-Прес» листом від 29.09.2022 №27 повідомило, що бланки полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (для заповнення вручну) серії АМ з №7676001 по №7691000 (п'ятнадцять тисяч) були виготовлені на замовлення МТСБУ поліс №АМ7690771 входить до даного діапазону. Вказані бланки були виготовлені у відповідності до макету, затвердженого МТСБУ для попереднього накладу 16.04.2018 на основі наданого МТСБУ диску з реєстром номерів бланків полісів та QR-кодів, згенерованих до них. Зазначений діапазон бланків був виготовлений тиражом Бланк- Прес, 2018 р. Зам. №4/9.1/01-09/17 16.04-ІІ. Партія вказаних полісів була передана МТСБУ для реалізації ПрАТ «СК ПЗУ Україна».
Також відповідач пояснював і в суді першої, і в суді апеляційної інстанції, що при перевірці внутрішньої бази даних відповідачем було з'ясовано, що поліс №АМ7690771 був виданий 15.09.2018 та діяв до 14.09.2019 та за цим полісом був застрахований автомобіль DAEWOO LANOS SE номер кузова НОМЕР_4 , державний номер знак НОМЕР_5 .
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач як cтраховик подавав інформацію про укладений договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс №АМ7690771) до централізованої бази даних, тобто виконав свій обов'язок встановлений статтею 11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки інформація про поліс №АМ7690771 наявна в централізованій базі даних.
Північним апеляційним господарським судом з відкритих джерел, а саме з централізованої бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (https://policy.mtsbu.ua/Search/ByPolicyNum?md=18003B3051D7464EDA8AC14839F5B880CD0238E7982AD7788A63AD97E0422D0E64D6EC7883D07C383C49B45DF7917E1434178623F64EB5FDAE7F38078CC9CDD2) встановлено, що за полісом №АМ7690771 було застраховано автомобіль DAEWOO LANOS SE номер кузова НОМЕР_4 , державний номер знак НОМЕР_5 , а не автомобіль «ЗАЗ-Daewoo, Т13110, номер шасі НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_6 , власником та особою яка керувала транспортним засобом та винна у ДТП є ОСОБА_4 .
Судом апеляційної інстанції враховано, що Київським апеляційним судом у постанові від 10.10.2024 у справі №755/21588/21 зроблено висновки, що поліс №АМ7690771 зі строком дії з 27.12.2019 по 26.12.2020 станом на момент ДТП був чинним, оскільки невнесення до централізованої бази Моторного (транспортного) страхового бюро України інформації про використання полісу свідчить лише про порушення страховиком покладених на нього Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Положенням про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язків, та не може розцінюватися як підтвердження того факту, що даний поліс є недійсним.
Тоді як, Північним апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач у даній справі вніс до централізованої бази Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію про використання полісу №АМ7690771 за яким застраховано автомобіль DAEWOO LANOS SE номер кузова НОМЕР_4 , державний номер знак НОМЕР_5 , а не автомобіль винної особи ОСОБА_4 - «ЗАЗ-Daewoo, Т13110, номер шасі НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_6 .
Крім того, Північний апеляційний господарський суд може самостійно надати оцінку обставинам та дійти до своїх власних висновків з приводу спірних правовідносин.
Відповідно до частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.
Крім того, колегія суддів зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22.
Північний апеляційний господарським судом враховані пояснення відповідача, що одним із розроблених МТСБУ елементів захисту від підробки справжніх бланків полісів є надруковані на них QR-коди. Вони містять у собі URL-посилання на сторінку ВЕБ-сайту Централізованої бази даних МТСБУ, на якій відображається інформація саме про той бланк, на якому цей QR-код надрукований. Тобто QR-код є унікальним елементом, таким же як і номер бланку. Певний QR-код відповідає виключно певному номеру бланку.
13.12.2024 представниками ПрАТ СК «ПЗУ Україна» була подана до Подільського УП ГУ Національної поліції України в м. Києві заява щодо приєднання до кримінального провадження №12019100070000943 матеріалів фальсифікації полісу АМ №7690771.
Судом апеляційної інстанції здійснено сканування QR-коду на всіх наявних в матеріалах справи копіях полісу№АМ7690771 (а.с. 11 (наданий позивачем), а.с. 72 (наданий відповідачем), однак на ньому не збережено будь-якої інформації.
Разом з тим, Північний апеляційний господарський суд за результатами розгляду даної апеляційної скарги не встановлює вину третіх осіб щодо підробки документів, а лише враховує вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; обставини під час складання протоколу ДТП; підстави звернення позивача до Дніпровського районного суду міста Києва; заперечення відповідача щодо укладення оспорюваного полісу; позицію позивача, який в обгрунтування позовних вимог поклав лише висновок Київського апеляційного суду у постанові від 10.10.2024 у справі №755/21588/21 як преюдиційний, при цьому сам позивач вказав на відсутність застрахованої цивільно-правової відповідальності станом на момент ДПТ транспортного засобу автомобіля «ЗАЗ-Daewoo», НОМЕР_10 , номер шасі НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_6 .
На переконання суду апеляційної інстанції, відповідач з більшою вірогідністю довів, що поліс №АМ7690771 зі строком дії з 27.12.2019 по 26.12.2020 між ОСОБА_4 та Приватним акціонерним товариством страхова компанія «ПЗУ Україна» є оспорюваний та таким, що достовірно не підтверджує статус відповідача, як особи, яка є страховиком винної у спричиненні шкоди особи.
Крім того, ні в матеріалах справи, ні з рішень судів у справі №755/21588/21 не вбачається наявності обґрунтувань, доказів звернення ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з претензіями/заявами щодо відсутності станом на 18.12.2020 інформації в централізованій базі даних відомостей щодо чинності полісу №АМ7690771; чому за полісом №АМ7690771 згідно даних в централізованій базі Моторного (транспортного) страхового бюро України застрахований інший транспортний засіб. Дивним є те, чому поліс №АМ7690771 зі строком дії з 27.12.2019 по 26.12.2020 не був пред'явлений ОСОБА_4 під час оформлення протоколу ДТП Управлінню патрульної поліції МВС України в місті Києві 18.12.2020.
Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Враховуючи невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/15955/24 скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір) за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/15955/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/15955/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, 6В, код ЄДРПОУ 20033533) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) 3 633,00 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні) 00 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Судові витрати за подання позову покласти на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка».
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/15955/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська