вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" травня 2025 р. Справа№ 910/11268/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: Кокарева Є.О. (в залі суду),
від відповідача: Кузовлев Р.В. (в залі суду),
розглянувши апеляційну скаргу
фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 (повний текст складено 17.02.2025)
у справі № 910/11268/24 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни
до Акціонерного товариства "Сенс Банк"
про визнання одностороннього правочину недійсним та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У вересні 2024 року фізична особа - підприємець Яковенко Снєжанна Олегівна (далі - ФОП Яковенко С.О., Підприємець) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просила визнати недійсним односторонній правочин у вигляді рішення Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - Банк) про відмову в обслуговуванні банківського рахунка 593003460000026000092195901 Підприємця та зобов'язати Банк відновити банківське обслуговування Підприємця.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що ФОП Яковенко С.О. у позові не конкретизувала, яке саме рішення банку вона просить визнати недійсним, зокрема, реквізити (дата, номер) спірного правочину. Крім того, Підприємець не навела жодної правової підстави, з якою чинне цивільне законодавство пов'язує можливість визнання одностороннього правочину недійсним у судовому порядку, а також не оскаржувала внутрішнє розпорядження Банку про припинення ділових відносин. Суд також зазначив, що позивачці було встановлено неприйнятно високий ризик ВК/ФТ, у Банку є негативна інформація стосовно особи клієнта, оскільки раніше такий ризик було встановлено іншим суб'єктом фінансового моніторингу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2025, ФОП Яковенко С.О. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ФОП Яковенко С.О. у повному обсязі.
Позивачка вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи, висновкам Верховного Суду.
Апелянтка відзначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до спеціально уповноважений органу, наявності будь-яких проваджень, перевірок стосовно позивачки, притягнення її до кримінальної, адміністративної та будь-якої іншої відповідальності з підстав порушень, що зазначені відповідачем.
Скаржниця зазначає, що відмова у задоволенні позову, крім іншого, з тих підстав, що інший суб'єкт фінансового моніторингу АТ «Універсал-Банк» також відмовив позивачці у підтриманні ділових стосунків, за відсутності доказів скасування чи визнання недійсним рішення АТ «Універсал-Банк», є передчасною. Позивачка оскаржила відмову в банківському обслуговуванні АТ «Універсал Банк» в судовому порядку (справа №910/11210/24), а наявність такого одностороннього правочину з боку АТ «Універсал Банк» не звільняло відповідача від проведення перевірки відповідно до ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Позивачка зауважує, що жодна її банківська операція не викликала сумнівів або підозри з боку відповідача; жодного запиту, заяв про надання пояснень, копій документів Банк у неї не витребував. Єдиною підставою у прийнятті рішення про відмову у підтриманні ділових стосунків з боку відповідача було перерахування на рахунок позивачки коштів з рахунків, відкритих в АТ «Універсал Банк», у зв'язку з відмовою у підтриманні ділових відносин з Яковенко С.О. Так, 09.07.2024 з АТ «Універсал Банк» на рахунок позивачки в АТ «Сенс Банк» були зараховані 1 969, 59 грн та 1 611,00 грн. Тобто, на думку відповідача, вказані операції мають індикатор підозрілості. Однак АТ «Універсал банк» не могло перевести кошти на рахунок ФОП Яковенко С.О., оскільки не отримувало від неї послуг, товарів, а перевело кошти на особистий рахунок фізичної особи Яковенко С.О., який не мав відношення до здійснення позивачкою підприємницької діяльності. Тобто, АТ «Сенс Банк» безпідставно закрило рахунок ФОП Яковенко С.О.
Позивачка також зазначає, що жодних перевірок, претензій до ФОП Яковенко С.О. відповідач не мав, а лише керувався призначенням платежу АТ «Універсал Банк» «Перерахування коштів у зв'язку з відмовою від підтримання ділових відносин з клієнтом Яковенко С.О. на підставі с. 15 Закону України від 06.12.2019 року».
Позиції учасників справи.
Банк надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ФОП Яковенко С.О. залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Банк зазначає про виявлення ним за результатами моніторингу фінансових операцій клієнта індикатору підозрілості фінансових операцій, визначеного п. 29 Розділу 2 Додатку 20 до Положення №65 (контрагентами клієнта є особи, стосовно яких у банку є негативна інформація [зокрема особи, яким банк відмовив у встановленні (підтриманні) ділових відносин у зв'язку з присвоєнням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ]).
Так, 09.07.2024 на рахунок клієнта в Банку було зараховано з рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк», 1 969,59 грн (вхідний документ №giv1720470332745.1 від 09.07.2024) та 1 611,00 грн (вхідний документ №giv1720470332745.0 від 09.07.2024) з призначеннями платежу «Перерахування коштів у зв'язку з відмовою від підтримання ділових відносин з клієнтом Яковенко Снєжанна Олегівна на підставі ст. 15 ЗУ №361-IX вiд 06.12.2019» та «Перерахування коштів у зв'язку з відмовою від підтримання ділових відносин з клієнтом Яковенко Снєжанна Олегівна на підставі ст. 15 ЗУ №361-IX вiд 06.12.2019» відповідно.
За таких підстав Банк прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ у зв'язку із встановленням неприйнятно високого ризику (наявність негативної інформації, а саме встановлено, що іншою банківською установою клієнту було відмовлено від підтримання ділових відносин на підставі ст. 15 Закону України про ПВК/ФТ).
Банк також зауважує, що ані в тексті позовної заяви, ані в прохальній частині позову, ані навіть в наданих суду першої інстанції усних поясненнях позивачка не конкретизувала, яке саме рішення Банку вона просить визнати недійсним, як і не конкретизувала реквізитів такого правочину (його номер, дата вчинення). Так само позивачка не навела жодної правової підстави, з якою чинне цивільне законодавство пов'язує можливість визнання одностороннього правочину недійсним у судовому порядку.
Банк надав додаткові пояснення, у яких навів додаткові доводи щодо апеляційної скарги.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А, Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11268/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 до надходження матеріалів справи №910/11268/24.
10.03.2025 матеріали справи №910/11268/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Яковенко С.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/11268/24. Розгляд справи призначено на 07.04.2025. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
07.04.2025 колегія суддів у судовому засіданні оголосила перерву у розгляді справи до 12.05.2025 на підставі ст. 216 ГПК України.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
21.08.2019 ФОП Яковенко С.О. уклала з Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (яке в подальшому змінило своє найменування на «Сенс Банк») договір на комплексне банківське обслуговування шляхом підписання позивачем анкети-заяви № 2533923146 до договору та акцепту публічної АТ "Альфа-Банк" на укладення договору.
За умовами підп. 2.1.1 п. 2.1 акцепту публічної пропозиції на укладення договору передбачено, що підписанням останнього Підприємець підтверджує акцепт публічної пропозиції та укладення договору на умовах, викладених в публічній пропозиції, що розміщена на веб-сторінці АТ "Альфа-Банк".
З 01.12.2022 на сайті Банку за посиланням https://sensebank.ua/dogovir-kompleksnogo-bankivskogo-obslugovuvanna опубліковано нову редакцію публічної пропозиції на укладення договору на комплексне банківське обслуговування.
Відповідно до преамбули вказаної пропозиції остання набирає чинності з дати її офіційного оприлюднення на інтернет-сторінці Банку та діє до дати офіційного оприлюднення заяви про її відкликання на відповідній Інтернет-сторінці. Договір на комплексне банківське обслуговування укладається шляхом підписання клієнтом анкети-заяви про акцепт цієї публічної пропозиції. Підписанням анкети-заяви про акцепт цієї публічної пропозиції клієнт повністю та беззаперечно приймає її положення для застосування у взаємовідносинах з Банком. Ця публічна пропозиція вважається актуальною редакцією розділу 2. «Загальні умови банківського обслуговування суб'єктів господарювання» (далі - Загальні умови) договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання та для клієнтів, які до 10.06.2021 уклали договір на комплексне банківське обслуговування.
Згідно з п. 15.2 Загальних умов договір відповідно до ст. 634 ЦК України є договором приєднання.
Цей договір регулює відносини між Банком та клієнтом, що акцептував публічну пропозицію (п. 2.1 Загальних умов договору).
За умовами п. 2.2 Загальних умов договору Банк зобов'язався на підставі правочинів про використання продуктів Банку надавати банківські та інші фінансові послуги, зокрема щодо: відкриття та ведення поточних рахунків; дистанційного обслуговування рахунків клієнта за допомогою системи «Клієнт-Банк» та надання електронних довірчих послуг; емісії корпоративних електронних платіжних засобів; залучення вкладів; надання короткострокового кредиту у формі овердрафту; ведення зарплатних проектів; приймання платежів на користь клієнта від фізичних та/або юридичних осіб через касу Банку; надання банківських гарантій; надання інших послуг на підставі укладених правочинів про використання продуктів Банку, а Клієнт - сплачувати Банку винагороду за його послуги та виконувати інші зобов'язання відповідно до цієї угоди. Перелік та вартість послуг, що надаються Банком клієнту, визначається в тарифах, що діють у Банку.
