16 травня 2025 року м. Київ
Справа № 760/25005/21
Провадження № 22-ц/824/7401/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради
(Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва 19 грудня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
Позивач КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовоною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якій позивач просив суд стягнути з відповідачів:
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 15 241,87 грн;
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 25 798,41 грн;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн;
- витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн;
- судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 270,00 грн.
Позов мотивований тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
При цьому, позивачем зауважується, що відповідачі від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).
Як стверджується у позові, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, у зв'язку з чим, станом на 01.07.2021 у останнього утворилася заборгованість в загальній сумі 25 798,41 грн, яка складається з:
- заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 25 798,41 грн;
- заборгованості за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн;
Крім того, у позові вказується, що позивач на підставі договору № 602-18 від 11.10.2018 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ПАТ «Київенерго» та комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 15 241,87 грн.
За таких обставин, позивач просить суд захистити його порушені права та інтереси, ухваливши рішення про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.09.2021 дану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10.09.2024 задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва 19 грудня 2024 року позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, задоволено.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
-5 080,62 грн (п'ять тисяч вісімдесят гривень шістдесят дві копійки) заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення;
-8 599,47 грн (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень сорок сім копійок) заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого опалення;
Стягнутоз ОСОБА_2 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
-5 080,62 грн (п'ять тисяч вісімдесят гривень шістдесят дві копійки) заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення;
-8 599,47 грн (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень сорок сім копійок) заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого опалення;
-756,66 грн (сімсот п'ятдесят шість гривень шістдесят шість копійок) судового збору;
-15,00 грн (п'ятнадцять гривень) витрат пов'язаних із підготовкою справи до судового розгляду.
Стягнутоз ОСОБА_3 (на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
-5 080,62 грн (п'ять тисяч вісімдесят гривень шістдесят дві копійки) заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення;
-8 599,47 грн (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень сорок сім копійок) заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого опалення;
-756,66 грн (сімсот п'ятдесят шість гривень шістдесят шість копійок) судового збору;
-15,00 грн (п'ятнадцять гривень) витрат пов'язаних із підготовкою справи до судового розгляду.
Компенсованокомунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (судовий збір у розмірі 756,66 грн (сімсот п'ятдесят шість гривень шістдесят шість копійок) за подання позову за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі доводів позивача про вказану заборгованість не спростували, контррозрахунок заборгованості та доказів сплати заборгованості не подали, факт ненадання позивачем відповідних послуг, або відмови від отримання таких послуг - не довели.
24 січня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просила скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в квартирі не проживали та не користувались наданими комунальними послугами, оскільки в квартирі одноосібно проживала донька відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та не давала можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживати в квартирі про що свідчить відповідь поліції щодо звернення та позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартиро.
29 січня 2025 року листом Київського апеляційного суду матеріали справи № 760/25005/21 були витребувані з Соломянського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва 19 грудня 2024року - задоволено.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва 19 грудня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року справу було призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу, сторона позивача не скористалася.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 за № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку з чим, КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Як вбачається з відповіді КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-6808 (И-2023) від 22.05.2023 (а.с. 37-38) квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14.06.1995 (а.с. 39-40).
Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.09.2016 (а.с. 47), вбачається, що спадкове майно на яке видано це свідоцтво складається з квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1 Київською державною нотаріальною конторою 14.06.1995, дублікат якого виданий 1 Київською державною нотаріальною конторою 11.02.2016 Р № 6-120.
З вказаного свідоцтва вбачається, що спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є:
його мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/3 частку спадщини;
його дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частку спадщини;
його син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/3 частку спадщини (а.с. 47).
До матеріалів справи долучено копію договору купівлі-продажу квартири від 12.07.2022 (а.с. 55-57), укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , (Продавці) та ОСОБА_6 (Покупець), за яким продавці продають та передають у власність покупця, а покупець купує та приймає у власність квартиру АДРЕСА_2 , та сплачує за неї, обумовлену цим договором, грошову суму.
Відповідно до витягу № 304808685 від 12.07.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 58), квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_6
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору (а.с. 17).
Відповідно до п. 1.3 Договору, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесії (а.с. 17).
В матеріалах справи міститься витяг з додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, з яких вбачається що до Переліку споживачів послуги з централізованого опалення, а також зобов'язань, право вимоги яких відступається, включено особовий рахунок НОМЕР_1 , який обліковується на ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , із заборгованістю з послуги централізованого опалення - 15 241,87 грн (а.с. 8).
Таким чином, позивач набув право вимоги по заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води та прийняв право вимоги будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачем підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085) (а.с. 19).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за період 01.05.2018-30.06.2021 за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою споживача: АДРЕСА_1 , опалювальна площа: 51, кількість прописаних: 0, діючий тариф ЦО: 38,500, ПГВ 90,540 (а.с. 6) вбачається, заборгованість відповідачів за послуги з централізованого опалення становить 25 798,41 грн.
Зі змісту долученого позивачем розрахунку заборгованості за період 01.11.2018-30.06.2021 за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою споживача: АДРЕСА_1 , опалювальна площа: 51, кількість прописаних: 0, діючий тариф ЦО: 31,550, ПГВ 74,530 (а.с. 7) вбачається, що заборгованість відповідачів за послуги з централізованого опалення становить 15 241,87 грн.
Також, до матеріалів справи долучено копії: корінців нарядів від 12.04.2021, 18.10.2020, 06.04.2020, 28.10.2019, 06.04.2019, 19.10.2018 щодо включення/відключення абонента за адресою: АДРЕСА_3 на початку опалювального сезону/вкінці опалювального сезону (а.с. 9-14).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з?ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
У постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 592/3181/16-ц (провадження № 61-18303св18) зроблено висновок «Згідно з частинами першою, другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до положень статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Отже, щоб встановити порядок користування квартирою, співвласники мають право укласти договір, в якому виділити у користування окремі кімнати та розподілити між собою права та обов'язки. У випадку, коли співвласники не досягли згоди щодо порядку користування квартирою, існує можливість звернутися з відповідним позовом до суду.
Оскільки між сторонами ні у добровільному порядку на підставі укладеного договору, ні у судовому порядку не визначений порядок користування належної їм квартири, тому відсутні підстави для розподілу оплати за надані житлово-комунальні послуги відповідно до фактично займаної сторонами площі квартири.
За фактичних обставин цієї справи, а саме відсутність між власниками квартири а саме, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визначеного порядку користування належної їм квартири, Київський апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є належними відповідачами у справі.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази пред'явлення позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпоряджанні майном шляхом виселення в матеріалах справи відсутні, оскільки долучений до матеріалів справи позов (а.с. 51) не містить жодних відомостей про те, що суд першої інстанції прийняв його до провадження.
Отже, враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що між сторонами ні у добровільному порядку на підставі укладеного договору, ні у судовому порядку не визначений порядок користування належної їм квартири, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості лише з ОСОБА_2 , оскільки матеріалами справи не підтверджено факт того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не проживали у вказаній квартирі та не мали такої можливості.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Як убачається з матеріалів справи від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на адресу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору не надходило.
Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , отримують послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж), та користувались вказаними послугами.
Правовідносини між постачальником теплової енергії і споживачами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Постановою КМУ № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Згідно вищенаведеного ПрАТ «Черкаське хімволокно» як суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг являється фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Статтями 20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідачі, споживаючи комунальні послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених п. 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. та ст.ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі. Аналогічні висновки були зроблені у Постановах Верховного Суду у справах № 645/5401/17 від 29.11.2019 р. та № 465/5138/15-ц від 31.10.2019 р.
Відповідно до норм Цивільного Кодексу України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов'язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги.
Обов'язок забезпечення відповідності якості послуги з управління встановленим вимогам та договору покладається на управителя багатоквартирного будинку.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно, відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги.
Таким чином, слід дійти висновку про те, що за відсутності договірних відносин, але в разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг, суди покладають на боржника відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13).
Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 р. у справі № 6-59цс13, постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц, 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, 18 грудня 2019 року у справі № 522/2625/16-ц, 25 березня 2020 року у справі № 211/3347/18-ц, 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17, Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8196/20 від 7 липня 2020 року. Велика Палата Верховного Суду у справі № 712/8196/20 погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Київським апеляційним судом під час перегляду справи установлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 належним чином не виконували свої зобов'язання по оплаті послуг з надання централізованого опалення, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Солом'янського районного суду м. Києва 19 грудня 2024 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва 19 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна