23 травня 2025 року справа №320/33020/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління державної охорони України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Управління державної охорони України щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов'язати Управління державної охорони України оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії пільгового стажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в Управлінні державної охорони України, з якої був звільнений у відставку на підставі пп. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я). Станом на момент виключення із списків особового складу загальна вислуга років позивача складає 33 роки 07 місяців 00 днів. На думку позивача, відповідач при звільненні із Управління державної охорони України протиправно не зарахував до його стажу період вислуги років у пільговому обчисленні та не направив до ГУ ПФУ у м. Києві документи для призначення пенсії, що відповідно унеможливило отримання пенсії за вислугою років.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, з огляду на те, що на дату звернення позивача із заявою про звільнення зі служби за вислугою років, він мав вислугу 23 календарних роки замість 25 необхідних, що не надає йому права на призначення пенсії відповідно до пункту статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для направлення документів до ГУ ПФУ у м. Києві для призначення пенсії.
Вказує, що для отримання права на призначення пенсії єдиною обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному розмірі та до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Також відповідач посилається на те, що дії останнього узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.08.2023 у справі №200/4951/22.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається із матеріалів особової справи №1786 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.11.2000 згідно наказу начальника Управління державної охорони України по особовому складу №59-ос був прийнятий на військову службу в Управління державної охорони України.
10.04.2023 згідно витягу із свідоцтва про хворобу №7/357 від 10.04.2023 ОСОБА_1 на підставі ст. 56а, 56в, 38в, 69б Розкладу хвороб Положення про медичний огляд в Службі безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 03.01.2019 №2/ДСК, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 28.01.2019 №109/33080 був визнаний непридатним до військової служби із виключенням із військового обліку.
25.04.2023 начальником Інституту УДО України КНУ ум. Т.Г. Шевченка полковником ОСОБА_2 було роз'яснено позивачу порядок звільнення та оформлення документів на звільнення із військової служби.
25.04.2023 на підставі витягу свідоцтва про хворобу №7/357 від 10.04.2023 підполковник ОСОБА_1 подав заяву про звільнення із військової служби у відставку згідно п. б пп. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
02.05.2023 згідно витягу із наказу Управління державної охорони України №344-ос підполковника ОСОБА_1 , начальника НОМЕР_1 відділу Центру первинної та професійної підготовки Інституту Управління державної охорони ім. Т.Г. Шевченка виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення з 03.05.2023.
Зазначено, що вислуга років становить:
Календарна 23 роки 10 місяців 08 днів, пільгова - 09 років 08 місяців 22 дні. Загальна - 33 роки 07 місяців 00 днів.
Подання про призначення пенсії до ГУ ПФУ у м. Києві не направлялося.
У зв'язку з цим 03.08.2023 позивач звернувся до Управління державної охорони України із заявою про направлення подання про призначення пенсії за вислугу років для ОСОБА_1 .
06.09.2023 листом №2/6-1994 Управління державної охорони України відмовило позивачу у формуванні та направленні подання про призначення пенсії за вислугу років, з тих підстав, що позивач на день звільнення із військової служби не мав вислугу 25 календарних років.
Вказана відмова стала підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, в органах цивільного захисту, є Закон України від 09 квітня 1992 року за №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі, також Закон №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Особи, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону визначені в статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ.
Так, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Згідно з частиною першої статті 2 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393).
Цей Порядок визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Положеннями пункту 2-1 Порядку № 393 встановлено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пунктом 3 Порядку № 393 визначено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Разом з тим, суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» врегульовано також Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок № 3-1).
Пунктом 1 Порядку № 3-1 визначено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.
Відповідно до положень Порядку № 3-1 на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Пунктами 12 і 13 Порядку № 3-1 визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що на Управління державної охорони України у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вище вказаного Закону, покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.
Аналогічна правова позиція щодо обов'язку державного органу на підготовку та подання документів до органів що призначають пенсію викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 08.06.2021 у справі № 360/3326/18, від 07.09.2021 у справі №761/28991/17.
Щодо вказаного обов'язку в частині оформлення та подання до органів Пенсійного фонду документів, відповідач по справі не заперечує, однак посилаючись на приписи статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», вважає, що правовою підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше календарної вислуги, якої у позивача на момент звернення із заявою про направлення подання про призначення пенсії за вислугою років від 03.08.2023 не було, у зв'язку з чим у поданні було зазначено, що розрахунок пенсії за вислугою років не складався за відсутністю підстав.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 року по справі №805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Однак, суд звертає увагу сторін, що у даній справі не може бути спірним питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років, оскільки дане питання має бути розглянуто уповноваженим на те органом, а саме - ГУ ПФУ в м. Києві на підставі аналізу та перевірки необхідних документів з урахуванням положень Закону №2262 та Порядку №393. Та, в разі наявності спору щодо призначення спірної пенсії, вказані правовідносини підлягають вирішенню в судовому порядку між позивачем і пенсійним органом, та відповідно в таких випадках підлягає дослідження та встановлення судом наявності чи відсутності у особи права на пенсію за вислугу років.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії приймають органи Пенсійного фонду України згідно положень ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», разом з тим на Управління державної охорони України у відповідності до вимог вказаного Закону покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів пенсійного фонду необхідних для призначення пенсії документів.
При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача в частині відсутності у позивача достатнього стажу для призначення пенсії за вислугою років, оскільки останній не може перебирати на себе таку функцію та визначати достатність чи відсутність вислуги років для призначення пенсії, в той же час, останній зобов'язаний лише підготувати та подати відповідний пакет документів до органів Пенсійного фонду України.
Крім того, суд також звертає увагу відповідача, що висновок Верховного Суду, який викладений у справі №200/4951/22 від 31.08.2023, не поширюється на спірні правовідносини з огляду на те, що позивачем у вказаній вище справі є особа, яка проходила службу в органах національної поліції, а отже не відноситься до військовослужбовців, тому посилання на практику Верховного Суду, яка не регулює спірні правовідносини є безпідставними і не приймається судом до уваги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для призначення пенсії за вислугою років, відповідач діяв протиправно, а відтак, з метою ефективного відновлення порушених прав позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 72 КАС України).
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідачів не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Управління державної охорони України щодо відмови в оформленні та направленні подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
3. Зобов'язати Управління державної охорони України (ідентифікаційний код 00037478) оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів для призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії пільгового стажу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.