вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"20" травня 2025 р. Справа№910/2024/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.05.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу в режимі відео конференції Корпорації виробничих та комерційних підприємств «Союз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 (повний текст складено та підписано 24.03.2025)
у справі №910/2024/24 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Корпорації виробничих та комерційних підприємств «Союз»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний»
про стягнення 1 795 452, 38 грн
Корпорація виробничих та комерційних підприємств «Союз» (далі - Корпорація «Союз» / позивач ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго» / відповідач) безпідставно набутих коштів у сумі 1 795 452, 38 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що направлення відповідачем до банку вимоги про сплату коштів за гарантією виконання зобов'язань №16-001-28731-2021 від 02.07.2021 в розмірі 1 795 452,38 грн було безпідставним, оскільки гарантійний випадок не настав, а позивач виконав свій обов'язок зі сплати пені за прострочення терміну виконання проектних робіт.
Господарський суд міста Києва рішенням від 17.06.2024 у справі №910/2024/24 у позові відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що гарантійний випадок настав, а отже, відповідачем було правомірно отримано грошові кошти у сумі 1 795 452,38 грн за гарантією, та ці грошові кошти не підлягають поверненню як безпідставно набуті.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі №910/2024/24 залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, оскільки судами встановлено факт порушення позивачем умов договору в частині своєчасного виконання робіт. І обставина сплати позивачем суми штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання за договором на користь відповідача не поглинає грошової суми, яка має бути сплачена за умовами гарантії та не припиняє обов'язку з її сплати.
Верховний Суд постановою від 15.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 910/2024/24 скасував, а справу №910/2024/24 направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Направляючи справу №910/2024/24 на новий розгляду до суду першої інстанції суд касаційної інстанції вказав, що при вирішенні спору щодо повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією, у першу чергу, дослідженню підлягають встановлення наявності чи відсутності гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією).
Суди першої та апеляційної інстанцій, зосередившись на висновках щодо непоглинання сплаченої суми за умовами гарантії сплатою позивачем штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання, залишили поза увагою встановлення обставин настання гарантійного випадку, а саме: невиконання/неналежного виконання принципалом умов договору, виконання зобов'язання яке забезпечено гарантією, і чи могли такі порушення призвести до невиконання підрядником робіт у строк, встановлений договором, та неотримання замовником кінцевого результату договору.
При цьому, колегія суддів звернула увагу, що до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
За результатами нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 13.03.2025 у справі №910/2024/24 у задоволенні позову відмовив повністю.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, виходячи з умов укладеного сторонами договору, встановив, що гарантійний випадок настав та дійшов висновку, що відповідачем правомірно було отримано грошові кошти у сумі 1 795 452,38 грн за Гарантією, оскільки позивачем було допущено прострочення виконання проектних робіт (стадія «Р»).
Серед іншого, суд звернув увагу, що штрафні санкції і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Корпорація виробничих та комерційних підприємств «Союз» звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строки на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/2024/24; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/2024/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо відмови у стягненні безпідставно набутих коштів, оскільки позивачем було виконане основне зобов'язання за договором, а відповідачем були прийняті всі виконані позивачем роботи, що свідчить про відсутність будь-яких порушень з боку позивача. Крім того позивачем було виконано похідне зобов'язання із сплати штрафних санкцій, що свідчить про припинення зобов'язань та будь-яких порушень договору з боку позивача на момент пред'явлення відповідачем на адресу банку вимоги про сплату гарантійної суми.
Позивач посилається на статтю 61 Конституції України, за якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Крім того, позивач просить суд також врахувати той факт, що відповідач додатково отримав 1 795 452, 38 грн гарантійної суми за порушення на його думку договору в частині строків виконання робіт, а саме проектних робіт загальною вартістю 429 558, 02 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 апеляційну скаргу Корпорації виробничих та комерційних підприємств «Союз» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/2024/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.04.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпорації виробничих та комерційних підприємств «Союз» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/2024/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 20.05.2025 о 12 год. 30 хв.
29.04.2025 відповідачем сформовано та подано через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу позивача, за яким відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що оскаржуваним рішенням встановлено, що Корпорація «Союз» порушила умови Договору в частині своєчасного виконання робіт, що підтверджується Актом № 1 від 03.06.2022, платіжними інструкціями від 28.02.2023 № 315-316 про сплату штрафних санкцій, а також дана обставина підтверджується та не спростовується самим позивачем, тому НЕК «Укренерго» правомірно (на належних та законних підставах) стягнув грошові кошти за Гарантією № 16-001-28731-2021 та які не підлягають поверненню як безпідставно набуті.
Матеріали справи №910/2024/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 08.05.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 20.05.2025 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/2024/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.05.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/2024/24 залишити без змін.
Третя особа своїх представників в судове засідання, призначене на 20.05.2025 не направила, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом доставки ухвали суду апеляційної інстанції від 28.04.2025 до його електронного кабінету 13.05.2025 о 20:19 год.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ «НЕК «Укренерго» (замовник) та Корпорацією «Союз» (підрядник) 02.07.2021 укладено договір №01-201210-21 (далі - договір) за предметом закупівлі: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Реконструкція ПЛ 330 кВ Бар - Хмельницька. Вінницька область (Барський, Жмеринський та Літинський райони), Хмельницька область (Деражнянський, Летичівський та Хмельницький райони) (1-ша черга будівництва, ділянка опор портал ПС 330 кВ «Бар»-оп.№251), інв. №009088, 030105) 45454000-4 Реконструкція».
Згідно з пунктом 1.2 договору підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника (додаток 1 до договору) роботи з реконструкції ПЛ 330 кВ Бар-Хмельницька Вінницька область (Барський, Жмеринський та Літинський райони), Хмельницька область (Деражнянський, Летичівський та Хмельницький райони) Інв.№ 009088, Інв.№ 030105 (далі - роботи), з передачею замовнику результату робіт (закінчені роботи), а замовник зобов'язується здійснити оплату прийнятих належно виконаних робіт на умовах договору.
Відповідно до пункту 1.1 додатку 1 до договору "Завдання на виконання робіт" підрядник зобов'язується розробити робочу документацію (стадія "Р") відповідно до затвердженого проєкту та погодити її із замовником. Робоча документація має бути розроблена відповідно до діючих норм і правил та чинного законодавства України у сфері будівництва.
Відповідно до пункту 2.3 договору ціна договору може бути зменшена у випадках, визначених чинним законодавством України та (або) договором.
В ціну договору включені всі витрати, які здійснює підрядник з метою виконання цього договору (пункт 2.4 договору).
Відповідно до пункту 2.2 договору загальна ціна договору, розрахована відповідно до ДСТУ Б.Д.1.1.-7:2013, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, становить 34 990 000 грн, крім того, ПДВ (20%) 6 998 000 грн, всього 41 988 000 грн.
28.10.2022 укладено додаткову угоду № 3 до договору у зв'язку з необхідністю приведення ціни договору до розробленої проектно-кошторисної документації стадії «Р».
Відповідно до пункту 2.2 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 28.10.2022) загальна ціна договору, розрахована відповідно до ДСТУ Б.Д.1.1.-7:2013, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, становить 29 924 206,36 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 5 984 841,27 грн, всього 35 909 047,63 грн з ПДВ.
Таким чином, ціна договору з 41 988 000 грн з ПДВ зменшилась до 35 909 047,63 грн з ПДВ.
Сторонами 24.11.2022 укладено додаткову угоду №5 до договору у зв'язку з необхідністю приведення ціни договору до розробленої проектно-кошторисної документації стадії «Р».
За умовами пункту 2.2 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 24.11.2022) загальна ціна договору, розрахована відповідно до Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво, розрахована відповідно до Настанови з визначення вартості будівництва становить 23 261 498,70 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 4 645 215,18 грн, що разом становить 27 906 713,88 грн.
Сторони погодили у пункті 16.1 договору, що термін виконання проектних робіт (стадія «Р») до 31.08.2021 (включно).
Відповідно до пункту 16.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 19.12.2022) підрядник повинен виконати будівельні роботи до 25.10.2023 (включно).
Згідно з пунктом 16.3 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 19.12.2022) договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 24.11.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання.
24.11.2023 сторони уклали Додаткову угоду №5 до Договору про внесення змін до договору через обставини, які не залежали від кожної із сторін, а саме військову агресію російської федерації проти України, що супроводжується активними бойовими діями на сході та півдні та постійними ракетними обстрілами по всій території України, електроенергетична інфраструктура України зазнала суттєвих пошкоджень та руйнувань. У зв?язку з неможливістю надання Замовником відключень для виконання робіт та для забезпечення стабільності та безперебійності роботи об?єднаної енергетичної системи виникла необхідність у використанні матеріалів та устаткування, що закуплені Підрядником для виконання умов даного договору, для виконання аварійно-відновлювальних робіт.
Пунктом 6 Додаткової угоди №5 від 24.11.2023 до Договору визначено, що з моменту набуття чинності цієї Додаткової угоди №5 договір №01-2021210-21 є розірваним, а зобов'язання сторін за цим договором припинені, окрім тих, що вказані нижче:
усі матеріальні ресурси та устаткування, які були закуплені та не використані для виконання робіт, повинні бути передані Підрядником у власність Замовнику відповідно до Додатку 3-1 та Додатку 3-2 з компенсацією Замовником вартості переданих ресурсів;
поставка Підрядником устаткування та матеріальних ресурсів, що передаються без монтажу, здійснюється протягом 25 календарних днів з моменту укладання даної додаткової угоди.
За умовами пункту 18.1 договору виконання договору забезпечується у вигляді банківської гарантії.
Відповідно до пункту 18.2 договору розмір забезпечення виконання договору становить 5% від ціни договору та складає 2 099 400 грн. Розмір забезпечення виконання договору може бути зменшений у випадку зменшення обсягів закупівлі.
Банківська гарантія повинна бути безумовною, безвідкличною та оформленою на паперовому носії. Гарантія не може бути змінена без попереднього узгодження із замовником. Безумовна гарантія - це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення підрядником свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти замовнику за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов ( пункт 18.3 договору).
Забезпечення не повертається підряднику у разі порушення підрядником зобов'язань за договором. У такому разі замовник направляє банку-гаранту вимогу для здійснення виплати за гарантією (пункт 18.9 договору).
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» (гарант) видало гарантію на виконання зобов'язань №16-001-28731-2021 від 02.07.2021 в забезпечення виконання зобов'язань Корпорації "Союз" (принципал) за договором на користь НЕК «Укренерго» (бенефіціар) у розмірі, що складає 5 % відсотків від суми договору (далі - гарантія).
У гарантії зазначено, що ПАТ АБ «Південний» цим безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією Гарантією, грошову суму 2 099 400,00 (два мільйони дев'яносто дев'ять тисяч чотириста гривень 00 копійки) у випадку порушення принципалом зобов'язань за договором.
Відповідно до пункту 18.2 договору, з урахуванням додаткової угоди до договору від 28.10.2022 №3, позивач листом від 02.11.2022 №33 звернувся до відповідача з проханням узгодити зменшення гарантії на суму 303 947,62 грн.
Відповідач листом від 10.11.2022 №01/49845 повідомив позивача щодо можливості зменшення розміру гарантії у зв'язку із зменшенням ціни договору. Сума гарантії після зменшення становить - 1 795 452,38 грн.
Відповідач листом від 12.10.2023 №01/51986 через АТ "Ощадбанк" до АБ "Південний" направив вимогу від 12.10.2023 №01/51985 щодо сплати грошової суми відповідно до умов гарантії у зв'язку з порушенням позивачем як принципалом своїх зобов'язань за договором.
Позивач направив листа від 23.10.2023 №233 до відповідача щодо відкликання вимоги про сплату коштів за гарантією з посиланням на сплату ним пені у сумі 112 114,64 грн та штрафу у сумі 30 069,06 грн та, що одночасне стягнення штрафних санкцій та гарантії за одне й те саме правопорушення буде порушувати приписи статті 61 Конституції України.
ПАТ АБ «Південний» від 26.10.2023 №14/001/33355/2023 повідомив про часткове задоволення вимоги відповідача щодо сплати на його користь за гарантією 1 795 452,38 грн з посиланням на лист НЕК «Укренерго» від 10.11.2022 №01/49845 про погодження зменшення суми гарантії до 1 795 452,38 грн.
26.10.2023 ПАТ АБ «Південний» перерахував відповідачу виплату у сумі 1 795 452,38 грн по гарантії згідно листа-вимоги від 12.10.2023 №01/51986, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.10.2023 №964.
Відповідач листом від 20.12.2023 №01/70301 повідомив позивача щодо правомірності одночасного стягнення коштів за банківською гарантією та штрафних санкцій.
Так, відповідно до пункту 5.10 договору прийняття-передача належно виконаних підрядником проєктних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами акта про належно виконані проєктні роботи (акт), який оформлюється згідно з вимогами щодо оформлення первинних документів. Підрядник зобов'язаний разом з цим актом надати належним чином оформлені документи: - акт приймання-передачі оформленої проєктної документації;
- проєктну документацію у кількості 4 примірників (в паперовому вигляді) та один на електронному носії (ідентичний за змістом з примірником на паперовому носії);
- інші документи, які передбачені законодавством, що повинні додаватись до проєктної документації.
Замовник вправі відмовитись від погодження проєктної документації, якщо підрядник не передає разом із проєктною документацією зазначені в цьому розділі договору погодження, інші визначені чинним законодавством України та/або договором документи.
У разі ненадання будь-якого з зазначених документів замовнику розгляд такого акта починається з дати надання підрядником всіх зазначених документів.
Пунктом 2.2.3 договору визначена вартість проєктних робіт (розробка стадії «Р»), яка відповідно до додатку 4 до договору становить 357 965,02 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 71 593 грн, що разом становить 429 558,02 грн.
Акт №1 прийому виконаних робіт з проєктування, підтверджує виконання підрядником етапу робіт з розроблення проєктної документації стадії «Р» підписаний сторонами 03.06.2022, а отже, позивачем було допущено прострочення виконання проектних робіт (стадія «Р»), яке за умовами договору повинно було бути виконане .
У зв'язку із простроченням виконання позивачем проєктних робіт (стадія «Р») станом на 15.09.2021 ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулася до Корпорації «Союз» з претензією №01/44814 від 05.10.2021 про сплату пені на суму 6 443,37 грн.
Згідно з пунктом 11.3 договору за порушення строків виконання зобов'язань (виконання робіт, поставки устаткування/матеріальних ресурсів тощо), підрядник сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості зобов'язань, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів підрядник повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.
В лютому 2023 року ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Корпорації "Союз" про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за порушення умов виконання договору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 у справі №916/495/23 закрито провадження за позовом НЕК "Укренерго" до Корпорації "Союз" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №01/9418 від 21.02.2023) про стягнення пені у сумі 112 114,64 грн, штрафу у сумі 30 069,06 грн, всього 142 183,70 грн у зв'язку із оплатою Корпорацією «Союз» на рахунок ПрАТ «НЕК «Укренерго» загальної суми 142 183,70 грн за платіжним дорученням №315 від 28.02.2023 з призначенням платежу «за прострочення терміну виконання проектних робіт згідно заяви від 21.02.2023 №01/9418 у справі №916/495/23».
Позивач вважає, що оскільки правовідношення позивача та відповідача є договірними та регулюються умовами договору, тому, згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України вказаний договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у сторін, в тому рахунку і при порушенні строків виконання робіт у позивача виникають нові зобов'язання по сплаті пені у розмірі 0,1 % від вартості первісних зобов'язань та штрафу в розмірі семи відсотків від вказаної вартості первісних зобов'язань при простроченні понад тридцять днів.
Позивач зазначає, що сплативши 28.02.2023 штрафні санкції згідно із пунктом 11.3 договору в сумі 142 183,70 грн він належним чином виконав похідне зобов'язання за умовами договору щодо сплати пені у розмірі 0,1 % та штрафу у розмірі семи відсотків від вказаної вартості робіт, а тому відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України похідне зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій за порушення умов договору вважається припиненим.
На думку позивача, пред'явивши вимогу 12.10.2023 до ПАТ АБ «Південний» відповідач діяв без достатньої правової підстави, а тому безпідставно набув за рахунок позивача майно у формі грошових коштів в розмірі 1 795 452,38 грн, чим порушив майнові права позивача.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Частинами першою, четвертою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 вказаного закону замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Відповідно до частини першої статті 33 цього Закону рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури (у тому числі ціни за одиницю товару).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ст. 837 ЦК України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами 1, 2 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору позивачем були виконані роботи з проектної документації по об'єкту «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Реконструкція ПЛ 330 кВ Бар - Хмельницька. Вінницька область (Барський, Жмеринський та Літинський райони), Хмельницька область (Деражнянський, Летичівський та Хмельницький райони) (1-ша черга будівництва, ділянка опор портал ПС 330 кВ «Бар»-оп.№251), інв. №009088, 030105) 45454000-4 Реконструкція», а відповідачем прийнято вказані робити згідно акту №1 від 03.06.2022, в якому, зокрема, вказано, що виконана робота задовольняє умовам договору і належним порядком оформлена.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
При цьому правовідносини, які виникли на підставі Банківської Гарантії від 02.07.2021, підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 639 (далі - Положення), Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною першою статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина третя статті 200 Господарського кодексу України).
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта. Такий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Так, у пункті 9 частини третьої розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
При цьому відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення Бенефіціара або банку Бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти Бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 Верховний Суд зазначив, що з огляду на аналіз міжнародних актів, що регулюють правовий обіг гарантій, Об'єднана палата відзначає самостійність зобов'язання з гарантії, тобто, не пов'язаність такого зобов'язання з основним зобов'язанням.
Коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі №183/5849/23.
У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, де зазначено, що боржник (принципал) має право звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами ст. 1212 ЦК України (п. 56); принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави з огляду на відсутність боргу принципала (п. 59).
Отже, позивач як принципал має право пред'явити позов про стягнення з відповідача як бенефіціара коштів, сплачених банком-гарантом. Вказаний спосіб захисту прав принципала (боржника) дозволяє ефективно та вичерпно врегулювати цивільно-правовий спір з учасниками спірних правовідносин, тому у цьому випадку судові рішення ухвалені без порушень ч. 1 ст. 2 ГПК України, відповідно до якої завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (подібний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 04.02.2025 у справі №910/18874/23).
За відсутності основного зобов'язання (припинення виконанням з інших підстав, недійсність тощо) принципал має право вимагати від бенефіціара грошові кошти, одержані ним внаслідок виплати за гарантією.
Враховуючи предмет та підстави позову доведенню у справі, яка розглядається, підлягають факти: 1) сплати гарантом коштів на користь бенефіціара; 2) відсутності достатньої правової підстави для набуття бенефіціаром цих коштів, зокрема, якщо основне зобов'язання не було порушене принципалом (боржником).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом товариства як принципала до товариства як бенефіціара про стягнення банківської гарантії за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов'язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, виснував, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише ЦК України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563) та ГК України (ст. 200), а і спеціальний закон - Закон №922-VIII, відповідно до ч. 2 ст. 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 5.52).
Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (п. 5.53).
При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 5.54).
Отже, за висновками Верховного Суду підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань (п. 5.60).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки зобов'язання за Договором, а саме виконання проектних робіт, вартість яких становить 429 558, 02 грн з ПДВ були виконані позивачем у повному обсязі, судом першої інстанції зроблено не правильний висновок про те, що гарантійний випадок настав, оскільки підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання.
Судом апеляційної інстанції враховано, що за умовами пункту 18.1. договору у вигляді банківської гарантії забезпечується саме виконання договору, а не своєчасне виконання проектних робіт.
Крім того, основним предметом договору підряду є результат виконаних підрядником будівельних робіт, які відповідно до пункту 16.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 19.12.2022) підрядник повинен виконати до 25.10.2023 (включно), тоді як 12.10.2023 (дата звернення відповідача з вимогою про сплату коштів за гарантією) строк виконання будівельних робіт не настав.
При цьому слід зазначити, згідно частин 2 та 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Тоді як згідно Додаткової угоди №5 від 24.11.2023 до Договору визначено, що з моменту набуття чинності цієї Додаткової угоди №5 договір №01-2021210-21 є розірваним з 24.11.2023, а зобов'язання сторін за цим договором припинені, окрім тих, що вказані нижче:
усі матеріальні ресурси та устаткування, які були закуплені та не використані для виконання робіт, повинні бути передані Підрядником у власність Замовнику відповідно до Додатку 3-1 та Додатку 3-2 з компенсацією Замовником вартості переданих ресурсів;
поставка Підрядником устаткування та матеріальних ресурсів, що передаються без монтажу, здійснюється протягом 25 календарних днів з моменту укладання даної додаткової угоди.
Враховуючи розірвання сторонами договору, виконання якого було забезпечено гарантією, зобов'язання з виконання будівельних робіт за яким є припиненими, що унеможливило отримання замовником кінцевого результату за договором у вигляді виконання будівельних робіт, забезпеченого гарантією, а тому отримання відповідачем гарантійної виплати за несвоєчасне виконання проектних робіт є неправомірним.
З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, які підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.03.2025 у справі №910/11352/24 (що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не певне порушення строків його виконання), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підставою для утримання забезпечувальної суми є саме нездійснення підрядником дій, які складають зміст зобов'язання щодо виконання проектних робіт, чого судом не встановлено, а не неналежне його виконання, а тому суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, із посиланням на п.18.10 укладеного сторонами Договору, за яким забезпечення повертається Підряднику, за його письмовим зверненням, після виконання зобов'язань без порушень та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, оскільки за встановлених вище обставин, у даному випадку підстав для направлення відповідачем вимоги до Банка-Гаранта щодо сплати банківської гарантії не було, оскільки гарантійних випадок не настав, що це є підставою для повернення безпідставно набутих відповідачем коштів.
Згідно із статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Отже, за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов'язання принципалом, у бенефіціара не виникає підстав для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії, у такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутих.
У разі ненастання гарантійного випадку за відсутності порушення основного зобов'язання принципалом, сплачені кошти за банківською гарантією вважаються такими, що отримані бенефіціаром поза межами домовленостей, не на виконання основного договору та договору банківської гарантії.
У даному випадку, згідно умов договору та банківської гарантії забезпечено виконання зобов'язань за Договором підряду, а не прострочення їх виконання та/або прострочення виконання проектних робіт.
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо відсутності підстав станом на 12.10.2023 для звернення відповідача до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» з вимогою про сплату коштів за гарантією, тоді як гарантійний випадок не настав, відповідач отримав від банку кошти на суму 1 795 452, 38 грн за гарантією (які відшкодовані позивачем банку) без достатньої правової підстави та які підлягають поверненню позивачу відповідачем на підставі статей 1212, 1213 ЦК України.
Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на вищенаведене, враховуючи неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі №910/2024/24 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір за подання позову, апеляційних скарг та касаційної скарги) покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Корпорації виробничих та комерційних підприємств «Союз» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/2024/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/2024/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Петлюри Симона, 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Корпорації виробничих та комерційних підприємств «Союз» (65044, Одеська обл., Одеський р-н, м. Одеса, просп. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 21004686) 1 795 452, 38 грн (один мільйон сімсот дев'яносто п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дві гривні 38 копійок) безпідставно отриманих коштів.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Петлюри Симона, 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Корпорації виробничих та комерційних підприємств «Союз» (65044, Одеська обл., Одеський р-н, м. Одеса, просп. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 21004686) 26 931, 79 грн (двадцять шість тисяч дев'ятсот тридцять одну гривню 79 копійок) судового збору за подання позову, 80 795, 36 грн (вісімдесят тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 36 копійок) судового збору за подання апеляційних скарг, 53 864, 00 грн (п'ятдесят три тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/2024/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 26.05.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська