П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27002/24
Судді П'ятого апеляційного адміністративного суду Скрипченка В.О. у справі №420/27002/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКЬЮРАЙТІ" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року постановленого по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕКЬЮРАЙТІ" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У серпні 2024 року ТОВ "СЕКЬЮРАЙТІ" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2024 №489/34-00-23/37309470 форми "ПС", яким на підставі пп. 54.3.3. п.54.3. ст. 53, п. 120.6 ст. 120 ПК України до нього застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 243 600,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач, заперечуючи висновки акту перевірки про несвоєчасне неподання документації з трансфертного ціноутворення за 2015 звітний рік на запит центрального органу виконавчої влади, наполягав, що 09.11.2023 на адресу відповідача надіслало витребувану документацію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.33).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Спираючись на те, що Верховний Суд в ухвалі від 23.10.2024 у справі №380/24123/23 вказав, що належним доказом надіслання документів іншим учасникам справи є саме опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, в якому перелічені всі документи, які надсилаються одержувачу, та який засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи, а саме оригінал поштової квитанції (чеку), суд першої інстанції виснував, що наданий позивачем опис вкладення у цінний лист не є достатнім доказом відправки відповідної документації з трансферного ціноутворення на адресу відповідача.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 апеляційну скаргу ТОВ "СЕКЬЮРАЙТІ" задоволено; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "СЕКЬЮРАЙТІ" задоволено у повному обсязі.
Апеляційний суд дійшов висновку, що наданий опис вкладення відповідає встановленої форми та у ньому наявні: підпис працівника поштового зв'язку, календарний штемпель, правильна адреса адресата і найменування вкладення, такий документ має враховуватися судом як належний доказ направлення відповідної кореспонденції.
Також суд зазначив, що висновок Верховного Суду у межах справи №380/24123/23 не застосований до спірних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Користуючись цією нормою висловлюю незгоду із постановою колегії суддів у цій справі.
Відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процесуальним законом чітко визначені способи встановлення (доведення) обставин справи та юридичних фактів, на підставі яких суд приймає рішення в адміністративній справи. Так, засобами доказування в адміністративному судочинстві є, зокрема, письмові, речові і електронні докази; показання свідків (частина друга статті 72 КАС України).
Залежно від способу утворення докази поділяються на первинні та похідні. Первинні докази - це докази, які безпосередньо формуються під впливом подій (фактів), що встановлюються та перевіряються у судовому засіданні, тобто є першоджерелами. Натомість, похідні докази відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а завдяки перенесенню їх з іншого джерела.
За можливості обставини у справі повинні бути встановлені саме на підставі первинних доказів, оскільки при використанні похідних доказів збільшується ймовірність викривлення фактичних обставин справи. Водночас похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів. Своєю чергою дієвість адміністративного судочинства істотно залежить від того, наскільки повно і всебічно підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої сукупності незаперечних непрямих, за умови, що вони не є суперечливими.
У частині першої статті 90 КАС України закріплений принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи, якій передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).
Згідно з пунктам 59, 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Відповідно до пункту 6.7 Порядку пересилання відправлень "Укрпошта Документи", затвердженого наказом АТ "Укрпошта" від 19.08.2021 №135 (зі змінами), при прийманні відправлень Документи з описом вкладення відправник заповнює бланк опису у двох примірниках. Працівник об'єкта поштового зв'язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох його примірниках і проставляє відбиток календарного поштового штемпеля. Один примірник опису вкладається до відправлення Документи, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник об'єкта поштового зв'язку повинен зазначити номер відправлення Документи. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до відправлення Документи, вартість вкладення (предметів) може не зазначатися.
За змістом абзацу 3 пункту 6.9 Порядку пересилання відправлень "Укрпошта Документи", затвердженого наказом АТ "Укрпошта" від 19.08.2021 №135 (зі змінами), після приймання відправлення відправнику видається розрахунковий документ, якщо інше не передбачено договором (фіскальний касовий чек, розрахункова квитанція), який підтверджує надання послуги, а також накладна "Приймання" (якщо робоче місце оператора об'єкта поштового зв'язку оснащене реєстратором розрахункових операцій широкоформатного друку).
З огляду на зазначене вважаю, що належним доказом направлення поштового відправлення відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції, поштової накладної з інформацією про поштове відправлення чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.01.2019 у справі №922/705/18, від 17.07.2018 у справі №921/311/17-г/7, у яких вказано на недостатність підтвердження факту надання поштових послуг з відправлення позивачу повідомлення лише описом вкладення у цінний лист, за відсутності розрахункового документу (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
За приписами частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, в ухвалі від 14.01.2025 у справі №380/13761/24 Верховним Судом виснувано, що належним доказом надіслання документів іншим учасникам справи є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, …. а також розрахунковий документ поштової установи, а саме оригінал поштової квитанції (чеку).
Аналогічний висновок міститься і у застосованої судом першої інстанції ухвалі Верховного Суду від 23.10.2024 по справі №380/24123/23, однак апеляційний суд у даній справи невмотивовано зазначив про те, що вказана ухвала Верховного Суду судом першої інстанції «бу процитований, однак не застосований до спірних правовідносин».
У підсумку вважаю, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягала, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовували.
Отже, не вбачаю жодних підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "СЕКЬЮРАЙТІ".
Суддя В.О.Скрипченко