Справа № 598/341/25
провадження № 3/598/176/2025
іменем України
"20" травня 2025 р. Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Гудима І.В., за участі захисника Бронецького Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Збаражі матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 (м.Ланівці) Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Галі Абхазія, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого водієм ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , раніше притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч.1 ст. 130 КпАП України,
02 лютого 2025 року о 14 годині 02 хвилини ОСОБА_1 на 277 км автодороги «М19» в смт Вишнівець Кременецького району Тернопільської області, керуючи автомобілем марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , відмовився на вимогу поліцейського від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що наркотичних речовин не вживає, а також заперечив факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. З його слів, на місці зупинки він не відмовлявся проходити огляд, однак відчував поспіх через особисті обставини, оскільки мав термінові справи. Також зазначив, що не погодився їхати до медичного закладу на службовому автомобілі працівників поліції, а хотів їхати власним транспортним засобом, оскільки автомобіль марки «Renault Kangoo» не його власність і боявся залишати його, а також припускав, що його можуть доправити не на медичне обстеження, а до територіального центру комплектування. Протокол про адміністративне правопорушення, як стверджує, на місці не отримував, а отримав поштою.
Захисник Бронецький Н.В. у судовому засіданні заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України. Зазначив, що у працівників поліції не було достатніх підстав вважати, що його підзахисний перебував у стані наркотичного сп'яніння. Також вказав, що інспектор на місці події не запропонував пройти огляд, а ОСОБА_1 не відмовлявся від медичного обстеження, однак просив дістатися до закладу охорони здоров'я власним автомобілем, оскільки транспортний засіб марки «Renault Kangoo» не належить йому на праві власності, і він боявся залишати його без нагляду. У зв'язку з викладеним просив закрити провадження у справі.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надала показання, згідно з якими вона 02 лютого 2025 року приблизно о 14:02 перебувала в автомобілі разом із ОСОБА_1 під час його зупинки працівниками поліції. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 перебував у тверезому стані та не відмовлявся від проходження медичного огляду. Він лише просив працівників поліції дозволити йому дістатися до медичного закладу на власному транспортному засобі.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав покази аналогічні показам свідка ОСОБА_3 ..
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, дослідивши відеоматеріали, приходжу до наступних висновків.
Так, згідно ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КпАП України, орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова або ухилення водієм від вищевказаного обов'язку ПДР України тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1ст.130 КпАП України.
Правилами ч.1 ст.130 КпАП України унормовано відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виходячи з аналізу вказаної норми Закону, вбачається, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, містить декілька кваліфікуючих ознак, за наявності якої/яких, особі може бути інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Так, згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КпАП України відповідальність за вказаною нормою Закону може наступати за:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тому, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:
- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці;
- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп'яніння;
- наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказана норма Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.
Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння передбачений ст. 266 КпАП України, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року (далі за змістом Інструкція №1452/735).
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 02.08.2025 року серії ЕПР1 №236651 (а.с.1), рапортами працівників поліції від 02.02.2025 року та від 05.02.2025 року (а.с.2, 3), копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3990205 від 02.02.2025 року (а.с.4), копією направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.02.2025 року (а.с.5), довідкою ВП №1 Кременецького РВП ГУНП а Тернопільській області (а.с.6), відеофіксацією правопорушення, яке міститься на DVD-диску (а.с.8).
Із відеозапису, зафіксованого нагрудною камерою працівника поліції, вбачається, що 02.02.2025 року о 14 год. 02 хв. було зупинено автомобіль марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Після зупинки працівники поліції повідомили йому причину зупинки - порушення п.11.5 Правил дорожнього руху України, за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КпАП України, та зазначили, що у водія наявні ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема: розширені зіниці, почервоніння очей, поведінка, що не відповідала обстановці. У зв'язку з цим йому було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я. Спочатку ОСОБА_1 висловив згоду пройти огляд, проте наполягав на тому, щоб їхати до медичного закладу власним транспортним засобом, а не службовим автомобілем працівників поліції. При цьому, поліцейські повідомили, що відповідно до вимог Інструкції, тест на наркотичне сп'яніння не проводиться на місці зупинки, а лише в медичному закладі. Надалі ОСОБА_1 кілька разів змінював свою позицію: спочатку заявляв, що не відмовляється, але не їхатиме службовим авто, згодом - що все ж поїде. Зафіксовано також його телефонні розмови, ймовірно з адвокатом. Після роз'яснення поліцейськими прав водія та попередження про те, що така поведінка розцінюватиметься як відмова від проходження огляду у встановленому порядку, працівники поліції розпочали складання відповідного протоколу. Після цього ОСОБА_1 ще розмовляв по телефону, сідав у свій автомобіль, і знову почав наполягати, що згоден поїхати на огляд, та розпочав відеозйомку на власний мобільний телефон. ОСОБА_1 був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення, однак від отримання його копії відмовився, про що зроблено відповідну відмітку в протоколі.
Окрім того, захисником ОСОБА_5 до матеріалів справи було долучено відеозапис, здійснений самим ОСОБА_1 на власний мобільний телефон під час спілкування з працівниками поліції. На вказаному відео зафіксовано, що ОСОБА_1 заявляє про свою готовність пройти медичне обстеження та наполягає на тому, щоб їхати до медичного закладу на власному транспортному засобі. Однак, враховуючи послідовність подій, що підтверджується повним відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що під час безпосереднього пред'явлення вимоги про проходження огляду та попередження про наслідки відмови, ОСОБА_1 не надав однозначної згоди пройти обстеження у встановленому порядку, а навпаки - створював перешкоди для реалізації цієї процедури. Таким чином, зазначене відео не спростовує висновку про те, що особа фактично відмовилася від проходження огляду у визначеному законом порядку.
Оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Враховуючи, що особа, будучи належним чином поінформованою про необхідність проходження огляду та попередженою про правові наслідки відмови, фактично не виконала вимогу у встановленому порядку, її поведінка об'єктивно кваліфікується як відмова від проходження огляду.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, працівники поліції, керуючись ч.1 ст.130 КпАП України та п.2.5 Правил дорожнього руху України, мали законні підстави для складання відповідного протоколу, в якому зафіксовано факт відмови проїзду до закладу охорони здоров'я.
Матеріалами справи підтверджено, що водій ОСОБА_1 , який відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, ухилився від виконання цього обов'язку, що тягне за собою відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Водночас, така доведеність може випливати з достатньо переконливих, чітких і взаємоузгоджених висновків чи неспростованих презумпцій.
Досліджені у справі докази підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення «поза розумним сумнівом» та достовірно свідчать про порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Крім того, адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, належить до грубих порушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що створює небезпеку як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху, і не може розцінюватися як підстава для уникнення відповідальності.
У судовому засіданні встановлено, що працівниками поліції дотримано передбачений законодавством порядок щодо виявлення ознак наркотичного сп'яніння у водія та проведення відповідних процесуальних дій, у тому числі - складання протоколу про адміністративне правопорушення. Доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для складання протоколу та відсутності факту відмови від огляду не спростовують зібраних у справі доказів. Останні є належними, допустимими, взаємоузгодженими та відповідають дійсним обставинам події, встановленим у судовому засіданні.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, як за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
При обранні адміністративного стягнення, враховується характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу правопорушника, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, та приходжу до висновку, що до нього має бути застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік
На підставі наведеного та керуючись ст.. 40-1, ч.1 ст.130, 245, 251, 283-285, 287-289 КпАП України, ст.4 Закону України «Про судовий збір» суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
На дану постанову може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави.
СУДДЯ Ігор ГУДИМА