Справа № 714/207/22
Провадження № 1-кп/714/6/25
"20" травня 2025 р. м. Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області
у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
секретар: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Герца Чернівецької області кримінальне провадження за № 120212620200001996 від 28.07.2021 року за обвинувальним актом стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, румуна, з повною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 та ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_3
захисника : ОСОБА_6
потерпілого: ОСОБА_7
свідка: ОСОБА_8
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
27 липня 2021 року, приблизно о 23:50 год., ОСОБА_3 перебуваючи на одній з вулиць с. Горбова Чернівецького району Чернівецької області, разом із невстановленими слідством особами, діючи умисно, спільно, злагоджено, на грунті раніше ниеприєзних відносин з приводу побиття його тещі, з метою спричинення тілесних ушкоджень, почали наносити чисельні удари руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в тому числі металевою трубою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_3 та невстановлених осіб, потерпілим спричинено тілесні ушкодження.
ОСОБА_9 відповідно до висновку експерта № 64 мд від 21.02.2022 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних дрібних ран та саден на волосяні частині голови та обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
ОСОБА_10 відповідно висновку експерта № 59 мд від 09.02.2022 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців: в ділянці чола справа; в скронево-виличній ділянці справа; в ділянці підборіддя дещо справа; по боковій поверхні шиї справа в верхній та середній третинах; по передньо-зовнішній поверхні шиї справа в нижній третині; по передній поверхні правого плечового суглоба; по передній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії в проекції 5-го ребра; по зовнішньо-задній поверхні правого плечового суглоба; по зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині; по задній поверхні правого плеча в нижній третині; по боковій поверхні грудної клітки справа по середньо-пахвинній лінії в проекції 4-6-го ребер; по боковій поверхні грудної клітки справа по задньо-пахвинній лінії в проекції 6-12-го ребер; в ділянці спини зліва в проекції верхнього краю лівої лопатки; в між лопатковому просторі в проекції 6-10-го грудних хребців; в поперековій ділянці по середині, рани забійної в тімяно-потиличній ділянці справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
ОСОБА_7 відповідно до висновку експерта № 726 екс від 12.08.2021 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця на верхній та нижній повіці правого ока та забійної рани в ділянці зовнішнього кута правої брови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 , які підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я.
2. Позиція обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 296 не визнав, пояснив, що 27 липня 2021 року приблизно о 23 годині йому зателефонувала його теща ОСОБА_11 , мешканцка с. Горбова Чернівецького району Черніецької області, яка плакала та просила його щоби той приїхав до неї додому. Біля неї він чув голос ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ще одного хлопця. Тоді він зі своїми синами ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на автомобілі поїхали до його тещі. Коли він під'їхав до господарства останньої він побачив хлопців, яких він не знав. Вийшовши з салону автомобіля він підійшов до ОСОБА_13 та запитав його чого він ображає його тещу. Той почав сваритися з ним, пізніше він побачив як позаду падає на землю його син ОСОБА_18 . Тоді він зрозумів що його сина вдарив ОСОБА_19 , так як біля нього був ОСОБА_20 і там більше нікого не було. Його сини ОСОБА_16 та ОСОБА_17 перебували в автомобілі. Після чого він почав наносити тілесні ушкодження ОСОБА_19 хаотично руками та ногами. Кількість ударів нанесених ним він не пам'ятає, однак пам'ятає, що перший наніс останньому в область обличчя. В цей час ОСОБА_21 намагався нанести йому тілесні ушкодження. ОСОБА_12 він знає з дитинства, так як його діти ходили разом до школи. ОСОБА_13 він знає як співмешканця його племінниці ОСОБА_22 , які він ображав та наносив останній тілесні ушкодження. ОСОБА_23 він знає так як той є племінником його тещі ОСОБА_11 , а ОСОБА_24 він не знає. У нього були сварки з ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 з приводу того що вони зловживають спиртними напоями. Інших свідків при цьому не було. Крім потерпілих.У мене в руках не було ніякої металевої труби і нею він не наносив потерпілим тілесні ушкодження.
3. Досліджені судом докази на підтвердження встановлених обставин.
До висновків щодо не доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах пред'явленого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.125 за наведених судом обставин, яка підтверджується сукупністю зібраних доказів, які досліджені та перевірені в судовому засіданні, а саме:
Під час дослідження обставин справи та перевірки їх доказами судом за клопотанням сторони обвинувачення були допитані:
- потерпілий ОСОБА_7 , який суду пояснив, що 27 липня 2021 року о 23 годині він з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 приїхали до ОСОБА_28 . Дружина останнього ОСОБА_29 племінниця обвинуваченого ОСОБА_3 . В двір тещі обвинуваченого зайшли ОСОБА_21 , ОСОБА_30 , та він. Всі почали сваритися та були в стані алкогольного сп'яніння, пізніше під'їхав ОСОБА_3 . ОСОБА_30 наніс своїй колишній дружині один удар та у неї був синяк. Пізніше почалася бійка, хто його вдарив в око він не бачив. Претензій до обвинуваченого немає Під час цих подій він не бачив палиці.
- потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, хоча неодноразово були згідно чинного кримінального процесуального законодавства повідомлені про час та місце розгляду справи, суд не повідомили про причини неявки. Судом за неодноразову неявку до суду було застосовано відносно останніх було накладено грошове стягнення у вигляді штрафу.
- свідок ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що 28 липня 2021 року біля 00-30 год. вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_31 перебували вдома в середині будинку. В цей час вона побачила, що на подвір'я зайшов прийшов ОСОБА_21 . Вийшовши на вулицю вона побачила, що через паркан перестрибнув її колишній чоловік ОСОБА_32 , а через хвіртку зайшов ОСОБА_33 та те з одним невідомим їй чоловіком. ОСОБА_21 , ОСОБА_34 та ОСОБА_33 почали виражатися до неї нецензурною лайкою та погрожувати їй фізичною розправою та хотіли щоби вона впустила їх в будинок щоби вони розібралися з її співмешканцем ОСОБА_31 , він на вулицю не вийшов та залишався в будинку. Дані хлопці на вулиці кричали та погрожували. Пізніше вона зателефонувала своєму дядькові обвинуваченому та повідомила про даний конфлікт. Ці особи. Які приїхали до неї додому пішли десь за горілкою. Пвзніше приїхав її дядько. обвинувачений. Вона йому розповіла про даний конфлікт. Її дядько поїхав десь в село та коли він повернувся до неї додому вона побачила, що ОСОБА_35 мав на голові рану. Їй стало відомо що обвинувачений побився з даними особами. Ніяких предметів у нього вона не бачила. Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого по даній справі кримінальне провадження було за ст.125 ч.1 КК України закрито, де була вона потерпіла за примиренням сторін.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, згідно обвинувального акту стороною обвинувачення суду надані наступні письмові докази та інші матеріали кримінального провадження, які були досліджені судом, а саме:
- витягом з ЄРДР по кримінальному провадженню № 12021262020001996 від 28.07.2021 року, що 27.07.20021 року о 23-50 год. ОСОБА_3 з- мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, безпричинно, із використанням дерев'яних палиць та металевої труби, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень наносив чисельні удари вказаними предметами, руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . В результаті протиправних дій даним особам було спричинено тілесні ушкодження (а.к.п.1 - 3);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.07.2021 року від ОСОБА_9 , що йому невідомі особи нанесли тілесні ушкодження (а.к.п.6 - 7);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.07.2021 року від ОСОБА_7 , що йому невідомі особи нанесли тілесні ушкодження (а.к.п.10 - 11);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.07.2021 року від ОСОБА_34 , що йому невідомі особи нанесли тілесні ушкодження (а.к.п.14 - 16);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.07.2021 року від ОСОБА_10 , що йому невідомі особи нанесли тілесні ушкодження (а.к.п.19);
- ОСОБА_7 відповідно до висновку експерта № 726 екс від 12.08.2021 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця на верхній та нижній повіці правого ока та забійної рани в ділянці зовнішнього кута правої брови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я (а.к.п.23);
- ОСОБА_10 відповідно висновку експерта № 59 мд від 09.02.2022 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синців: в ділянці чола справа; в скронево-виличній ділянці справа; в ділянці підборіддя дещо справа; по боковій поверхні шиї справа в верхній та середній третинах; по передньо-зовнішній поверхні шиї справа в нижній третині; по передній поверхні правого плечового суглоба; по передній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії в проекції 5-го ребра; по зовнішньо-задній поверхні правого плечового суглоба; по зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині; по задній поверхні правого плеча в нижній третині; по боковій поверхні грудної клітки справа по середньо-пахвинній лінії в проекції 4-6-го ребер; по боковій поверхні грудної клітки справа по задньо-пахвинній лінії в проекції 6-12-го ребер; в ділянці спини зліва в проекції верхнього краю лівої лопатки; в між лопатковому просторі в проекції 6-10-го грудних хребців; в поперековій ділянці по середині. Рани забійної в тімяно-потиличній ділянці справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я (а.к.п.27-28);
- ОСОБА_9 відповідно до висновку експерта № 64 мд від 21.02.2022 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних дрібних ран та саден на волосяній частині голови та обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я (а.к.п.27-28);
- протоколом огляду предмету від 28.07.2021 року, а саме металевої труби добровільно виданої ОСОБА_27 (а.к.п.30-32);
- протоколом проведення слідчого експерименту з фото таблицями з ОСОБА_10 (а.к.п.80-83);
- протоколом проведення слідчого експерименту з фото таблицями з ОСОБА_7 (а.к.п.84-87);
- висновком експерта № 58 д від 27.01.2022 року, що у ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження: синець на верхній та нижній повіці правого ока, забійна рана в ділянці зовнішнього кута правої брови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я (а.к.п.115-116);
- ОСОБА_10 відповідно висновку експерта № 59 д від 09.02.2022 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синців: в ділянці чола справа; в скронево-виличній ділянці справа; в ділянці підборіддя дещо справа; по боковій поверхні шиї справа в верхній та середній третинах; по передньо-зовнішній поверхні шиї справа в нижній третині; по передній поверхні правого плечового суглоба; по передній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії в проекції 5-го ребра; по зовнішньо-задній поверхні правого плечового суглоба; по зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині; по задній поверхні правого плеча в нижній третині; по боковій поверхні грудної клітки справа по середньо-пахвинній лінії в проекції 4-6-го ребер; по боковій поверхні грудної клітки справа по задньо-пахвинній лінії в проекції 6-12-го ребер; в ділянці спини зліва в проекції верхнього краю лівої лопатки; в між лопатковому просторі в проекції 6-10-го грудних хребців; в поперековій ділянці по середині. Рани забійної в тімяно-потиличній ділянці справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я (а.к.п.118-119);
- ОСОБА_10 відповідно висновку експерта № 59 д від 09.02.2022 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синців: в ділянці чола справа; в скронево-виличній ділянці справа; в ділянці підборіддя дещо справа; по боковій поверхні шиї справа в верхній та середній третинах; по передньо-зовнішній поверхні шиї справа в нижній третині; по передній поверхні правого плечового суглоба; по передній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії в проекції 5-го ребра; по зовнішньо-задній поверхні правого плечового суглоба; по зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині; по задній поверхні правого плеча в нижній третині; по боковій поверхні грудної клітки справа по середньо-пахвинній лінії в проекції 4-6-го ребер; по боковій поверхні грудної клітки справа по задньо-пахвинній лінії в проекції 6-12-го ребер; в ділянці спини зліва в проекції верхнього краю лівої лопатки; в між лопатковому просторі в проекції 6-10-го грудних хребців; в поперековій ділянці по середині. Рани забійної в тімяно-потиличній ділянці справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я (а.к.п.120-121);
- ОСОБА_9 відповідно до висновку експерта № 64 мд від 21.02.2022 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних дрібних ран та саден на волосяній частині голови та обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. Однак в зв'язку з тим, що ОСОБА_9 особисто не був оглянутий судово-медичним експертом та недостатньо якісним описом тілесних ушкоджень у наданих медичних документах, при проведенні даної експертизи не отримано даних для визачення групових та індивідуальних характеристиктравмуючого предмету та мезанізму виникнення тілесних ушкоджень, в зв'язкуз чим дати відповідь на питання «чи могли виникнути виявлені тілесні ушкодження внаслідок дії твердого тупого предмету округлої форми такі як металева труба, дерев'яна палка (бита) або резинова палка (бита)? не представляється можливим (а.к.п.123-124).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Оцінка доказів має здійснитись судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст.91 КПК України, окрім іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до ст.94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їхню оцінку за критеріями, визначеними у зазначеній статті, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Оцінюючи досліджені судом докази з точки зору їх допустимості, у відповідності до ч.1 ст.89 КПК України, суд зазначає наступне.
4. Щодо кримінально-правової оцінки діяння, кваліфікованого органами досудового розслідування за ч.4 ст.296 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України при наступних обставинах.
27 липня 2021 року, приблизно о 23:50 год., ОСОБА_3 перебуваючи на одній з вулиць с.Горбова, Чернівецького району, Чернівецької області, разом із невстановленими слідством особами, двоє з яких є неповнолітніми, діючи спільно за попередньою домовленістю між собою, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, безпричинно, із використанням дерев'яних палиць та металевої труби, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, почали наносити чисельні удари вказаними предметами, та руками і ногами по різним частинам тіла відпочиваючим на вказаному місці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_3 та невстановлених осіб, потерпілим були спричинені тілесні ушкодження..
ОСОБА_9 відповідно до висновку експерта № 64 мд від 21.02.2022 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних дрібних ран та саден на волосяні частині голови та обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
ОСОБА_10 відповідно висновку експерта № 59 мд від 09.02.2022 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синців: в ділянці чола справа; в скронево-виличній ділянці справа; в ділянці підборіддя дещо справа; по боковій поверхні шиї справа в верхній та середній третинах; по передньо-зовнішній поверхні шиї справа в нижній третині; по передній поверхні правого плечового суглоба; по передній поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії в проекції 5-го ребра; по зовнішньо-задній поверхні правого плечового суглоба; по зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині; по задній поверхні правого плеча в нижній третині; по боковій поверхні грудної клітки справа по середньо-пахвинній лінії в проекції 4-6-го ребер; по боковій поверхні грудної клітки справа по задньо-пахвинній лінії в проекції 6-12-го ребер; в ділянці спини зліва в проекції верхнього краю лівої лопатки; в між лопатковому просторі в проекції 6-10-го грудних хребців; в поперековій ділянці по середині. Рани забійної в тімяно-потиличній ділянці справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
ОСОБА_7 відповідно до висновку експерта № 726 екс від 12.08.2021 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця на верхній та нижній повіці правого ока та забійної рани в ділянці зовнішнього кута правої брови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Після вчинення вказаних протиправних дій, ОСОБА_3 та невстановлені слідством особи, з місця скоєння злочину зникли.
Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 ККУкраїни - тобто у грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, за кваліфікуючими ознаками: хуліганство вчинене групою осіб та із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Даючи оцінку кваліфікації дій обвинуваченому ОСОБА_3 вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч.4 ст.296 КК України, суд виходить з наступного.
Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №288/1158/16-к хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об''єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, обвинувачений ОСОБА_3 завдавав тілесних ушкоджень потерпілим на ґрунті особистих неприязних відносин, яким передував конфлікт між ними.
Так, за показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_3 , конфлікт, який відбувся біля домоволодіння його тещі ОСОБА_11 27.07.2021 не був безпричинним. До подій, вчинення яких йому інкримінується, остання зателефонувала йому та повідомила, що якісь невідомі їй особи ображають її та її онучці ОСОБА_8 погрожують фізичною розправою. Він через деякий час приїхав до неї додому та побачив ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_34 , колишній чоловік його племінниці ОСОБА_8 та невідомий йому чоловік, які вели себе заухвало по відношенню до нього, його тещі та його племінниці. ОСОБА_7 він знає добре, так як той ходив до школи з його сином та на його очах виріс. Також обвинувачений додав, що даний конфлікт виник у нього з потерпілими на основі неприязних особистих відносин, у нього не було наміру вчиняти халіганські дії, лишень захисти своїх рідних.
Зазначені обвинуваченим обставини щодо наявності особистого конфлікту підтверджуються, зокрема:
- показаннями потерпілого ОСОБА_3 , у яких він не заперечував, що у нього з потерпілими були сварки та конфлікти та він не діяв спільно за попередньою домовленістю із невстановленими слідством особами, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, безпричинно, із використанням дерев'яних палиць та металевої труби, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, наніс чисельні удари вказаними предметами, та руками і ногами по різним частинам тіла потерпілим.
- показаннями свідка ОСОБА_8 , яка була безпосереднім свідком даних подій та пояснила суду, що конфлікт виник із-за того, що її колишній чоловік ОСОБА_34 зі своїми знайомими потерпілими по справі прийшов виясняти відносини із нею із-за того, що вона на той час проживала із іншим чоловіком в цивільному шлюбі. Після даних подій її бабуся ОСОБА_37 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Її ОСОБА_38 прийшов лишень припинити свавільні дії її чоловіка та інших осіб. Також додала суду, що потерпілий ОСОБА_7 також в той день наніс їй тілесні ушкодження, але Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області провадження відносно останнього за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України закрито із-за примиренням.
У цьому кримінальному провадженні обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку та об'єктивні ознаки насильницької поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 до потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 свідчать про те, що вона була зумовлена особистою неприязню до племінниці обвинуваченого ОСОБА_8 , яка виникла з яких саме причин їй не відомо. На даний час вона проживає з іншим чоловіком. прагненням завдати йому шкоди з особистих спонукань, а не бажанням проти Прагнне поставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки у обвинуваченого не було, він лише захищав її та її бабусю. Агресія обвинуваченого явно була спрямована виключно проти потерпілих які вчиняли неправомірні дії відносно них. Жодні докази, досліджені судом, не вказують, що обвинувачений спрямовував свою агресію на інших осіб. І хоча конфлікт і відбувався на вулиці, біля будинку ОСОБА_8 у громадському місці, однак безпосереднім об'єктом посягання обвинуваченого було саме припинити конфлікт, а не громадська безпека.
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини свідчать, що мотивом конфлікту між обвинуваченим та потерпілими у цьому кримінальному провадженні стали особисті неприязні відносини між ними, що призвело до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим.
Стороною обвинувачення не надано достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою доказів на підтвердження наявності в діянні обвинувачених складу кримінально караного хуліганства за ознакою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, не доведено, що крім заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим обвинуваченим, були з боку останніх також і намагання виразити неповагу до громадського порядку.
Зазначене дає підстави для висновку суду про відсутність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК України.
Крім того, суд погоджується з доводами сторони захисту в тій частині, що знаряддя спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 не були спеціально пристосованими або заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень, оскільки вказана обставина не підтверджена матеріалами кримінального провадження.
Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2019 року у справі №749/1092/16-к, спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час вчинення хуліганських дій. Заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень є предмети, які хоча і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об'єктивно можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень.
У даному випадку стороною обвинувачення не надано будь-яких беззаперечних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_3 заздалегідь підготував металеву трубу для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 . Натомість, як слідує з фактичних обставин даного кримінального провадження, дані предмети досудовим слідством не встановлено.
Відтак, суд доходить висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України і вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 були зумовлені наміром завдати шкоди здоров'ю потерпілим і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочину проти особи і повинні бути кваліфіковані за наслідками, які настали в результаті їх протиправних дій, а саме як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я (ч.2 ст.125 КК України).
5. Щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 за ч.2 ст.125. КК України.
Винуватість ОСОБА_3 у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за обставин, викладених у вироку доведена та підтверджуються наявними доказами, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_7 , з яких вбачається, що 27 липня 2021 року о 23 годині він з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 приїхали до ОСОБА_28 . Дружина останнього ОСОБА_29 племінниця обвинуваченого ОСОБА_3 . В двір тещі обвинуваченого зайшли ОСОБА_21 , ОСОБА_30 , та він. Всі почали сваритися та були в стані алкогольного сп'яніння, пізніше під'їхав ОСОБА_3 . ОСОБА_30 наніс своїй колишній дружині один удар та у неї був синяк. Пізніше почалася бійка, хто його вдарив в око він не бачив. Претензій до обвинуваченого немає Під час цих подій він не бачив палиці.
Показання потерпілого ОСОБА_7 в частині нанесення йому тілесних ушкоджень підтверджується протоколом з фото таблицями проведення слідчого експерименту від 21.12.2021 року, з якого вбачається як саме йому наносилися тілесні ушкодження.
У суду немає підстав вважати, що будь-яка інша особа, ніж обвинувачений ОСОБА_3 завдав легкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .
6. Щодо перекваліфікації злочину публічного обвинувачення на злочин приватного обвинувачення.
Вирішуючи питання щодо можливості перекваліфікації судом злочину публічного обвинувачення на злочин приватного обвинувачення, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №288/1158/16-к (провадження №13-28кс19), у якій Суд прийшов до висновків, що звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, що надає суду право за результатами судового розгляду кримінального провадження, розпочатого за процедурою публічного обвинувачення, ухвалити відповідно до встановлених частиною третьою статті 337 КПК меж судового розгляду обвинувальний вирок з перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від позиції потерпілого щодо зміни його правової оцінки.
Якщо потерпілий не подавав заяву про злочин, але до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження за злочином публічного обвинувачення беззастережно висловився про необхідність застосування щодо винного кримінально-правових заходів примусу, відповідне волевиявлення, зафіксоване у процесуальних документах, є достатньою підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення після зміни кваліфікації злочину.
У разі перекваліфікації судом діяння на злочин приватного обвинувачення позиція потерпілого про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за злочин публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від приватного обвинувачення і не є підставою для закриття кримінального провадження, регламентованою пунктом сьомим частини першої статті 284 КПК України.
Якщо потерпілий не подавав заяви про злочин і до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження не порушував питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством), то така позиція зумовлює припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК після перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 28.07.2021 від ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_39 та ОСОБА_10 було прийнято заяву про вчинене кримінальне правопорушення, у якій вони стверджували, що 28.07.2021 біля 23-50 год. невідомі особи нанесли їм тілесні ушкодження.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Під час досудового розслідування кримінального провадження дії обвинуваченого ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч.4 ст.296 КК України, проте вказана кваліфікація не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, тому суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.4 ст.296 КК України на ч.2 ст.125 КК України, оскільки його винуватість у вчиненні саме цього злочину підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів.
7. Мотиви суду щодо призначення покарання.
Призначаючи покарання, суд керується вимогами статей 65-67 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями) і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд приймає до уваги конкретні обставини скоєного, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, який згідно ст.12 КК України, відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно,є інвалідом ІІІ групи, пенсіонером, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обставини скоєного, особу обвинуваченого, висновки досудової доповіді стосовно обвинуваченого, а також виходячи з того, що покарання є не тільки карою за вчинений злочин, а має на меті виправлення обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 з кількох альтернативних покарань, передбачених за ч.2 ст.125 КК України призначити покарання - у виді штрафу в розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн., і зазначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22.11.2018, який набрав чинності 01.07.2020, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, віднесено до кримінальних проступків.
Згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часті, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, відповідно до ст.12 цього Кодексу у редакції Закону, яка діяла на час його вчинення, є злочином невеликої тяжкості, а відповідно до чинної ст.12 КК України у редакції Закону від 22 листопада 2018 року №2617-VIІІ, віднесено до кримінальних проступків.
Згідно з п.2 та п.3 ч.1 ст.49 КК України в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінальних правопорушень, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, та п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Чинні положення п.2 та п.3 ч.1 ст.49 КК України у редакції Закону від 22 листопада 2018 року №2617-VIІІ передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, та п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив 27 липня 2021 року, тому на час розгляду кримінального провадження судом зазначені строки давності притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 кк України, минули.
При цьому перебіг давності не зупинявся і не переривався, оскільки обвинувачений не ухилялися від слідства або суду.
На стадії судового розгляду стороною захисту було заявлене клопотання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України на підставі ст.49 КК України, та враховуючи згоду обвинуваченого на звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, суд вважає, що дане клопотання підлягає задоволенню.
Згідно з ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Таким чином, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України зі звільненням ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено
Питання про долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 369, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
На підставі п. 2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за ч.2 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Речовий доказ по справі, а саме металева труба, яка передана на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 4 (м.Герца) Чернівецького районного управліннґ поліції ГУНП в Чернівецькій області - знищити (а.к.п.33-34).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: