ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2025Справа № 910/4358/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" вул. Петлюри Симона, 25, м. Київ, 01032
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛОТ ЕНЕРДЖІ" вул. Василя Тютюнника, 40, офіс 26, м. Київ,03150
про стягнення 129 488,49 грн.
Представники сторін: без виклику.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛОТ ЕНЕРДЖІ" про стягнення 129 488,49 грн., а саме 63 921,39 грн. боргу, 43 678,30 грн. пені, 3180,62 грн. процентів річних, 5984,06 грн. штрафу, 12 724,12 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 1717-02024 від 02.06.2020 в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, штраф, проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7928/24 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, суд дійшов висновку про розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Окрім того, вказаною ухвалою суду зобов'язано позивача в строк до 16.05.2024 надати належні та допустимі докази надсилання на адресу відповідача у відповідності до умов п. 10.4 Договору всіх актів приймання - передачі послуг, актів коригування до них та рахунків - фактур, невиконання обов'язку з оплати яких є підставою даного позову.
Судом встановлено, що на виконання ухвали суду від 15.04.2024 через систему "Електронний суд" 30.04.2024 від уповноваженого представника позивача листом б/н від 30.04.2024 надійшли докази надсилання на адресу відповідача актів приймання - передачі послуг, актів коригування до них та рахунків - фактур, які долучені судом до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час розгляду справи суду не надано.
Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Наразі, судом згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено відсутність у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛОТ ЕНЕРДЖІ» зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС як на час відкриття провадження у справі № 910/4358/24, так і на час розгляду справи по суті.
При цьому, оскільки відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/4358/24 від 15.04.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Василя Тютюнника, 40, офіс 26, м. Київ, 03150.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Наразі, ухвала суду від 15.04.2024, яка надсилалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0600261617479, була повернута до суду 07.05.2024 неврученою адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
В подальшому судом 21.05.2024 було повторно направлено ухвалу суду від 15.04.2024 відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0600267353040, яка була повернута до суду 25.06.2024 неврученою адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛОТ ЕНЕРДЖІ" адресі, зазначеній на конвертах, що повернулися.
Інші електронні адреси та/або поштові адреси, за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або згідно Єдиного державного демографічного реєстру, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведене господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/4358/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час суд звертає увагу, що за змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуте поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 15.04.2024 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Наразі, від відповідача станом на час ухвалення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛОТ ЕНЕРДЖІ" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії (ч. 1 ст. 31 Закону).
Згідно з п. 5 Розділу ХVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону до початку діяльності сертифікованого оператора системи передачі функції, права та обов'язки оператора системи передачі відповідно до цього Закону виконує державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України, або акціонерне товариство, утворене в процесі перетворення державного підприємства, яке має ліцензію на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електромережами.
Відповідно до Статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", затвердженого Наказом Міністерства енергетики України від 21.09.2021 № 218, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") є юридичною особою, що утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
Метою діяльності НЕК "Укренерго" згідно Статуту, зокрема, є здійснення диспетчерського (оперативно-технологічного) управління режимами об'єднаної енергетичної системи України відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" , кодексу системи передачі та інших НПА, які регулюють функціонування ринку електричної енергії; надання послуг з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про ринок електричної енергії" та кодексом системи передачі, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг (пп. 2.1.1., 2.1.2. Статуту).
Отже, оператором системи передачі (далі - ОСП), тобто юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії є ПАТ «НЕК "Укренерго".
Крім того, НЕК "Укренерго" відповідно до Статуту та Закону України "Про ринок електричної енергії" виконує функції адміністратора розрахунків та адміністратора комерційного обліку, оскільки відповідно до ст.ст. 52, 53 Закону адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків та функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Статтею 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
У той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛОТ ЕНЕРДЖІ" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.03.2020 № 587, має ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 затверджено Кодекс системи передачі.
Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.
Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.
Судом встановлено за матеріалами справи, що 02.06.2020 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" як оператором системи передачі (позивач у справі, оператор системи розподілу (ОСП) за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛОТ ЕНЕРДЖІ" (відповідач у справі, користувач за договором) укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 1717-02024 (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (пункт 1.2. Договору).
Розділами 2 - 17 Договору сторони узгодили загальні умови Договору, ціну, обсяги, вартість та порядок розрахунків, права сторін, відключення, обмеження, припинення надання послуг за Договором, обов'язки та відповідальність сторін, обставини непереборної сили, інші умови, строк дії договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
За умовами пункту 14.1. Договору (в редакції від 02.06.2020) цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020. Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір підписаний представниками ОСП та Користувача та скріплений печатками сторін.
У подальшому між сторонами 18.04.2022 було укладено Додаткову угоду до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 02.06.2020 № 1717-02024 (далі - Додаткова угода), відповідно до умов якої сторони узгодили викласти Договір у новій редакції.
Відповідно до п. 13.1. Договору у новій редакції останній набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022. Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір у новій редакції підписаний в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженим представником позивача Чайкіною К.В. - 13.04.2022 та 15.04.2022 уповноваженим представником відповідача А.О. Голуб.
Наразі, докази письмового повідомлення користувачем оператора системи передачі у визначений п. 13.1 Договору (в редакції від 15.04.2022) строк про припинення його дії матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України, а також враховуючи специфіку правовідносин сторін та предмет договору - нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Положеннями п. 9.2. Договору в редакції від 02.06.2020, зокрема, передбачено, що ОСП зобов'язується забезпечувати надання послуги з дотриманням установлених показників якості надання цих послуг відповідно до глави 2 розділу ХІ Кодексу системи передачі; складати та надавати Користувачу, на його запит, акти, рахунки, повідомлення у терміни та у порядку, що визначені в розділах 6 та 10 цього Договору; повідомляти Користувача про зміну тарифу на передачу електричної енергії у терміни та у порядку, що визначені в розділі 6 цього Договору; повідомляти Користувача про наміри застосування обмежень або припинення надання послуги відповідно до розділу 8 цього Договору.
Згідно із пунктом 9.3. Договору (в редакції від 02.06.2020) користувач зобов'язується подавати ОСП планові обсяги електричної енергії та обсяги планової резервованої потужності за затвердженими ОСП формами у терміни та порядку, що визначені в розділах 6 та 10 цього Договору; повертати ОСП підписані зі свого боку акти у терміни та у порядку, що визначені в розділах 6 та 10 цього Договору; здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором; надавати інформацію, зазначену в п. 8.2. глави 8 розділу ІІ Кодексу системи передачі.
Пунктом 4.1. Договору (в редакції від 02.06.2020) передбачено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визнання фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється (для електропостачальників) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника.
Планова та фактична вартість послуги визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт/год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/ МВт/год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п. 5.1. Договору (в редакції від 02.06.2020)).
Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції від 15.04.2022) для розрахунків за цим договором використовуються плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги в попередньому розрахунковому періоді; 2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
Згідно з пунктом 6.1 Договору (в редакції від 02.06.2020) та п. 5.1 Договору (в редакції від 15.03.2022) розрахунковим періодом є 1 календарний місяць.
Умовами п. 6.2. Договору (в редакції від 02.06.2020) передбачено порядок здійснення користувачем поетапної попередньої оплати планової вартості послуги ОСП.
Відповідно до пункту 10.1. Договору (в редакції від 02.06.2020 року) ОСП протягом перших 5 (п'яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє Користувачу акт приймання - передачі наданої послуги. Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (пункт 6.6. Договору (в редакції від 02.06.2020), п.5.6 Договору (в редакції від 15.04.2022)).
У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (п. 6.7. Договору (в редакції від 02.06.2020)).
Відповідно до п. 5.5 Договору (в редакції від 15.04.2022) вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Відповідно до пункту 10.4. Договору (в редакції від 02.06.2020 року), рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні навправлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов'язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням, або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі.
Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою сервісу та/або електронною поштою.
В свою чергу, згідно п. 9.4 Договору (в редакції від 15.04.2022) рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу «доставлено» у сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Судом встановлено, що позивачем як ОСП в період липень 2021 - березень 2022 надані послуги з передачі електричної енергії та на виконання пункту 10.1 Договору (в редакції від 02.06.2020 року), п.5.5 Договору (в редакції від 15.04.2022) підписано та направлено відповідачеві акти приймання - передачі, а також виставлені відповідні рахунки - фактури:
- Акт приймання-передачі послуги за липень 2021 року від 31.07.2021, фактичний обсяг, МВт*год. - 2,496, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293,93 грн., вартість з ПДВ - 880,38 грн.
Відповідний Акт та Рахунок-фактура № 1717-02024/04/08/2021 від 04.08.2021 на суму 880,38 грн. були направлені відповідачу 13.08.2021 цінним листом з описом вкладення за допомогою кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС ЕКСПРЕС", що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром доставки кореспонденції за 13.08.2021, згідно якого вказане відправлення позначено зі статусом "Контроль" 30.09.2021. Інші відомості про доставку відсутні.
- Акт приймання-передачі послуги за серпень 2021 року від 31.08.2021, МВт*год. - 5,108, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293,93 грн., вартість з ПДВ - 1801,67 грн.
Факт направлення відповідного Акту та Рахунку-фактури № 1717-02024/06/09/2021 від 06.09.2021 на суму 2682,05 грн., включаючи 880,38 грн. боргу за попередній період, підтверджується копією Реєстру доставки кореспонденції за допомогою кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС ЕКСПРЕС" за 14.09.2021, з якого вбачається, що вказане відправлення позначено зі статусом "Возврат" 15.12.2021. Інші відомості про доставку відсутні.
- Акт приймання-передачі послуги за вересень 2021 року від 30.09.2021, фактичний обсяг, МВт*год. - 5,047, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293,93 грн., вартість з ПДВ - 1780,15 грн.
Відповідний Акт та Рахунок-фактура № 1717-02024/05/10/2021 від 05.10.2021 направлені відповідачу 13.10.2021 цінним листом з описом вкладення за допомогою кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС ЕКСПРЕС", що підтверджується Реєстром доставки кореспонденції ТОВ "ТЕКС ЕКСПРЕС" за 13.10.2021, з якого вбачається, що вказане відправлення позначено зі статусом "Доставлено" 17.12.2021.
- Акт приймання-передачі послуги за жовтень 2021 року від 31.10.2021, фактичний обсяг, МВт*год. - 9,180, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293, 93 грн., вартість з ПДВ - 3237,94 грн.
Як встановлено судом, відповідний Акт та Рахунок-фактура № 1717-02024/05/11/2021 від 05.11.2021 направлені відповідачу 12.11.2021 цінним листом з описом вкладення за допомогою кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС ЕКСПРЕС", що підтверджується реєстром доставки кореспонденції за 12.11.2021, згідно якого вказане відправлення позначено зі статусом "Доставлено" 15.11.2021.
- Акт приймання-передачі послуги за листопад 2021 року від 30.11.2021, фактичний обсяг, МВт*год. - 7,914, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293,93 грн., вартість з ПДВ - 2791,39 грн.
Відповідний Акт та Рахунок-фактура № 1717-02024/06/12/2021 від 06.12.2021 направлені відповідачу 15.12.2021 цінним листом з описом вкладення за допомогою кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС ЕКСПРЕС", що підтверджується Реєстром доставки кореспонденції за 14.12.2021, згідно якого вказане відправлення позначено зі статусом "Контроль" 20.12.2021.
- Акт приймання-передачі послуги за грудень 2021 року від 31.12.2021, фактичний обсяг, МВт*год. - 26,381, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293,93 грн., вартість з ПДВ - 9305,00 грн.
Вказаний Акт та Рахунок-фактура № 1717-02024/05/01/2022 від 05.01.2022 згідно наявного Реєстру доставки кореспонденції ТОВ "ТЕКС ЕКСПРЕС" за 14.01.2022 направлені відповідачу цінним листом з описом вкладення, вказане відправлення позначено зі статусом "Контроль" 19.01.2022.
- Акт приймання-передачі послуги за січень 2022 року від 31.01.2022, фактичний обсяг, МВт*год. - 30,942, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 345,64 грн., вартість з ПДВ - 12833,75 грн.
Згідно матеріалів справи Акт та Рахунок-фактура № 1717-02024/04/02/2022 від 04.02.2022 направлені відповідачу 11.02.2022 цінним листом з описом вкладення за допомогою кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС ЕКСПРЕС" та відповідно до реєстру доставки кореспонденції за 11.02.2022 вказане відправлення позначено зі статусом "Контроль" 15.02.2022.
- Акт приймання-передачі послуги від 28.02.2022, фактичний обсяг, МВт*год. - 26, 695, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 345,64 грн., вартість з ПДВ - 11072,23 грн.
Вказаний Акт підписаний уповноваженим представником позивача за допомогою КЕП, та як встановлено судом за матеріалами справи був направлений відповідачу за допомогою сервісу "АСКОД" 11.03.2022.
- Акт приймання-передачі послуги від 31.03.2022, фактичний обсяг, МВт*год. - 31,133, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 345,64 грн., вартість з ПДВ - 12912,67 грн.
Зазначений Акт підписаний уповноваженим представником позивача за допомогою КЕП, згідно наявних доказів був направлений відповідачу за допомогою сервісу "АСКОД" 10.04.2022.
Наразі, на підтвердження обставин направлення вказаних Актів відповідачу за допомогою сервісу "АСКОД" позивачем долучено до матеріалів справи відповідний скріншот сторінки вихідної кореспонденції з переліком надісланих документів та файлів.
Крім цього, як зазначено позивачем та свідчать матеріали справи, на підставі уточнених даних комерційного обліку позивачем здійснено коригування обсягів та вартості наданої послуги та направлено наступні Акти коригування наданих послуг, а саме:
- Акт коригування від 28.01.2022 до акту від 31.07.2021 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до Договору від 02.06.2020 № 1717-02024, з якого вбачається, що позивачем скориговано обсяги спожитих послуг, а саме фактичний обсяг, МВт*год. - 1,378, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293,93 грн., вартість з ПДВ - 486,05 грн., який направлений відповідачу цінним листом з описом вкладення 07.02.2022 за допомогою кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС ЕКСПРЕС", що підтверджується Реєстром доставки кореспонденції за 07.02.2022, згідно якого вказане відправлення позначено зі статусом "Контроль" 10.02.2022. Інші відомості про доставку відсутні.
- Акт коригування від 21.02.2022 до акту від 31.08.2021 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до Договору від 02.06.2020 № 1717-02024, з якого вбачається, що позивачем скориговано обсяги спожитих послуг, а саме фактичний обсяг, МВт*год. - 3,011, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293,93 грн., вартість з ПДВ - 1062,02 грн., який направлений відповідачу цінним листом з описом вкладення № 0505073204245, що підтверджується списком згрупованих відправлень "Укрпошта Експрес" від 06.05.2022. Інші відомості, які свідчили б про отримання вказаного Акту відповідачем матеріали справи не містять.
- Акт коригування від 21.03.2022 до акту від 30.09.2021 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до Договору від 02.06.2020 № 1717-02024, згідно якого позивачем скориговано обсяги спожитих послуг, а саме фактичний обсяг, МВт*год. - 4,924, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293,93 грн., вартість з ПДВ - 1736,77 грн. Вказаний Акт підписаний уповноваженим представником позивача за допомогою КЕП та згідно матеріалів справи був направлений відповідачу за допомогою сервісу "АСКОД" 21.03.2022.
- Акт коригування від 19.05.2022 до акту від 31.10.2021 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до Договору від 02.06.2020 № 1717-02024, з якого вбачається, що позивачем скориговано обсяги спожитих послуг, а саме фактичний обсяг, МВт*год. - 24,451, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293,93 грн., вартість з ПДВ - 8624,26 грн. Вказаний Акт підписаний уповноваженим представником позивача за допомогою КЕП та направлений відповідачу за допомогою сервісу "АСКОД" 19.05.2022, що підтверджено відповідними доказами.
- Акт коригування від 30.05.2022 до акту від 30.11.2021 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до Договору від 02.06.2020 № 1717-02024, з якого вбачається, що позивачем скориговано обсяги спожитих послуг, а саме фактичний обсяг, МВт*год. - 36,780, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293,93 грн., вартість з ПДВ - 12 972,90 грн. Вказаний Акт підписаний уповноваженим представником позивача за допомогою КЕП та згідно наданих позивачем доказів був направлений відповідачу за допомогою сервісу "АСКОД" 31.05.2022.
- Акт коригування від 16.06.2022 до акту від 31.12.2021 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до Договору від 02.06.2020 № 1717-02024, з якого вбачається, що позивачем скориговано обсяги спожитих послуг, а саме фактичний обсяг, МВт*год. - 30,885, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 293,93 грн., вартість з ПДВ - 10893,64 грн. Вказаний Акт підписаний уповноваженим представником позивача за допомогою КЕП та направлений відповідачу за допомогою сервісу "АСКОД" 16.06.2022.
- Акт коригування від 29.06.2022 до акту від 31.01.2022 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до Договору від 02.06.2020 № 1717-02024, з якого вбачається, що позивачем скориговано обсяги спожитих послуг, а саме фактичний обсяг, МВт*год. - 39, 906, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 345, 64 грн., вартість з ПДВ - 16551, 73 грн. Вказаний Акт підписаний уповноваженим представником позивача за допомогою КЕП згідно матеріалів справи направлений відповідачу за допомогою сервісу "АСКОД" 30.01.2022.
- Акт коригування від 27.07.2022 до акту від 28.02.2022 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до Договору від 02.06.2020 № 1717-02024, з якого вбачається, що позивачем скориговано обсяги спожитих послуг, а саме фактичний обсяг, МВт*год. - 17, 379, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 345, 64 грн., вартість з ПДВ - 7208, 26 грн. Вказаний Акт підписаний уповноваженим представником позивача за допомогою КЕП та направлений відповідачу за допомогою сервісу "АСКОД" 28.07.2022
- Акт коригування від 18.08.2022 до акту від 31.03.2022 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до Договору від 02.06.2020 № 1717-02024, з якого вбачається, що позивачем скориговано обсяги спожитих послуг, а саме МВт*год. - 10,574, ставка тарифу, грн./ МВт*год. - 345,64 грн., вартість з ПДВ - 4385,76 грн. Вказаний Акт підписаний уповноваженим представником позивача за допомогою КЕП та, як встановлено судом, направлений відповідачу за допомогою сервісу "АСКОД" 19.08.2022.
Вищенаведені обставини направлення вказаних Актів відповідачу за допомогою сервісу "АСКОД" підтверджуються наданим позивачем відповідним скріншотом сторінки вихідної кореспонденції з системи електронного документообігу "АСКОД" з переліком надісланих документів та файлів.
Як вбачається із наданих позивачем актів, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з боку Користувача відсутні.
Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору про надання послуг в частині, зазначеній у вказаних актах, до суду не надходило.
Також відповідачем не надано доказів наявності зауважень щодо змісту вищезазначених актів, як і обґрунтованої письмової відмови від їх підписання матеріали справи, будь-які докази відступів позивача від умов Договору, а також заперечення щодо повного та належного виконання його позивачем у вказаній частині з боку відповідача відсутні.
Зокрема, матеріали справи не місять та відповідачем не надано суду доказів врегулювання розбіжностей щодо змісту актів приймання - передачі послуги відповідно до п. 6.6 Договору (в редакції від 02.06.2020) та п. 5.6. Договору (в редакції від 15.04.2022).
В той же час, будь-яких пояснень відповідача щодо наявності причин не підписання стороною актів приймання - передачі послуги та актів коригування як станом на час розгляду справи судом, так і на час пред'явлення позивачем зазначених актів, суду не надано.
За таких обставин, за відсутності будь - яких претензій/зауважень відповідача щодо змісту актів приймання - передачі послуги та актів коригування, а також ненадання сторонами жодних доказів наявності мотивованої відмови відповідача від їх підписання, суд з урахуванням приписів п. 6.6 Договору (в редакції від 02.06.2020) та п. 5.6 Договору (в редакції від 15.04.2022) вважає вказані акти погодженими обома сторонами без будь - яких зауважень, у зв'язку з чим доходить висновку, що позивачем виконано прийняті на себе за Договором зобов'язання з надання послуг передачі електричної енергії, в обсягах, зазначених в актах приймання - передачі послуг та актах коригування, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з надання послуг відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з їх оплати, є акти приймання - передачі послуги та акти коригування, які мають бути належним чином оформлені та підписані сторонами без будь-яких зауважень.
Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість наданих послуг (послуг з передачі електричної енергії).
Таким чином, отримання Користувачем (відповідачем) актів приймання - передачі послуг із передачі електричної енергії, а також актів коригування, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та домовленостей сторін є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за фактично надані ОСП (позивачем) послуги із передачі електричної енергії.
Загальна вартість наданих ОСП відповідачу послуг за Договором з урахуванням актів коригування до актів приймання-передачі послуг за спірні періоди з липня 2021 року по березень 2022 року становить 63 921,39 грн., а саме: за липень 2021 - 486,05 грн., за серпень 2021 - 1 062,02 грн., за вересень 2021 - 1 736,77 грн., за жовтень 2021 - 8 624,26 грн., за листопад 2021 - 12 972,90 грн., за грудень 2021- 10 893,64 грн., за січень 2022 - 16 551,73 грн., за лютий 2022 - 7 208,26 грн., за березень 2022 - 4 385,76 грн.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 3.1. Договору (в редакції від 02.06.2020) його ціна визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.
Згідно п. 3.2 Договору (в редакції від 15.04.2022) ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.
Відповідно до п. 5.1. Договору в редакції від 02.06.2022 планова та фактична вартість послуги (грн) за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт*год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Зокрема, будь-яких заперечень щодо застосованих позивачем тарифів, а також фактичного обсягу наданої послуги, як під час виставлення актів, так і під час розгляду даної справи відповідачем не надано.
За змістом пункту 6.5. Договору (в редакції від 02.06.2020) користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.
Так, вказаний порядок розрахунків діяв до 15.04.2022, тобто до підписання сторонами нової редакції Договору.
Відповідно до п. 5.5. Договору (в редакції від 15.04.2022) користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строк оплати послуг із передачі електричної енергії за Договором (в редакціях від 02.06.2020 та від 15.04.2022) в матеріалах справи відсутні.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, всупереч умовам Договору відповідач не здійснив своєчасну оплату згідно актів приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії, а також актів коригування, у зв'язку з чим заборгованість відповідача з оплати наданих позивачем послуг становить 63 921, 39 грн.
Також в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 04.04.2024 між НЕК "Укренерго" та ТОВ "ЕЛОТ ЕНЕРДЖІ", підписаний уповноваженим представником позивача за допомогою КЕП, відповідно до якого сальдо за розрахунками по наданим позивачем актам становить 63 921, 39 грн.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Окремо суд звертає увагу на те, що в даному випадку досудове врегулювання спору не є обов'язковим виходячи зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами ГПК України.
Так, згідно п. 10.3. Договору (в редакції від 02.06.2020) та п. 9.3 Договору (в редакції від 15.04.2022) у разі несвоєчасної оплати користувачем отриманої послуги ОСП направляє Користувачу письмове повідомлення із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати. У разі несплати заборгованості Користувачем ОСП має право направити Користувачу письмове попередження щодо можливого припинення надання послуги відповідно до вимог КСП.
Наразі, доказів звернення позивача до відповідача з метою досудового врегулювання даного спору матеріали справи не містять.
При цьому, як вже було встановлено судом, пунктом 6.5. Договору (в редакції від 02.06.2020) та п. 5.5 Договору (в редакції від 15.04.2022) передбачено, що користувач не позбавлений можливості самостійно сформувати в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» рахунки для оплати послуг, наданих ОСП.
Доказів реалізації відповідачем зазначеного права щодо формування рахунків на оплату матеріали справи не містять.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання щодо належного виконання обов'язку з оплати НЕК "Укренерго" вартості наданих послуг з передачі електричної енергії у відповідності до актів наданих послуг та актів коригування у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умов Договору не виконав, в результаті чого у ТОВ "ЕЛОТ ЕНЕРДЖІ" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 63 921, 39 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 1717-02024 (в редакції від 02.06.2020 та від 15.04.2022) та/або окремих його положень суду також не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості за надані послуги за Договором на підставі наданих позивачем доказів.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати наданих позивачем послуг з передачі електричної енергії відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 63 921, 39 грн. боргу за надані послуги з передачі електричної енергії за вказаним Договором підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.7. Договору (в редакції від 02.06.2020) та п. 5.7 Договору (в редакції від 15.04.2022) у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати наданих за Договором послуг передачі електричної енергії, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення на підставі п. 6.7. Договору (в редакції від 02.06.2020) та п. 5.7 Договору (в редакції від 15.04.2022) пеню в сумі 43 678, 30 грн. за період 05.08.2021 - 31.03.2024, штраф 7 % в розмірі 5 984,06 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України 3 180,62 проценти річних за період 05.08.2021 - 31.03.2024 та 12 724, 12 грн. втрат від інфляції за період 05.08.2021 - 31.03.2024, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог в частині нарахувань або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому перебіг часу, за який нараховуються пеня, проценти річних та інфляційні втрати, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд зазначає, що за приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23) зазначила, що на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює ч. 6 ст. 232 ГК України. Формулювання, яке містить ч. 3 ст. 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, у тому числі умови договору (у разі відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Таким чином, оскільки, як встановлено судом, умови спірного Договору містять додаткове застереження, передбачене п. 6.7. Договору (в редакції від 02.06.2020) та п. 5.7 Договору (в редакції від 15.04.2022), а саме "пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань", яке свідчить про визначення в ньому іншого (більшого) строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, тому пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати наданих позивачем послуг може нараховуватися за період понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, що і було враховано позивачем в наданому розрахунку.
Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 19 квітня 2024 року по справі №911/1359/22, правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
У відповідності до статті 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
За приписами пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Згідно пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Об'єднана палата констатувала, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Що стосується посилання скаржника на те, що у даному випадку мали застосовуватися норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки вони мають вищу юридичну силу ніж постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) Об'єднана палата виходила з наступного.
Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі № 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.
Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов'язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини третьої статті 66 Закону).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов'язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).
Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.
Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.
Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини другої статті З Закону «Про ринок електричної енергії»).
Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.
Частина четверта статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов'язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.
Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 № 02212-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-ІХ, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 № 2738-IX, від 7.02.2023 № 2915-IX, від 2.05.2023 № 3057-IX, від 27.07.2023 № 3275-IX, від 8.11.2023 № 3429-IX, від 06.02.2024 № 3564-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено укази Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02. 2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Об'єднаною палатою враховано, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття, якою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це обов'язкова точка зору держави модель поведінки учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Отже, Об'єднана палата дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому Об'єднана палата наголосила на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Об'єднана палата звертає увагу, що норми постанови № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Відтак, в постанові у справі № 911/1359/22 Об'єднана палата погодилась з висновком судів попередніх інстанцій щодо застосування приписів Постанови №332 як таких, що мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії, виходячи з вищенаведених висновків про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.
Окрім цього, в постанові Об'єднана палата також виходила з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення, а також врахувала доповнення Законом України від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії", у зв'язку чим погодилась з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норми матеріального права та відмови у задоволенні пені з посиланнями на приписи Постанови № 332.
Таким чином, враховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.04.2024 року у справі № 911/1359/22, оскільки у даній справі позивачем обрано період нарахування пені, що частково входить у період дії воєнного стану, який почався з 24.02.2022 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення грошового зобов'язання за Договором за період з 24.02.2022 року до 31.03.2024 року, приймаючи до уваги положення Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 року № 332.
За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування заявлених позивачем до стягнення пені судом встановлено, що її розмір, перерахований судом відповідно до приписів чинного законодавства, в межах визначеного судом періоду прострочення та з урахуванням Постанови № 332 становить 573,01 грн. пені, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 573,01 грн. пені.
В свою чергу, приймаючи до уваги вищенаведені висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 19.04.2024 року у справі № 911/1359/22 та від 03.07.2024 року у справі № 910/6843/23 та наведену в них правову позицію щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу) за договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, які підлягають урахуванню у даному спорі, суд зазначає про правомірність нарахування 7% штрафу в розмірі 734,35 грн., що є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 734,35 грн. штрафу.
В частині заявлених до стягнення з відповідача процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір останніх, перерахований у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного судом періоду прострочення становить 3873,70 грн. процентів річних та 14 649,00 грн. втрат від інфляції, що є більшим, ніж заявлено позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині процентів річних та втрат від інфляції, тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних та втрат від інфляції за несвоєчасну оплату наданих позивачем послуг підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 3180,62 грн. процентів річних та 12 724,12 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛОТ ЕНЕРДЖІ" (вул. Василя Тютюнника, 40, офіс 26, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 43513127) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Петлюри Симона, 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227) 63 921 (шістдесят три тисячі дев'ятсот двадцять одну) грн. 39 коп. основного боргу, 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 01 коп. пені, 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 35 коп. штрафу, 3180 (три тисячі сто вісімдесят) грн. 62 коп. процентів річних, 12 724 дванадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 12 коп. втрат від інфляції та 1897 (одну тисячу вісімсот дев'яносто сім) грн. 25 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 22 травня 2025 року
Суддя А.М. Селівон