ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2025Справа № 910/2749/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства «Лубнифарм» (37500, Полтавська область, м. Лубни. Вул. Барвінкова, 16; код ЄДРПОУ 00480951)
до відповідача 1 Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Годзенка, 1; код ЄДРПОУ 44673629),
до відповідача 2 Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (03093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, код ЄДРПОУ 00481212)
про визнання недійним свідоцтва Україна на торговельну марку, зобов'язання вчинити дії
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (03093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, код ЄДРПОУ 00481212)
до відповідача 1 Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (01601, м. Київ, вул. Годзенка, 1; код ЄДРПОУ 44673629),
відповідача 2 Акціонерного товариства "Лубнифарм" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Барвінкова, 16; код ЄДРПОУ 00480951)
про визнання недійним свідоцтва Україна на торговельну марку, зобов'язання вчинити дії, -
без виклику представників сторін,
До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" з позовом до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та Акціонерного товариства "Лубнифарм", в якому просить:
- визнати недійсним повністю свідоцтво України №316193 від 09.03.2022 р. на торговельну марку "ЦИТРАМОН-ФОРТЕ", яке належить Акціонерному товариству "Лубнифарм" (ід .код 00480951, вул. Барвінкова, 16, м. Лубни, Полтавська обл., 37500);
- зобов'язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (ід. код 44673629; вул. Глазунова (Д. Годзенка), 1, м. Київ 01601) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України №316193 від 09.03.2022 р. на торговельну марку "ЦИТРАМОН-ФОРТЕ", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ "Промислова власність".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Фармацевтична фірма "Дарниця" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
24.03.2025 через систему "Електронний суд" від Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" надійшов Відзив на позовну заяву.
25.03.2025 Акціонерним товариством "Лубнифарм" засобами поштового зв'язку на адресу Господарського суду міста Києва надіслано Відзив на позовну заяву. Даний відзив до суду надійшов 28.03.2025 та зареєстрований за № 07-11/27188/25.
Одночасно з Відзивом на позовну заяву Акціонерним товариством "Лубнифарм" на адресу суду було надіслано зустрічну позовну заяву (№686 від 25.03.2025) до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (03093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, код ЄДРПОУ 00481212) про визнання недійним свідоцтв Україна на торговельну марку, зобов'язання вчинити дії. Зустрічну позовну заяву зареєстровано 31.03.2025 за вх. № 3994/25. Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.03.2025 дану заяву передано судді Блажівській О.Є.
31.03.2025 до канцелярії суду позивачем подано Відповідь на відзив Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій".
02.04.2025 до канцелярії суду позивачем подано Заперечення на відкриття зустрічного позову.
02.04.2025 до канцелярії суду позивачем подано Відповідь на відзив Акціонерного товариством "Лубнифарм".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Лубнифарм" і додані до неї документи повернуто заявнику.
04.04.2025 до канцелярії суду позивачем подано письмові заперечення.
09.04.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариством "Лубнифарм" подано заяву про вступ у справу як представника.
У судове засідання 09.04.2025 представники позивача та відповідача не з'явилися, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
09.04.2025 фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 відкладено підготовче засідання у даній справі на 23.04.25.
У судовому засіданні від 23.04.2025 оголошено перерву на 14.05.25.
Судове засідання призначене на 14.05.2025 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 призначено засідання у справі по суті на 04.06.25.
12.05.2025 через канцелярію суду від Акціонерного товариства «Лубнифарм» подано зустрічну позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку на подання зустрічного позову до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (03093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, код ЄДРПОУ 00481212) про визнання недійним свідоцтв Україна на торговельну марку, зобов'язання вчинити дії.
16.05.2025 через канцелярію суду від ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» надійшли заперечення на відкриття провадження за зустрічним позовом.
Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, суд дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає поверненню заявнику з огляду на наступне.
Порядок здійснення судочинства у господарських судах визначається Господарським процесуальним Кодексом України.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З положень ч. 5 ст. 13 ГПК України, зокрема, слідує, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до положень п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З аналізу вищенаведених приписів процесуального законодавства слідує, що учасники справи, реалізуючи свої права, зобов'язані вчиняти відповідні процесуальні дії, в тому числі, подавати заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, зустрічні позовні заяви тощо, у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України та не допускати зловживання своїми процесуальними правами. В іншому ж випадку посилання учасника справи на недодержання гарантій на справедливий суд та доступ до ефективного судочинства є безпідставним.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, (Judgementof ECHR of 16 December 1992 DeGeouffredelaPradelle v. France // SeriesA N 253- В).
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства («Golder проти Сполученого Королівства», «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Статтями 113, 118 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Відповідно до приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Згідно з ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить Відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Відповідно до норми частини восьмої статті 165 ГПК вбачається, що для подачі відзиву строк встановлює суд в межах граничного строку - 15 днів з дня вручення ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 було відкрито провадження у даній справі та встановлено строк для подачі відзиву - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Акціонерним товариством "Лубнифарм" подано зустрічну позовну заяву (№686 від 25.03.2025) до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (03093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, код ЄДРПОУ 00481212) про визнання недійним свідоцтв Україна на торговельну марку, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Лубнифарм" і додані до неї документи повернуто заявнику.
Зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Лубнифарм" повернуто на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявником не надано документів, визначених ч. 3 ст. 56 ГПК України (статуту, положення, трудового договору (контракту), посадової інструкції тощо), а також відомостей з ЄДР, які можуть підтвердити повноваження, особи, що підписала зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Лубнифарм".
12.05.2025 через канцелярію суду від Акціонерного товариства «Лубнифарм» подано зустрічну позовну заяву (№1049 від 07.05.2025) до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" та Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (03093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, код ЄДРПОУ 00481212) про визнання недійним свідоцтв Україна на торговельну марку, зобов'язання вчинити дії. Зустрічну позовну заяву зареєстровано 12.05.2025 за вх. № 40992/25.
Одночасно з зустрічним позовом, Акціонерне товариство «Лубнифарм» подано до суду клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову. 25.05.2025 в межах строку встановленого для подання відзиву АТ «Лубнифарм» було подано зустрічний позов. Ухвалою суду від 04.04.2025 зустрічну позовну заяву і додані до неї матеріали було повернуто заявнику. Підставою повернення зустрічного позову було визначено відсутність доказів на підписання даної зустрічної позовної заяви, а саме додаткового документу, на підтвердження повноважень керівника АТ «Лубнифарм» Ващук С.Г., що підлягає формуванню державним реєстраційним органом у вигляді витягу. Однак через неодноразової збої у роботі державних реєстрів, відключення світла та відсутність уповноваженої особи на території України, також через відсутність світла та відсутність уповноваженої особи на території України, також через відсутність іншої уповноваженої особи, яка б мала право діяти від імені АТ «Лубнифарм», позивач не мав об'єктивної можливості подати раніше сформований витяг, що містить інформацію про повноваження підписанта та звернутися повторно зі зустрічної позовною заявою. Заявник при поданні зустрічного позову додав усі докази, якими обґрунтував заперечення проти первісного позову. Тобто виконав своїй обов'язок щодо надання до суду доказів на доведення своєї правової позиції. Повернення зустрічного позову зумовило й повернення доказів, поданих позивачем за зустрічним позовом. Тим самим, зазначена ситуація позбавляє АТ «Лубнифарм» захищати свою позицію з посиланням на відповідні докази. Або ж зумовлює клопотати про поновлення строку на подання доказів, однак без відповідної процесуальної заяви в якій буде викладено позицію позивача, яку докази підтверджують, ця заява не матиме самостійного правового значення та буде відповідати завданням господарського судочинства.
Підсумовуючи, АТ «Лубнифарм» просить поновити пропущений процесуальний строк на подання АТ «Лубнифарм» зустрічного позову, разом з тим, судом встановлено, відповідно до поданого клопотання про поновлення строку що АТ «Лубнифарм» (зустрічним позивачем) на підтвердження зазначених обставин до обґрунтування клопотання щодо поважності причини пропуску не додано належних та допустимих доказів, які б вказували на зазначені обставини саме в цей період.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 07.04.2025 у справі №910/7746/20 зазначає, згідно ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.
За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Зазначений висновок Верховного Суду узгоджується з приписами ГПК України, оскільки у випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд не наділений повноваженнями продовжити строк понад встановлений процесуальним законом строк. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.
Суд зазначає, що реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов'язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у cправі № 918/604/23.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд наголошує, що пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Поважними ж визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку заявником, і лише сам факт подання заявником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.
За сталою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, сформованою в рішеннях «Стаббінгс на інші проти Сполученого Королівства», «Девеер проти Бельгії», право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 липня 2023 року у cправі № 910/15120/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 180 ГПК України встановлено, що до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
На виконання вимог п. 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, АТ "Лубнифарм" в зустрічній позовній заяві зазначає, що позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову з цим самим предметом та з цих же підстав до відповідачів.
При цьому, суд встановив, що стосовно поданої позивачем позовної заяви, зареєстрованої в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду» 31.03.2025 за вх. № 3994/25 винесено ухвалу від 04.04.2025 про повернення позовної заяви, яка оскаржена до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Лубнифарм" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.04.2025р. у справі №910/2749/25. Розгляд апеляційної скарги АТ "Лубнифарм" призначено на 26.05.2025р. о 10 год. 00 хв.
Відповідно до приписів ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:
1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Таким чином, станом на дату подання зустрічного позову АТ «Лубнифарм» подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, остаточно не вирішено питання Північним апеляційним господарським судом.
Так, суд зазначає, що АТ «Лубнифарм» 12.05.2025 (позивачем за зустрічним позовом) подано зустрічну позовну заяву з тим самим предметом, з тих самих підстав, та до цих самих сторін. Також АТ «Лубнифарм» 31.03.2025 було подано зустрічну позовну заяву та ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 зустрічну позовну заяву АТ «Лубнифарм» і додані до неї документи повернуто заявнику, та Північним апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Лубнифарм" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.04.2025 та призначено розгляд на 26.05.2025. Станом на дату постановлення даної ухвали Північним апеляційним господарським судом не вирішено питання та не винесено процесуального рішення відповідно до приписів ст. 275 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
На підставі викладеного, зустрічна позовна заява у справі № 910/2749/25 підлягає поверненню заявнику на підставі п. 5 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Водночас, суд роз'яснює відповідачу, що Акціонерне товариство "Лубнифарм" не позбавлене права звернутись до суду за захистом свого права шляхом подання позовної заяви у окремому позовному провадженні на загальних підставах.
Керуючись ст.ст. 118, 119, 174, 232-235, 255 Господарського процесуального Кодексу України, суд
1. Відмовити Акціонерному товариству «Лубнифарм» у поновленні процесуального строку на подачу зустрічного позову у справі № 910/2749/25.
2. Зустрічну позовну заяву Акціонерному товариству «Лубнифарм» у справі № 910/2749/25 повернути заявнику.
3. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо від рішення суду може бути оскаржена відповідно до приписів ст.ст. 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 23.05.2025, з урахуванням перебування судді Блажівської О.Є у відпустці.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА