Головуючий у суді першої інстанції: Бабайлова Л.М.
справа № 754/279/25п
провадження № 33/824/1767/2024
1 травня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Коноваленко Єлизавети Олександрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Білорусь, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року,-
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави в розмірі 605, 20 грн.
Згідно із постановою судді, ОСОБА_1 27 листопада 2024 року о 12 год. 20 хв., керуючи автомобілем «Mercedes Е270», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Миропільській, 2 та вул. Братиславській в м. Києві, порушив п. 8.9 а Правил дорожнього руху України, при цьому, не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив сигнальним диском з червоним сигналом, рукою, вказуючи на цей транспортний засіб та подальше місце його зупинки, та був зупинений шляхом переслідування службовим транспортним засобом «Skoda Rapid», номерний знак НОМЕР_2 на синьому фоні, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 27 листопада 2024 року о 14 год. 02 хв., керував автомобілем «Mercedes Е270», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Миропільській, 2 та вул. Братиславській в м. Києві, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідність обличчя. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП..
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, 2 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В апеляційній скарзі посилається на порушення свого права, як громадянина іноземної держави, на залучення перекладача, як при складанні протоколу поліцейськими, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції, як це визначено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 268 КУпАП, Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції та рішеннях ЄСПЛ.
Крім того звертає увагу, що судом першої інстанції проігноровано те, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення не містить відомостей про відмову апелянта від проведення огляду у медичному закладі. Також відсутні докази відмови від проходження медичного огляду на відеозаписі, наданого поліцейськими. Огляд ОСОБА_1 на встановлення ознак наркотичного сп'яніння не проводився працівниками поліції, що свідчить про надуманість таких ознак у апелянта, що підтверджується відеозаписом.
Зазначає, що резолютивна частина оскаржуваної постанови не містить визнання ОСОБА_1 винним у інкримінованому правопорушенні, а містить тільки відомості про накладене стягнення.
Також вказує, що апелянт здійснив зупинку транспортного засобу на вимогу поліцейських після звукового сигналу, оскільки вимога зупинки на рух рукою поліцейського здалась йому випадковим рухом.
Вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Коноваленко Є.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Даних вимог закону судом першої інстанції в повній мірі дотримано не було.
Так, притягуючи до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно не з'ясував обставини справи, належним чином не проаналізував наявні в справі матеріали, у зв'язку з чим, дійшов необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції формально послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 730066, від 27 листопада 2024 року, інспектор УПП у м. Києві ДПП капрал поліції Криницька А.О. склала цей протокол про те, що громадянин ОСОБА_1 27 листопада 2024 року о 14 год. 02 хв., керував автомобілем по вул. Миропільській, 2 та вул. Братиславській в м. Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. «Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння», чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).
З аналізу змісту цього протоколу вбачається, що у ньому не зафіксовано інформації щодо погодження чи відмови ОСОБА_1 про проходження ним огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого передбачено наказом Міністерства внутрішніх справ від 9 листопада 2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу I Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку (п. 6 розділу I Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 розділу I Інструкції)..
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду . (п. 7, 8, 15,16 розділу III Інструкції).
Згідно ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів і документом, що офіційно засвідчує факт неправомірних дій, має містити поряд з даними про особу правопорушника і прізвища, адреси свідків, які підписують протокол.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан як наркотичного, так і алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, якщо такий огляд був проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, то він, згідно ч.5 ст.266 КУпАП, вважається недійсним.
Матеріалами справи не підтверджено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, в протоколі про адміністративне правопорушення поліцейським не зазначено будь - яких відомостей щодо того, чи відмовився апелянт від проходження такого огляду. Відповідно, відсутні належні докази вини водія ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Направлення на огляд водія ТЗ є документом в якому зазначається дані про заклад охорони здоров'я, куди повинен прибути водій для проведення медичного огляду та підтвердження чи ні наявності у нього наркотичного сп'яніння. Окрім того, суд звертає увагу, що в зазначеному направленні, в графі «огляд проводився за допомогою», поліцейським вказано «не проводився», а в графі «у результаті огляду, проведеного поліцейським на стан сп'яніння, виявлені ознаки сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння рук, неприродна блідість обличчя)», тобто містить суперечності щодо того, проводився огляд поліцейським чи ні.
Крім того, відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом, надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Однак, матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів адміністративного провадження.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим суд наголошує на тому, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Білорусь, тобто, в розумінні ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є іноземцем. Про це також зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 730066 та у постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 239009.
Положеннями ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володієособа, розглядається як невід'ємна складова права на захист (параграф 3 ст. 6 Конвенції). Інформація про звинувачення має надаватись особі мовою, яку він розуміє, якщо особа не володіє мовою, що використовується і не розуміє її, документ, що містить звинувачення повинен бути перекладений мовою, зрозумілому обвинуваченому (рішення ЄСПЛ Хермі проти Італії, Велика палата Європейського суду 2006, параграф 68).
У рішенні ЄСПЛ по справі «Шабельник проти України», рішення від 19 лютого 2009 року, звернуто увагу на те, що «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6-3, підпункт (е), означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права».
Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі 3 аналізу викладеного вбачається, що у разі складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо громадянина іноземної держави, який не володіє українською мовою, - обов'язковою є залучення перекладача, оскільки інакше буде порушено його фундаментальне право знати та розуміти, в чому його обвинувачують та які права він має.
Крім того, згідно з абз.4 п.12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року N?1376,у разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.
Тобто, у разі, якщо іноземець не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача. Перекладач повинен мати відповідну освіту, що дає право перекладу з іноземної мови на українську, а також попереджається про відповідальність за завідомо неправильний переклад.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 адвокат Коноваленко Є.О. підтвердила, що ОСОБА_1 не розуміє української мови настільки, щоб в повній мірі усвідомлювати зміст слів поліцейських та тексту складених ними документів. Перекладач залучений не був.
Також суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 є громадянином іноземної держави, ситуація, в якій ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив сигнальним диском з червоним сигналом, рукою, як вимогу для зупинки, допускається як така, що була йому не зрозумілою. Оскільки ОСОБА_1 зупинив свій автомобіль на звуковий сигнал під час переслідування його автомобілем поліцейських, не може вважатись підставою для визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
За таких обставин, висновок судді першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ч.1 ст. 130 КУпАП є таким, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах, тому постанова підлягає скасуванню, а провадження -закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна