П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5624/24
Перша інстанція: суддя Величко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 06.03.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Альфа" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2024 року №381614290701, №381714290701, -
В червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Альфа" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 07.03.2024 року №381614290701, №381714290701.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПС від 07.03.2024 року №381614290701 та №381714290701.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС на користь ТОВ судові витрати в розмірі 30280,00 грн..
25.09.2024 року до суду надійшла заява представника ТОВ Ситника О.П. про ухвалення додаткового рішення (вхід.№45873/24) по справі, яким заявник просив стягнути з ДПС на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн (сім тисяч п'ятсот гривень) та витрати на підготовку нотаріально завіреного перекладу на українську мову іншомовних документів, поданих разом з позовом, в сумі 2346,00 грн.
04.02.25 року представником ТОВ подано заяву про ухвалення додаткового рішення про судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року заяву ТОВ задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС на користь ТОВ судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
В іншій частині заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2022 року між ТОВ (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "ІНПРАКСІ" в особі голови об'єднання Волинця В.В. укладено договір про надання правової допомоги.
На підтвердження надання юридичних послуг представником позивача надано акт приймання - передачі наданих послуг №5 від 30.01.2025 року.
Адвокатським об'єднанням надані послуги з підготовки позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.03.2024 року №381614290701, №381714290701, підготовки відповіді на відзив у справі №400/5624/24, участі у судових засіданнях у справі №400/5624/24 (01.08.2024, 13.08.2024, 24.09.2024, 15.10.2024, 31.10.2024, 14.11.2024, 30.01.2025), підготовки додаткових пояснень та заяв з процесуальних питань у цій справі (ухвалення додаткового рішення).
Вказані послуги становлять 221387,32 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеною додатковою угодою до договору про надання правової (правничої) допомоги, перелік наданих послуг, наведений у акті наданих послуг, враховуючи категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність сформованої судової практики з розгляду цієї категорії справ, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню з відповідача на користь позивача, складають 6000 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст.134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, за приписами частини 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина 7 ст.139 КАС України унормовує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається із позовної заяви, представником позивача заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката у вигляді підготовки позовної заяви, підготовки відповіді на відзив, участі у судових засіданнях, підготовки додаткових пояснень та заяв з процесуальних питань (ухвалення додаткового рішення).
Вказані послуги становлять 221387,32 грн.
Водночас, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.
З огляду на вказане, у суду апеляційної інстанції наявні підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.
Крім того, висновки щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного суду від 30.09.2020 року у справі № 201/14495/16-ц.
В свою чергу, суд, враховуючи принцип свободи договору, не заперечує стосовно того, що сторони договору про надання правової допомоги погодили саме такий розмір гонорару, однак суд не погоджується з його розміром в межах розгляду питання щодо розподілу суми цього гонорару, як судових витрат у справі.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Досліджуючи матеріали адміністративної справи, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що заявлені представником позивача до відшкодування 221387,32 грн. витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Таким чином, колегія суддів вважає, що розмір судових витрат, пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу, визначений судом 1-ї інстанції у сумі 6000 гривень, є співмірним.
Щодо стягнення витрат на проведення експертизи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Згідно з ч.ч.4-8 ст.137 КАС України у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно висновків, викладених Великою палатою Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 системний аналіз положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:
(1) витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;
(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;
(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;
(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
На підтвердження понесених судових витрат на проведення економічної експертизи позивачем надано висновок судово-економічної експертизи 10382 від 23.07.2024 року, договір №055/05-24 про надання послуг з проведення експертизи від 27.05.2024 року, Додаток до договору №055/05-24, а також платіжні інструкції від 30.05.2024 року №а000000496 та від 29.07.2024 року №а000000537.
Враховуючи те, що під час розгляду судової справи судом не враховано зазначений висновок експертизи як доказ, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування позивачу розміру витрат, понесених на оплату вартості експертних висновків, складених за його замовленням.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем не було оскаржено додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року про стягнення судових витрат та не надано зауважень щодо визначеної судом першої інстанції суми правничої допомоги, яка підлягає стягненню.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат та відповідає нормам процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький