Справа № 357/3009/25
1-в/357/167/25
про звільнення від покарання
26 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
у режимі відеоконференції з Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)»:
представника установи виконання покарань - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, заяву засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , про звільнення від покарання призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року,
згідно із заявою, засуджений ОСОБА_6 просив застосувати до нього Закон України №3886-ХІ від 18 липня 2024 року.
У ході розгляду, засуджений ОСОБА_6 підтримав свою заяву, за підстав та обставин наведених у ній.
Захисник ОСОБА_4 підтримала подану заяву, оскільки вчинене засудженим ОСОБА_6 діяння декриміналізоване, у зв'язку з чим останній підлягає негайному звільненню від відбування покарання.
Прокурор ОСОБА_3 та представник установи виконання покарань ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення поданої заяви.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку, що подана заява підлягає до задоволення, у зв'язку з таким.
Згідно з вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року, ОСОБА_6 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Одночасно, на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання визначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року до покарання за даним вироком, остаточно визначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Злочин за цим вироком вчинений в березні 2024 року, а сума викраденого майна становить 1250,01 грн.
ОСОБА_6 взятий під варту, на виконання вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року - 30 жовтня 2024 року.
Згідно з вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року, ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України, до обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Одночасно, на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання визначеного вироком Деснянського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року, ухваленим у справі № 754/14944/18 (провадження № 1-кп/754/309/19) у виді двох років позбавлення волі, з урахуванням положень ст. 72 КК України, ОСОБА_6 остаточно призначене покарання у виді двох років одного місяця позбавлення волі.
Згідно з вироком Деснянського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року, ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, зокрема: періодично з'являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Злочин за цим вироком вчинений в жовтні 2018 року, а сума викраденого майна становить 383,20 грн.
Відповідно до частити першої статті 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання покарань.
Відповідно до пункту тринадцятого частини першої статі 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Отже, суд звільняє засудженого від покарання, у разі, якщо караність вчиненого ним діяння усунена законом.
09 серпня 2024 року вступив у силу Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.
Згідно з вказаним законом, внесені зміни до статті 51 КУпАП.
Відповідно до внесених змін, законодавець передбачив адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно практики Верховного Суду, Закон № 3886-IХ, яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважались кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені цим законом мають зворотну силу в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України (постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року в справі ЄУН 278/1566/21).
Згідно з пунктом п'ятим підрозділу першого розділу XX ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України розмір податкової соціальної пільги визначений у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII, прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня 2018 року становив 1762 грн.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460-IX, прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня 2024 році становив 3028 грн.
Отож, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, усунена караність крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, або вчинення замаху на них, вчинених в 2018 році на суму, що не перевищує - 1762 грн, а в 2024 році на суму, що не перевищує - 3028 грн.
За таких обставин, в силу ст. 5, 74 КК України, ОСОБА_6 підлягає негайному звільненню від покарань, призначених йому вироком Деснянського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року, оскільки на день розгляду клопотання, діяння, за вчинення яких він засуджений, станом на день розгляду клопотання, не тягне за собою кримінальну відповідальність.
Одночасно, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, перерахувавши відбуту частину покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі, з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі, суд дійшов висновку, що останній фактично відбув покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року.
Отож, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, ст. 5, 74 КК України, суд,
заяву засудженого ОСОБА_6 , про звільнення від покарання, - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, негайно звільнити засудженого ОСОБА_6 , від покарання призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року, у зв'язку із усуненням караності вчиненого ним діяння, згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом семи днів з дня її проголошення.
Для особи, яка тримається під вартою, строк на апеляційне оскарження, обчислюється з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_7