П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11020/24
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області та ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
21 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 22.05.2024 року:
№0455115-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 7881,88 грн за 2023 рік;
№0455126-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 13738,69 грн за 2023 рік;
№0455129-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 13243,89 грн за 2023 рік;
№0455109-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 27031,82 грн за 2023 рік;
№0455128-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 10621,51грн за 2023 рік;
№0455107-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2572,46грн за 2023 рік;
№0759039-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 52402,71грн за 2023 рік;
№0455130-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 7279,55грн за 2023 рік;
№0455133-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 3832,40грн за 2023 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано податкові зобов'язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. В той же час, ОСОБА_1 є засновником та головою фермерського господарства, яке використовує у своїй діяльності належні позивачу об'єкти нерухомого майна. Отже позивач є сільськогосподарським товаровиробникам, тому належні йому нежитлові будівлі, які використовуються у діяльності не оподатковуються податком на майно згідно з приписами пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що позивач не перебуває на обліку як фізична особа-підприємець, тому не є сільськогосподарським товаровиробникам.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення:
- від 22.05.2024 року №0455109-2414-1422-UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 27031,82 грн за 2023 рік по об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 ;
- від 22.05.2024 року №0455129-2414-1422-UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 13243,89 грн за 2023 рік по об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 ,
- від 22.05.2024 року №0455133-2414-1422-UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 3832,40 грн за 2023 рік по об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 ,
- від 22.05.2024 року №0455126-2414-1422-UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 13738,69 грн за 2023 рік по об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті позову - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
Позивач просить скасувати оскаржуване рішення в частині, якою йому відмовлено та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначає про помилковість висновків суду щодо обов'язковості отримання висновку експерту для віднесення нежитлової будівлі до об'єктів сільськогосподарського призначення. На переконання позивача, віднесення будівель до певного класу здійснюється на основі їх функціонального призначення.
В той же час, відповідачем не ставиться під сумнів можливість фактичного віднесення належних позивачу будівель до об'єктів сільськогосподарського призначення, а заперечується виключно факт здійснення позивачем індивідуальної господарської діяльності у сфері сільськогосподарського товаровиробництва.
Проте, позивач є засновником та головою фермерського господарства, яке здійснює свою діяльність з використанням, в т.ч., належного позивачу майна. Здійснення сільськогосподарського товаровиробництва підтверджено наданим до суду доказами, зокрема, щодо придбання добрив мінеральних, зберігання та реалізації пшениці, кукурудзи та соняшник, поданні податкової звітності.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, податковий орган зазначає, що позивач не перебуває на обліку, як ФОП та не звертався до податкового органу для проведення звірки для отримання пільги, встановленої пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Також відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому заперечує проти її задоволення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є співзасновником, керівником та єдиним кінцевим бенефіціарним власником фермерського господарства «Маневича» (ЄДРПОУ 22428709), основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, допоміжна діяльність у рослинництві, після урожайна діяльність (а.с.94-98).
Відповідно до облікових даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 перебувають об'єкти нерухомого майна:
-нежитлова будівля, пекарня загальною площею 235,28 кв.м, адреса: АДРЕСА_2 .
- нежитлова будівля, склад, загальною площею 410,11 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 .
- нежитлова будівля ,загальною площею 395,34 кв.м., адреса: АДРЕСА_4 .
-нежитлова будівля, загальною площею 806,92 кв.м., адреса АДРЕСА_1 .
- нежитлова будівля, загальною площею 317,06 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 .
- нежитлова будівля, загальною площею 76,79 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 ,
- нежитлова будівля, загальною площею 2085,68 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 .( речове право припинено 12.10.2023року)
- нежитлова будівля, контора загальною площею 217,30 кв.м., адреса: АДРЕСА_4 .
- нежитлова будівля, гаражі загальною площею 114.40 кв.м., адреса: АДРЕСА_5 .
Головним управлінням ДПС у Миколаївській області сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.05.2024 року:
№0455115-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 7881,88 грн за 2023 рік (нежитлова будівля (пекарня), загальною площею 235,28 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 );
№0455126-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 13738,69 грн за 2023 рік (нежитлова будівля (склад), загальною площею 410,11 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 );
№0455129-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 13243,89 грн за 2023 рік (нежитлова будівля (зерносховище), загальною площею 395,34 кв.м., адреса: АДРЕСА_4 );
№0455109-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 27031,82 грн за 2023 рік (нежитлова будівля (зерносховище), загальною площею 806,92 кв.м., адреса АДРЕСА_1 );
№0455128-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 10621,51 грн за 2023 рік (нежитлова будівля (цех переробки м'яса, олійня, генераторна), загальною площею 317,06 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 );
№0455107-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2572,46 грн за 2023 рік (нежитлова будівля (ваговий комплекс, естакада), загальною площею 76,79 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 );
№0759039-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 52402,71 грн за 2023 рік (нежитлова будівля (склад, склад, сторожова), загальною площею 2085,68 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 );
№0455130-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 7279,55грн за 2023 рік (нежитлова будівля (контора), загальною площею 217,30 кв.м., адреса: АДРЕСА_4 );
№0455133-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 3832,40грн за 2023 рік (нежитлова будівля (гаражі) загальною площею 114.40 кв.м., адреса: АДРЕСА_5 ).
