Номер провадження: 22-ц/813/3190/25
Справа № 521/10184/24
Головуючий у першій інстанції Мазун І.А.
Доповідач Назарова М. В.
20.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Карташова О.Ю., Коновалової В.А.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4
на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року,ухвалене Малиновським районним судом м. Одеси у складі: судді Мазун І.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за користування грошовими коштами,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за користування грошовими коштами.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 1366 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 530,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 164,97 гривень.
05 листопада 2024 року представник відповідача - адвокат Єргієв Д.І. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за користування грошовими коштам, в якій зазначив, що 03 серпня 2024 року, між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Єргієва» укладено Договір про надання правничої допомоги та Додаткову угоду № 1 до нього, з надання ОСОБА_2 правничої допомоги з представництва інтересів з усіх питань, пов'язаних із веденням справи. На виконання умов вказаного Договору та Додаткової угоди № 1 надані відповідні послуги, оплата за які визначається умовами Договору та актом виконаних робіт та наданих послуг, які надаються до цієї заяви, вважає, що зазначені витрати у розмірі 14500,00 грн є належним чином підтвердженими, а відтак підлягають стягненню з позивача.
Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за користування грошовими коштами - задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за користування грошовими коштами, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що особливості предмета спору, суб'єктний склад правовідносин, а також характер виконаної адвокатами роботи та критерій розумності її розміру та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважав, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 вважає рішення незаконним та необґрунтованим, просить скасувати додаткове рішення та залишити заяву без розгляду.
Доводами апеляційної скарги є те, що у відзиві на позовну заяву від 05 вересня 2024 року відповідачем не було подано попереднього розрахунку суми судового збору, які відповідач поніс і які очікує понести під час розгляду справи. Заява про розподіл судових витрат від 14 жовтня 2024 року не містить вимоги про відшкодування судових витрат та не містить посилання на докази для визначення розміру витрат на правову допомогу.
Посилаючись на положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України, вказує, що заява про розподіл судових витрат має бути подана до суду або разом із останньою заявою сторони по суті справи, у строк визначений в ухвалі про відкриття спрощеного провадження у справі, або протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження, проте відповідачем, всупереч вказаних норм, було подано заяву - 14 жовтня 2024 року, тобто через 97 днів після відкриття провадження у справі, та через 27 днів після подачі останньої заяви по суті. Також вказує, що заява про ухвалення додаткового рішення, яка є фактично заявою про розподіл судових витрат, та докази на підтвердження визначеного у заяві розміру витрат, подано із пропуском 5-денного строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Посилаючись на висновок Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, вказує, що до заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачем не надано доказів направлення цієї заяви разом із додатками на адресу позивача або його представника, чим фактично обмежено скаржника знати про такі докази.
Зазначає, що згідно акту виконаних робіт за період з 03.08.2024 по 11.10.2024 було підготовлено загалом дев'ять документів процесуальних та по суті справи, при цьому заявником не надано жодного документу, який свідчить про реальну оплату гонорару хоча б в частині суми, що визначена у акті від 01.11.2024.
Вказує, що адвокат, надавши послуги, фактично не отримує гонорар за надану правничу допомогу, але такий може бути сплачений відповідачем у розмірі, що визначено в акті, а може і не буде сплачений, оскільки сторони домовляться про його зміну у майбутньому.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника Єргієва Д.І. просить змінити додаткове рішення в частині відмови у стягненні з позивача судових витрат та задовольнити такі вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів вказує, що рішення в цій частині підлягає зміні за результатами повного задоволення апеляційної скарги та відмові у задоволенні позову повністю.
08 січня 2025 року ОСОБА_2 в особі свого представника Єргієва Д.І. надіслав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Морозова О.В., в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача на додаткове рішення.
Вказує, що посилання скаржника, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі подана з порушенням процесуальних строків, не відповідає дійсності та спростовується тим, що судове рішення у справі постановлено за відсутності учасників справи, дата доставки до Електронного суду - 31.10.2024 13:57, дата подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення - 05.11.2024, тобто без порушення вимог, встановлених ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Посилання на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 листопада 2019 року по справі № 904/4494/18, не стосується спірних правовідносин, а інші доводи не узгоджують з усталеною практикою Верховного Суду при вирішення подібних справ, зокрема згідно постанови Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019. Також посилається на постанову Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, який зазначив, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення боргу за договором позики у сумі 34672,36 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України, а розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється в порядку, встановленому для розгляду справи.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу ОСОБА_1 такою, що підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 вказаної норми).
У справі, що переглядається, вбачається, що між Адвокатським бюро «Єргієва» та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги б/н від 03.08.2024, п. 6 якого визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремим додатком та/або додатковою угодою, невід'ємними частинами цього Договору.
Представником відповідача також надано Додаткову угоду № 1 від 03.08.2024 року, відповідно до п. 3 та п. 4 розмір гонорару (погодинний) за надання правової допомоги, визначеної у п. 1 цієї додаткової угоди визначається актом виконаних робіт, виходячи із вартості послуг у розмірі 1000,00 грн за 1 годину роботи.
Клієнт зобов'язуються здійснити повну оплату гонорару не пізніше ніж 180 днів після підписання акту виконаних робіт на рахунок адвокатського бюро.
Згідно акту наданих послуг від 01.11.2024 визначено вартість наданих юридичних послуг, які складаються:
- з надання первинної усної консультації - 1 година 1000 грн;
- складання та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи та внесення відомостей про учасника справи - 0,5 години 500 грн;
- складання та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи та внесення відомостей про учасника справи (повторно) - 0,5 години 500 грн;
- вивчення та аналіз позовної заяви з додатками - 2 години 2000 грн;
- аналіз судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема правових позицій, викладених Верховним Судом справах № 910/10901/23 (Постанова від 12 червня 2024 року), 296/10217/15-ц (Постанова від 7 липня 2020 року), 757/ 44680/15-1 (Постанова від 6 березня 2019 року, провадження № 61-32171сво18), 285/3536/20 (провадження № 61-261с22) - 3 години 3000 грн;
- складання, оформлення та подання до суду заяви відзиву на позовну заяву - 4 годин 4000 грн;
- вивчення та аналіз відповіді на відзив 1 година 1000 грн;
- складання, оформлення та подання до суду заперечення - 2 години 2000 грн;
- складання, оформлення та подання до суду заяви про розподіл судових витрат - 0,5 години 500 грн, а всього вартість наданих послуг становить 14 500 грн.
Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може надати докази, які підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданої до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд призначає ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього кодексу.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід'ємною частиною основного рішення у справі по суті спору та не може існувати окремо від нього.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються с судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті ЦПК України).
Статтею 134 ЦПК України визначено, що сторона має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, разом із першою заявою по суті справи.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.
Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від24 січня 2024 року у справі № 369/14377/19 (провадження № 61-8314св23) зроблено висновок, що «Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає».
Щодо доводу апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі свого представника Морозова О.В., що у відзиві на позовну заяву від 05.09.2024 відповідачем не було подано попереднього розрахунку суми судового збору, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої-другої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У постанові від 18 березня 2024 року у справі N 459/2350/23 (провадження N 61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін "може відмовити", а не "відмовляє". Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника.
Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв'язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов'язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У додатковій постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 вересня 2024 року у справі N 910/1007/22 зазначено, що: "подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат".
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які заявники понесли у судах першої та апеляційної інстанцій, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 134 ЦПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача не надано попередній розрахунок та вже із заявою про ухвалення додаткового рішення надано Договор про надання правничої допомоги від 03.08.2024 та додаткову угоду до нього, що вже існували.
Згідно вказано Акту від 01.11.2024 загальна вартість послуг складає 14500 грн.
У справі, що переглядається, апеляційним судом не встановлено пропуску строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки повний текст рішення виготовлено 25 жовтня 2024 року. Розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи та без проведення дебатів, до електронного кабінету позивача та його представнику копія рішення доставлена 31.10.2024, і звернення до суду 05.11.2024 із заявою про ухвалення додаткового рішення охоплюється визначеним ч. 8 ст. 141 ЦПК України 5-ти днями.
Із заявою про розподіл судових витрат відповідач звертався до суду 14.10.2024 (а.с. 70), тобто до ухвалення рішення судом.
Проте, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника ОСОБА_1 , що до заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачем не надано доказів направлення цієї заяви разом із додатками на адресу позивача або його представника та зазначає наступне.
Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.
Тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати з дотриманням норм ЦПК України щодо подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі N 626/133/21 (провадження N 61-11044св22) під час вирішення питання щодо прийняття апеляційним судом додаткового рішення за заявою учасника справи зроблено висновок, що "до поданої позивачем заяви підлягали застосуванню правила статті 183 ЦПК України та відповідні процесуальні наслідки у разі недотримання вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання такої заяви".
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі N 725/1301/21 (провадження N 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме не направлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали доказів надіслання (надання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована і в ухвалах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі N 906/977/19, від 01 вересня 2022 року у справі N 759/13013/14-ц (провадження N 61-14029св21), від 16 січня 2023 року у справі N 640/23065/14 (провадження N 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі N 466/1403/20 (провадження N 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі N 756/820/20 (провадження N 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про ухвалення додаткового рішення не долучено доказів надіслання іншим учасникам справи такої заяви з доданими до неї додатками.
За таких обставин суд першої інстанції повинен був повернути заяву про ухвалення додаткового рішення заявнику без розгляду у зв'язку з недотриманням вимог частини другої статті 183 ЦПК України, що також узгоджується з висновком Верховний Суду, викладеному у постанові від 03.04.2025 по справі № 690/240/21.
Саме вказане є визначальним для правильного вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі, а допущене відповідачем порушення порядку подачі такої заяви має наслідком повернення її без розгляду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в особі свого представника Єргієва Д.І., що додаткове рішення у відмовленій частині підлягає зміні за результатами повного задоволення апеляційної скарги та відмові у задоволенні позову повністю, та, як наслідок, стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі, колегія судів не бере до уваги у зв'язку із залишенням рішення суду першої інстанції в силі та вищенаведеним висновком про повернення заяви відповідачу через недотримання вимог процесуального закону.
У відповідності до частини третьої та четвертої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального та процесуального.
Вказана невідповідність висновків, викладених у додатковому рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування норм процесуального права у відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та у відповідності до вимог ч. 2 с. 183 ЦПК України поверненню заяви без розгляду.
Керуючись ст. 183, 246, 270, 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Єргієва Дмитра Ігоровича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Морозова Олексія Вікторовича задовольнити.
Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року скасувати та заяву ОСОБА_2 в особі свого представника Єргієва Дмитра Ігоровича повернути заявнику без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного тексту постанови - 20 травня 2025 року
Судді: М.В. Назарова
В.А. Коновалова
О.Ю. Карташов