Справа № 504/4785/23
Провадження № 2/504/668/25
Рішення
Іменем України
18.04.2025 року с-ще.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
секретаря - Ориник М.В.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще. Доброслав, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного нотаріуса Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину, зобов'язання нотаріуса видати заявнику свідоцтво про право на спадщину,-
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , яким просив суд скасувати свідоцтво про право на спадщину, яке видано 30.06.2006 року ОСОБА_2 .
Позивач в якості правової підстави свого позову зазначив, що ОСОБА_2 звернулась до органу нотаріату із заявою про прийняття спадщини з пропуском строку, який встановлений для подання заяви про прийняття спадщини.
На цій підставі позивач просив суд також зобов'язати орган нотаріату видати йому- ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи позову підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача- адвокат Поночовна Т.Б. проти задоволення позову заперечувала, послалась на те, що, як на її думку, доводи позову надумані, її клієнтка прийняла спадщину у встановленому законом порядку, строк на подання заяви про прийняття спадщини був поновлений на підставі відповідного рішення суду, і тому жодних правових підстав для задоволення позову не має.
Представник органу нотаріату подав письмову заяву, якою просив виключити зі складу відповідачів орган нотаріату.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд дійшов до наступного висновку:
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дітьми померлого ОСОБА_3 .
30.06.2006 року Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області розпочата спадкова справа № 252/2006 заведена до майна ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що справа заведена за заявою ОСОБА_2 , яка подана до органу нотаріату 30.06.2006 року.
Судом встановлено, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 30.05.2006 року у справі № 2-1391/2006 ОСОБА_2 визначений додатковий строк у шість місяців з дня набрання цим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, доводи позову про те, що відповідачка пропустила строк для прийняття спадщини є голослівними, оскільки такий строк був поновлений відповідачці рішенням суду, яке набрало законної сили і не оспорено.
Позивач звернувся до органу нотаріату із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті батька лише 07.07.2023 року.
В судовому засіданні заявник підтвердив суду, що він був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, у АДРЕСА_1 , але фактично не проживав, оскільки проживав у іншому селі де працював.
Релевантні джерела права:
Цивільний кодекс України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, у книзі шостій «Спадкове право» містить норми, які врегульовують правовідносини, що виникають у зв'язку із спадкуванням.
У пункті 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкові відносини були врегульовані відповідними нормами ЦК УРСР.
Так, статтею 525 ЦК УРСР передбачалось, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (стаття 526 ЦК УРСР).
Згідно статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до статті 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину:
якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-138цс13 зроблено висновок, що відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц вказала, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
У справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 прийняв спадщину, зокрема, заява про прийняття спадщини подана ним до органу нотаріату через 23 роки, і відсутні докази, що він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Пані ОСОБА_2 отримавши рішення суду про поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, своєчасно, у встановлений судом строк, звернулась до органу нотаріату із відповідною заявою про прийняття спадщини.
Таким чином підстави для задоволення позову в частині скасування виданого відповідачці свідоцтва про право на спадщину не має.
Решта вимог позову є похідними від можливості задоволення позову про скасування свідоцтва про право на спадщину.
Вимоги позову до органу нотаріату є безпідставними, оскільки не є учасником цивільних правовідносин між спадкоємцями, і не порушує їх прав, які є змістом цих правовідносин.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 307/2464\21 від 08.03.2023 року.
Питання судового збору у позові не порушувалось, підстав для його розподілу не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 525,529,530 ЦК УРСР, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного нотаріуса Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області про скасування свідоцтва про право на спадщину, зобов'язання нотаріуса видати заявнику свідоцтво про право на спадщину, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.К. Барвенко