Справа № 598/436/25
провадження № 2/598/346/2025
іменем України
"14" травня 2025 р. Збаразький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Гудими І.В.
секретаря Жиляк Н.Я.
з участю представника позивача Юзипчука М.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Мельника Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Збаражі цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» м.Київ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг №2106309178848, укладеним 04.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування». Позивач зазначає, що вказаний договір укладено шляхом приєднання до публічної оферти в електронній формі, за умовами якого відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 4500,00 грн. строком на один рік із передбаченою оплатою за користування кредитом, пенею та іншими платежами у разі порушення зобов'язань. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасного та повного повернення кредиту, утворилась заборгованість. 01.12.2021 року первісний кредитор - ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступив право вимоги за договором на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке, у свою чергу, 10.01.2023 року відступило це право на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». У зв'язку з набуттям статусу нового кредитора, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договором у розмірі 40500,00 грн., витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн..
Відповідно до ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 07 березня 2025 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.
19 березня 2025 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Мельника Ю.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення заявлених вимог, посилаючись на відсутність між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» правовідносин щодо укладення кредитного договору. У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 не здійснювала жодних дій, які б могли свідчити про її волевиявлення на укладення кредитного договору, зокрема: не реєструвалася на веб-сайті відповідної фінансової установи; не вводила логін, пароль чи інші дані для ідентифікації; не отримувала жодних смс-повідомлень або електронних листів; не підписувала жодних документів, у тому числі за допомогою кваліфікованого електронного підпису чи одноразового ідентифікатора. Крім того, сторона відповідача посилається на складний психоемоційний стан ОСОБА_1 у 2021 році, пов'язаний із хворобою і смертю близьких родичів, що об'єктивно унеможливлювало вчинення будь-яких юридично значимих дій. Разом з тим, відповідач не заперечує проти повернення грошових коштів у сумі 4500 грн., які були фактично зараховані на її рахунок, однак не визнає наявності зобов'язань у більшому обсязі та вважає подальші нарахування відсотків і штрафів безпідставними (а.с.66-70).
25 березня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погодився з наведеними доводами та просив задовольнити позов у повному обсязі. У відповіді зазначено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» був укладений кредитний договір №2160309187848 від 04.03.2021 року шляхом акцепту пропозиції, розміщеної на сайті кредитодавця. Представник позивача зазначив, що: кредитний договір було укладено відповідно до вимог ст. 638, 641, 642 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; відповідач пройшла процедуру авторизації, подала заявку, підтвердила намір укласти договір шляхом введення коду, отриманого на мобільний телефон, що свідчить про її ідентифікацію та згоду з умовами договору; факт отримання грошових коштів відповідачем не заперечується, що підтверджує наявність реальних кредитних правовідносин; відсутність претензій під час укладення та після укладення договору, а також погодження про часткове повернення коштів (4500 грн.), є підтвердженням того, що договір було укладено добровільно і належним чином.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, пославшись при цьому на обставини, що були викладено у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мельник Ю.О. в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог, пославшись при цьому на обставини що були викладені у відзиві на позов.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши надані ними докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
04.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2106309178848 «Стандартний» в електронній формі (а.с.8-10).
Відповідно до п. 1.1 договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил (а.с.8).
Згідно з п. 1.3 договору, орієнтовний строк повернення кредиту становить 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Згідно п. 1.4. договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в);
д) тип процентної ставки - фіксована.
Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отриманні кредиту, в сумі, що нарахована на фактичний строк користування кредитом на дату сплати.
Пунктом 1.4.2 договору передбачено, що у разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Пунктами 1.5 та 1.6. договору у разі підписання електронного договору договір буде вважатися укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п.2.2.2.1 договору позичальник зобов'язаний вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором та комісією, пов'язаною з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення.
Як вбачається зі змісту договору та доданих до нього матеріалів (заяви-анкети), процедура укладення договору відбувалась шляхом подання відповідачем заявки, погодження з умовами публічної оферти та підтвердження наміру укласти договір за допомогою введення одноразового ідентифікатора (SMS-коду), надісланого на мобільний номер D4, зазначений у заяві-анкеті.
Згідно з листом ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 10.12.2024 року, на виконання укладеного договору про переказ грошових коштів, 04.03.2021 року було здійснено переказ у сумі 4500 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , власник карти (елемент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK, категорія карти НОМЕР_2 , що підтверджує факт фактичного надання кредитних коштів у межах виконання умов договору про надання фінансових послуг №2106309178848 (а.с.18). При цьому, факт отримання на свій рахунок вказаних коштів не заперечила і відповідач.
01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №1-12 (а.с.23-34), відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг №2106309178848 «Стандартний» 04.03.2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник, яким є ОСОБА_1 ..
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року (а.с.35-46), в тому числі за договорами про надання фінансових послуг №2106309178848 «Стандартний» 04.03.2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник, яким є ОСОБА_1 ..
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).
Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст.ст.202, 205, 207, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливістю спірних правовідносин у даній справі є укладання договору про надання споживчого кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства або мобільний додаток. З урахуванням даної обставини, застосуванню підлягають наступні положення законодавства.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Порядок укладення електронного договору передбачений ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до положень даної статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону).
Вказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
За змістом ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивачем доведений факт укладення між сторонами договору про надання фінансових послуг № 2106309178848 «Стандартний» від 04.03.2021 року в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) позивача укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua, як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом заповнення ним заяви-анкети та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За таких обставин, укладений між сторонами кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення та є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, передбачених цим договором.
Свої договірні зобов'язання позивачем виконано в повному обсязі та надано відповідачу кредит в обумовленій договором сумі шляхом перерахування на визначений відповідачем банківський рахунок. Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначений договором строк не виконав, оскільки тіло кредиту та проценти за його користування у повному розмірі та строки згідно договору, а також станом на час розгляду справи не повернув.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 5940 гривень заборгованості за договору про надання фінансових послуг № 2106309178848 «Стандартний» від 04.03.2021 року, з яких: 4500 гривень заборгованості за основним боргом; 1440 гривень заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Частковість задоволення позовних вимог, а саме відмова у стягненні решти суми процентів за користування кредитом пов'язана з тим, що такі проценти за користування кредитними коштами були нараховані поза межами погодженого сторонами строку кредитування - 16 днів.
Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом.
В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов'язання від дати спливу строку кредитування. Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц.
Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору споживчого кредиту, строк кредитування встановлено 16 днів, тобто станом на 19.03.2021 року загальна заборгованість з кредиту складала 5940 грн, з яких 4500 грн - сума основного боргу, а 1440 грн - проценти, нараховані за користування кредитом у межах визначеного строку. Наявність цієї заборгованості підтверджується наданими позивачем розрахунками (а.с.19-20, 21), умовами договору, а також не спростовується відповідачем у частині факту отримання кредитних коштів в розмірі 4500 грн., щодо яких ОСОБА_1 висловила готовність повернення, хоча і заперечує факт належного укладення договору в цілому. За таких обставин, суд вважає доведеним факт виникнення зобов'язання відповідача у зазначеному розмірі в межах строку дії договору.
У той же час позивачем нарахована заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 36 000 грн, що, на думку позивача, підлягає стягненню відповідно до п. 1.4 договору, який передбачає збільшення процентної ставки після спливу орієнтовного строку повернення кредиту. Однак, суд зазначає, що вказані нарахування здійснено поза межами строку дії договору, встановленого сторонами - 16 днів, а доказів погодження відповідачем нових умов договору або його пролонгації на момент нарахування таких відсотків позивачем не подано. Тому вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Відтак, у межах строку кредитування до 19.03.2021 року відповідач мав, зокрема повернути позивачеві кредит і сплатити проценти.
Починаючи з 19.03.2021 року, відповідач мав обов'язок, незалежно від пред'явлення вимоги позивачем, повернути всю заборгованість за договором, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 5940 грн, з яких 4500 грн - сума основного боргу, а 1440 грн - проценти, нараховані за користування кредитом у межах визначеного строку.
Суд вважає безпідставним посилання ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на те, що після закінчення 16-денного строку кредитування відсотки нараховувались на підставі пункту 1.4 договору про надання фінансових послуг № 2106309178848 «Стандартний» від 04.03.2021 року.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі №922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацій кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань (пункт 8.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18).
Таким чином, нарахування відсотків ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» після 16-денного строку дії кредитного договору та у фіксованому щоденному відсотку (відповідно до п.1.4 договору) щоденно суперечить як самим умовам договору так і ст.625 ЦК України, та відповідно є безпідставним.
Також, враховуючи те, що позивачем не ставилося вимог про стягнення з відповідача коштів в наслідок прострочення заборгованості за кредитом відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, тому відсутні законні підстави для стягнення на даний час коштів, а саме відсотків, нарахованих поза межами стоку договору споживчого кредиту.
Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивач просив стягнути з відповідача в його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн..
Відповідно до ч.1, ч.2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з такого розрахунку.
Сума задоволених вимог позивача складає 5940 грн. зі заявлених 40500 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 355,28 грн. (5940 грн. х 2422,40 грн. : 40500 = 355,28 грн.).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина 1, 2 статті 137 ЦПК України).
Частина 4 ст.137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні такі докази: копія договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (як клієнт) та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», в особі КЕРУЮЧОГО ПАРТНЕРА Бурдюг Т.В., відповідно до якого адвокатське об'єднання бере на себе обов'язки надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с.53-54), копія заявки на надання юридичної допомоги №728 від 01.01.2025 року (а.с.55), витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 року (а.с.55).
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, суд вважає, що сума витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн. є завищеною. Враховуючи складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 4000,00 грн..
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 76, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» м.Київ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором№2106309178848 від 04 березня 2021 року задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження м.Київ вул.Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) 5940 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок) гривень заборгованості за кредитним договором №2106309178848 від 04 березня 2021 року, з яких: 4500 гривень заборгованості за основним боргом; 1440 гривень заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження м.Київ вул.Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) 355 гривень 28 копійок сплаченого судового збору та 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено та підписано 19 травня 2025 року.
СУДДЯ Ігор ГУДИМА