Справа № 369/5127/24
Провадження №2/369/1973/25
16.01.2025 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/5127/24 за позовом ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Приятельчук Валентина Анатоліївна, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визнання правочину недійсним, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вищевказаний позов.
Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину нерухомого майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 1780194832224); 1/2 частини земельної ділянки площею 0,05 га., за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485901:01:052:5009 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 688292932224) та забороною ОСОБА_5 , іншим особам до прийняття по суті рішення у справі щодо визнання правочину недійсним, вчиняти буд-які дії та маніпуляції зі сторони ОСОБА_5 щодо нерухомого майна.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом спору є визнання правочину - договору дарування № 2410, виданого 27.12.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Приятельчук В.А. між відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_1 нікчемним, таким, що суперечить правам та інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 , оскільки звужує обсяг існуючих майнових прав дитини, порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
Зі сторони позивача ОСОБА_2 неодноразово поступали погрози на адресу відповідача ОСОБА_1 , щодо взяття кредиту на 1/2 частки майна, яке належить позивачу, та не поверненню грошей до банку, що потім відповідач буде сам вирішувати питання з банком щодо погашення заборгованості. Також, існує реальна ймовірність відчуження 1/2 частини зазначеного будинку та 1/2 частини зазначеної земельної ділянки, та інших маніпуляцій зі сторони ОСОБА_6 .
Крім того, на підставі ухвали Києво - Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/5127/24 від 29.03.2024 року Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області відкрито виконавче провадження та накладено арешт на 1/2 частки майна, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 . У разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
На підставі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
У відповідності до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захід, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.п. 3, 4, 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до пунктів 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» позови майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
ЄСПЛ у рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він є співмірним із заявленими позовними вимогами, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Дійсно, ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області у справі №369/5127/24 від 29.03.2024 року накладено арешт на 1/2 частину майна, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 .
З матеріалів заяви вбачається, що предметом спору між сторонами є визнання недійсним правочину - договору дарування № 2410, виданого 27.12.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Приятельчук В.А. між відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_1 .
У свою чергу предметом вказаного договору є спірна 1/2 частина житлового будинку за номером АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1780194832224), яка належить ОСОБА_1 та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,05 га., кадастровий номер 3222485901:01:052:5009 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 688292932224), яка належить ОСОБА_1 .
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 грудня 2023 року у справі №522/21977/21 зазначив, що загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Суд вважає необґрунтованими вимоги відповідача щодо вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, оскільки між сторонами виник спір щодо 1/2 частки будинку та земельної ділянки, яка наразі належить відповідачу ОСОБА_1 , таким чином накладення арешту на 1/2 частину нерухомого майна ОСОБА_2 , яке не є предметом позову, жодним чином не буде впливати, а ні на розгляд справи, а ні на виконання майбутнього рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, необхідно зазначити, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі, в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав, та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому, існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Натомість, матеріали справи не містять в собі належних та достатніх, у розумінні статей 77, 80 ЦПК України, доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який вказує позивач у заяві про забезпечення позову. Посилання представника позивача у заяві про забезпечення позову лише на ймовірну можливість того, що позивач, можуть вжити заходів щодо відчуження нерухомого майна, є припущенням, і не може бути достатньою та єдиною підставою для задоволення вимог заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для забезпечення позову та накладення арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 151, 153, 258, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/5127/24 за позовом ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Приятельчук Валентина Анатоліївна, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визнання правочину недійсним - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://ks.ko.court.gov.ua.
Суддя І. А. Козак