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що об'єкти нерухомості за наступними адресами у с. Берізки Первомайського району Миколаївської області: АДРЕСА_5 (господарча будівля), АДРЕСА_6 віднесені до будівель класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271), що підтверджується висновками експерта з технічної інвентаризації будівель та споруд. Отже, винесені ППР стосовно вказаних об'єктів нерухомого майна є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо інших об'єктів нерухомого майна, суд вказав на відсутність належного підтвердження щодо їх віднесення до будівель класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271), тому відмовив у задоволенні відповідної частини позовних вимог.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявних підстав для відмови позивачу у частині позовних вимог, враховуючи наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015 року) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями пп. «ж» пп.266.2.2. п. 266.2. ст.266.2.2 ПК України (у редакції чинній у базовому податковому періоді - 2023 році) передбачено, що не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Правовий аналіз наведеної норми дає обґрунтовані підстави вважати, що її застосуванню передує обов'язкова сукупність трьох умов:
1) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;
2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
3) об'єкт нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
При цьому доведенню підлягає саме наявність фактичного використання спеціальних об'єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності суб'єкта оподаткування.
Щодо першої умови, то позивач є співзасновником, керівником та єдиним кінцевим бенефіціарним власником фермерського господарства «Маневича», яке є сільськогосподарським виробником, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, допоміжна діяльність у рослинництві, після урожайна діяльність, що підтверджується витягом з ЄДР (а.с.94-98).
Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
У рішенні Конституційного Суду України № 12-р(II)/2024 від 18 грудня 2024 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 Цивільного кодексу України (щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців) Конституційний Суд України вказав, що дотримання конституційних гарантій вільного розвитку підприємництва є значущим не лише для ефективного розвитку ринкової економіки, самозайнятості осіб і наповнення Державного бюджету України, а й для зміцнення таких основоположних цінностей конституційного порядку України, як демократія та правовладдя (верховенство права). Відносини держави і підприємництва мають втілювати європейську ідентичність Українського народу, незворотність європейського та євроатлантичного курсу України (абзац п'ятий преамбули Конституції України).
Конституційний Суд України зазначив, що свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, законодавець визначив як одну із загальних засад цивільного законодавства (пункт 4 статті 3 Кодексу). Забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, є загальними принципами господарювання в Україні (абзаци другий, третій статті 6 Господарського кодексу України). Отже, свобода особи, втілена у праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, гарантованому кожному частиною першою статті 42 Основного Закону України, сприяє реалізації низки інших конституційних прав, зокрема права власності (стаття 41 Конституції України).
Конституційний Суд України звернув увагу на те, що основою юридичного статусу фізичної особи є гарантовані Конституцією України людські права і свободи. У випадку реалізації фізичною особою конституційного права на підприємницьку діяльність її юридичний статус додатково набуває правомочностей, які випливають зі статусу підприємця. Водночас юридичний статус підприємця не обмежує фізичну особу щодо обсягу її людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , як співзасновник фермерського господарства, у випадку підтвердження призначення належного йому на праві власності нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та визначення сільськогосподарської діяльності, яка здійснюється цим фермерським господарством, не може бути позбавлений можливості звільненення від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Стосовно дотримання другої умови (об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності), колегія суддів у своїх висновках керується наступним.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що об'єкти нерухомості за наступними адресами у с. Берізки Первомайського району Миколаївської області: АДРЕСА_7 віднесені до будівель класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271), що підтверджується висновками експерта з технічної інвентаризації будівель та споруд ОСОБА_2 (кваліфікаційній сертифікат серії АЕ № 001490).
В той же час, єдиною підставою для відмови у віднесені об'єктів нерухомості, які розташовані за наступними адресами у с. Берізки Первомайського району Миколаївської області: - вул. Степова, буд. 4В (ваговий комплекс, естакада); АДРЕСА_8 (склад, склад, сторожова); АДРЕСА_2 (пекарня); АДРЕСА_9 (контора) стало посилання суду на відсутність експертних висновків по вказаним об'єкта нерухомості.
Колегія суддів не може погодитись з зазначеним, оскільки, обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача. Перекладення обов'язку доведення на позивача нівелює основні принципи адміністративного судочинства.
В той же час, матеріали справи містять докази, що об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу використовуються в господарській діяльності фермерського господарства «Маневича» з 2021 року для зберігання виробленої сільськогосподарської продукції, добрив, що підтверджується договором про безоплатне користування майном від 01.02.2021 року, укладеним між позивачем та ФГ "Маневич".
Отже, наведене вище також доводить наявність третьої умови для застосування Положеннями пп. «ж» пп.266.2.2. п. 266.2. ст.266.2.2 ПК України - об'єкти нерухомості використовуються у власній господарській діяльності ОСОБА_1 .
На противагу зазначеному, податковий орган, в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення.
Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів наступне: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов'язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.
Таким чином, скасуванню підлягають всі дев'ять податкових повідомлень-рішень, які прийняті у відношенні позивача.
Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з прийняттям постанови про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції є правомірним, тому скасуванню не підлягає
Крім того, згідно приписів ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до обставин даної справи позивач сплатив 1413,08 грн до суду першої інстанції та 1453,44 грн до суду апеляційної інстанції, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Враховуючи, що суд першої інстанції стягнув на користь позивача 578,37 грн, колегія суддів стягує з відповідача на користь позивача (1413,08+1453,44-578,37=2288,15) 2288,15 грн.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 26 листопада 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.9, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року - скасувати у частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та у цій частині прийняти постанову про задоволення позовних вимог.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 22.05.2024 року:
№0455115-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 7881,88 грн за 2023 рік;
№0455128-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 10621,51грн за 2023 рік;
№0455107-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 2572,46грн за 2023 рік;
№0759039-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 52402,71грн за 2023 рік;
№0455130-2414-1422- UA 48080090000029942, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 7279,55грн за 2023 рік.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Миколаївській області (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Героїв Рятувальників,6, код ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2288,15 грн (дві тисячі двісті вісімдесят вісім грн 15 коп).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко