Справа № 462/2071/25
26 травня 2025 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О.Б., секретаря судового засідання Кмошик С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, третя особа Міністерство оборони України про відшкодування майнової та моральної шкоди
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача завдану майнову шкоду в розмірі 169 125,60 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн та судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 тривалий період часу разом з сім'єю проживає у квартирі АДРЕСА_1 (відомчий гуртожиток). Дану квартиру для проживання було надано відповідачем дружині позивача ОСОБА_2 , яка є військовослужбовцем. За проживання у гуртожитку сім'я позивача сплачує за житлово-комунальні та інші послуги відповідачу Квартирно-експлуатаційному відділу м.Львова. Відповідачем КЕВ м.Львова надано позивачу ОСОБА_1 , як власнику автомобіля Nissan Altima, д.н.з. НОМЕР_1 , перепустку на право проїзду автотранспорту на територію вивільненого військового містечка № НОМЕР_2 , за адресою: м.Львів, вул. Авіаційна, 1. 08.09.2024, у вихідний день, припаркований автомобіль позивача знаходився на прилеглій території відомчого гуртожитку. Близько 13:00 год 08.09.2024 на припаркований автомобіль позивача впало дерево, внаслідок чого автомобіль отримав значні механічні пошкодження, а позивачу, як власнику, завдано майнової шкоди. З приводу падіння дерева на автомобіль позивача, останній звернувся у відділ поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області з відповідною заявою. За результатами розгляду звернення позивача йому надано письмову відповідь від ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 19.09.2024 про те, що у зв'язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв'язку з цим внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому у внесенні в ЄРДР відмовлено. За результатам перевірки встановлено, що у зверненні містяться ознаки цивільно-правових відносин які не належать до компетенції поліції та вирішуються судом у порядку цивільного судочинства. Через падіння дерева на прилеглій території відомчого гуртожитку по вул. Авіаційна, 1Б в м. Львові автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження, а позивачу як власнику автомобіля завдано майнової шкоди в розмірі в розмірі 169 125 грн 60 коп, що становить вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача. Зазначає, що саме відповідач КЕВ м.Львова є відповідальним за утримання та збереження зелених насаджень по АДРЕСА_2 , в тому числі і за утримання та збереження дерева, яке 08.09.2024 впало та пошкодило автомобіль позивача, а відтак, саме відповідач КЕВ м.Львова зобов'язаний виплатити позивачу завдану йому майнову шкоду, що становить вартість відновлювального ремонту пошкодженого, внаслідок падіння дерева, автомобіля позивача в розмірі 169 125,60 грн. Окрім матеріальної шкоди відповідач заподіяв позивачу і моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 20 000 грн та вважає, що саме такий розмір моральної шкоди буде виваженим, розумним та справедливим відшкодуванням за завдану йому моральну шкоду. Завдана позивачу моральна шкода полягає у перенесенні позивачем глибоких душевних страждань і переживань, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля. Також, внаслідок пошкодження автомобіля позивача, істотно змінився його звичний спосіб життя. Він тривалий період часу, з часу пошкодження автомобіля і до сьогоднішнього дня, позбавлений можливості користуватися своїм автомобілем, що становить для нього значні незручності, позивач вимушений застосовувати додаткові зусилля для організації свого повсякденного життя. Враховуючи обставини справи, глибину душевних страждань і переживань, їх тривалість і безперервність, яких зазнав позивач і продовжує зазнавати, у зв'язку з тим, що завдана майнова шкода відповідачем досі не відшкодована, внаслідок чого позивач не може відремонтувати свій автомобіль та користуватися ним, вважає, що розмір завданої моральної шкоди в розмірі 20 000 грн є адекватним, розумним, виваженим та справедливим відшкодуванням за завдану позивачу моральну шкоду. Просить позов задоволити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачам встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
01.04.2025 представник третьої особи Міністерство оборони України подав пояснення на позов, в якому зазначив, що позивач ОСОБА_1 не є військовослужбовцем ЗСУ які підпорядковані МОУ, яке здійснює забезпечення, військово-політичне та адміністративне керівництво ЗСУ. Таким чином, Міністерство оборони України не має жодного відношення до позивача. В даній справі не йдеться про зобов'зання або примушення чи в майбутньому породження для Міністерства оборони України будь-яких прав чи обов'язків щодо позивача. Міністерство оборони України не має безпосереднє відношення до позивача стосовно звільнення останнього з військової служби чи не розгляд його рапорту. З огляду на вищевикладене, вважає, що залучення Міністерства оборони України є безпідставним та таким, що не впливає на виникнення у Міністерства оборони України будь-яких прав та обов'язків щодо позивача.
22.04.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Квартирно - експлуатаційний відділ м. Львова заперечує вимоги позовної заяви, оскільки установі передано на бухгалтерський облік будинок, а не прибудинкову територію, тобто відповідач не є балансоутримувачем території, а відповідно і дерева. Гілка дерева, яка надломилась та лежить на корпусі автомобіля ознак аварійності та сухостійності не виявлено. Позивач розмістив свій автомобіль на території військового містечка, що є грубим порушенням, оскільки територія військового містечка не призначена для розміщення на ній транспортних засобів громадян. Крім того, погодні умови 08.09.2024 були приближеними до надзвичайних та могли спричинити такі обставини. Державна служба України з надзвичайних ситуацій нагадала про основні правила поводження в разі посилення вітру, в тому числі про уникання перебування поблизу дерев. Падіння гілки дерева на автомобіль позивача сталось як наслідок його недбалості, нехтування інформації про надзвичайні погодні умови, оскільки автомобіль було припарковано поза спеціально відведеного для цього місця. Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди. Долучена до матеріалів справи копія перепустки надає право позивачу на проїзд по території військового містечка, але в жодному випадку не на паркування та стоянку на його території. Просить в задоволенні позову відмовити.
Також представником відповідача подано клопотання про призначення розгляду справи з участю сторін.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільні справи розглядаються, зокрема, за правилами позовного провадження загального або спрощеного.
Спрощене позовне провадження призначене, зокрема, для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Як вбачається із позовних вимог предметом позову є стягнення грошової суми в розмірі 189 125,60 грн, що відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України дозволяє суду розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження. Крім цього характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що для повного та всебічного встановлення обставин справи немає необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
28.04.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що твердження представника відповідача у змісті відзиву про те, що погодні умови 08.09.2024 були приближеними до надзвичайних та могли спричинити падіння гілки дерева на автомобіль позивача є безпідставними та необґрунтованими, не доведені жодними належними та допустими доказами. Просить позов задоволити.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу Nissan Altima, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 9 зворот/.
Як стверджує позивач, та не заперечує відповідач, позивач ОСОБА_1 разом із сім'єю проживає на території військового містечка № НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_3 . На підтвердження даної обставини позивачем надано рахунок на сплату за житлово-комунальні та інші послуги /а.с. 10 зворот/.
Відпоповідно до перепустки КЕВ м. Львова МОУ позивачу, як власнику автомобіля Nissan Altima, д.н.з. НОМЕР_1 , надано право проїзду автотранспорту на тиреторію вивільного військового містечка № НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) /а.с. 10/.
08.09.2024 на автомобіль позивача за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 1 Б, впало дерево, внаслідок чого автомобіль позивач отримав механічні пошкодження.
10.09.2024 позивач ОСОБА_1 повідомив начальника КЕВ м. Львова, про те, що 13.09.2024 о 13:00 год буде проведений експертний огляд пошкодженого транспортного засобу позивача Nissan Altima, д.н.з. НОМЕР_1 /а.с. 11, 11-зворот/.
Згідно висновку судового експерта Холодцова Д.В. за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідженні №22647 від 28.09.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Altima, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок падіння дерева 08.09.2024, становить 169 125,60 грн. Згідно даного висновку огляд автомобіля проводився 13.09.2024, в світлий час доби (розпочато о 13 год) за адресою: Львівська обл., м. Львів, територія військової частини по місцю настання «Випадку» (точна адреса та геолокація не вказується з міркувань безпеки та збереження таємниці розташування в/ч під час оголошення воєнного стану), в присутності замовника дослідження. Особи, що повідомлялись про експертний огляд замовником дослідження на огляд не з'явились /а.с. 12-23/.
Отже, з врахуванням вищенаведеного підтверджено, що 08.09.2024 на автомобіль позивача, який знаходився за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 1 Б, впало дерево, внаслідок чого автомобіль Nissan Altima, д.н.з. НОМЕР_1 , був пошкоджений.
Згідно листа Управління земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад ЛМР від 19.12.2024 будівля за адресою АДРЕСА_2 розташована в межах земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:05:015:0002) /а.с. 25/.
Згідно листа Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Міністерства оборони України від 04.03.2025 будівля №1 (гуртожиток) військового містечка АДРЕСА_4 перебуває на бухгалтерському обліку КЕВ м. Львова. Земельна ділянка площею 9,4478 га з кадастровим номером 4610136300:05:015:0002 перебуває на обліку КЕВ м. Львова /а.с. 35 зворот/.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У відповідності до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Сулу України № 6 від 27.03.1992 року з наступними змінами та доповненнями "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, у справах про відшкодування матеріальної і моральної шкоди позивач має довести факт заподіяння цієї шкоди, її розмір, протиправність поведінки її заподіювача, а також причинний зв'язок між цією поведінкою та шкодою, а відповідач - відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, а відсутність хоча б однієї із цих умов є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).
Відповідно до ч. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.
Згідно з ст. 12 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування; прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Відповідно до ч. 2 ст 15 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Відповідно до ч. 2 ст 18 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію.
Відповідно до вимог п. 7 ст. 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоровію громадян в наслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Наказом Міністерства оборони України від 03 липня 2013 року № 448 "Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України" визначено, що організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України (далі - квартирно-експлуатаційне забезпечення) - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.
Відповідно до п. 1.2 Положення військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом з казарменим фондом, житловим фондом, об'єктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони; територія військового містечка - частина земельної ділянки з установленими межами, на якій розміщуються фонди військового містечка, що використовується для розквартирування військових частин та розміщення військовослужбовців і працівників ЗС України; утримання - комплекс заходів, спрямованих на забезпечення експлуатації, ремонту фондів і території військового містечка відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.3 Положення основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення є утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин.
Відповідно до п. 2.1 Положення Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини).
Відповідно до п. 3.1 Положення на квартирно-експлуатаційну службу військової частини покладається: утримання, експлуатація і проведення своєчасного поточного ремонту фондів і територій військових містечок, квартирного майна, що передані військовій частині; слідкування за утриманням лісонасаджень, здійснення озеленення та благоустрою військових містечок.
З врахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що балансоутримувачем житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме військового містечка № НОМЕР_2 , є саме відповідач КЕВ м. Львова, який повинен був слідкувати за утриманням лісонасаджень, здійсненням озеленення та благоустрою військових містечок.
З огляду на встановлені обставини, факт завдання шкоди майну позивача бездіяльністю відповідача КЕВ м.Львова, яка виражається у неналежному утриманні лісонасаджень на території військового містечка № НОМЕР_2 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку, вина відповідача, на думку суду, є доведеною.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача КЕВ м. Львова матеріальної шкоди в розмірі 169 125,60 грн, яка є розміром збитку, що підлягає відшкодуванню потерпілому для відновлення пошкодженої речі, а саме автомобіля Nissan Altima, д.н.з. НОМЕР_1 ., є доведеною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В обґрунтування позову в частині відшкодування моральної шкоди позивачем зазначено про те, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, яким він часто користувався в повсякденному житті, йому завдано моральних страждань, які ним оцінені в розмірі 20 000 грн.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, а згідно п.5 даної Постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Враховуючи наявність обставин порушення прав позивача, а саме неможливість останнього користуватись пошкодженим відповідачем транспортним засобом, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн моральної шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 741,30 грн.
Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати понесені позивачем за проведення експертизи, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог становлять 4 603,44 грн.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Крім цього, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
З метою документального підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги №2Б/107 від 30.09.2024, додаток №2 до договору про надання професійної правничої допомоги №2Б/107 від 30.09.2024, детальний опис робі (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги від 20.03.2025 на суму 30 000 грн та ордер на надання правничої допомоги /а.с. 38 зворот-41/.
У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи складність справи та об'єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), беручи до уваги те, що позовну заяву задоволено частково, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача кошти судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 27 620,63 грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в розмірі 33 965,37 грн, що складаються з: 1 741,30 грн судового збору; 4 603,44 грн витрат за проведення експертизи; 27 620,63 грн витрат на правову допомогу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273-275, 279 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 319, 386, 1166-1167, 1192 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, третя особа Міністерство оборони України про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на користь ОСОБА_1 169 125,60 грн (сто шістдесят дев'ять тисяч сто двадцять п'ять гривень шістдесят копійок) матеріальної шкоди та 5 000 грн (п'ять тисяч гривень) моральної шкоди.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на користь ОСОБА_1 33 965,37 грн (тридцять три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять гривень тридцять сім копійок) судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .
Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, ЄДРПОУ 07638027, адреса: 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2.
Третя особа: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/2071/25. Рішення не набрало законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: Постигач О.Б.