22 травня 2025 р.Справа № 532/2963/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Афанасьєвої К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Омельченко І.І., м. Кобеляки, повний текст складено 30.01.25 по справі № 532/2963/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДПС в Полтавській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просила суд:
- скасувати постанову № 11118 від 12 грудня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Чутове, Полтавської області, паспорт НОМЕР_2 , виданий 07.06.1996 Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області) у вигляді штрафу у розмірі 2040 грн.
В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність спірної постанови № 11118 від 12 грудня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення частини 4 статті 165-1 КУпАП, оскільки в діях позивача відсутній протиправний та умисний характер, позаяк філія «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в якій ОСОБА_1 працює головним бухгалтером, повністю залежна від фінансування підприємства - ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», яке в свою чергу, не здійснює відповідного фінансування. Так, протягом 2023-2024 років філією не проводиться господарська діяльність, не укладаються договори, а фінансове становище є скрутним, триває процедура банкрутства, не здійснюються розрахунки з контрагентами, виплата заробітної плати та обов'язкових платежів.
Таким чином, оскільки законодавством не передбачено сплату єдиного внеску у випадку невиплати заробітної плати, позивач немає технічної можливості здійснити своєчасну сплату зазначеного внеску.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.01.2025 по справі № 532/2963/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено повністю.
Скасовано постанову № 11118 від 12 грудня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2040,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП - закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.01.2025 по справі № 532/2963/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі; справу розглянути за участю представника ГУ ДПС у Полтавській області; судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції основоположних принципів судочинства, закріплених КАС України, зокрема, статті 2 КАС України щодо прийняття судового рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин по справі в їх сукупності, положень статті 129 Конституції України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що в силу статті 317 КАС України є підставою для його скасування.
Повідомив, що спірна постанова № 11118 від 12.12.2024 про накладення адміністративного стягнення була винесена в межах строків, передбачених КУпАП (не пізніше, як через два місяці з моменту виявлення правопорушення), оскільки акт документальної планової виїзної перевірки складено 20.11.2024, а тому підстави для визнання такої постанови протиправною через пропуск строків притягнення до адміністративної відповідальності - відсутні.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада".
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області була проведена документальна планова виїзна перевірка філії «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, валютного законодавства за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 по 30.06.2024, за результатами якої було складено акт № 16345/16-31-07-01-02/03446535 від 20.11.2024 року.
Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями, визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 228510,3 гривень, у тому числі, за 2 квартал 2023 - 127609,56 гривень, 3 квартал 2023 - 74042,95 гривень, 4 квартал 2023 - 26857,79 гривень.
03 грудня 2024 року головним державним інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників та аналізу податкової інформації управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Полтавській області Бугайцем О.С. складено відносно головного бухгалтера філії «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 11188 за частиною 4 статті 165-1 КУпАП, у зв'язку з порушенням абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями, визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 228510,3 гривень, у тому числі, за 2 квартал 2023 - 127609,56 гривень, 3 квартал 2023 - 74042,95 гривень, 4 квартал 2023 - 26857,79 гривень.
12 грудня 2024 року в.о. начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Рябковою А.М., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 11188 від 03.12.2024 року і додані до нього матеріали справи про адміністративне правопорушення (акт № 16345/16-31-07-01-02/03446535 від 20.11.2024 року), було винесено постанову № 11118 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2040,00 гривень за частиною 4 статті 165-1 КУпАП.
Не погодившись із винесеною контролюючим органом постановою, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості, оскільки відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI) та частини 4 статті 165-1 КУпАП, а сам лише факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Проаналізувавши пункти 5.9-5.11 Положення філії «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відповідно до яких філія «Кобеляцький райавтодор» повністю залежна від фінансування ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а ОСОБА_1 , як посадова особа філії, відповідальна за невиплату обов'язкових платежів лише за умови наявності достатніх коштів на рахунку філії, отриманих від ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», суд дійшов висновку, що позивач не є належною особою, яку можливо притягнути до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 165-1 КУпАП України за порушення абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом № 2464-VI.
За визначенням, наведеним у пунктах 2, 3, 10 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
В силу пунктів 1, 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
На виконання частини 11 статті 9 Закону № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом; єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 2464-VI, посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за: порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку); подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим законом.
Згідно із частиною 4 статті 165-1 КУпАП, несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, підставою для винесення контролюючим органом постанови № 11118 від 12 грудня 2024 року на накладення відносно ОСОБА_1 штрафу у розмірі 2040 грн слугували твердження про порушення позивачем вимог частини 4 статті 165-1 КУпАП та абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI в результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями, визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 228510,3 грн, у тому числі за 2 квартал 2023 року - 127609,56 грн, 3 квартал 2023 року - 74042,95 грн, 4 квартал 2023 року - 26857,79 грн.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положення статті 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вказані приписи дають підстави для висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду головного бухгалтера філії «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Положення філії «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», філія є відособленим підрозділом підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього положення.
В силу пункту 3.2 статті 3 Положення філії «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу.
Підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях філії.
Пунктами 5.9-5.11 статті 5 Положення філії «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» визначено, що забезпечення діяльності філії здійснюється начальником за рахунок коштів, переданих філії підприємством як оборотні кошти, отримані філією за результатами господарської діяльності.
Всю повноту відповідальності за матеріальні цінності, що знаходяться у філії, облік і звітність, а також виконання вимог цього положення несе начальник філії. Відповідальність за організацію бухгалтерського і податкового обліку покладається на головного бухгалтера філії.
Ступінь відповідальності інших працівників філії визначається їхніми функціональними обов'язками (посадовими інструкціями).
Функціональні обов'язки, права та відповідальність головного бухгалтера філії «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» визначено Посадовою інструкцією головного бухгалтера філії «Кобеляцький райавтодор» (далі по тексту - Посадова інструкція).
Відповідно до пункту 2.8 Посадової інструкції, головний бухгалтер за погодженням з керівником підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань.
З аналізу наведених положень слідує, що філія «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» фінансується ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», а ОСОБА_1 , як головний бухгалтер, відповідальна за невиплату обов'язкових платежів лише за умови наявності достатніх коштів на рахунку філії, отриманих від ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Сторонами не спростовано факт перебування філії «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у скрутному фінансовому становищі.
Колегією суддів встановлено, що філія «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» перебуває у стані припинення.
Відповідно до відомостей із ЄДРПОУ, відносно філії «Кобеляцький райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» триває процедура банкрутства.
З огляду на вказане, враховуючи те, що відсутність відповідних фінансувань для сплати ЄСВ не залежить від волі позивача, як посадової особи, тобто у діях ОСОБА_1 відсутня вина, як обов'язкова складова для притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не підлягає притягненню до відповідальності за порушення вимог частини 1 статті 165-1 КУпАП України та абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Разом з цим, контролюючий орган обмежився лише самим фактом складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак, всупереч положень статті 77 КАС України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 165-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.01.2025 по справі № 532/2963/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій