Справа № 487/9231/24
Провадження № 2-о/487/39/25
16.05.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі:
головуючого судді: Нікітіна Д.Г.
секретаря судового засідання: Марченко О.С.
за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Абакумова Станіслава Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю із військовослужбовцем без реєстрації шлюбу,-
У жовтні 2024 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Абакумов Станіслав Миколайович звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, а саме: встановити факт, що ОСОБА_1 та військовослужбовець ОСОБА_4 , який зник безвісти під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони України ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , з 2014 року проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби. Спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Були пов'язані спільним побутом, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм квартири, мали взаємні права та обов'язки.
22.07.2023 року за мобілізацією, ОСОБА_4 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією повістки та довідкою Форми 5 №128 від 05.08.2023. Сповіщенням №7287 від 01.07.2024 повідомлено, що ОСОБА_4 зник безвісті 26.06.2024 під час виконання бойових задач. У ОСОБА_1 збереглися особисті речі та документи ОСОБА_4 , а також його медична документація. Крім того, в рамках досудового розслідування за фактом зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_4 , у ОСОБА_1 вилучалися особисті речі ОСОБА_4 . В період служби ОСОБА_4 , заявниця направляла йому посилки з продуктами. Заявниця - ОСОБА_1 має на меті встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 , який зник безвісті 26.06.2024 під час виконання бойових задач, оскільки встановлення даного юридичного факту має значення для звернення із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця та надасть право звертатися до урядових і неурядових організацій з питанням пошуку її чоловіка. ОСОБА_1 зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де їй в усному порядку було роз'яснено, що без реєстрації шлюбу або без рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, жодних виплат їй не належить. Заявниця як цивільна дружина зниклого військовослужбовця має право на виплату грошового забезпечення, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.11.2024 року прийнято вищезазначену заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.
Представник заявника в судовому засіданні просив задовольнити заяву.
Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила суду, що заявлені вимоги підтримує, оскільки, дійсно проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 з 2014 року.
Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про слухання справи.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином. 06.01.2025 року надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом як подружжя. Їх сім'ю вона знає з 2015 року, оскільки проживає поруч, вони є сусідами.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є сестрою ОСОБА_1 ,вказала, що заявниця і ОСОБА_4 зустрічалися ще з 2011 року, а з 2014 року почали проживати разом, жили як чоловік та дружина, були повноцінною сім'єю.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом. Та ОСОБА_8 завжди зустрічав жінку з роботи, допомагав їй по господарству, гуляв із собакою. Подружжя разом робили покупки.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , розповіла, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 проживали як родина, чоловік та жінка, разом вели господарство. Знає їх, оскільки дружать сім'ями.
Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та покази свідків, оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку про таке.
Встановлено, що згідно Сповіщення №90/2024 або 7287 від 01.07.2024, ОСОБА_4 зник безвісти 26.06.2024 року під час виконання бойових задач.
Згідно довідки №128 від 05.08.2023 та повістки від 2023 року, ОСОБА_4 був призваний (за мобілізацією) на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до фото таблиці з 5 фотографій та пояснення до неї, вбачається, що заявниця та ОСОБА_4 знаходяться разом у різних місцях, і з цих фотографій можна зробити висновок про те, що вони перебувають у відносинах між собою, а також вказані фотознімки підтверджують сталі відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 притаманні сім'ї.
З квитанції про відправлення посилки від 22.09.2023 №59001026510489, вбачається, що ОСОБА_1 відправляла посилку ОСОБА_4 в період його служби.
Згідно листа №85Аз/50-2024 від 13.08.2024, слідчим повідомляється, в ході проведення досудового розслідування ОСОБА_1 допитана в якості свідка та видала особисті речі ОСОБА_4 для подальших молекулярно-генетичних експертиз.
Як встановлено в судовому засіданні, у заявниці знаходяться оригінали документів виданих на ім'я ОСОБА_4 , а саме: паспорт громадянина України, свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , диплом № НОМЕР_3 , договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку, декларація №0001-5А20-3ТА0.
Також, дослідивши протоколи опитування свідків та надані ними покази,у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справинема, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним доказам у справі.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.5 ч.1ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Частиною 1 статті 3 Сімейного кодексу України, передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно вимог частини4 Сімейного кодексу України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» defacto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 за №5-рп/99 визначено таку обов'язкову ознаку поняття «член сім'ї», як ведення спільного господарства. Іншими доказами проживання однією сім'єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сім'ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі №369/16486/18.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів, є обов'язком суду при їх оцінці.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з по господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Умовами встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є наступні: 1) відсутність між ними офіційно зареєстрованого шлюбу, як і не перебування кожного з них в іншому офіційному шлюбі; 2) ведення спільного господарства; 3) наявність спільного бюджету; 3) наявність взаємних прав та обов'язків як у подружжя; 4) наявність інших обставин, що можуть свідчити про реальність сімейних стосунків між особами.
Під спільним проживанням необхідно розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання варто зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №643/6799/17 від 30.10.2019, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч.4 ст. 263 ЦПК України.
З показань допитаних у судовому засіданні свідків, а також досліджених письмових доказів судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період часу з 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 - день зникнення безвісти останнього під час проходження військової служби у складі Збройних Сил України, мали стосунки, притаманні шлюбним, та були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, приймали спільну участь у питанні життєзабезпечення їх сім'ї та проведенні дозвілля.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуків порядку, встановленому цим Законом,близьким родичам та членам сім'ї таких осіб. Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захисту порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до преамбули Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» зазначається, що цей Закон визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей. Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
У ч.1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» зазначено, що до близьких родичів та членів сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин відносяться: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
А за такого, ОСОБА_1 у разі встановлення судом факту її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» буде відноситися до членів сім'ї ОСОБА_4 як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, що надасть їй право в тому числі на отримання достовірних відомостей про його місцеперебування, а також інформації про хід та результати його розшуку. При встановленні факту, ОСОБА_1 буде надано право на звернення за отриманням грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надані заявницею докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, і в своїй сукупності підтверджують факт проживання заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу за зазначений у заяві період.
Враховуючи викладене, за результатом досліджених в судовому засіданні доказів, перевіривши їх, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності,з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог.
На підставі викладеного, керуючись статями 2, 3, 4, 10-13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 Цивільногопроцесуального кодексу України, суд -
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Абакумова Станіслава Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю і з військовослужбовцем без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,який зник безвісті 26.06.2024 року, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 паспорт № НОМЕР_5 , Заовдський РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, місцепроживання: АДРЕСА_2 )
Заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ,місцезнаходження: АДРЕСА_3 ),
ОСОБА_3 (місцепроживання: АДРЕСА_4 ).
Суддя Д.Г. Нікітін