Справа № 715/431/25
Провадження № 2/715/235/25
ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2025 року с. Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:
судді Цуркана В.В.
секретар судового засідання Майщук С.В.
учасники судового процесу:
представник позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав,-
Позивач Кам'янецька сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що до органу опіки та піклування Кам'янецької сільської ради надійшла заява від неповнолітньої дитини ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки Російської федерації, відносно нього. В заяві ОСОБА_2 пояснював, що мати з 2011 року не цікавиться його життям, не хвилюється про стан його здоров'я, не підтримує з ним зв'язок, свідомо самоусунулася від виховання та утримання, він проживає з бабусею та дідусем. Батько працює за кордоном, піклується про нього, забезпечує всім необхідним. Вказують, що при народженні ОСОБА_5 , його батьки не визначили громадянство сину та на даний час дитині вже 16 років, а він не може виготовити паспорт, бажає набути громадянства України. Вказують, що під час бесіди з бабусею та дідусем ОСОБА_5 , з'ясувалося, що після розлучення батьків ОСОБА_5 , хлопчик залишився проживати з батьком, бабусею та дідусем, від знайомих чули що матір має нову сім'ю та дітей. На підставі викладеного, просять суд позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягувати із ОСОБА_3 на користь неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1598 гривень, що підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи із 01.03.2025 року.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовільнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомила і не просила суд відкласти розгляд справи
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, згідно якої справу просив розглядати у його відсутності та позовні вимоги просив задовільнити.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 та його батьками значаться ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2011 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано.
Як вбачається з довідки № 25 від 23 січня 2025 року, виданої КЗ «Кам'янський ліцей», ОСОБА_2 навчається у 10- Г класі даного закладу.
Відповідно до характеристики № 13 від 20 січня 2025 року, виданої КЗ «Кам'янський ліцей», ОСОБА_2 навчається в ліцеї з першого класу. За роки навчання зарекомендував себе як дисциплінований учень, життєрадісний та веселий, доброзичливий, завжди простий, скромний та добрий. З повагою ставиться до товаришів і старших себе, дотримується норм поведінки у колективі. Батько приділяє належну увагу виховання сина, цікавиться його навчанням та поведінко, підтримує контакт з класним керівником по телефону.
Згідно довідки про склад сім'ї № 396 від 23.01.2025 року, виданої центром надання адміністративних послуг «Дія центр» Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та акту обстеження умов проживання від 30.01.2025 року, ОСОБА_6 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 та до складу її сім'ї входять чоловік - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває за межами України; син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; дочка - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та внук - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який забезпечений усім необхідним. Умови проживання сім'ї задовільні.
Як вбачається з довідки про стан здоров'я дитини від 21.01.2025 року, виданої ФОП ОСОБА_11 , на момент огляду дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стан його здоров'я задовільний, ознак захворювань або відхилень у стані здоров'я не виявлено. Огляд здійснено у присутності бабусі ОСОБА_6 та дідуся ОСОБА_7 . Дитина задекларована у лікаря ФОП ОСОБА_11 з 21.03.2021 року по сьогоднішній день. За цей період не зафіксовано присутності матері дитини ОСОБА_3 при зверненні дитини до сімейного лікаря.
Відповідно до характеристики № 132 від 14.02.2025 року, виданої Кам'янецькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала в АДРЕСА_2 , розлучена, на даний час місце її проживання не відоме. Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4 народила сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розлучення залишився проживати з батьком в с. Кам'янка. За час проживання в селі на громадянку ОСОБА_3 поступали скарги від сусідів, щодо не догляду за дитиною та аморальною поведінкою. З боку сільської ради ОСОБА_3 характеризується з негативної сторони, не користувалася повагою та авторитетом серед жителів села. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не знаходиться, що підтверджується відповідними довідками.
В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_2 суду повідомив, що він проживає на даний час з бабусею та дідусем, оскільки батько працює за кордоном, щоб його утримувати. Свою біологічну мати ОСОБА_3 він фактично не пам'ятає, оскільки починаючи з 2011 року, коли йому було три роки, мати його залишила з татом. З того часу йому про неї нічого не відомо, не підтримує з нею зв'язок, вона не цікавиться його життям, не допомагає, тощо. Вказав, що оскільки, його мати є громадянкою російської федерації, а при народженні йому не було визначено громадянство, на даний час, оскільки місцезнаходження матері невідомо, у нього виникла проблема з отриманням паспорту та визначення громадянства України. Повідомив, що батько, бабуся та дідусь здійснюють його виховання, при цьому батько забезпечує його всім необхідним. Вказав, що підтримує подані від його імені позовні вимоги про позбавлення мати батьківських прав.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні вказала, що вона є сусідкою ОСОБА_2 . Повідомила, що мати останнього - ОСОБА_3 не бере участі у вихованні сина з 2011 року, оскільки виїхала до Росії і має там іншу сім'ю, і не підтримує жодного зв'язку з сином. За час проживання з сином в селі, ОСОБА_3 не займалася вихованням дитини, вела аморальний спосіб життя. Дитина багато хворіла, однак мати не займалася лікуванням дитини.
Допитана в якості свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні вказала, що вона є сусідкою ОСОБА_2 . З 2011 року вона не бачила ОСОБА_3 . Їй відомо, що остання виїхала до Росії і має там іншу сім'ю. Вказала на те, що за час проживання в с. Кам'янка ОСОБА_3 також не займалася вихованням, розвитком та здоров'ям сина, вела аморальний спосіб життя. На даний час ОСОБА_5 проживає з дідусем та бабусею. Його батько ОСОБА_4 перебуває на роботі за межами України, однак займається сином та піклується про його комфортне життя.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що являється дідусем ОСОБА_2 . Зазначив, що після розлучення його сина ОСОБА_4 з ОСОБА_3 , його онук залишився проживати зі своїм татом, тобто його сином. На даний час дитина проживає з ним та його дружиною, оскільки батько хлопчика перебуває на роботі за межами України, однак з сином спілкується та утримує сина. Мати хлопчика ОСОБА_3 з 2011 року по сьогоднішній час з дитиною не спілкується, залишила дитину та виїхала до Росії де має іншу сім'ю. Вихованням дитини не займається та жодним чином не цікавиться дитиною.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев'ята-десята статті 7 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов'язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов'язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.
Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Судом достеменно встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 проживає з батьком ОСОБА_4 , бабусею ОСОБА_6 та дідом ОСОБА_7 . Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 є громадянкою російської федерації, з 2011 року залишила дитину з батьком, з того часу не підтримує жодного зв'язку з дитиною, не приймає жодної участі в його вихованні та утриманні.
Слід зазначити, що заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 січня 2025 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи: служба у справах дітей Кам'янецької сільської ради, ОСОБА_4 , про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
При цьому вказаним рішенням, було попереджено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про необхідність брати участь у вихованні та утриманні свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і було покладено на орган опіки та піклування Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків.
Разом з тим, як повідомила в судовому засіданні представник органу опіки і піклування Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області Воробець М.В., як до винесення судом вищевказаного рішення так і після його винесення ОСОБА_3 з 2011 року не приймає участь у вихованні та утриманні сина, не підтримує з ним зв'язок, і на даний час її місце перебування взагалі сільській раді не відоме.
Національним законом визначено, що саме орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п'ята статті 19 СК України).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 12 лютого 2025 року, вирішено за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже біологічна мати добровільно пішла з життя своєї дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти. І це триває протягом близько чотирнадцяти років. Тривала розлука мала наслідком розрив психоемоційних зв'язків між матір'ю та сином, внаслідок чого дитина на даний час взагалі не пам'ятає свою маму.
Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, з огляду на її свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_2 .
Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
Крім цього, в силу частини 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення їх повноліття.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 2 статті 184 СК України гарантовано, що розмір аліментів, стягнутих на дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 191 СК України суд ухвалює про присудження аліментів від дня пред'явлення позову.
З огляду на викладене, з огляду на те, що відповідачка ОСОБА_3 не приймає участь в утриманні сина, суд вважає, що з відповідачки підлягають стягненню аліменти на дитину до досягнення нею повноліття.
Керуючись ст.ст.150, 155, 164, 170, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.6, 14, 141, 263-265, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа- ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку російської федерації, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 , відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 .
Стягувати із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_2 на користь неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1598 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 00 копійок щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 18.02.2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернути до негайного виконання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.