22 травня 2025 р.Справа № 520/25282/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 (суддя: Бадюков Ю.В., м.Харків) по справі № 520/25282/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перегляду поза межами судочинства рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у адміністративній справі № 520/8465/19, яким встановлено стаж роботи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на посаді судді, що дає йому право на відставку і одночасно на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 25 років 08 місяців 03 дні, і протиправного зменшення суб'єктом владних повноважень цього стажу - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області утриматися, з дня набрання чинності рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у адміністративній справі № 520/8465/19, від вчинення дій щодо невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у адміністративній справі № 520/8465/19 щодо зарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці - 25 років 08 місяців 03 дні, і здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за весь час невиконання цього рішення суду, з урахуванням фактично виплачених сум, виходячи із стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді судді - 25 років 08 місяців 03 дні;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області негайно виконати рішення суду про виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді Харківського районного суду Харківської області у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у межах суми стягнення щомісячного довічного грошового утримання судді за один місяць;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перегляду поза межами судочинства рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у адміністративній справі № 520/8465/19, яким встановлено стаж роботи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на посаді судді, що дає йому право на відставку і одночасно на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці - 25 років 08 місяців 03 дні, а також зменшення суб'єктом владних повноважень цього стажу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 по справі № 520/25282/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення з 19.02.2020 року перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, із урахуванням стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці - 25 років 08 місяців 03 дні.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) провести з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, із урахуванням стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці - 25 років 08 місяців 03 дні та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 по справі № 520/25282/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що у позові ОСОБА_1 не посилався як на підставу позовних вимог на довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області.
Суть спору полягала у тому, що у позивача є преюдіційне рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у адміністративній справі № 520/8465/19, яким встановлено стаж роботи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на посаді судді, що дає йому право на відставку і одночасно на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці - 25 років 08 місяців 03 дні.
Зазначив, що у позасудовий спосіб відповідач вищевказане судове рішення у адміністративній справі № 520/8465/19 протиправно переглянув і не виконував з початку 2020 року на протязі 2021, 2022, 2023, 2024 років, зменшивши визначений Вищою Радою Правосуддя при звільненні ОСОБА_1 у відставку і підтверджений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у адміністративній справі № 520/8465/19 стаж роботи суддею з 25 років 08 місяців 03 днів на стаж 15 років 03 місяці 09 днів (з 17.04.2003 по 24.07.2018), тобто зменшивши стаж позивача роботи суддею приблизно на 10 років 5 місяців, чим, всупереч закону, і наявному рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у адміністративній справі № 520/8465/19, неправомірно значно зменшив розмір виплати передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вказує, що суд виніс протиправне рішення, задовольнивши позовні вимоги лише за 2020 рік (хоча рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у адміністративній справі № 520/8465/19 набрало законної сили 11 листопада 2019 року і не скасовано ні судом апеляційної, ні судом касаційної інстанції, а тому підлягає безумовному виконанню на протязі всього часу своєї дії з моменту вступу в законну силу), а за інші роки - 2021, 2022, 2023, 2024 - відмовив у задоволенні позову, не надавши аргументації.
Також, вважає протиправною відмову у встановленні судом першої інстанції судового контролю, оскільки ч. 1 - ч. 3 ст. 129-1 Конституції України встановлено обов'язок суду контролювати виконання рішення суду.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 по справі № 520/25282/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивач перебуває на обліку та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01.08.2018, яке було обчислено у розмірі 80% суддівської винагороди при стажі на посаді судді 15 років 03 місяці 09 днів (з 17.04.2003 по 24.07.2018) відповідно до п. 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 за №1402-VIII.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі №520/8465/19 зобов'язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% - стаж 25 років 08 місяців 03 дні та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та стажу 25 років 08 місяців 03 дні відповідно до довідки, починаючи з 01 серпня 2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі №520/8465/19 ОСОБА_1 було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2018 при стажі роботи на посаді судді 25 років 08 місяців 03 дні у розмірі 90% суддівської винагороди згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про заробітну плату від 09.08.2018 за №463, від 19.12.2018 за №677, від 22.01.2019 за №95 та від 14.01.2020 за №04-52/75.
Надалі, позивач звернувся до суду з позовом стосовно визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 28.02.2020 за №04-52/257 у зв'язку з підвищенням суддівської винагороди.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №520/14277/2020 зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічною грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 за №04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №520/14277/2020 ОСОБА_1 з 19.02.2020 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 50% суддівської винагороди згідно з довідкою про суддівську винагороду від 28.02.2020 за №04-52/257 при стажі роботи на посаді судді 15 років 3 місяці 9 днів.
Оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №520/14277/2020 не було визначено порядок проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, при його обчисленні застосовано норми законодавства, чинні на час, з якого проводився перерахунок, а саме ст. ст. 137, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 за №1402-ІІ.
Таким чином, вказує, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі №520/8465/19 та від 15.01.2021 у справі №520/14277/2020 виконані в межах повноважень та у визначеному законом порядку.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року по справі № 520/8465/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Слобожанського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова від 01.02.2019 року про відмову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у перегляді відсотків розрахунку грошового утримання згідно заяви від 23.01.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місце знаходження - пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м.Харків, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці у розмірі 90 % - стаж 25 років 08 місяців 03 дні та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 90 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та стажу 25 років 08 місяців 03 дні відповідно до довідки, починаючи з 01 серпня 2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі 520/8465/19 ОСОБА_1 було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2018 при стажі роботи на посаді судді 25 років 08 місяців 03 дні у розмірі 90% суддівської винагороди згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про заробітну плату від 09.08.2018 за №463, від 19.12.2018 за №677, від 22.01.2019 за №95 та від 14.01.2020 за №04-52/75.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі 520/14277/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення відділу з питань перерахунків № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 березня 2020 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №520/14277/2020 ОСОБА_1 з 19.02.2020 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 50% суддівської винагороди згідно з довідкою про суддівську винагороду від 28.02.2020 за №04-52/257 при стажі роботи на посаді судді 15 років 3 місяці 9 днів, що підтверджено відповідним перерахунком.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру довічного грошового утримання позивача як судді у відставці через невірне визначення відповідачем стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Приймаючи рішення в частині задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час розгляду справи не довів правомірності власних дій щодо незарахування позивачу певних періодів роботи та проведення з 19.02.2020 перерахунку розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи лише зі стажу роботи позивача на посаді судді у розмірі 15 років 3 місяці 9 днів.
Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24 червня 1999 року №6-рп/99 , від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 , від 01 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007.
З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справах №713/1064/17, №686/24597/16-а, № 686/1938/17, №766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №420/1234/19.
Так, відповідно до частини 3 статті 142 закону України "Про судоустрій і статус суддів", щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
За змістом частин 4, 5 статті 142 закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Так, судовим розглядом встановлено, що, здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020, відповідач обрахував його розмір на рівні 50% розміру суддівської винагороди відповідного працюючого судді.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, відповідний розмір грошового утримання розрахований із урахуванням стажу позивача на посаді судді - 15 років 3 місяці 9 днів.
Надаючи правову оцінку вказаним діям відповідача щодо врахування при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 стажу на посаді судді, що складає 15 років 3 місяці 9 днів, колегія суддів вказує наступне.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року по справі №520/8465/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Слобожанського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова від 01.02.2019 року про відмову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у перегляді відсотків розрахунку грошового утримання згідно заяви від 23.01.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місце знаходження - пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м.Харків, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % - стаж 25 років 08 місяців 03 дні та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 90 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та стажу 25 років 08 місяців 03 дні відповідно до довідки, починаючи з 01 серпня 2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум.».
Положеннями ч. 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, які стосуються наявного у позивача стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного грошового утримання, не потребують доказування в межах розгляду даної справи, адже є такими, що встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року по справі №520/8465/19, яке набрало законної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Яке вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі № 520/8465/19 ОСОБА_1 було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2018, враховуючи стаж роботи на посаді судді 25 років 08 місяців 03 дні, у розмірі 90% суддівської винагороди згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про заробітну плату від 09.08.2018 за №463, від 19.12.2018 за №677, від 22.01.2019 за №95 та від 14.01.2020 за №04-52/75, що не заперечується сторонами у справі.
Відтак, ураховуючи те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8465/19 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж 25 років 08 місяців 03 дні, а відповідачем у свою чергу зараховано останній на виконання зазначеного рішення, колегія суддів вказує на неправомірність зменшення такого до 15 років 3 місяців 9 днів, а, відтак, і проведення з 19.02.2020 перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці, виходячи лише зі стажу роботи позивача на посаді судді у розмірі 15 років 3 місяці 9 днів.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
А тому, з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ураховуючи стаж роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці, 25 років 08 місяців 03 дні, встановлений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року по справі № 520/8465/19, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимог позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області негайно виконати рішення суду про виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді Харківського районного суду Харківської області у відставці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення щомісячного довічного грошового утримання судді за один місяць, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
Статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин першої та другої вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження №К/9901/16261/18).
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Також, Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення від 12 травня 2011 року у справі «Ліпісвіцька проти України» (заява N 11944/05) звернув увагу й на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. пункт 197 рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. пункти 24 27 рішення від 13 червня 2006 року у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), N 2132/02).
У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Шаренок проти України» (заява N 35087/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 589498/0).
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
У свою чергу, позивачем, при зверненні до суду з цим позовом, не було наведено переконливих аргументів, підтверджених доказами, стосовно того, що у разі невжиття судом процесуальних заходів, передбачених статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалене у цій справі судове рішення по суті спору залишиться невиконаним, або для його належного виконання слід буде докласти значних зусиль, в тому числі, шляхом ініціювання нового провадження, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги позивача.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. п. 1, 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 по справі № 520/25282/24, колегія суддів дійшла висновку, що вказане підлягає зміні шляхом викладення абзаців другого та третього резолютивної частини рішення у такій редакції:
«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення з 19.02.2020 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці, 25 років 08 місяців 03 дні, встановленого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року по справі № 520/8465/19.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ураховуючи стаж роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці, 25 років 08 місяців 03 дні, встановлений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року по справі № 520/8465/19, та з урахуванням раніше виплачених сум.» .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 по справі № 520/25282/24 змінити шляхом викладення абзаців другого та третього резолютивної частини у такій редакції:
«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення з 19.02.2020 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці, 25 років 08 місяців 03 дні, встановленого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року по справі № 520/8465/19.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ураховуючи стаж роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці, 25 років 08 місяців 03 дні, встановлений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року по справі № 520/8465/19, та з урахуванням раніше виплачених сум.».
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 по справі № 520/25282/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко