06.05.2025 Справа №607/18840/24 Провадження №2-о/607/80/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
з участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності трудової книжки, військового квитка та диплому про навчання.
Заявниця покликається на те, що відповідно до паспорту громадянина України вона - ОСОБА_1 . Її дівоче прізвище « ОСОБА_2 ». Трудова книжка заявниці заповнена на російській мові та її прізвище, ім'я та по батькові вказано « ОСОБА_3 », в подальшому прізвище виправлено на « ОСОБА_4 », однак запис про зміну прізвища в трудовій книжці заповнений не у відповідності до інструкції про порядок ведення трудових книжок.
У зв'язку з вказаним у ОСОБА_1 виникли ускладнення при подачі документів до Головного управління Пенсійного фонду України для підрахунку трудового (страхового) стажу для призначення пенсії.
Крім того, з аналогічної причини ОСОБА_1 не зараховано до трудового (страхового) стажу: час проходження військової служби, відповідно до військового квитка виписаного на російській мові на ім'я « ОСОБА_3 » та час навчання, відповідно до диплома, який теж виписаний на російській мові на ім'я « ОСОБА_3 ».
Отож, заявниця просить суд встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : трудової книжки серії НОМЕР_1 ; військового квитка НОМЕР_2 ; диплому про навчання НОМЕР_3 .
09 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на заяву від представника заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому він просив залишити заяву про встановлення факту без розгляду. Покликався на те, що у заяві про встановлення факту не надано доказів, що трудова книжка та диплом про навчання належать заявнику.
Також представником заінтересованої особи звернуто увагу на те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту їй необхідно для подальшого звернення до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії. Отже, встановлення даного факту пов'язане з вирішенням спору про право, а, саме, про право на пенсію. Враховуючи наведене, представник заінтересованої особи вважає, що заява про встановлення факту повинна бути залишена без розгляду.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області О. Я. Герчаківської від 28 лютого 2025 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 607/18840/24, та призначено її до розгляду в порядку окремого провадження.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, проте подала заяву про розгляд справи у її відсутності, подану заяву підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у судове засідання не з'явився, проте у відзиві просив проводити розгляд справи у його відсутності.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд дослідив матеріали справи, які надано в обґрунтування поданої заяви, та встановив наступне.
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Трудова книжка серії НОМЕР_1 заповнена на ім'я « ОСОБА_6 » 1967 року народження. З даної трудової книжки вбачається, що запис про зміну прізвища в трудовій книжці заповнений не у відповідності до інструкції про порядок ведення трудових книжок. Також з наданої трудової книжки вбачається, що заявниця навчалась з 1984 року по 1985 рік у професійно-техічному училищі № 5 м. Ярославля. У 1987 році звільнена з роботи у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії. п. 3 ст. 29 КЗпП РРФСР, та з 1987 по 1989 рік проходила службу у Збройних Силах СРСР.
Військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий 08 липня 1987 року ОСОБА_6 . У військовому квитку проставлено штамп, згідно якого Ярославським міським палацом одруження 23 червня 1989 року зареєстровано шлюб із ОСОБА_7 .
Згідно диплому НОМЕР_3 , виданого 12 липня 1985 року за реєстраційним № 486, цей диплом виданий ОСОБА_5 , у тому, що вона 01 вересня 1984 року вступила до середнього ПТУ № 5 і 12 липня 1985 року закінчила повний курс технічного училища.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 12 січня 1993 року, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано 09 січня 1993 року та після розірвання шлюбу заявниці присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».
Згідно довідки №5/15974 від 22 серпня 2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 дійсно працювала в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 25 січня 2000 року по 30 жовтня 2020 року, а з 31 жовтня 2020 року переведена на посаду головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02 вересня 2020 року за № Д-321/7дск ІНФОРМАЦІЯ_6 з 31 жовтня 2020 року переформований у ІНФОРМАЦІЯ_7 . При прийнятті на роботу в ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 було здійснено запис в трудову книжку серії НОМЕР_1 .
За змістом листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18 квітня 2024 року, заявниці повідомлено, що оскільки на внутрішньому боці обкладинки її трудової книжки не зазначено про зміну прізвища, не читається відтиск печатки підприємства і не вказана дата видачі документа, який слугував підставою для внесення інформації про зміну прізвища, тому дана трудова крижка не може братись до уваги при обчисленні страхового стажу. Одночасно зазначили, що згідно з Порядком № 637 військові квитки приймаються для підтвердження проходження військової служби. Відповідно до Порядку № 637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення фактів, а саме: родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючого документу особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті (пункти 1, 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, що передбачено ч. 2 ст. 315 ЦПК України.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. ч. 1 ст. 315 ЦПК і не є вичерпним.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім'я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 вказаної постанови, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України (в редакції, яка діяла до редакції відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Згідно із п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 348/576/18 відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів. Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Згідно з п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Заявниця не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто нею, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відтак, у судовому порядку, відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку, встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Як слідує з обставин справи, встановлення юридичного факту належності вказаних вище документів необхідне заявниці для реалізації свого права на призначення пенсії, адже розбіжності у написанні її прізвища у цих документах, слугують перешкодою для призначення ОСОБА_1 пенсії.
Отже факт, який просить встановити заявниця має юридичне значення .
Належно дослідивши письмові документи, суд дійшов висновку про встановлення юридичного факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступних документів:
- трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 15 липня 1985 року;
- військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 08 липня 1987 року;
- диплому про навчання серії НОМЕР_3 , виданого 12 липня 1985 року за реєстраційним №486.
Доводи представника заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській областіпро залишення поданої заяви без розгляду суд відхиляє, оскільки встановлення факту належності особі документів підтверджує тільки те, що цей документ дійсно стосується заявника. Встановлення факту трудового чи страхового стажу ОСОБА_1 суд при розгляді даної заяви не вирішує та не підміняє собою орган Пенсійного фонду України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 293, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , наступних документів:
- трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 15 липня 1985 року;
- військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 08 липня 1987 року;
- диплому про навчання серії НОМЕР_3 , виданого 12 липня 1985 року за реєстраційним №486.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Заявник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 14035769, адреса місцезнаходження: вул. Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001; e-mail: gu.ternopil@pfu.gov.ua.
Головуючий-суддя Герчаківська О. Я.