Номер провадження: 22-ц/813/3733/25
Справа № 523/21415/21
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Назарова М. В.
20.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Суворовська державна нотаріальна контора в м. Одесі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2024 року, ухвалене Суворовським районним судом м. Одеси, у складі: судді Аліної С. С. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Суворовської державної нотаріальної контори в м. Одесі про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
У листопаді 2021 року позивачка ОСОБА_1 в особі представника адвоката Портної У.О. звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_4 , про що 22 лютого 2021 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було складено відповідний актовий запис № 2308.
Після смерті її матері всі документи на квартиру залишились у рідного брата позивачки - відповідача ОСОБА_2 .
Позивачці стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття спадщини до Суворовської державної нотаріальної контори, про що позивачу не повідомив.
Також позивачка зазначає про те, що відповідач ОСОБА_2 не повідомив нотаріуса про інших спадкоємців.
В березні 2021 року позивачка звернулася до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
25 серпня 2021року позивачка звернулася до Суворовської державної нотаріальної контори в м. Одесі для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак їй була надана усна відповідь про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що не було надано оригіналів документів, що підтверджують право власності на ім'я спадкодавця.
Позивачка зазначає про те, що відповідач ОСОБА_2 умисно чинить перешкоди в отримані свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 .
Тому позивачка просила визнати право власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_4 на частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 13435 грн.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 січня 2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Портної У.О. про витребування доказів задоволено.
Витребувано з Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувано з КП «Бюро технічна інвентаризація» Одеської міської ради інформацію про реєстрацію права власності на квартиру (номер запису 532 в книзі 51к-75) від 23 травня 2007 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з наданням засвідчених належним чином копій.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Суворовська державна нотаріальна контора в м. Одесі про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволено. Визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 783 гривень 90 копійок, та судові витрати на правову допомогу у розмірі 13 435 гривень.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шурка Олександра Анатолійовича про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Суворовська державна нотаріальна контора в м. Одесі про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2023 року скасовано. Призначено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Суворовська державна нотаріальна контора в м. Одесі про визнання права власності в порядку спадкування за законом в підготовчому судовому засіданні на 10 вересня 2024 року о 12-20 год.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Суворовська державна нотаріальна контора в м. Одесі про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2783,90 грн та судові витрати на правову допомогу у розмірі 13435 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач в особі свого представника Хижняк А. просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2024 скасувати як таке, що не відповідає чинному законодавству, винесене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводами апеляційної скарги є не взяття судом до уваги відсутність доказів існування перешкод для позивачки отримати правовстановлюючі документи, що свідчить про передчасність її звернення до суду, у той час, коли оформлення спадщини судом через визнання права на таке є винятком і допускається тільки за умови, якщо це право не можна захистити в нотаріальному порядку (постанова ВС від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19).
За змістом ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.
Вважає, що суд не оцінив належним чином підстави для звернення до суду для визнання права власності на спадкове майно та помилково задовольнив позовні вимоги.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи, належно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (представник ОСОБА_2 - адвокат Хижняк А.В., Суворовська державна нотаріальна контора в м. Одесі шляхом доставки електронного документу до електронного кабінету 02.04.2025 16:43:08 (а.с. 38, 38 зв. т. 2), до судового засідання не з'явилися.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Хижняк А.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи через перебування представника у відрядженні у м. Київ.
Розглядаючи вказане клопотання, доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Участь відповідача та його представника в суді апеляційної інстанції не визнавалася судом обов'язковою.
Свої міркування щодо позовних вимог та законності рішення суду першої інстанції представником відповідача висловлено у заяві по суті справи - в апеляційній скарзі.
Надавши суду клопотання про відкладення справи розглядом через перебування представника у відрядженні, доказів на підтвердження такого суду не надано.
Справа перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду з січня 2025 року, апеляційне провадження відкрито 24 січня 2025 року, передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України строк розгляду справи апеляційної скарги сплинув у березні 2025 року, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи, у тому разі і позивач.
Вислухавши думку представника позивача, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. По справі не встановлено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності сторони відповідача, який є ініціатором апеляційного провадження та має демонструвати готовність на всіх етапах такого брати участь у судових процедурах, до яких слід віднести і апеляційний перегляд судового рішення.
Отже, наведене не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК України для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 27 березня 2007 року, яке видано на підставі довідки житлово-будівельного кооперативу «Ленінський-22», квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 61,7 кв.м, належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с. 93 т. 1).
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2 , зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН», номер витягу 14658868 від 23 травня 2007 року, реєстраційний номер: 18964233, номер запису: 532, в книзі 51к-75 (а.с. 92 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , яке видано Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 2308 (а.с. 23 т. 1).
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 позивачка ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_4 та спадкоємицею першої черги за законом після її смерті (а.с. 21 т. 1).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 ОСОБА_7 змінила дівоче прізвище на ОСОБА_8 (а.с. 22 т. 1).
Згідно копії спадкової справи № 238/2021щодо майна померлої ОСОБА_4 , заведеної 31 березня 2021 року Суворовською державною нотаріальною конторою, відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець за законом звернувся до Суворовської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_4 , та повідомив, що крім нього є інший спадкоємець донька померлої - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 57 т. 1).
Також, із матеріалів спадкової справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 31 березня 2021 року звернулася до Суворовської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, за законом, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 (а.с. 58 т. 1).
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів, а помилкові доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 правильних висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Відповідно до статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Відповідно до Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі № 6-164 цс12, зазначено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно щодо якого є правовстановлюючий документ але відсутня державна реєстрація, спадкоємець може захищати свої права відповідно до ст. 392 ЦК України.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, який має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку, і спадкове майно не змінило володільця на іншого спадкоємця (спадкоємців), у випадку з нерухомим спадковим майном - не зареєстроване за спадкоємцем (спадкоємцями) померлого на праві власності.
Також Верховний Суд враховує, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Крім того, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розгляду не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до Розділу ІІ глави 10 пунктів 4.12, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів; видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Таким чином, для оформлення права на спадщину та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину у вигляді нерухомого майна (квартири) спадкоємець повинен надати нотаріусу оригінал правовстановлюючого документа, який підтверджує, що на момент смерті спадкодавцю належала ця нерухомість (квартира).
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 на те, що судом не взято до уваги відсутність доказів існування перешкод для позивачки отримати правовстановлюючі документи, що свідчить про передчасність її звернення до суду, спростовуються матеріалами справи, згідно яких відповідач як спадкоємець першої черги, що також прийняв спадщину після смерті матері сторін як шляхом подачі заяви нотаріусу, так і фактом своєї реєстрації за однією адресою зі спадкодавцем на час смерті останньою: АДРЕСА_1 , позов не визнавав, за його заявою заочне рішення суду було скасовано та розгляд справи відбувався у відкритому судовому із повідомленням сторін.
Після задоволення позову відповідач звернувся до суду із апеляційної скаргою, єдиним доводом якої фактично є передчасність звернення позивачки до суду і застосування судом способу захисту її прав, який є виключним.
Відповідаючи на цей довід, колегія суддів бере до уваги, що порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)). Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).
Матеріали справи містять відповідь Державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одесі Я. Ласурія позивачці ОСОБА_1 про неможливість видати їй свідоцтво про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с. 209 т. 1).
Натомість, відповідач, який зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою, і сама ця квартира є спадковим майном, заперечує позовні вимоги як передчасні, проте не спростовує відсутність у позивача таких.
Оскільки ОСОБА_1 повністю дотрималася передбаченого законом порядку оформлення спадщини, своєчасно звернулася до Суворовської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а відповідач як другий спадкоємець за законом першої черги позов не визнає, у суду були наявні підстави для задоволення позову.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 23 травня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
О.Ю. Карташов