20 травня 2025 року місто Київ
Справа № 361/2681/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5750/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2024 року (ухвалено у складі судді Писанець Н.В.)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позивач зазначала, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 20 жовтня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 731.
Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подружнє життя у них з відповідачем не склалося. На цей час сім'я існує формально, шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть з кінця 2023 року. З цих причин вважає, що примирення між ними неможливе, а тому просить шлюб розірвати. Майнового спору між ними немає. Після розірвання шлюбу просила змінити прізвище « ОСОБА_4 » на дошлюбне - « ОСОБА_5 ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Броварський міськрайонний суд Київської області рішенням від 08 листопада 2024 року позов задовольнив.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20 жовтня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 731 - розірвав.
Після розірвання шлюбу відновив дошлюбне прізвище позивача - « ОСОБА_5 ».
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 19 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що судом не з'ясовано фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд не з'ясував чи можливе подальше сімейне життя, чи ведеться спільний побут, а також інші дійсні обставини життя подружжя. Фактично, суд дійшов висновку про те що сторони не підтримують стосунків, спільне господарство не ведуть, не звернувши увагу на те, що позивачем не були надані суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження, обставин. У мотивувальній частині рішення суду відсутні посилання на докази, які б самостійно чи у сукупності надали б суду підстави дійти до вказаних висновків.
Фактично позов про розірвання шлюбу позивач подав після 13 років подружнього життя. Вважає за можливе відновлення сімейних стосунків та збереження сім'ї в інтересах сторін, оскільки з ОСОБА_2 продовжує проживати однією сім'єю, радяться та погоджують сімейні витрати спільно, ведуть спільне господарство, відзначають свята, важливі для сторін дати, проводять разом відпочинок, разом виховують сина, спільно харчуються, відповідач щомісячно надає в сімейний бюджет частину заробітної плати, а тому між сторонами є взаємні права і обов'язки, притаманні подружжю. Непорозуміння з ОСОБА_2 не носять систематичний характер, а є звичайними у подружньому житті.
Звертає увагу, що при розгляді справи відповідачем було ініційовано питання про надання строку на примирення, оскільки він переконаний в можливості збереження сімейних відносин та наявності почуттів до своєї дружини. Проте суд проігнорував заяву про надання строку на примирення та постановив рішення про розірвання шлюбу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалася.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
У судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явилися.
Представник позивача - адвокат Михальчук О.В. 13 травня 2025 року подала заяву про розгляд справи без участі, у якій також вказала, що ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити в силі рішення суду про розірвання шлюбу. Подружні відносини між Позивачем та Відповідачем фактично припинилися в кінці 2023 року. З цього часу Позивач та Відповідач не проживають однією родиною як чоловік і дружина, спільне господарство не ведуть. Будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у Позивача та Відповідача різні погляди на сімейне життя. Подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам Позивача, примирення з Відповідачем неможливе.
Відповідач 19 травня 2025 року також подав заяву про розгляд справи без участі, просив його скаргу задовольнити.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
З урахуванням наведено та з огляду на приписи ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляд, та подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд першої інстанції вважав встановленим, що шлюб між сторонами укладено 20 жовтня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 731.
Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони подружніх стосунків не підтримують, спільне господарство не ведуть.
Сторонам надався строк на примирення тривалістю чотири місяці, але примирення не відбулося.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За приписами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що добровільність шлюбу ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають. Суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах СК України.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У частині першій статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Отже, збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не мала наміру зберігати свій шлюб.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечував проти задоволення позову та просив надати строк для примирення.
Броварський міськрайонного суду Київської області ухвалою від 08 липня 2024 року заяву відповідача задовольнив та надав сторонам строк для примирення на чотири місяці.
Із часу від звернення позивача із позовом (15.03.2024) до дати перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку (20.05.2025) минуло більше року.
Разом із цим позиція позивачки щодо розірвання шлюбу не змінилася. Вона не вважає за можливе зберегти подальші шлюбні стосунки із відповідачем.
Доказів вжиття відповідачем заходів з метою примирення подружжя суду не надано, що свідчить про фактичне припинення спільних відносини між ним та позивачем, остаточний розпад сім'ї та неможливість її відновлення.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми права і встановивши, що між сторонами фактично не існує шлюбно-сімейних стосунків, а подальше спільне життя і збереження сім'ї є недоцільним та суперечить інтересам позивача, яка відмовлялася зберегти шлюб з відповідачем, суд першої інстанції, урахувавши конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу між сторонами.
Наявність у сторін малолітньої дитини, не може вважатися належною підставою для відмови у розірванні шлюбу, оскільки чинне законодавство не передбачає збереження шлюбу виходячи з наявності дітей без вільної згоди жінки або чоловіка. До того ж, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, незалежно від їх сімейного стану та місця проживання, такі права дітей охороняються законом.
Вирішуючи справу про розірвання шлюбу, суд має встановити, чи перебувають сторони у шлюбі, коли і ким шлюб зареєстрований, чи наявна вільна згода жінки та чоловіка на перебування у шлюбі, чи не примушує один із подружжя іншого - перебування у шлюбі. Також суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причин позову про розірвання шлюбу, чи можливе подальше спільне життя подружжя та можливе збереження шлюбу.
Колегія суддів зауважує, що сам факт звернення одного з подружжя з позовом про розірвання шлюбу є об'єктивним і достатнім свідченням того, що позивач не має вільної згоди на подальше перебування у шлюбі й виявляє чітке волевиявлення на припинення шлюбних відносин. Подання позову само по собі свідчить про втрату базових моральних підстав шлюбу (взаємна згода й воля на спільне життя) і містить у собі належний доказ відсутності наміру позивача зберігати сімейні відносини, що, за змістом вищенаведених норм, є правовою підставою для його розірвання судом при встановленні фактичного припинення сімейного життя.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно встановив дату реєстрації шлюбу між сторонами, з'ясував, що між ними повністю припинені шлюбні відносини, примирення між подружжям не можливе.
Інші обставини до предмета доказування у справі про розірвання шлюбу не входять, отже суд першої інстанції правомірно їх не встановлював і не зазначав у своєму рішенні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Судові витрати
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 23 травня 2025 року
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова