465/173/23>
1-в/465/203/25
Ухвала
судового засідання
26.05.2025 Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_6 про повернення особистих речей, вилучених в ході обшуку у кримінвавльному провадженні № 12022141370000551 від 27.09. 2022 (судова справа №465/173/23), -
встановив:
Вироком Франківського районного суду м. Львова від 01.05.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436 -1 КК України та призначено покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі, без конфіскації належного йому майна.
Вирішено питання речових доказів шляхом їх конфіскації як засобів вчинення кримінального правопорушення та питання судових витрат.
13 травня 2025 мати засудженого - ОСОБА_6 подала заяву про повернення їй особистих речей, вилучених в ході обшуку у кримінвавльному провадженні № 12022141370000551 від 27.09. 2022.
Дана заява зареєстрована як судове провадження 1- в / 465/203/23 і передана судді, що розгядав обвинувальний акт у кримінальному провадженні та постановляв вирок.
Вирок суду станом на час подачі заяви не набрав законної сили.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_4 вказану заяву підтримали, наголошуючи, що суд не вирішив долю речових дказів, у тому числі не розглянув заяви, що була подана засудженим 30 листопада 2025 року ( ас. 164).
Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення зави заперечив, зазначивши, що суд вирішив долю речових доказів про, що зазначив у вироку. Вирішення питання в частині речових доказів на стадії коли вирок ще не набрав законної сили, є неможливим без апеляційного перегляду.
Адвокат - захисник засудженого в судовому засіданні з виснровками прокурора погодився, наголосив на тому, що він пояснював і заявниці і підзахисному про недоречність такої зави.
Суд розголянувши заяву, заслухавши доводи заявниці, котра вважає себе потерпілою у кримінальному провадженні, думку засудженого та його захисника, а також висновки прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині речових доказів та їх арешту, приходить до висновку, що клопотання слід залишити без задоволення з підстав, що судом прийнято процесуальне рішення стосовно речових доказів та судових витрат.
Так, встановлено, що вироком Франківського районного суду м. Львова від 01.05.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436 -1 КК України та призначено покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі, без конфіскації належного йому майна з конфіскацією речових доказів та стягнуто судові витрати.
Вирок суду не набрав законної сили.
Ч. 5 ст.534 КПК України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно змісту ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Проте суд наголошує, що вирок не набрав законної сили та не звернений до виконання. Заявниця у своїй заяві ставить притання, результати розгляду якого є втручанням у прийняте судом рішення. Незгода з вироком у цій частині може бути предметом апеляційного оскарження.
Відповідно до ч.1 ст.380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Згідно з частиною першою статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
За вказаних обставин суд вважає, що заяву слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись та виходячи з положень статей 100, 369 - 372, 380, 392, 537 -539 КПК України, -
постановив:
заяву ОСОБА_6 про повернення особистих речей, вилучених в ході обшуку у кримінвавльному провадженні № 12022141370000551 від 27.09. 2022 (судова справа № 465/173/23) - залишити без задоволення.
Розяснити заявниці та засудженому, що останній має прова апеляційного оскарження вироку в цій та інших частинах до Львівського апеляційного суду в межах процессуального строку.
Ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку, проте підлягає долученню до матеріалів судової справи ( №465/173/23 ).
Суддя ОСОБА_7