Номер провадження: 22-ц/813/1706/25
Справа № 947/38501/23
Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
15.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Уманець А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в обґрунтування якого зазначила, щопозивачка з 28 березня 2013 року перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . Від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 2014 році подружжя прийняло пайову участь в будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 . 11 липня 2016 року приватним нотаріусом Кобзарь Т.С. зареєстроване право власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2 на підставі довідки про виплату паю номер 314, яка видана 31.03.2016 року Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Будова-ріелт», загальною площею 83,1 кв.м., житловою - 47,9 кв.м.
Також посилається, що в період шлюбу подружжям придбано автомобіль Lexus nx 300, 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси 18 травня 2023 року шлюб, укладений між позивачкою та відповідачем розірвано.
Зазначає, що відповідач особисто користується автомобілем, поміняв замки в спірній квартирі та не погоджується на виділ частки позивачки зі спільного майна подружжя.
Позивач просила судвизнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 83,1 кв.м., житловою - 47,9 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомашини Lexus nx 300, державний номер НОМЕР_2 , вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 28.05.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 83,1 кв. м, житловою - 47,9 кв.м. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомашини Lexus nх 300, 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 13420 гривень.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, щовідповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що майно, придбане в період шлюбу за особисті кошти відповідача є його особистою приватною власністю, а тому це майно вважається об'єктом спільної сумісної власності подружжя, придбаним в інтересах сім'ї.Суд вважав позов ОСОБА_1 обґрунтованим, таким, що підлягає задоволенню, за наслідком чого слід здійснити поділ спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як колишнього подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 83,1 кв.м., житловою - 47,9 кв.м. та права власності на 1/2 частину автомашини Lexus nх 300, 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.05.2024 року у праві № 947/38501/23 скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя відмовити в повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що Київським районним судом м. Одеси проігноровано те, що відповідач до укладення шлюбу був працевлаштований, мав постійний дохід та придбав спірну квартиру та автомобіль за власні накопичені кошти, при цьому під час розгляду справи не встановлено існування жодних інших джерел, достатніх для придбання квартири. Посилається, що оплата вартості житла мала місце майже одразу після укладення шлюбу, отже грошових коштів набутих в період шлюбу за період з березня 2013 року по вересень 2014 року об?єктивно не могло бути достатньо для придбання квартири, вартість якої складає розмір частки відповідача як пайовика та в еквіваленті в іноземній валюті становить приблизно 60000,00 доларів США (на момент укладення Договору від 22.08.2014 року та проведення оплати - 806550,00 грн).
Скаржник зазначає, що під час судового засідання 28.05.2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було допитано в якості свідків про відомі їм обставини справи, проте судом першої інстанції повністю залишено поза увагою показання свідків, допитаних за клопотанням сторони відповідача.
Вважає, що суд у жодний спосіб не обґрунтовує свій висновок про те, яким чином сплив одного року з моменту продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 5123755800:02:011:0112 впливає на можливість або неможливість витрачання таких коштів на придбання спірного автомобіля.
Зазначає, щоу жодному документі, пов?язаному з діяльністю СТ «ЖБК «БУЛОВА-РІЕЛТ» не фігурує те, що пайовиком є позивач, пай виплачувався позивачем, відсутня інформація про те, що квартира в подальшому буде отримана у спільну сумісну власність, а пай або цільовий внесок сплачуються за рахунок спільних коштів подружжя.
(2) Позиція інших учасників справи
Одеський апеляційний суд ухвалою від 05.08.2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз'яснив ОСОБА_1 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження отримала 10.02.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 копію ухвали про відкриття провадження отримала 14.02.2025 рокуособистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 18.02.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Представника ОСОБА_2 - ОСОБА_9 судову повістку отримала 25.02.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 судову повістку отримала 25.02.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 разом з апеляційною скаргою подане клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.05.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів, які надані до апеляційної скарги, до матеріалів справи з огляду на наступне.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, в суді першої інстанції приймав участь відповідач, будь-яких доказів на підтвердження обставин, які стосуються саме предмета доказування у цій справі відповідач не надав, будь-яких обґрунтувань стосовно того, що строк пропущено з поважних причин не надано.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 20.03.2025 року до апеляційного суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу.
Відповідно ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.05.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, письмові пояснення на апеляційну скаргу залишені без розгляду, оскільки письмові пояснення подані 20.03.2025 року, в поясненнях не міститься клопотання про поновлення строку, разом із тим, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 18.02.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ЦПК України під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не передбачено подання письмових пояснень на апеляційну скаргу, оскільки такі пояснення не є процесуальними документами по суті справи.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 в судовому засіданні в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримала.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 в судовому засіданні просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що майно, придбане в період шлюбу за особисті кошти відповідача є його особистою приватною власністю, а тому це майно вважається об'єктом спільної сумісної власності подружжя, придбаним в інтересах сім'ї.Суд вважав позов ОСОБА_1 обґрунтованим, таким, що підлягає задоволенню, за наслідком чого слід здійснити поділ спільного сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як колишнього подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 83,1 кв.м., житловою - 47,9 кв.м. та права власності на 1/2 частину автомашини Lexus nх 300, 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі в оскаржуваній частині апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
В статті 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Із матеріалів справи вбачається, що 28 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 362.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2023 року шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано. Рішення набрало законної сили 20.06.2023 року.
Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі, сторонами набуте майно, а саме:
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- автомобіль Lexus nx 300, 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .
Із матеріалів справи вбачається, що в період перебування сторін у шлюбі 22.08.2014 року між споживчим товариством «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «БУДОВА-РІЕЛТ» та ОСОБА_2 укладено договір асоційованого членства в спожитому товаристві № 5/108 предметом якого є участь пайщика в реалізації уставних цілей шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення товариством будівництва будинку за рахунок внесеного пайщиком паю, а товариство зобов'язується забезпечити будівництво будинку і після здачі будинку в експлуатацію передати пайщику закріплену за ним квартиру, за умови виконання пайщиком зобов'язання за даним договором. В специфікації квартири, яка є додатком № 1 до договору членства в спожитому товаристві № 5/108, зазначено: місцезнаходження будинку - АДРЕСА_4 , будівельний номер квартири АДРЕСА_5 , загальна площа квартири 84,9 кв.м, кількість кімнат - 3.
31.03.2016 року між споживчим товариством «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «БУДОВА-РІЕЛТ» та ОСОБА_2 складено Акт прийому-передачі квартири за договором асоційованого членства в спожитому товаристві № 5/108, за яким передано ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_6 .
На підставі договору № 5/108 від 22.08.2014 року, відповідачу 31.03.2016 року Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «БУДОВА-РІЕЛТ» видана довідка про виплату паю № 314, в якій зазначається, що пайовий внесок станом на 31.03.2016 року сплачений в повному обсязі.
Відповідно до умов договору № 5/108, довідка про виплату паю - документ, який видає Товариство пайщику, що підтверджує виплату паю в повному обсязі.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 356875859, 11 липня 2016 року приватним нотаріусом Кобзарь Тетяною Сергіївною зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 на підставі довідки про виплату паю номер 314, яка видана 31.03.2016 року Споживчим товариством «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «БУДОВА-РІЕЛТ».
Судом встановлено, що в період шлюбу подружжям придбаний автомобіль Lexus nx 300, 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , право власності на який 20.03.2018 року зареєстровано на ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції вважав, що спірна квартира та автомобіль є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, придбані в інтересах сім'ї та підлягають поділу.
Звертаючись до суду з позовом позивач просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , та на 1/2 частину автомобіля Lexus пх 300, 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , в обґрунтування зазначивши, що під час шлюбу в 2014 році подружжя прийняло пайову участь в будівництві житлового будинку та 11.07.2016 року приватним нотаріусом Кобзарь Т.С. зареєстровано право власності на квартиру на підставі довідки про виплату паю № 314, яка видана 31.03.2016 року Споживчим товариством «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «БУДОВА-РІЕЛТ». Також під час шлюбу подружжям придбано автомобіль Lexus пх 300, 2017 року випуску, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17 (провадження № 61-7751св19) вказано, що «статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує».
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
У частині першій, шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною шостою статті 57 Сімейного кодексу України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку із фактичним припиненням шлюбних відносин.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги надані в якості доказів представником відповідача копії документів на підтвердження дошлюбних доходів відповідача ОСОБА_2 , що містяться на а.с. 71-79, оскільки останні складені іноземною мовою та не містять у визначеному законом порядку перекладу на українську мову.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 15.05.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у поновленні строку на подання доказів та у приєднанні їх до матеріалів справи, які додані до апеляційної скарги, а саме: засвідченої копії контракту про працевлаштування від 11.12.2013 року з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову; копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції участь приймав представник відповідача, надавав відзив на позовну заяву та докази.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідач не був позбавлений можливості заявляти клопотання, подавати докази та користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України.
Відповідно до статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що клопотання не містить посилань на поважність причини, які б перешкоджали відповідачу або його представнику у визначений ЦПК України строк подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції або заявити клопотання про витребування доказів, та не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача з огляду на те, що розгляд справи здійснювався судом першої інстанції більше року, тому клопотання про поновлення строку не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 що до укладення шлюбу відповідач мав заощадження, квартира придбана як за заощадження відповідача, так і за кошти надані свідком, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції надав належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам та показам свідків, зазначивши, що відповідачем не доведено, що в нього були накопичені особисті кошти до шлюбу, які він витратив саме на придбання спірної квартири. Натомість, заробітна плата відповідача, яку він отримував за період з 28.03.2013 року по день розірвання шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя. Жодних письмових доказів укладання правочинів дарування/позики грошових коштів свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ОСОБА_2 суду не надано, дані обставини не можуть бути доведені показами свідків.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не обґрунтував висновок про те, яким чином сплив одного року з моменту продажу земельної ділянки впливає на можливість або не можливість витрачання коштів на придбання спірного майна не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2017 року ОСОБА_2 передав у власність, а покупець ОСОБА_14 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:02:011:0112. Продаж здійснено за 139520 грн.
20.03.2018 року транспортний засіб Lexus nx 300, 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі вантажно митної декларації та договору купівлі-продажу укладеного у суб'єкта господарювання, який здійснює продаж транспортних засобів, що підтверджується листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській обставі від 18.12.2023 року.
Згідно звіту № 26 про визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу, складеного 27 березня 2024 року ФОП ОСОБА_15 , який є письмовим доказом, вартість колісного транспортного засобу Lexus nx 300, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату оцінки 27.03.2024 року визначається рівною 1199882,81 грн.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що саме кошти від продажу земельної ділянки витрачені на придбання транспортного засобу Lexus nx 300, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина третя статті 61 СК України).
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має права на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя, є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не особисті, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя. Якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц.
Матеріали справи не містять заперечень відповідача про те, що квартира придбавалась не в інтересах сім'ї.
Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 з 08 вересня 2016 року, що підтверджується штампом в паспорті позивача.
Вказані обставини спростовують твердження відповідача про те, що спірна квартира є його особистою власністю.
Укладаючи договір асоційованого членства в спожитому товаристві від 22.08.2014 року та набуваючи право власності на квартиру АДРЕСА_2 , титульним власником якої записаний відповідач ОСОБА_2 , останній на будь-якому з етапів придбання квартири не зазначав про своє особисте право власності на неї та відсутність будь-яких прав на спірну квартиру у відповідача.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 в порушення ст. 81 ЦПК України, не доведено, що спірна квартира та автомобіль придбані за його особисті кошти, та не в інтересах сім'ї, тому на нерухоме та рухоме майно, яке придбано за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі поширюється режим спільної сумісної власності подружжя і відповідачем презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу не спростовано.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про те, що тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу покладається на того з подружжя, який її спростовує, однак відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільності права власності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 травня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
О.Ю. Карташов