ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9348/25
провадження № 1-кп/753/1715/25
"14" травня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020001055 від 18.03.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Семиполки Броварського району, Київської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
Історія провадження
До Дарницького районного суду м. Києва 09 травня 2025 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020001055 від 18.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, кожного.
Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 травня 2025 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року призначено підготовче судове засідання.
Підготовче судове засідання
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Крім того, звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Від потерпілих попередньо надійшла заяви про розгляд справи без їх участі.
Захисник ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечувала щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявила. Водночас заперечувала проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та просила застосувати до її підзахисного більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_6 під час судового засідання підтримав думку захисника про можливість призначення справи до судового розгляду.
Захисник ОСОБА_5 під підготовчого судового засіданні не висловив заперечення проти призначення справи до судового розгляду. У той же час, вважав, що клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з огляду на недоведеність ризиків на які він посилається.
Обвинувачений ОСОБА_7 погодився зі своїм захисником.
На питання головуючого судді всі учасники судового розгляду підтвердили, що не заперечують проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності потерпілих та не потребують додаткового часу для підготовки до судового розгляду.
Щодо інших клопотань, пов'язаних із призначенням обвинувального акта до розгляду, сторони не висловились.
Кримінальне провадження підсудне Дарницькому районному суду м. Києва, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статей 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акта до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У судове засідання необхідно викликати прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва, потерпілих, обвинувачених та їх захисників.
Судове засідання у цьому кримінальному провадженні з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито.
Щодо клопотаннь прокурора
Прокурор у судовому засіданні підтримав подані ним клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів. Мотивуючи клопотання прокурором зазначено, що обґрунтованість підозри та обвинувачення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів справи та вказують на доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Прокурор вказав, що строк тримання під вартою визначений ухвалою слідчого судді, закінчується 16.05.2025, однак на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним прокурор просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строком на шістдесят днів. Прокурор зауважив, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого заперечувала, вказавши про те, що таке клопотання не обґрунтоване доказами та базується на припущеннях з боку сторони обвинувачення. Щодо ризику переховування від суду захисник вказала, що його наявність не може обґрунтовуватися виключно тяжкістю кримінальних правопорушень та суворістю можливого покарання, такі мають бути реальними та доведеними. На підставі наведеного, захисник просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас сторона захисту вважала доцільним застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який буде домірним для обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 вказав, що прокурор не обгрунтовав наявність ризиків, на які посилався у своєму клопотанні. Захисник акцентував увагу на те, що тримання під вартою це винятковий запобіжний захід, водночас прокурор при розгляді цього клопотання не зазначив підставу неможливості у застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, а у клопотанні такі відсутні. З урахуванням викладеного, захисник вважав за доцільне застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника, щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував з підстав викладених захисником.
Обвинувачений ОСОБА_7 погодився із твердженням свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Суд, дослідивши заявлені клопотання та долучені до них матеріали, заслухавши думку сторін кримінального провадження, а також висловленні заперечення, дійшов таких висновків.
Положення закону
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується ( ч. 1 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема підготовчого провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду.
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Щодо клопотання стосовно ОСОБА_6 .
За наслідками розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановленні при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Суд погоджується, що переховуватися обвинуваченого може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 є тяжким, відповідно передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Означене покарання в разі визнання ОСОБА_6 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення дає можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик встановлений.
Суд враховуючи наведене у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду та втечі вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим.
Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, який продовжує бути актуальним.
У той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочато та зазначені особи безпосередньо судом не допитані.
Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Адже ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду та призначення підготовчого судового засідання не зменшує ризик можливого незаконного впливу на інших учасників у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів з наданими показаннями та наближенням стадії допиту свідків та потерпілих.
Отже, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки ОСОБА_6 раніше судимий за корисливий злочини, востаннє вироком Дарницького районного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року за ч. 3 ст. 186 КК України із застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_6 будучи обізнаним про наявність щодо нього вироку суду, відповідно до якого останній засуджений до реального позбавлення волі, проте належних висновків для себе не зробив та ймовірно вчинив новий злочин, який наразі розглядається Дарницьким районним судом міста Києва.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існують реальні та обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи поза межами місць попереднього ув'язнення, може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним, обґрунтованим та доведеним.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_6 , судом на теперішній час не встановлено.
Враховуючи надані матеріали, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, впливати на потерпілих і свідків та/або вчинити інше кримінальне правопорушення,
Тож суд дійшов до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави.
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Як вже зазначалось, злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, який сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_6 є тяжким.
Так, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави має оцінюватись з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.
Суд вважає, що розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_6 має у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов'язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами або покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.
При визначенні розміру застави, суд бере до уваги обставини, які викладені в обвинувальному акті, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого та суму завданої шкоди.
Отже, з огляду на наведене, суд вважає, що розмір застави необхідно визначити заставу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, а визначений розмір застави у сумі 121 120 грн визнаний таким, оскільки застава саме в такому розмірі здатна запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч. 2 ст. 177 КПК України.
Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки у разі внесення застави, обов'язки, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з'являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду.
Щодо клопотання прокурора стосовно ОСОБА_7 .
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Так, злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 є тяжкими, відповідно передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_7 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення дає можливість обґрунтовано вважати, що такий ризик встановлений.
Таким чином, враховуючи, що існує ймовірність притягнення його до кримінальної відповідальності із призначенням покарання у виді реального позбавлення волі, тож суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до запобіжного заходу та на час розгляду цього клопотання не зменшився.
У той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_7 на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочато та зазначені особи безпосередньо судом не допитані.
Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.
Ураховуючи викладене, суд уважає, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та їх дослідження цим складом суду.
Таким чином, зважаючи на наведене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як дуже високий, оскільки ОСОБА_7 раніше судимий за корисливі злочини, востаннє 28 лютого 2023 року Дарницьким районним суду міста Києва до покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуття.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існують реальні та обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи поза межами місць попереднього ув'язнення, може вчинити нове кримінальне правопорушення.
На переконання суду, вказані обставини свідчать про існування ризику щодо можливого вчинення іншого кримінальне правопорушення.
Захисник в ході розгляду клопотання наголошував, що тримання під вартою це винятковий запобіжний захід та прокурором при розгляді клопотання не зазначено підставу неможливості у застосуванні більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, суд переконаний, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, на цій стадії судового розгляду буде недостатнім для запобігання доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, особистого зобов'язання для запобігання ризиків буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_7 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які прибули до суду та висловили готовність надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.
Застосування домашнього арешту як запобіжного заходу на цьому етапі кримінального провадження не буде достатньо дієвим та таким, що зможе в повній мірі запобігти ризикам визнаних судом доведеним.
Враховуючи встановлену наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність у обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави.
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Як вже зазначалось, злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, який сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_7 є тяжким.
Так, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави має оцінюватись з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.
Суд вважає, що розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_7 має у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов'язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами або покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.
При визначенні розміру застави, суд бере до уваги обставини, які викладені в обвинувальному акті, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого та суму завданої шкоди.
Отже, з огляду на наведене, суд вважає, що розмір застави необхідно визначити заставу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, а визначений розмір застави у сумі 121 120 грн визнаний таким, оскільки застава саме в такому розмірі здатна запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч. 2 ст. 177 КПК України.
Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки у разі внесення застави, обов'язки, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з'являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду.
Керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, статтями 177, 182, 183, 314-316 КПК України, суд
постановив:
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020001055 від 18.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на 16 год. 30 хв. 14 травня 2025 року.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва, обвинувачених та їх захисників.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 12 липня 2025 року включно.
Визначити розмір застави, достатній для виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн.
У разі внесення застави звільнити ОСОБА_6 з-під варти та зобов'язати його з'являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду.
Роз'яснити ОСОБА_6 та заставодавцям, що у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 12 липня 2025 року включно.
Визначити розмір застави, достатній для виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн.
У разі внесення застави звільнити ОСОБА_7 з-під варти та зобов'язати його з'являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду.
Роз'яснити ОСОБА_7 та заставодавцям, що у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_1