22 травня 2025 р.Справа № 641/9175/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Афанасьєвої К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Онупко М.Ю., м. Харків, повний текст складено 20.03.25 по справі № 641/9175/24
за позовом ОСОБА_1
до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.12.2024 № 316, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та безпідставність постанови від 12.12.2024 № 316 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 КУпАП (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку), за неуточнення облікових даних, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, що слугує підставою для її скасування.
Також вважає, що відповідачем було порушено встановлену законодавством процедуру, зокрема, не оповіщено позивача про місце, дату та час розгляду матеріалів адміністративної справи, не роз'яснено права та не повідомлено про складення протоколу, що в свою чергу, позбавило ОСОБА_1 можливості бути присутнім з метою надання пояснень, доказів та клопотань, знайомитись з матеріалами справи, а також скористатись правовою допомогою адвоката.
До того ж, положення частини 3 статті 210-1 КУпАП є бланкетними та відсилають до примітки до статті 210, 210-1 КУпАП, якою передбачено, що особа звільняється від відповідальності за порушення законодавства про мобілізацію у випадку, якщо стосовно цієї особи існує можливість отримання будь-якої частини персональних даних з інших реєстрів, а враховуючи, що відповідачем не спростовано можливість отримання таких відомостей з інших джерел, підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - відсутні.
Зауважив, що протокол про адміністративне правопорушення від 10.12.2024 № 314 не відповідає вимогам статті 256 КУпАП та абзацу 2 пункту 4 розділу ІІ «Інструкції зі складення територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3, а саме не містить підпису уповноваженої особи, яка його склала, дати отримання другого примірника особою, відносно якої складено цей документ, а також доказів та підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.03.2025 по справі № 641/9175/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на викладення судом висновків, які не відповідають обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.03.2025 по справі № 641/9175/24 і закрити провадження у справі повністю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції протиправно залишено поза увагою факт недотримання відповідачем процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зокрема, не повідомлення позивача належним чином про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та ненадання будь-яких доказів на підтвердження порушення ним вимог ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що в свою чергу, призвело до необґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
До того ж, не враховано і те, що спірна постанова не містить переліку персональних даних, які саме необхідно було уточнити позивачу, що підтверджує її необґрунтованість.
З огляду на те, що положення статті 210-1 КУпАП не застосовуються у випадку можливості одержання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, держателями яких є державні органи, відповідач як мав, так і має можливість отримати персональні дані позивача шляхом електронної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Проінформував, що під час складення протоколу, уповноваженою особою відповідача не було надано позивачу можливості надати пояснення та викласти мотиви відмови від підписання протоколу у передбаченій для цього графі, що є грубим порушенням вимог частини 3 статті 256 КУпАП.
Також, посадовою особою, яка складала протокол, не було проведено перевірки інформації про особу, що притягається до відповідальності в будь-яких електронних реєстрах, у тому числі, публічних, зокрема, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є порушенням адміністративної процедури та слугує самостійною підставою для скасування спірної постанови.
Відповідач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів, викладених у ній, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Наполягав, що факт порушення військовозобов'язаним ОСОБА_1 вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підтверджений витягом з ІКС «Оберіг», в якому відображено відповідний запис «звірка даних при особистій явці - 10.12.2024», що є неспростовним доказом того, що позивач до встановленого часу (до 16.07.2024 включно) не уточнив свої облікові дані, чим не виконав встановлений законодавством обов'язок, що правомірно слугувало підставою для притягнення його до відповідальності.
Звернув увагу, що отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від інших органів центральної влади певних видів персональних даних, зокрема, адреси місця проживання та номеру мобільного телефону, Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» не передбачено.
Серед іншого зазначив, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем у повному обсязі було дотримано вимог КУпАП, що спростовує доводи про зворотне.
Сторони в судове засідання не прибули про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада".
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, 10.12.2024 головним спеціалістом командування (юристом) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 314.
За змістом вказаного протоколу 10.12.2024 о 13-00 год по прибуттю ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час перевірки відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виявлено факт порушення ним, 17.07.2024 року о 00 год 00 хв в особливий період, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Військовозобов'язаний (рядовий запасу) ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 18.05.2024 по 16.07.2024, через центр надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, не уточнив свої облікові данні - адресу проживання та номер мобільного зв'язку, які держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не може отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими джерелами, держателями яких є державні органи, чим 17.07.2024 о 00 год 00 хв, в особливий період, який настав в Україні з моменту оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 року № 303/2014) та діє на сьогодні, порушив вимоги абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону, який набув чинності 18.05.2024 року, відповідно до якого під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2023 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 року № 2105-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адреси проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронно пошті) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), чим порушив абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, під час мобілізації громадяни зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим скоїв в особливий період, адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Протокол містить запис про роз'яснення змісту ст. 63 Конституції України, прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП. Також у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00 год 12.12.2024 за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 96 А. Від отримання другого примірника протоколу ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також у протоколі міститься запис, що після особистого ознайомлення з протоколом ОСОБА_1 відмовився від надання письмового пояснення та підпису у протоколі.
