справа № 363/4599/24
провадження № 22-ц/824/9137/2025
головуючий у суді І інстанції Лукач О.П.
20 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору, стягнення майнової та моральної шкоди,
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору, стягнення майнової та моральної шкоди, в якому просив суд розірвати договір №27/06, укладений 27 червня 2023 року між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 215 698,07 грн, а саме: 160 000 грн - аванс; 4 707,07 грн -3% річних; 40 991 грн - штраф; 10 000 грн - моральна шкода.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначав, що 26 червня 2023 року відповідачем надано позивачу комерційну пропозицію на виготовлення (в тому числі доставка та встановлення) металевих перил в кольорі антрацит та пано біля входу загальною вартістю 229 000 гривень, терміном виготовлення 75 календарних днів. Оскільки, пропозиція позивача зацікавила, 27 червня 2023 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №27/06, згідно умов якого відповідач зобов'язався виготовити, поставити, змонтувати та передати позивачу у власність товар, відповідно до ескізів-зразків або фотографій, затверджених позивачем, а позивач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.
Позивач вказував, що 13 липня 2023 року, на виконання вимог договору, він оплатив аванс у розмірі 160 000 гривень, у зв'язку з чим, кінцевий термін на виконання відповідачем умов договору щодо виготовлення, поставки та встановлення товару становив 26 вересня 2023 року. Відповідач у вказаний в договорі строк, договірні зобов'язання не виконав. Після багаторазових телефонних дзвінків, які не привели до виконання відповідачем умов договору, позивач 6 серпня 2024 року звернувся до відповідача з претензією. У відповідь на претензію 7 серпня 2024 року відповідач надав гарантійний лист про виконання договору у строк до 30 серпня 2024 року та підтвердження сплати всіх штрафних санкцій, передбачених умовами договору. Однак, станом на час подання позову (датовано 9 вересня 2024 року), відповідачем умови договору не виконано, чим порушуються права позивача, визначені законом України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з чим позивачем заявлено і про стягнення штрафних санкцій, встановлених пунктом 8.3 договору та частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору, стягнення майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Розірвано договір №27/06, укладений 27 червня 2023 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 .
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 209 541 гривень, з яких: 160 000 гривень - аванс; 4 580,50 гривень - 3% річних;39 960,50 гривень - штраф; 5 000 гривень - моральна шкода.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 095,41 гривень.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Гудзь О.С. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки тому факту, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання відповідачем ФОП ОСОБА_3 авансу в розмірі 160 000 грн. Зазначає, що з копії розписки, долученої до позовної заяви, вбачається, що грошові кошти отримала третя особа - ОСОБА_4 , якого суд не встановив, не залучив до участі у справі та не опитав.
Звертає увагу, що сторони де домовились про термін постачання товару, а відтак відсутні підстави стверджувати про будь-яке прострочення з боку відповідача, на що суд першої інстанції також не звернув увагу.
Звертає увагу, що доводи позивача про здійснення попередньої оплати за товар та наявність у відповідача обов'язку (в тому числі простроченого) по його поставці суперечать договору та ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, жодним чином не доведені в суді першої інстанції.
Вказує, що вимоги щодо стягнення з відповідача на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України сплаченої вартості за товар з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також 3% річних від простроченої суми є похідними, а тому задоволенню також не підлягають.
29 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що позивачем було долучено всі необхідні докази на підтвердження позовних вимог, при цьому поважні причини пасивної процесуальної поведінки (ненадання відзиву,доказів тощо) як відповідача так і його представника відсутні.
У судове засідання сторони у справі не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції суду.
14 травня 2025 року представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Гудзь Олександр Сергійович звернувся до Київського апеляційного суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, яку було задоволено.
19 травня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя О.С.
В обґрунтування клопотання сторона відповідача посилається на зайнятість адвоката в розгляді кримінального провадження в Черкаському районному суді Черкаської області у справі № 707/1/25.
Розглянувши відповідне клопотання колегія апеляційного суду не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з огляду на таке.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частини перша, друга та п'ята статті 12 ЦПК України).
Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 ЦПК України (частина третя статті 368 ЦПК України).
Відповідно до статті 128 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час апеляційного перегляду справи) суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, матеріалами справи встановлено, що сторона відповідача повідомлялась Київським апеляційним судом належним чином про призначення розгляду справи на 20 травня 2025 року, про що свідчить звіт про доставку вихідної кореспонденції від 1 травня 2025 року. Отже, сторона відповідача була повідомлена про дату засідання за 19 днів.
У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) зроблено висновок, що за змістом статті 14 ЦПК України для цілей цього Кодексу офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX для учасників судового процесу визначена обов'язкова реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС.
18 жовтня 2023 року було введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами».
Отже, реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС є обов'язковими для адвокатів, нотаріусів, державних та приватних виконавців, арбітражних керуючих, судових експертів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, які беруть участь у судових процесах у господарських, цивільних та адміністративних справах з 19 жовтня 2023 року.
У матеріалах справи наявні відомості про доставку електронного листа направленого до електронного кабінету у ЄСІТС на адресу Гудзя О.С. про розгляд справи на 20 травня 2025 року та дату його отримання останнім, а саме 1 травня 2025 року о 14:50 год.
Таким чином, сторона відповідача була повідомлена про розгляд справи призначеної на 20 травня 2025 року завчасно.
Доводи про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника відповідача у іншому судовому засіданні колегія суддів вважає необгрунтованими, з урахуванням повідомлення сторони відповідача про розгляд справи за 19 днів до судового засідання, сторона відповідача не була позбавлена можливості завчасно спланувати свій час для участі в судовому засіданні.
До клопотання представником відповідача було надано інформацію про виклик до суду в кримінальному провадження, в той час наданий доказ не може бути прийняти апеляційним судом, оскільки з повістки не можливо встановити джерело її походження.
Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Так, апеляційним судом враховано тривалий розгляд цієї справи в суді, а саме з вересня 2024 року, тобто, майже 8 місяців.
Також апеляційним судом враховано, що в суді першої інстанції сторона відповідача також неодноразово зверталась до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю у інших судових засіданнях, що свідчить про систематичність таких дій, відтак, свідоме затягування розгляду справи стороною відповідача.
Апеляційним судом також враховано, що стороною відповідача викладено свої доводи і міркування щодо незгоди з оскаржуваним судовим рішенням у апеляційному суді у апеляційній скарзі. Ні в апеляційній скарзі, ні в клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено жодних нових обставин, які унеможливлюють розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності сторони відповідача.
Також не наведено обставин, за яких сам відповідач ОСОБА_1 не може з'явитись в судове засідання.
Враховуючи наведене, клопотання не можна визнати обґрунтованим, тому воно не підлягає задоволенню.
Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи апеляційний суд виходить із тих обставин, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Стороною відповідача не указані причини, які унеможливлюють вирішення спору за відсутності відповідача та його представника.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з'явились.
Щодо доводів апеляційної скарги сторони відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, що справу незаконно розглянуто судом за відсутності відповідача та його представника, при тому, що сторона відповідача клопотала перед судом про надання йому можливості брати участь у судовому засіданні 13 лютого 2025 року о 10.00 год. та в подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою Електронного кабінету ЄСІТС.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та недоведеність таких доводів з урахуванням наступного.
Так, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції постановлено ухвалу про відкриття провадження по справі 4 жовтня 2024 року, якою зокрема призначено судове засідання на 11 грудня 2024 року о 10:00 та визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
В подальшому розгляд справи, з ініціативи представника відповідача було відкладено на 13 лютого 2025 року о 10:00 год.
Відповідач належним чином був повідомлений про вищенаведені дати судових засідань та був обізнаний з вимогами, наведеними в позовній заяві та процесуальним документами суду, що підтверджується матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача розпочав надавати правову допомогу, пов'язану з розглядом справи з 10 грудня 2024 року, що підтверджується копією ордеру про надання правової допомоги серії СА №1105989. Тобто у відповідача, навіть з залученням представника була можливість та тривалий строк (більше 2 місяців) на підготовку та відправлення відзиву на позовну заяву зі всіма необхідними доказами, що підтверджують заперечення проти позову.
Судом першої інстанції вірно аргументовано можливість здійснення розгляду справи без участі відповідача та його представника, з огляду на спрощене провадження та спеціальні строки розгляду справ при такому судовому провадженні (ст. 210 ЦПК України) та порушення представником відповідача строку щодо заявлення клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а саме п'ятиденного строку до дати засідання, визначеного частиною другою статті 212 ЦПК України.
Оскільки представник відповідача є адвокатом, він повинен був розуміти та знати про необхідність дотримання процесуальних строків, зокрема щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
З огляду на вищенаведені факти та обставини, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про наявність підстави для скасування рішення відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення враховуючи таке.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач ухилився від виконання взятого на себе за договором №27/06 від 27 червня 2023 року зобов'язання, своєчасно не виготовив виріб та не передав його у власність позивача ОСОБА_2 , наявні правові підстави для розірвання спірного правочину у зв'язку з невиконанням його умов ФОП ОСОБА_1 , а також вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 160 000 грн, сплачені ним як аванс за договором.
Крім того, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав в обумовлений сторонами договору строк до 26 вересня 2023 року та не повернув грошові кошти в розмірі 160 000 грн, суд також вважав, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення.
Колегія суддів вважає такий висновок суду правильним з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2023 року між постачальником в особі Приватного підприємця ОСОБА_1 та замовником ОСОБА_2 було укладено договір №27/06 (а.с. 7-9)
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується виготовити, поставити, змонтувати та передати у власність замовника товар, відповідно до ескізів-зразків або фотографій затверджених замовником. Замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Згідно пункту 3.1. договору постачальник виготовляє та поставляє товар в термін
75 днів.
Відповідно до пункту 3.2. договору датою поставки є дата отримання замовником товару згідно з актом прийняття-передання, підписаним сторонами.
Згідно пункту 3.6 договору, у випадку відсутності можливості проведення остаточного заміру або монтажу виробів по причинам, що виникли не по вині постачальника, термін виконання договору продовжується на період вимушеної затримки.
За умовами пункту 4.1. договору ціна товару становить 229 000 гривень.
Згідно з пунктом 5.1. договору попередня оплата здійснюється замовником у розмірі 103 000 гривень від загальної ціни товару, відразу після підписання сторонами даного договору.
Відповідно до пункту 7.1. договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбаченим цим договором, лише у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Згідно пункту 7.2. договору сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), має протягом трьох календарних днів повідомити про це другу сторону. Факт наявності дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) підтверджується вповноваженим на те органом.
За умовами пункту 8.1. договору, у випадку порушення зобов'язань, передбачених даним договором, винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 8.3. договору, у разі порушення постачальником термінів виконання замовлення, зазначених в пункті 3.1. даного договору, він сплачує замовнику штраф у розмірі 0,05% від вартості договору за кожен день прострочки.
На виконання умов договору №27/06 від 27 червня 2023 року позивач 13 липня 2023 року сплатив на користь відповідача попередню оплату в сумі 160 000 гривень, що підтверджується розпискою менеджера ОСОБА_4 , в якій він підтвердив отримання сумарного авансу на виготовлення замовлення в розмірі 160 000 грн. (а.с. 10).
Не зважаючи на здійснення позивачем попередньої оплати, відповідач не виконав зобов'язання за договором у строк, визначений пунктом 3.1 договору.
6 серпня 2024 року позивач надіслав відповідачу претензію від 2 серпня 2024 року, у якій він повідомив, що відмовляється від договору на підставі частини другої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимагає відшкодування завданих збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок відповідача, оскільки, замовлений товар згідно умов договору до 26 вересня 2023 року не виготовлено, не поставлено та не встановлено. Також позивач зазначив, що станом на 2 серпня 2024 року за кожен день прострочення (починаючи з 27 вересня 2023 року) відповідач, окрім повернення авансового платежу у сумі 160 000 гривень додатково зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 36 411 гривень (114,50 грн. х 320 днів прострочки). Всього 196 411 гривень. Відповідь на претензію просить надати протягом п'яти днів (а.с. 11-12).
У відповідь на вказану претензію позивача, ПП ОСОБА_1 надіслав гарантійний лист від 7 серпня 2024 року, у якому, не заперечуючи обставин, викладених у претензії, посилаючись на складну ситуацію, що склалася в країні, особливо критичну ситуацію з відключенням електроенергії та тотальною нехваткою робочої сили (яка спричинена мобілізацією), відповідач не відмовляється від завершення робіт згідно укладеного договору та виконання усіх взятих на себе зобов'язань. Також відповідач повідомляє, що замовлення знаходиться на завершальному етапі виробництва. Планується поставка та встановлення виробів в два етапи: 1 етап (до 20 серпня 2024 року) доставка та встановлення французьких балконів, а також 40% від загальної довжини огородженої терасами; 2 етап (до 30 серпня 2024 року) доставка другої половини (60%) секцій для огорожі тераси та панно. Таким чином планується завершити роботи до 30 серпня 2024 року. За прострочку, яка виникла, відповідач зазначає що готовий понести фінансове покарання згідно договору за кожен день прострочки (а.с. 20).
9 вересня 2024 року позивач, з підстав невиконання відповідачем умов договору №27/06 від 27 червня 2023 року та порушення його прав як споживача відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», звернувся до суду за захистом.
Так, частиною першою статті 15 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як правильно встановлено судом, між сторонами у цій справі виникли зобов'язальні правовідносини з договору підряду.
Відповідно до частин першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За змістом частини першої статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина перша статті 846 ЦК України).
Відповідно до частин першої та третьої статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Частиною другою статті 873 ЦК України передбачено, що робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.
Отже, договір підряду (побутового підряду) є складним зобов'язанням, оскільки включає як права, так і обов'язки кожної із його сторін (обов'язок підрядника виконати певну роботу і право вимагати її оплати, обов'язок замовника оплатити виконану роботу і право вимагати виконання обов'язку підрядником).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положенням статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз положень частини п'ятої статті 653 ЦК України свідчить, що тільки при розірванні договору у зв'язку з істотним його порушенням однією зі сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Відповідно до положення статті 614, частини другої статті 615 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частин другої, третьої статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Згідно статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ); продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Враховуючи, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, до відносин, які виникли на підставі Договору №27/06 від 27.06.2023 застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідає ознакам споживчого договору.
Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення й використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своєї особистої потреби мають право, зокрема, на захист своїх прав державою, а також, на звернення до суду й інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
За положенням статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як правильно встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у пункті 8.3 договору, сторонами погоджено, що у разі порушення постачальником термінів виконання замовлення, він сплачує замовнику штраф у розмірі 0,05% від вартості договору за кожен день прострочки.
Згідно із частиною першою статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки, відповідач ухилився від виконання взятого на себе за договором №27/06 від 27 червня 2023 року зобов'язання, своєчасно не виготовив виріб та не передав його у власність позивача ОСОБА_2 , тому наявні правові підстави для розірвання спірного правочину у зв'язку з невиконанням його умов ФОП ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 160 000 грн сплачених ним, як аванс за договором та штрафу у розмірі 39 960,50 гривень.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання відповідачем ФОП ОСОБА_6 авансу в розмірі 160 000 грн не заслуговують на увагу суду, оскільки факт оплати позивачем 13 липня 2023 року на користь відповідача попередньої оплати в сумі 160 000 грн підтверджується розпискою менеджера ОСОБА_4 .
Крім того, факт оплати позивачем 13 липня 2023 року на користь відповідача попередньої оплати в сумі 160 000 грн підтверджується надісланим у відповідь на претензію позивача від ПП ОСОБА_1 гарантійним листом від 7 серпня 2024 року (підписаним самим відповідачем), у якому відповідач визнає та підтверджує обставини щодо наявності договірних зобов'язань, які передбачають штрафні санкції, щодо отримання від позивача авансу у заявленому розмірі та щодо встановлення нових термінів виконання зобов'язань у два етапи.
Таким чином, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції стороною відповідача не надані жодні докази у спростування доказів, які були надані стороною позивача.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції також правильно стягнено з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, яка виникла у результаті невиконання відповідачем зобов'язань за договором. Крім того, апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з висновком суду про наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про наявність вини відповідача перед позивачем щодо неналежного виконання договору підряду.
Апеляційна скарга також не містить заперечень щодо розміру нарахованого судом першої інстанції штрафу та грошової компенсації за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, оскільки вважав, що такі вимоги не підлягають задоволенню як похідні вимоги від основного боргу.
Колегією апеляційного суду також не встановлено підстав вважати розрахунки суду неправильними.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло б стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового, а тому, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, які були правильно застосовані судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба