36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.09.2010 р. Справа №27/97
за позовом Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1, адреса: 49000, м.Дніпрпетровськ, вул. Майська,15
до Закритого акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод", адреса: 37000, м.Пирятин, вул. Сумська,1
про стягнення 189 794,00грн.
Суддя: Солодюк О.В.
Представники сторін:
від позивача : ОСОБА_1, паспорт АЕ-НОМЕР_7 від 19.04.1997 р., ОСОБА_2, дов. № 234 від 18.01.08 р.
від відповідача : Моценко О.В., дов.б/н від 30.07.2010 р.
В порядку ст. 30 ГПК України: ОСОБА_4, паспорт АН-НОМЕР_8 від 16.01.04 р.
В судовому засіданні 14.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України.
Суть спору: Розглядається позовна заява Фізичної особи підприємця - ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" про стягнення 189 794,00 грн., в т.ч. 179 794, 00 грн. - матеріальних збитків, 10 000,00грн. - моральної шкоди.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Його повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність і необгрунтованість. Також просить суд задовольнити його клопотання від 19.08.2010 р. про припинення провадження у справі в порядку п. 1. ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що даний спір не підвідомчий господарському суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
19.08.2010 р. через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання про припинення провадження у справі № 27/97, а також надано Свідоцтво про державну реєстрацію № 596077 та Довідку АБ№272640 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (оригінали в мат.справи), з яких вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Пирятинський сирзавод" (ідент. код 00446865) є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод".
Згідно ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
За таких обставин, суд здійснює заміну відповідача - Закритого акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" її правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Пирятинський сирзавод".
Клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідач у клопотанні зазначає, що спір по даній справі виник в зв"язку з заподіянням шкоди фізичній особі, яка хоч і має статус суб"єкта підприємницької діяльності, однак, шкода заподіяна не під час здійснення нею підприємницької діяльності, а тому даний спір не підвідомчий господарським судам, а його розгляд належить до компетенції загального місцевого суду.
На виконання ухвали суду від 19.08.2010 р. позивач надав разовий договір від 21.12.2007 р. по наданню транспортно-експедиційних послуг (копія в мат. справи), з якого вбачається, що позивач уклав договір на перевезення вантажу автомобілем "Сканія" за маршрутом Київ - Дніпропетровськ з єкспедитором ОСОБА_6, як приватний підприємець.
Дата завантаження - 21.12.2007 р. Дата вивантаження - 22.12.2007 р. Водій - ОСОБА_7
До матеріалів справи позивач також надав товарно-транспортну накладну БЗС № 001067 від 21.12.2007р. (копія в мат. справи), з якої вбачається, що перевізником вантажу є приватний підприємець ОСОБА_8
В постанові Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20.02.2008 р. по справі № 3-606/08 про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності (матеріали адміністративної справи витребовувались ухвалою господарського суду від 19.08.2010 р. по справі № 27/97) зазначено, що ОСОБА_7 працює водієм у ПП ОСОБА_8.
До позовної заяви додано подорожній лист № 456086 (копії в мат.справи) з якого вбачається, що перевізником вантажу є ПП ОСОБА_8 Первезення здійснюється автомобілем Сканія 124, НОМЕР_2, причеп «Кроне», НОМЕР_1, водій ОСОБА_7
Крім того, доказом того, що позивач, як суб"єкт підприємницької діяльності, надає послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на такси) є залучена до матеріалів справи ліцензія № НОМЕР_9(копія в мат.справи), видана позивачу зі строком дії з 01.02.2006 р. по 31.01.2011 року.
Таким чином, шкода заподіяна позивачу під час здійснення ним підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що 22 грудня 2007 року, близько 13 години 20 хвилин, по автошляху Київ-Харків, в напрямку м.Харків рухався автомобіль «Сканія», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «Кроне», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7, який проїжджаючи 172 км. + 660 м.. який розташований на території Лубенського району, Полтавської області, вказаного автошляху зі швидкістю близько 60 км/год., допустив зіткнення з автомобілем «КАМАЗ-54І0», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «АЦПТ». реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_9, який не переконався у безпеці виконуваного маневру та дорожнього руху - здійснював лівий розворот і рухався з права наліво відносно руху автомобіля «Сканія»з прилеглої дороги автошляху, на якій проводилися ремонтні роботи. В результаті зіткнення водій автомобіля «КАМАЗ»ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля «КАМАЗ»ОСОБА_10, про що свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.12.2007р. складена державтоінспектором ВДАІ Лубенського MB УМВС України в Полтавській області Брекало М.М. та висновком спеціаліста автотехніка № 58 від 29.12.2007р. (відмовний матеріал дослідчої перевірки по факту ДТП витребовувся у Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області ухвалою суду від 19.08.2010 р.), згідно яких: у даній дорожній обстановці у діях водія автомобіля «Сканія»ОСОБА_7 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 12.9 «б»та п.3.29 розділу 33 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв'язку з наслідками цієї пригоди і він не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «КАМАЗ»; у даній дорожній обстановці у діях водія автомобіля «КАМАЗ»ОСОБА_9 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з наслідками цієї пригоди і він мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Сканія» , шляхом виконання допущених ним вимог пунктів ПДР, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.
На момент ДТП автомобіль «КАМАЗ-5410, реєстраційний номер НОМЕР_3 та напівпричеп «АЦПТ»реєстраційний номер НОМЕР_4 під керування водія ОСОБА_9 належали відповідачу, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, яка складена Лубенським MB УМВС України в Полтавській області (копія постанови в мат.справи).
Під час ДТП ОСОБА_9 знаходився у трудових відносинах з відповідачем і виконував свої трудові обов"язки.
Позивач в позові зазначає, що в результаті ДТП з вини відповідача, йому було завдано матеріальних збитків на суму 179 794 грн., а також моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. і просить відшкодувати завдану шкоду в судовому порядку.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши додані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підтав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частина 2 цієї статті передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується собою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92р. із змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа, відшкодовує шкоду, спричинену її працівником при виконанні ним своїх трудових (службових) обов"язків.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як вбачається з матеріалів справи, ремонт автомобіля «Сканія», реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричепу «Кроне», реєстраційний номер НОМЕР_1 позивач проводив самостійно, у зв'язку з чим поніс витрати в сумі 115 686,10 грн., що підтверджується:
- квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3 від 13.02.2008р. ПП «ОСОБА_11»про оплату виготовлення тенту на напівпричіп «Кроне»в сумі 5 200,00 грн.;
- актом № 7 від 13.02.2008р. ПП «ОСОБА_11»здачі прийому виконаних робіт (виготовлення тенту на напівпричіп);
- накладною № 1461/3 від 25.02.2008р., випискою з книги доходів і витрат ПП ОСОБА_14 за 2008 рік та товарними чеками ПП «ОСОБА_12.»- №1466 від 25.02.2008р., № 1467 від 26.02.2008р., № 1468 від 27.02.2008р., № 1469 від 28.02.2008р., № 1470 від 29.02.2008р., № 1471 від 03.03.2008р., № 1472 від 04.03.2008р., № 1473 від 05.03.2008р., № 1474 від 06.03.2008р., № 1475 від 07.03.2008р. на придбання запасних частин в сумі 84 619,99 грн.;
- нарядом замовленням № АзЗН000077 від 22.02.2008р., актом виконаних робіт ПП «ОСОБА_13.»та квитанцією до прибуткового касового ордера № 2980 від 29.03.08 р. на загальну суму 25866 грн. 44 коп.
Крім того позивач поніс витрати:
- по оплаті послуг спеціаліста автотоварознавця за проведення дослідження № 710 від 31.01.2008р. в сумі 570,00 грн., що підтверджується довідкою від 14.01.2008р.;
- по оплаті послуг спеціаліста автотоварознавця за проведення дослідження № 711 від 29.01.2008р. в сумі 200,00 грн., що підтверджується довідкою від 14.01.2008р.;
- по оплаті послуг евакуації напівпричепу з місця ДТП в сумі 2500,00 грн., що підтверджується рахунком №43 від 25.12.2007р., податковою накладною № 43 від 25.12.2007р.,актом прийому виконаних робіт по наданню транспортних послуг від 25.12.2007р. ТОВ «Акотранс»та квитанцією до прибуткового касового ордера № 63 від 24.12.2007 р.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу -автомобіля «КАМАЗ-5410», реєстраційний номер НОМЕР_3, була застрахована у акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія». У зв'язку з цим, страховою компанією позивачу виплачено страхове відшкодування в сумі 24990 грн., що підтверджується платіжним доручення № 423 від 04.04.2008 р. за відрахуванням безумовної франшизи в сумі 510,00 грн.
Крім того, позивач є приватним підприємцем і в результаті пошкодження автомобіля та напівпричепу позивачу також були спричинені матеріальні збитки. Свій автомобіль та напівпричіп позивач використовував для вантажних перевезень, а так як вони були пошкоджені в результаті ДТП він не здійснював вантажні перевезення з 22.12.2007р. по 01.04.2008р., всього 102 дні. До матеріалів справи позивач надав договори на перевезення вантажів (копії договорів в мат.справи), які були укладені ним з замовниками до 22.12.2007 р. і зобов"язання по яким позивач виконати не зміг в результаті пошкодження автомобіля та напівпричипу. Збитки від простою автомобіля нараховані наступним чином: за друге півріччя 2007 року (184 дні) сума прибутку отриманого в результаті вантажних перевезень склала 153 908,00 грн. згідно звіту за третій та четвертий квартал 2007 року, посвідченого Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська (копії звіту в мат.справи). Відповідно, щоденний прибуток від експлуатації автомобіля склав - 836,45 грн. (153908:184=836,45 грн.). Тому матеріальні збитки спричинені в результаті простою автомобіля та напівпричепу склали 836,45* 102 = 85317,90 грн.
Таким чином, загальна вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП складає 179794,00 грн. (115 686,10 грн. - ремонт автомобіля та напівпричипу + 570,00 грн. та 200,00 грн. - послуги спеціаліста автотоварознавця + 2500,00 грн. - послуги евакуації + 510,00 грн. - безумовна франшиза + 85 317, 90 грн. - простій автомобіля та напівпричипу = 204 784,00 грн. - 24 990 грн. страхове відшкодування = 179 794,00 грн.).
Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин , що мають істотне значення.
Як вбачається з постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20.02.2008 р. по справі № 3-606/08 про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності, судом встановлено, що 22.12.2007 року о 13 годині 20 хвилин, на 172 км. автошляху Київ-Харків, водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем Сканія 124, н/з НОМЕР_2, не виконав вимоги дорожнього знаку "Обмеження швидкості 50 км", чим порушив пункт 3.2. ПДР України. Винність притягуваної особи підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення. Постановою суду від 20.02.2008 р. на ОСОБА_7 накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження.
Згідно висновку спеціаліста автотехніка № 58 від 29.12.2007р., який знахлдиться у відмовному матеріалі дослідчої перевірки по факту ДТП, у даній дорожній обстановці у діях водія автомобіля «Сканія»ОСОБА_7 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 12.9 «б»та п.3.29 розділу 33 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв'язку з наслідками цієї пригоди і він не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «КАМАЗ»
Відповідно до вищезазначеного висновку у діях водія автомобіля «КАМАЗ»ОСОБА_9 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з наслідками цієї пригоди і він мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Сканія» , шляхом виконання допущених ним вимог пунктів ПДР, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача матеріальних збитків в сумі 179 794,)0 грн. підлягають задоволенню частково на суму 170 000,00 грн., як такі, що обгрунтовані і підтверджені наявними доказами.
Суд відмовляє в позові в частині стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Частиною 2 пункту 5 вказаної вище постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В обгрунтування вимог про стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди позивач надав виписку з медичної картки від 04.04.2008 р. Однак, з даної виписки не вбачається, що порушення стану здоров"я позивача знаходиться в причинному зв"язку з ДТП, яка сталася 22.12.2007 р.
Крім того, позивачем не надано відповідного обгрунтування розміру завданої моральної шкоди, яке б свідчило про певні втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними діями або бездіяльністю відповідача.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивач не надав суду належних доказів заподіяння йому моральної шкоди та її розміру.
Таким чином, позовні вимоги в сумі 189 794, 00 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 170 000,00 грн., як такі, що обгрунтовані і підтверджені наявними доказами.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суддя, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод", 37000, Полтавська обл., м. Пирятин, вул. Сумська, 1 (р/р 26007004627001 в АТ "Індекс Банк", МФО 331661, ЄДРПОУ 00446865) на користь Фізичної особи - підприємця - ОСОБА_1, 49000, АДРЕСА_1 (р/НОМЕР_10,МФО 305299,ЄДРПОУ НОМЕР_6,КБ"ПриватБанк" у м. Дніпропетровську) 170 000,00 грн. матеріальних збитків, 1 700,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 211, 39 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ з набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову- відмовити.
Суддя Солодюк О.В.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 вересня 2010 року.
Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.