23 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/154/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» (далі - ТзОВ «ПТФ «Центр», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2024 №0352020705 на суму 36060,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області 19.11.2024 на підставі наказу №3926-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ПТФ «Центр» від 18.11.2024, проведена фактична перевірка АЗС №2 з магазином, що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Устилуг, вулиця Володимирська, 2б, де здійснює господарську діяльність суб'єкт господарювання ТзОВ «ПТФ «Центр», за результатами якої був складений акт перевірки від 28.11.2024 №03/33195/09- 02/44613659.
На підставі вищевказаного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення №0352020705 від 27.12.2024, яким застосовано до підприємства штрафні санкції за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) на суму 36060,92 грн.
ТзОВ «ПТФ «Центр» з висновками, зазначеними в акті перевірки, не погоджується та в обґрунтування заявлених позовних вимог вказує наступне.
Так, у наказі про проведення фактичної перевірки відсутня будь-яка згадка про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Крім того, у наказі про проведення фактичної перевірки поряд з посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не зазначено одну з двох фактичних підстав для призначення перевірки, що за висновками Верховного Суду не відповідає критерію «мінімальної достатності» в розумінні абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки та вказує на оформлення наказу з істотним порушенням вимог чинного законодавства.
Також позивач зазначає, що наказ про проведення перевірки не містить відомостей про конкретний період діяльності підприємства, який буде перевірятись, чим позбавляє правової визначеності підприємства щодо меж втручання у його господарську діяльність, а тому можна дійти висновку про те, що наказ про проведення фактичної перевірки прийнято з порушенням вимог податкового законодавства.
Встановлені судом процедурні порушення при призначенні перевірки можуть бути підставою для скасування прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень - рішень, якщо вони є суттєвими та тягнуть протиправність прийнятих рішень. При цьому, позивач зауважує, що установивши порушення процедури проведення перевірок, їх підстав, наслідком чого є визнання протиправними їх результатів, суд взагалі може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів.
Разом з тим, що стосується порушень пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР позивач вказує, що визначальною ознакою розрахункової операції є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та факт реалізації товарів (послуг), а необхідною умовою для застосування санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є зафіксований факт одержання від покупця грошових коштів за товар (послугу) в результатів переходу права власності на такий товар (послугу) за результатами його реалізації, та, відповідно, непроведення такої операції через РРО та/або невидача розрахункового документа.
Однак, під час проведення фактичної перевірки жодного факту приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та передачі покупцеві товару з непроведенням розрахункових операцій без використання РРО та/або невидача покупцю розрахункового документа встановлено не було. Контролюючим органом під час проведення перевірки не встановлено жодного факту не використання ТзОВ «ПТФ «Центр» реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій, який використовувався до та під час перевірки.
У свою чергу, підприємство використовує належно зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи спеціалізований реєстратор розрахункових операцій (РРО) ND-74 із фіскальним номером №3001010802 та заводським номером №НД04001775, який внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, сфера застосування яких - в тому числі й реалізація пального, що свідчить про його відповідність наведеним вище вимогам. Крім того, відпуск пального на АЗС без застосування системи РРО є технічно неможливим та не доведено податковою.
Пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачає застосування фінансової санкції саме за непроведення розрахункових операцій через РРО, тобто визначальною ознакою є саме проведення розрахункової операції та надання розрахункового документу. Однак, під час проведення фактичної перевірки жодного факту приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та передачі покупцеві товару з непроведенням розрахункових операцій без використання РРО та/або невидача покупцю розрахункового документа встановлено не було. Будь-яких доказів на підтвердження таких фактів не надано у зв'язку з чим підстави для накладення на підприємство фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 265/95-ВР, відсутні.
На підставі викладеного, позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У новій редакції позовної заяви (т.1 а.с. 33-47) позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 28.11.2024 №03/33195/09-02/44613659 було прийнято не лише податкове повідомлення-рішення від 27.12.2024 №0352020705 на суму 36060,92 грн, а й податкове повідомлення-рішення від 27.12.2024 №0351510902, яке позивач отримав вже після подання даного позову до суду. З урахуванням наведеного просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2024 №0352020705 на суму 36060,92 грн та податкове повідомлення-рішення від 27.12.2024 №0351510902 на суму 301000,00 грн.
У свою чергу, щодо порушення вимог пункту 230.1.3 статті 230 ПК України, позивач вказує, що дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального, формуються програмою автоматично на підставі отриманих даних з рівнемірів-лічильників після проведення останньої операції з обігу пального за звітну добу, але не пізніше 23 години 59 хвилин такої доби, до початку проведення операцій з обігу пального за добу, що настає за звітною добою, та в автоматичному режимі подаються до ДПС не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
При цьому, контролюючим органом, не заперечується, що позивачем у поданих формах J0210401 «Довідках про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального» сформовані, подані та отримані податковою довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів та залишків пального на акцизному складі пального з нульовими показниками. Оскільки дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального, формуються програмою автоматично на підставі отриманих даних з рівнемірів-лічильників без фізичного втручання людини, склад податкового правопорушення передбачає саме за не формування та подання таких довідок, а не щодо можливих невірних даних у їх змісті, як наслідок притягнути програму (рівнемір-лічильник) до відповідальності неможливо, тобто в даному випадку така відповідальність відсутня.
В даному випадку ТзОВ «ПТФ «Центр» у поданих формах J0210401 - «Довідках про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального» формувало та відображало дані про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів та залишків пального на акцизному складі, що відображено у сформованих, поданих та отриманих податковою довідках та не заперечується самою податковою.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 прийнято до розгляду заяву ТзОВ «ПТФ «Центр» про збільшення розміру позовних вимог (нову редакцію позовної заяви) та вирішено розгляд справи продовжити проводити з врахуванням вказаної заяви (а.с. 85 т. 1).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.87-92, том 1). В обґрунтування цієї позиції вказав, що ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку ТзОВ «ПТФ «Центр» керуючись підпунктами 191.1.4, 191.1.14, 191.1, статті 191, підпунктами 20.1.9, 20.1.10, пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1 статті 75, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпунктом 69.2 пункту 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. За результатами проведеної перевірки був складений акт перевірки від 28.11.2024 №03/33195/09-02/44613659. На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у Волинській області винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Щодо підстав проведення перевірки відповідач вказує, що аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає дві самостійні, альтернативні підстави проведення фактичної перевірки. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб'єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
При цьому, видання керівником податкового органу наказів про призначення перевірки не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Щодо конкретного періоду діяльності підприємства, який буде перевірятися, то відповідач вказує, що у наказі наявне посилання на статтю 102 ПК України.
Відтак, на думку відповідача, ГУ ДПС у Волинській області повною мірою дотримано вимоги чинного законодавства щодо прийняття наказу про проведення фактичної перевірки позивача та безпосередньо щодо проведення такої перевірки.
Щодо порушення вимог підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України, то відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що згідно даних АІС «Податковий Блок» ТзОВ «ПТФ «Центр» в періоді з 21.01.2024 по 18.11.2024 у поданих формах «Довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/ відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального» не формувало та не відображало у них (нульовий показник) даних про про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального. При цьому згідно даних АІС «Податковий Блок» ТзОВ «ПТФ «Центр» в періоді перевірки у поданих формах 10210301 «Довідок про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри» жодного разу не вказало «Інформація про дні, в які акцизний склад не працює». Відповідач вказує, що позивачем не було здійснено належного обрахунку обсягу пального на початок звітної доби та на кінець звітної доби, а отже ТзОВ «ПТФ «Центр» хоч і формувало довідки, проте не відображало актуальні дані про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів та залишків пального на акцизному складі. При цьому, підпункт 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України вказує саме на зобов'язання розпорядників акцизних складів формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального, чого реалізовано не було. При цьому, як свідчать дані перевірки, відображені у додатках до актів відповідних перевірок у ТзОВ «ПТФ «Центр» були наявні залишки пального, проте на порушення підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України ТзОВ «ПТФ «Центр» не були відображені у довідках про зведені за добу підсумкові облікові дані. Окрім того, відповідно до результатів проведеного хронометражного спостереження щодо реалізації пального під час всього періоду перевірки здійснювалися виторги, що свідчить про наявність пального, яке продавалось.
Щодо порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, то відповідач зазначає, що за результатами співставлення з обліковими даними залишків пального по РРО з врахуванням дозволеної похибки встановлено всього нестачу пального в кількості 726,52 л на загальну суму 36060,92 грн. Таким чином, паливо в обсязі виявленої нестачі було продано (реалізовано) підприємством без проведення цієї розрахункової операції через РРО. При цьому, в акті зняття залишків відзначено також кількість води, яка була наявна в резервуарах, відповідно це враховано при обрахунку нестачі пального.
З огляду на вищесказане, ГУ ДПС у Волинській області вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ТзОВ «ПТФ «Центр» зареєстроване як юридична особа 28.08.2023, основним видом діяльності якого є: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.20, том 1).
Відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 18.11.2024 №3926-п, на підставі підпунктів 19-1.1.4, 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпунктів 20.1.9, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпункту 69.2 пункту 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, відповідачем проведена фактична перевірка АЗС №2 з магазином за адресою: Волинська область, Володимирський район, місто Устилуг, вулиця Володимирська, 2б, де здійснює господарську діяльність ТзОВ «ПТФ «Центр» (а.с.15, том 1).
За результатами вказаної перевірки складено акт від 28.11.2024 №03/33195/09-02/44613659, яким встановлено, зокрема, порушення ТзОВ «ПТФ «Центр» пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: за результатами співставлення з обліковими даними залишків пального по РРО, з урахуванням дозволеної похибки встановлено нестачу пального в кількості 726,52 л на загальну суму 36060,92 грн, а також підпункту 230.1.3, пункту 230.1, статті 230 ПК України, а саме: згідно даних АІС «Податковий Блок» ТзОВ «ПТФ «Центр» з 21.01.2024 по 18.11.2024 не було забезпечено подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику даних про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального (Довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального уніфікований номер 1018830 у кількості 301 довідка.
На підставі встановлених порушень, викладених в акті фактичної перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 27.12.2024 №0352020705, згідно із яким за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 36060,92 грн (а.с.14, том 1);
від 27.12.2024 №0351510902, згідно із яким за порушення підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України, на підставі пункту 128-1.3 статті 128-1 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 301000,00 грн (а.с.55 зворот-56, том 1).
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Як свідчать матеріали справи наказом ГУ ДПС у Волинській області від 18.11.2024 №3926-п фактичну перевірку АЗС №2 з магазином, за адресою: Волинська область, Володимирський район, місто Устилуг, вулиця Володимирська, 2б, де здійснює господарську діяльність позивач, було призначено на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб'єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.3 - письмове звернення покупця (споживача); 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства.
У постановах від 05.04.2023 (справа № 200/1354/21-а), від 11.01.2023 (справа №160/2357/21), від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 25.01.2019 (справа №812/1112/16), від 05.01.2018 (справа №803/988/17), від 22.05.2018 (справа №810/1394/16), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.
При цьому, окремою підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23, ухваленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформулював правові висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Як було встановлено судом, що у наказі від 18.11.2024 №3926-п ГУ ДПС у Волинській області підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «Керуючись підпунктами 19-1.1.4, 19-1.1.14, пункту 19-1.1, статті 19-1, підпунктами 20.1.9, 20.1.10, пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпунктом 69.2 пункту 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального».
Тобто, у вищевказаному наказі поряд із покликанням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зазначено підставою для проведення фактичної перевірки - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Твердження позивача про те, що у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, є помилковими, оскільки у наказі на проведення перевірки поряд із зазначенням підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зазначено «здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального».
Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що зміст спірного наказу відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.
Крім цього, позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідно до наказу ГУ ДПС в Волинській області від 18.11.2024 №3926-п визначено провести фактичну перевірку позивача за період діяльності, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.
З цього приводу суд зазначає, що ПК України не встановлює будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів).
Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 230.1.3 статті 230 ПК України, суд зазначає наступне.
Правовідносини щодо порядку подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну, податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, регулюються ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 408, якою затверджено Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891, якою затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів, наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944, яким затверджено Формат даних та структуру Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі.
Відповідно до визначення, наведеного у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Згідно з пунктом 230.1.3 статті 230 ПК України розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.
Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв'язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 230.1 статті 230 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників обсягу виробленого та реалізованого пального і рівнемiрiв- лічильників рiвня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку (далі - Порядок № 891).
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №891 обіг пального - це будь-які операції, що передбачають:
- фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції):
- фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).
Згідно з пунктом 6 Порядку №891 на кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД формуються показники про:
- обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показань рівнемірів, установлених на таких резервуарах;
- добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу на підставі показань витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу;
- добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Фактичні показання витратомірів та рівнемірів щодо обсягів залишків пального та добового обсягу реалізованого пального перераховуються у літри, приведені до температури 15 °С, крім показань паливороздавальних та/або оливороздавальних колонок, які виконують функції витратомірів.
Формат даних та структура Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, затверджено Наказом Міністерства фінансів України 27.11.2018 №944 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2019 за № 4/32975 (далі - Формат).
Єдиний державний реєстр витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр) - електронна база даних, яка містить податкову інформацію про наявність у розпорядників акцизних складів витратомірів та рівнемірів, їх серійні (ідентифікаційні) номери, відомості щодо резервуарів та акцизних складів, на яких встановлені витратоміри і рівнеміри, а також облікові дані щодо обсягів обігу та залишку пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у розрізі резервуарів та акцизних складів (пункт 1 Розділу І Формату).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Формату реєстр складається із записів з посиланням на електронні документи, які подаються у вигляді таких форм:
- довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (довідка 1);
- довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/ відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (довідка 2).
Довідки подаються окремо щодо кожного акцизного складу пального (пункт 3 Розділу ІІ Формату).
Згідно з пунктом 5 Розділу ІІ Формату основна Довідка 1 надсилається окремо щодо кожного акцизного складу пального одноразово; основна Довідка 2 формується після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та надсилається не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою; коригуючі довідки формуються і надсилаються протягом трьох календарних днів з дати виявлення помилки (помилок) у наданій у довідках інформації; коригуюча довідка подається не частіше одного разу на добу.
В таблиці 3 Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри вказується інформація про дні в які акцизний склад не працює, зокрема дати дня, з початку якого акцизний склад не працює; дати дня, до закінчення якого акцизний склад не працює.
У випадку зміни даних здійснюється коригування Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри.
Суд зазначає, що вимоги щодо складання електронного документу стосовно обсягу обігу пального на акцизному складі встановлені нормами абзаців 13, 15 підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України. Так, електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників. В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.
Таким чином, із вищенаведеного слідує, що електронний документ заповнюється автоматично з приладів обліку пального та може заповнюватись відповідальною особою розпорядника акцизного складу без автоматичного формування даних тільки під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника.
Форму довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (далі - Довідка) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944 зі змінами та доповненнями.
Із акту перевірки від 28.11.2024 №03/33195/09-02/44613659 слідує, що згідно даних АІС «Податковий Блок» ТзОВ «ПТФ «Центр» (44613659) у період з 21.01.2024 (перший день від дати, зазначеної в акті перевірки №03/1824/09-02/44631659 від 31.01.2024) по 18.11.2024, у поданих формах J0210401 «Довідках про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального» не формувало та не відображало у них (нульовий показник) даних, тобто підприємством подавалися Довідки з нульовими даними.
Однак, суд зауважує, що дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального, формуються програмою автоматично на підставі отриманих даних з рівнемірів-лічильників після проведення останньої операції з обігу пального за звітну добу, але не пізніше 23 години 59 хвилин такої доби, до початку проведення операцій з обігу пального за добу, що настає за звітною добою, та в автоматичному режимі подаються до ДПС не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
Натомість, відповідачем не заперечується, що позивачем у поданих формах J0210401 «Довідках про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального» сформовані, подані та отримані податковою довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів та залишків пального на акцизному складі пального з нульовими показниками.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до розрахунків сум штрафних фінансових санкцій, за порушення позивачем підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України застосовано відповідальність, передбачену підпунктом 128-1.3 статті 128.1 ПК України.
Згідно з підпунктом 128-1.3 статті 128.1 ПК України незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що у цьому випадку склад податкового правопорушення настає саме за несвоєчасне формування та неподання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального.
Натомість, контролюючим органом не заперечується, що позивачем у поданих формах J0210401 «Довідках про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального» своєчасно сформовані, подані та отримані податковою довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів та залишків пального на акцизному складі пального. Вказані довідки наявні у матеріалах справи (а.с.112-250, том 1; а.с.1-249, том 2; а.с.1-250, том 3; а.с.1-249, том 4; а.с.1-235, том 5; а.с.1-250, том 6; а.с.1-147, том 7).
Суд зауважує, що податковим правопорушенням в розумінні пункту 109.1 статті 109 ПК України є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Згідно з абзацом 2 цього самого пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Своєю чергою, як визначено пунктом 112.2 статті 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачено відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, обов'язок доведення вини Кодексом покладено саме на контролюючий орган, без виконання якого особу не можливо буде притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
В цьому випадку ТзОВ «ПТФ «Центр» у поданих формах J0210401 - «Довідках про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального» формувало та відображало дані про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів та залишків пального на акцизному складі, що відображено у сформованих, поданих та отриманих податковою Довідках та не заперечується та не спростовано відповідачем.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що оскільки дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального, формуються програмою автоматично на підставі отриманих даних з рівнемірів-лічильників, а податкове правопорушення настає саме за несвоєчасне формування та подання таких довідок, а не щодо можливих невірних даних у їх змісті, тому у цьому випадку відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог пункту 230.1.3 статті 230 ПК України.
З урахування зазначеного, суд приходить до висновку, що штрафні санкції в сумі 301000,00 грн згідно із податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2024 №0351510902 були застосовані до позивача необґрунтовано.
Щодо порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Абзацом дев'ятнадцятим статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР застосовано до позивача відповідальність, передбачену пунктом 1 статі 17 Закону №265/95-ВР.
Відповідно до пункту 1 статі 17 Закону №265/95-ВР у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Суд зауважує, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 2) непроведення розрахункової операції через РРО; 3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.
При цьому, якщо звернути увагу на об'єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що паливо-мастильні матеріали, щодо яких встановлено нестачу, було реалізовано без видачі відповідних розрахункових документів, у зв'язку з чим виникла різниця у співставленні фактичних залишків та інформації з РРО.
Однак, суд зазначає, що визначальною ознакою розрахункової операції є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та факт реалізації товарів (послуг), а необхідною умовою для застосування санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є зафіксований факт одержання від покупця грошових коштів за товар (послугу) в результаті переходу права власності на такий товар (послугу) за результатами його реалізації, та, відповідно, непроведення такої операції через РРО та/або невидача розрахункового документа.
Суд погоджується з доводами позивача, що під час проведення фактичної перевірки жодного факту приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та передачі покупцеві товару з не проведенням розрахункових операцій без використання РРО та/або невидача покупцю розрахункового документа встановлено не було. Будь-яких доказів на підтвердження таких фактів відповідачем суду не надано.
В ході проведення фактичної перевірки позивача не встановлено жодного факту невикористання ТзОВ «ПТФ «Центр» реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій, який використовувався до та під час перевірки.
Також слід зазначити, що підприємство використовує належно зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи спеціалізовані реєстратори розрахункових операцій (РРО) ND із відповідними фіскальними номерами та заводськими номерами, які внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, сфера застосування яких - в тому числі й реалізація пального, що свідчить про його відповідність наведеним вище вимогам. Вказана обставина не є спірною.
Крім того Верховний Суд у постанові від 09.04.2021 у справі № 803/495/17 вказав, що сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення Товариством порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин, і посадові особи відповідача безпідставно ототожнили нестачу товарів з таким порушенням, як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку. Колегія суддів суду касаційної інстанції погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів контролюючого органу, що виявлена посадовими особами відповідача під час перевірки нестача товарів є свідченням здійснення Товариством реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та застосування до платника штрафних санкцій на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
З урахування зазначеного, суд приходить до висновку, що штрафні санкції в сумі 36060,92 грн згідно із податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2024 №0352020705 були застосовані до позивача необґрунтовано.
Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2024 №0352020705 та від 27.12.2024 №0351510902.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.
У даній позовній заяві позивачем заявлено вимогу майнового характеру про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2024 №0352020705 та від 27.12.2024 №0351510902 на загальну суму 337060,92 грн.
Відтак, оскільки позивач подав позовну заяву майнового характеру, тому вона повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 5055,91 грн (337060,92 х 1,5% = 5055,91).
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому розмір судового збору за подання цього позову становить 4044,73 грн (5055,91 грн х 0,8 = 4044,73 грн).
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 4044,73 грн, що був сплачений платіжною інструкцією від 27.01.2025 №508 (а.с. 55 т.1).
У той же час, як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2423,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.01.2025 №132 та у сумі 4515,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.01.2025 №508 (а.с. , 28, 55 т.1). Тобто, позивачем в загальній сумі за подання даної позовної заяви було сплачено судовий збір у загальній сумі 6938,00 грн, замість необхідних 4044,73 грн.
При цьому, пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 2893,27 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 27.12.2024 №0352020705 та від 27.12.2024 №0351510902.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» судовий збір у розмірі 4044,73 грн (чотири тисячі сорок чотири грн 73 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» (43027, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гонгадзе Георгія, 5, ідентифікаційний код 44613659).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код ВП 44106679).
Суддя О. О. Андрусенко