Договір вважається укладеним після отримання Банком від клієнта письмової анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції Банку (п. 2.3 Загальних умов договору).
Підпунктами 4.1.9 та 4.1.10 п. 4.1 Загальних умов договору визначено, що Банк має право: у випадках, передбачених законодавством України з питань фінансового моніторингу, зокрема, Законом та нормативно-правовими актами НБУ, в односторонньому порядку відмовити в підтриманні ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції/заморозити активи клієнта, пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням/зупинити операції по рахунку клієнта.
Умовами п. 13.2 Загальних умов договору встановлено право Банку закрити будь-який рахунок клієнта та припинити дію цього договору за наявності підстав, передбачених Законом, а також в інших випадках, визначених цією угодою.
21.08.2019 позивачці було відкрито рахунок в АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_1 , що вбачається з довідки відповідача від 03.09.2024 №С-SE01_20240903/2567.
Платіжні інструкції кредитового переказу коштів від 09.07.24 №giv1720470332745.0 на суму 1 611,00 грн та №giv1720470332745.1 на суму 1 969,59 грн свідчать, що 09.07.2024 на рахунок Підприємця у Банку № НОМЕР_1 з рахунків, відкритих в АТ "Універсал Банк", були зараховані грошові кошти на загальну суму 3 572,59 грн з призначеннями платежу: «Перерахування коштів у зв'язку з відмовою від підтримання ділових відносин з клієнтом Яковенко Снєжанна Олегівна на підставі ст. 15 ЗУ №361-ІХ від 06.12.2019».
Відповідно до п. 6.4 Умов відкриття поточних рахунків та рахунків ЕПЗ, розрахунково-касового обслуговування, емісії платіжних карток (далі - Умови обслуговування) Банк без попереднього погодження з клієнтом закриває поточний рахунок та відмовляється від договору в частині обслуговування такого рахунку за наявності підстав, передбачених Законом.
Оскільки, як стверджує відповідач, за результатами моніторингу фінансових операцій Яковенко С.О . Банк виявив індикатор підозрілості фінансових операцій, визначений п. 29 розділу додатку №20 до Положення №65 (контрагентами клієнта є особи, стосовно яких у банку є негативна інформація, зокрема, особи, яким банк відмовив у встановленні (підтриманні) ділових відносин у зв'язку з присвоєнням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ), відповідач розпорядженням від 16.08.2024 №290, підписаним виконуючим обов'язки відповідального працівника Банку, прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», у зв'язку із встановленням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ. Копія вказаного розпорядження Банку наявна в матеріалах справи.
16.08.2024 на електронну пошту Яковенко С.О. від Банку надійшов лист за підписом Пархоменка О.В., у якому останній з посиланням на положення п. 6 ч. 2 ст. 8 та ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», п. 17 розділу ІІ та п. 61 розділу ІV Положення №65, підп. 17 п. 7 розділу 2, п. 11 додатку 1, п. 1, 2 додатку 12 до Положення №65, п. 121, 123 Інструкції №162 повідомив про присвоєння Яковенко С.О. (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) неприйнятно високого ризику та про прийняття рішення про відмову у підтриманні ділових відносин, у зв'язку з чим відриті в Банку рахунки вказаної особи будуть закриті.
Підприємець вважає, що Банк вчинив односторонній правочин у вигляді припинення її банківського обслуговування необґрунтовано та безпідставно, а тому цей правочин підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі ст. 1068, 1047 ЦК України та ст. 341 ГК України.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги.
Клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Згідно зі ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до банківських послуг, зокрема, належить відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу).
Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.
Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України "Про платіжні послуги" з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.
За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Договір банківського рахунка укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК України).
Статтею 341 ГК України, зокрема, передбачено, що розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері.
Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.
Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.
При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника.
Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.
За змістом ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Частина 1 ст. 1074 ЦК України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Відповідно до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон). Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов'язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.
Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Пунктом 39 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:
- неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;
- наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
У ч. 1 ст. 15 Закону також зазначається, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.
У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.
Абфзацом першим ч. 8 ст. 7 Закону встановлено, що проведення первинного фінансового моніторингу забезпечується безпосередньо суб'єктом первинного фінансового моніторингу, його філіями, іншими відокремленими підрозділами та дочірніми компаніями, у тому числі тими, що розташовані в державах, в яких рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) не застосовуються або застосовуються недостатньою мірою, в межах, визначених законодавством такої держави.
Згідно з п. 4, 5 ч. 2 ст. 8 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний: здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями).
Також, загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 №65 (далі - Положення №65).
Пунктами 34-37 Положення №65 передбачено, що банк зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.
Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.
Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.
Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.
Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення №65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (п. 45, 46 Положення №65).
Відповідно до п. 55 Положення №65 шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов'язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.
Пунктом 61 Положення №65 передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених ч. 6 ст. 7 Закону, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо:
- клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;
- клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.
Згідно з п. 1 Додатку №12 до Положення №65 банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/ відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону.
Відповідно до п. 3 Додатку №12 до Положення №65 у випадках, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону, банк зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити СУО про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок / установити ділові відносини та/або провести фінансові операції, або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі статті 15 Закону, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, у проведенні яких було відмовлено.
Згідно з п. 8 Додатку №12 Положення №65 Банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ порядок відмови в передбачених Законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:
1) перелік уповноважених працівників банку/колегіальних органів банку, які мають право приймати рішення щодо відмови в установлених Законом випадках;
2) процедуру розгляду та прийняття уповноваженими працівниками банку відповідних рішень, а також їх документування;
3) складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону) у кожному випадку;
4) порядок інформування відповідального працівника банку або працівника, уповноваженого відповідальним працівником банку, щодо прийняття рішення щодо відмови;
5) порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов'язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених ст. 15 Закону (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Таким чином, приписи ст. 15 Закону уповноважують банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, проте банк зобов'язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику.
Суд встановив, що позивачка мала у Банку рахунок, про відмову у обслуговуванні якого Банк прийняв рішення, оформлене розпорядженням №290 від 16.08.2024 «Про відмову від встановлення / підтримання ділових відносин» (оскаржуване у цій справі).
Зазначеним розпорядженням з метою виконання ст. 15 Закону Банк вжив заходів щодо відмови від встановлення / підтримання ділових відносин з клієнтами згідно з переліком, в т.ч. з позивачкою (п. 4 переліку).
За матеріалами справи це єдиний належним чином сформований розпорядчий акт, яким оформлене оспорюване рішення - односторонній правочин. А тому у місцевого суду не було фактичних підстав посилатись на необхідність з боку позивачки конкретизувати, яке саме рішення вона просить визнати недійсним.
У відзиві на позовну заяву Банк зазначає, що наданий позивачкою з позовом лист Банку містить обґрунтування такої відмови. Так, за змістом цього листа, обґрунтовуючи прийняте рішення про відмову у підтриманні ділових відносин та закриття рахунка, Банк посилався на конкретні правові норми, а саме на ст. 15 Закону, пп. 17 п. 7 розділу 2, п. 11 додатку 1, п. 1,2 додатку 12 до Положення №65 від 19.05.2020, п. 121,123 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №162 від 29.07.2022.
У листі Банк також зазначив, що виходячи з наявної інформації щодо суті та характеру фінансових операцій та використавши ризик-орієнтований підхід, присвоїв неприйнятно високий ризик та прийняв рішення про відмову у підтриманні ділових відносин з позивачкою.
Відповідач вважає, що аргументуючи своє рішення про відмову у підтриманні ділових відносин та закриття рахунку, послався на відповідні правові норми, які є загальнодоступними та містяться у відкритих джерелах. В той же час Банк не здійснював посилань на внутрішньобанківські документи, які регламентують ухвалення відповідних рішень з тих підстав, що такі документи становлять комерційну таємницю, а тому є секретними і не можуть бути надані ані позивачці, ані будь-якій іншій сторонній особі, а також тому, що такі документи є внутрішніми документами Банку, які є в наявності тільки й виключно в Банку, не має жодної потреби посилатися на них при підготовці листа позивачці.
У відзиві на позовну заяву Банк зазначав про затвердження ним Наказу №312 від 29.12.2023 «Про закріплення відповідальності підрозділів за виявлення критеріїв ризику ВК/ФТ, індикаторів підозрілості фінансових операцій та застосування посилених заходів належної перевірки клієнтів». Додаток №2 до Наказу містить перелік затверджених індикаторів підозрілості фінансових операцій, серед яких є індикатор №29 - контрагентами клієнта є особи, стосовно яких у банку є негативна інформація [зокрема особи, яким банк відмовив у встановленні (підтриманні) ділових відносин у зв'язку з присвоєнням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ] застосовується до усіх типів клієнтів Банку. За результатами моніторингу фінансових операцій клієнта Банк виявив індикатор підозрілості фінансових операцій, визначений п. 29 Розділу 2 Додатку 20 до Положення №65.
Суд бере до уваги, що у п. 29 Розділу 2 «Індикатори, що стосуються фінансових операцій клієнта» Додатку 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» зазначено таке: « 29. Контрагентами клієнта є особи, стосовно яких у банку є негативна інформація [зокрема особи, яким банк відмовив у встановленні (підтриманні) ділових відносин у зв'язку з присвоєнням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ].»
Однак колегія суддів відзначає, що Банк не визначив конкретного контрагента клієнта, тобто особу, з якою клієнт (позивачка) мала фінансові відносини і стосовно якої у банку є негативна інформація [зокрема особи, яким банк відмовив у встановленні (підтриманні) ділових відносин у зв'язку з присвоєнням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ].
Тобто Банк не встановив обставин, які підпадають під цей п. 29.
Як підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін у судовому засіданні, Банк вирішив припинити відносини з позивачем виключно на підставі призначення платежу за платіжними інструкціями АТ «Універсал банк» від 09.07.24 №giv1720470332745.0 та №giv1720470332745.1 на загальну суму 3 572,59 грн з призначеннями платежу: «Перерахування коштів у зв'язку з відмовою від підтримання ділових відносин з клієнтом Яковенко Снєжанна Олегівна на підставі ст. 15 ЗУ №361-ІХ від 06.12.2019».
При цьому Банк в порушення ч. 8 ст. 7, п. 4, 5 ч. 2 ст. 8 Закону не вчинив безпосередньо (самостійно) належної перевірки клієнта Яковенко С.О., а також моніторингу її фінансових операцій на предмет відповідності таких наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, її діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями. Банк навіть не скористався можливістю, встановленою ч. 2 ст. 15 Закону (суб'єкти первинного фінансового моніторингу мають право здійснювати обмін інформацією про осіб, яким було відмовлено у встановленні (підтриманні) ділових відносин (у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка), відкритті рахунка або проведенні фінансової операції), щоб встановити конкретні обставини щодо позивачки та обґрунтованості дій і рішень АТ «Універсал Банк».
З відзивом на позовну заяву Банк надав копію таблиці (т. 1, а. с. 78, зворот), у стовпчику 6 рядку 29 якої зазначено «Звіт по зарахуванню коштів по відмовам за ст. 15». Однак у цій таблиці відсутні відомості, які надавали би можливість ідентифікувати та розтлумачити інформацію, наведену у цій таблиці, а також ідентифікувати саму таблицю, її походження тощо. Зокрема, відсутні назва, реквізити щодо її затвердження, а також інформація щодо відомостей, зазначених у стовпчиках цієї таблиці.
За таких підстав суд вважає, що Банк не довів обґрунтованості прийнятого ним рішення про відмову у підтриманні ділових відносин та закриття рахунку.
Отже, Банк не надав до матеріалів справи доказів на підтвердження підставності встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами проведення внутрішньої перевірки.
Зазначені Банком у листі (наведено вище за текстом цієї постанови) підстави відмови Банку у підтриманні ділових відносин з позивачкою та закриття рахунку не є такими, що свідчили би про проведення Банком внутрішньої перевірки, є загальним переліченням норм права та не містять конкретної інформації.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що Банк дотримався вимог, визначних Законом.
Надані у матеріали справи документи Банку не підтверджують існування правових підстав для встановлення позивачці неприйнятно високого ризику.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, зміст якого розкривається у ст. 13 ГПК України.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Сторони несуть ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що позов ФОП Яковенко С.О. підлягає задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду має бути скасовано з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/11268/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/11268/24 скасувати.
3. Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати недійсним односторонній правочин у вигляді рішення Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) про відмову в обслуговування банківського рахунку фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), оформленого розпорядженням №290 від 16.08.2024 (п. 4 переліку клієнтів).
Зобов'язати Акціонерне товариство «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) відновити банківське обслуговування фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) на користь фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 028 грн судового збору за подання позовної заяви та 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) на користь фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
5. Справу №910/11268/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.05.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова