Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1401/25
(заочне)
07.05.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:
Головуючий - суддя Кашуба А.В.,
Секретар судового засідання Чернянчук К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Виноградів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
11.03.2025 Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 14.08.2017 про надання кредиту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.08.2017 ОСОБА_1 з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредиту надав свої персональні дані та іншу інформацію, підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом із Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, як договір приєднання. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Станом на 17.02.2025 заборгованість складає 76663,97 грн, в тому числі 45200,16 грн заборгованість за кредитом, 31463,81 грн заборгованість за відсотками.
Відзиву відповідач не подав.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Позивач у позовній заяві клопотав про розгляд справи без участі його представника у разі його неявки у судове засідання.
Відповідач не взяв участі у судовому розгляді справи, причин суду не повідомив, заяв чи клопотань не надходило.
Тому, у відповідності до порядку, встановленого ст.ст. 280-282 ЦПК України суд, приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши зміст позову, дослідивши подані письмові докази, суд вирішив наступне.
Суд встановив, що 30.12.2014 відповідач ОСОБА_1 надав свої персональні дані та іншу інформацію, підписав власноручним підписом Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку (а.с.9). У анкеті-заяві є підписана відповідачем текстова згода на те, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. У Анкеті-заяві відповідач зазначив номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Тобто, при укладанні договору надання банківських послуг сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, як договір приєднання.
На підставі укладеного Договору про надання банківських послуг відповідач отримав можливість користування кредитними грошовими коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна». Розмір бажаного кредитного ліміту вказано 300 грн.
Цей доказ спростовує твердження позивача про те, що Анкета-заява заповнена на підписана відповідачем 14.08.2017. Договір про надання банківських послуг як договір приєднання шляхом заповнення і підписання Анкети-заяви укладено 30.12.2014.
Позивач надав суду текст Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», як такий, з яким нібто ознайомлено споживача банківських послуг ОСОБА_1 . Паспорт споживчого кредиту підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 14.08.2017 з номера телефону НОМЕР_2 .
Позивач надав суду довідку за картами, за змістом якої Гальмашу відкрито рахунок № НОМЕР_3 та видано наступні картки: № НОМЕР_4 строком дії до березня 2021, та № НОМЕР_5 строком дії до жовтня 2027.
За змістом довідки за лімітами, клієнту банку ОСОБА_1 на підставі кредитного договору б/н від 14.08.2017 за період із 14.08.2017 по 17.02.2025 було встановлено кредитні ліміти (від 10000 грн до 50000 грн).
Тому, суд на підставі наявних у справі доказів переконався, що на підставі укладеного Договору про надання банківських послуг відповідачу відкрито банківський рахунок, видано платіжні картки (кредитні) з можливістю користуватися банківськими грошовими коштами у межах ліміту.
Досліджені в ході судового розгляду наявні у справі докази на переконання суду у своїй сукупності є достатніми для підтвердження тієї обставини, що відповідач отримав платіжні картки, а відтак і можливість користуватися та користувався грошовими коштами банку у межах встановленого ліміту. Достовірність цих доказів не викликає у суду сумнівів.
Згідно із розрахунком у позовній заяві, до стягнення в судовому порядку позивачем заявлено заборгованість відповідача за договором про надання банківських послуг б/н, що станом на 17.02.2025 року становить 76663,97 грн, та яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 45200,16 грн, заборгованості за процентами у розмірі 31463,81 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договору приєднання були розроблені банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 30.12.2014 року (а.с.9) не зазначено про укладання кредитної угоди, не зазначено істотних умов такої угоди, в тому числі процентної ставки, інших платежів.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісій, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Не обумовлено страхових платежів, платежів за послугою «Безпечний ліміт», тощо.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім «простроченого тіла кредиту» визначеного у розмірі 45200,16 грн, стягнути заборгованість за процентами за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, як невід'ємні частини договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи у 2014 році заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), страхових платежів, платежів за послугою «Безпечний ліміт».
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача змінювалися самим позивачем в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, інших платежів за інші послуги, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, відповідно до ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ Акцент-Банк, , які містяться в матеріалах даної справи - не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину та підтвердження укладання кредитного договору між сторонами спору.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, сплати інших платежів за іншими послугами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що задоволення вимог позову в частині стягнення із відповідача процентів за користування кредитом та штрафів за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, - виключається.
Щодо наданого позивачем на підтвердження факту укладання кредитного договору «паспорту споживчого кредиту», що підписаний шляхом підтвердження дзвінком 14.08.2017 з номера мобільного телефону НОМЕР_6 , то суд у даній конкретній справі застосовує висновки Верховного Суду про правильне застосування норм права, дані у Постанові ВС від 23.05.2022 у справі №393/126/20.
Так, Верховний Суд у судовому спорі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором прийшов до наступного висновку з питання чи підтверджує факт підписання клієнтом банку паспорту споживчого кредиту факт укладення кредитного договору:
«Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.»
Відтак, наданий позивачем «паспорт споживчого кредиту» у формі письмової інформації з порівнянням різних пропозицій кредитодавця, суд визнає таким доказом, що не містить інформації про обставину, що підлягає доказуванню - про фіксацію волі сторін договору кредиту та його змісту (неналежний доказ). Крім того, номер мобільного телефону у паспорті споживчого кредиту відрізняється від номера мобільного телефону, вказаного у Анкеті-заяві клієнта ОСОБА_1 . Це породжує обґрунтований та не спростований сумнів, чи саме ОСОБА_1 ознайомився із паспортом споживчого кредиту.
Таким чином, суд дійшов висновку, що задоволення вимог позову в частині стягнення із відповідача процентів за користування грошами у межах кредитного ліміту, комісії, інших платежів - виключається.
Цей висновок суду стосується і нарощення заборгованості за тілом кредиту шляхом списання відсотків за користування коштами, страхових платежів та платежів за послугу «Безпечний ліміт», що відбувалося з огляду на зміст Виписки з картки, наданої позивачем. Вказані суми на переконання суду до тіла кредиту не можуть бути зараховані з наведених вище міркувань.
Також суд констатує, що безпосередньо укладений між сторонами договір на банківське обслуговування від 30.12.2014 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і порядку та строку повернення коштів, які можуть надаватися банком у тимчасове користування у виді кредитного ліміту.
Однак, суд не ставить під сумнів ту обставину, що ОСОБА_1 фактично отримував та використовував грошові кошти, належні Банку. Суд вважає доведеними ті обставини, що ОСОБА_1 на підставі Анкети-заяви від 2014 отримав дві поспіль платіжні картки зі встановленими кредитними лімітами. Тому, відповідно до вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що у даному конкретному випадку позивач має право на повернення фактично отриманих відповідачем та не повернутих грошових коштів.
Таким чином, суд встановив наявність правових підстав для розгляду питання про повернення Банку фактично отриманих відповідачем сум грошових коштів за період користування платіжними картками у межах визначеного Банком кредитного ліміту на підставі Договору про надання банківських послуг б/н від 30.12.2014.
З цією метою суд дослідив надану Банком Виписку по особовому рахунку відповідача, яка містить інформацію про рух грошових коштів: отримання відповідачем у користування грошових коштів, належних банку, а також внесення відповідачем на картковий рахунок власних грошових коштів в рахунок повернення позики.(а.с.11-16)
Так, зі змісту Виписки встановлено, що за весь період користування платіжними картками в межах кредитного ліміту відповідач фактично отримав у тимчасове користування 130103,40 грн (сто тридцять тисяч сто три гривні 40 коп). При цьому, в свою чергу відповідач за цей період зарахував на картку гроші у сумі 156193,60 грн (сто п'ятдесят шість тисяч сто дев'яносто три гривні 60 коп) - тобто, грошові кошти, внесені в рахунок повернення отриманих грошових коштів у межах кредитного ліміту у користування (погашення заборгованості). Суд констатує, що відповідач повернув банку більшу суму грошових коштів у гривні, ніж фактично отримав у користування.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, розглядаючи спір у межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів, суд вважає, що позов АТ «АкцентБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за позикою, задоволенню не підлягає. Таке рішення у даному конкретному спорі суд прийняв, будучи обмеженим принципом диспозитивності цивільного судочинства.
У зв'язку із таким рішенням судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, згідно ст.ст.19, 27, 83, 175, 274-275 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 14.08.2017 у розмірі 76663,97 грн - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії рішення суду.
ГоловуючийА. В. Кашуба