Щодо відмови від отримання вищезазначеного протоколу позивачем надано пояснення під час розгляду справи, що йому було надано протокол для ознайомлення та підпису, однак не було роз'яснено його права та не надано можливість надати пояснення. У зв'язку з чим він відмовився від проставлення підпису у протоколі та зазначив, що свідки, які зазначені у протоколі були відсутні.
В подальшому 12.12.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_6 , проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та винесено оскаржувану постанову.
Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 316 від 12.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП є правомірною, а підстави для її скасування відсутні, оскільки судовим розглядом підтверджено факт вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та не встановлено підстав для визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача під час складення протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За висновком суду, примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в цьому випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів. У свою чергу, держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити факт уточнення військовозобов'язаним своїх персональних даних, однак обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Стосовно посилань позивача на ненадання достатнього часу на підготовку для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, судом зазначено, що під час складення протоколу № 314 від 10.12.2024 позивачу були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, серед яких також право заявляти клопотання, з огляду на що позивач не був позбавлений можливості скористатись наданим йому правом заявити клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату або час, у тому числі з причини необхідності захисту його прав адвокатом, проте, такі записи в протоколі відсутні, як і відсутні будь-які письмові пояснення позивача щодо суті адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 7 та 8 статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України.
Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» Кабінетом Міністрів України затверджено Положення № 154.
Згідно із пунктом 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
В силу пункту 3 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
За змістом пункту 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно із пунктом 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки представляє інтереси Збройних Сил у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами та громадянами на відповідній території.
ІНФОРМАЦІЯ_3 має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
З наведеного слідує, що від імені ТЦК та СП розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення має право керівник відповідного ТЦК та СП, в межах покладених на нього повноважень.
При цьому, належним відповідачем у справах, які розглядаються судом у визначеному КАС України порядку, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебувала з таким органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що в якості відповідача у справі позивачем визначено начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_7 , як фізичну особу, який, в свою чергу, перебуває у трудових відносинах із ІНФОРМАЦІЯ_4 та не є органом державної влади (суб'єктом владних повноважень).
З цього приводу слід зазначити, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення працівники відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені та в інтересах центрального органу виконавчої влади, а саме територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини 3 статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Колегія суддів зазначає, що оскільки начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_8 відповідно до статті 43 КАС України не є юридичною особою, а особою, яка перебуває з ІНФОРМАЦІЯ_5 у трудових відносинах та від його імені та в інтересах здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення, останній не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності, а тому не може самостійно виступати відповідачем по справі.
Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте, останній не був визначений позивачем, як відповідач у цій адміністративній справі, та не залучений судом першої інстанції в якості співвідповідача.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Частиною 3 статті 48 КАС України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 статті 48 КАС України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зауважує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач вказує відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Так, суд першої інстанції, на виконання вимог статті 48 КАС України, зобов'язаний вжити відповідних заходів та запропонувати сторонам подати відповідне клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, або залучення співвідповідача, проте цього не зробив, чим фактично унеможливив позивачу реалізувати своє конституційне право на судовий захист.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
За правилами частини 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права, зокрема, була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб'єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв'язок між порушенням (суб'єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
Колегія суддів зауважує, що у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження на здійснення дій щодо заміни відповідача на належного або залучення в якості співвідповідача на стадії апеляційного перегляду справи, що унеможливлює дослідження таких обставин під час апеляційного перегляду справи, у зв'язку із чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, звернених до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене та те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не з'ясовано належність відповідача та не запропоновано сторонам здійснити заміну неналежного відповідача на належного, або залучити співвідповідача, що в свою чергу, взагалі унеможливило позивачу захистити свої права у судовому порядку, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.03.2025 по справі № 641/9175/24 слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Одночасно колегія суддів роз'яснює позивачу його право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача.
При цьому, слід звернути увагу апелянта на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача, яке призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах або про пропуск позивачем строку звернення до суду у разі звернення з адміністративним позовом до належного відповідача.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.03.2025 по справі № 641/9175/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій